Заходи БПР — Анестезіологія 2026

У критичній ситуації ефективність дій анестезіолога визначається рівнем його підготовки. Гайдлайни 2025 року – це повноцінна зміна підходу: від інтуїтивної ресусцитації до фізіологічно обґрунтованої, цифрово підтриманої системи дій. Настав час навчитися працювати за новими правилами та відповідати міжнародному стандарту або ризикувати припуститися помилки у ситуаціях, де кожна неправильна деталь ставить життя дитини під загрозу. На цьому заході ви розглянете зміни, які вже зараз визначають стандарт педіатричної та неонатальної реанімації, нові підходи до оксигенації та дозування адреналіну, пріоритети моніторингу з раннім використанням ЕКГ, а також роль новітніх технологій: від пристроїв зворотного зв’язку до ШІ-помічників у прийнятті рішень. Ви навчитеся діяти в умовах високого навантаження без втрати якості. Після навчання ви зможете діяти без зайвих сумнівів навіть у складних ситуаціях, не посилаючись на застарілі алгоритми. • Вступ та "Золота хвилина" • Чому гайдлайни 2025 змінили пріоритети? • Новонароджені: концепція "Золота хвилина" у 2025 році – фокус на терморегуляції та фізіологічному перетисканні пуповини. • Головна зміна: нові підходи до стартової концентрації кисню для доношених і недоношених. • Реанімація новонароджених (NLS): оновлені алгоритми • Дихання понад усе: техніка вентиляції під позитивним тиском (PPV). Використання Т-систем проти мішків Амбу. • Моніторинг: чому ЕКГ тепер рекомендовано раніше, ніж пульсоксиметрія для визначення ЧСС. • Медикаменти: оновлені дозування адреналіну та шляхи введення. • Сучасний акцент: підтримка сім'ї під час реанімації в пологовому залі. • Педіатрична реанімація (PALS): від немовлят до підлітків • Алгоритм C-A-B чи A-B-C? Останні дебати ERC vs AHA щодо послідовності дій. • Якість компресій: використання пристроїв зворотного зв’язку в реальному часі. • Дихальні шляхи: "Step-wise approach" – чому маскова вентиляція часто краща за інтубацію у дітей. • Дефібриляція: корекція енергії розряду та ведення рефрактерних ритмів. • Особливі стани й постреанімаційна допомога • Сепсис та рідинна терапія: обережність з болюсами. • Нейропротекція: цільовий температурний менеджмент (TTM) – де ми зараз? • Прогнозування: коли зупинитися? Етичні аспекти згідно з новими протоколами. • Робота в команді • Human Factors: роль лідера та CRM (Crew Resource Management) у критичних ситуаціях. • Цифрові помічники: мобільні додатки та ШІ-калькулятори доз, схвалені ERC. • Q&A-сесія

Тривалий час розлад аутистичного спектра (РАС) у дорослих був поза фокусом клінічної психіатрії та психотерапії, що зумовило значну кількість пізніх та помилкових діагнозів. РАС часто маскується під тривожні, депресивні або особистісні розлади, оскільки пацієнт звертається не з первинними нейророзвитковими особливостями, а з вторинними психічними ускладненнями. Неправильна нозологічна кваліфікація призводить до неефективної фармакотерапії та поліпрагмазії, що в подальшому може негативно вплинути на прихильність пацієнта до лікування і призвести до втрати терапевтичного альянсу. На цьому заході ви розглянете сучасну діагностичну парадигму РАС у дорослих відповідно до змін після впровадження DSM-5 та МКХ-11, феномен пізньої діагностики та історичні причини недооцінення цього розладу. Ви дізнаєтеся про особливості клінічної картини у дорослих: специфіку соціальної комунікації, ригідність мислення, сенсорну гіпер- та гіпочутливість, особливості інтересів і нейрокогнітивний профіль. Окрім цього, ви проаналізуєте феномен маскування, аутичне вигорання, коморбідність із тривожними, афективними розладами і СДУГ, а також алгоритми диференційної діагностики з іншими психічними розладами. Після навчання ви зможете легше оцінювати випадки багаторічної «резистентної» тривожно-депресивної симптоматики, соціальної дезадаптації без психотичної продукції та успішно планувати ефективну терапевтичну тактику. • Чому дорослий РАС довго залишався «недіагностованим» • Історична орієнтація критеріїв на дитячий вік • Зміни діагностичної парадигми після впровадження DSM-5 та МКХ-11 • Феномен пізньої діагностики • Клінічна картина РАС у дорослих • Особливості соціальної комунікації • Ригідність мислення • Сенсорна гіпер-/гіпочутливість • Специфіка інтересів • Маскування та його наслідки • Соціальне копіювання • Хронічне виснаження • Аутичне вигорання • Підвищений ризик тривожних і депресивних розладів • Диференційна діагностика • Межовий розлад особистості • Соціальна тривога • Обсесивно-компульсивний розлад • СДУГ • Шизотиповий розлад • Жінки з РАС: гендерні особливості • Відмінності у презентації симптомів • Підвищений рівень маскування • Часті помилкові діагнози • Нейрокогнітивний профіль • Теорія розуму • Виконавчі функції • Централізована когерентність • Сенсорна обробка • Психотерапевтичний супровід дорослих з РАС • Адаптована КПТ • Робота з емоційною регуляцією • Психоосвіта • Навчання соціальних навичок • Принципи довготривалої підтримки • Підхід, орієнтований на сильні сторони • Профілактика вигорання • Підтримка ідентичності • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

ЕКМО є методом інтенсивної терапії, який рятує життя навіть у найтяжчих випадках, але ціна кожної помилки – дуже висока. Результат залежить не стільки від технічних характеристик обладнання, скільки від злагодженості дій мультидисциплінарної команди. Людський фактор, відсутність чітких алгоритмів і несинхронність дій найчастіше стають причиною критичних ускладнень, тому необхідно опанувати структуровані підходи до ініціації та моніторингу пацієнта на ЕКМО. На цьому заході ви розглянете основні етапи роботи з ЕКМО з акцентом на практичні аспекти: підготовка до ініціації, технічна перевірка системи, безпечна канюляція та запобігання раннім ускладненням. Ви засвоїте алгоритми безперервного моніторингу параметрів системи і стану пацієнта, зокрема контроль гемодинаміки, коагуляції та функцій органів. Також ви навчитеся правильно розподіляти ролі в команді та опануєте принципи швидкого реагування на критичні ситуації, як-от тромбоз, гемоліз та повітряна емболія. Після навчання ви зможете підвищити рівень контролю над процедурою ЕКМО, мінімізувати ризики ускладнень і тримати під контролем процеси інтенсивної терапії. • Підготовка до ініціації ЕКМО • Підготовка стерильного інструментарію, контуру та канюль. • Перевірка цілісності системи, заповнення контуру (priming). • Контроль наявності антикоагулянтної терапії. • Підготовка моніторингового обладнання. • Забезпечення асептики під час канюляції. • Моніторинг параметрів системи • Контроль швидкості потоку крові (blood flow), газового потоку (sweep gas), FiO₂. • Спостереження за тиском у контурі, ознаками тромбозу або гемолізу. • Оцінювання кольору крові у венозній та артеріальній частинах контуру. • Своєчасне виявлення повітря в системі або витоків. • Моніторинг пацієнта • Контроль гемодинаміки (АТ, ЧСС, ЦВТ SatO2). • Спостереження за неврологічним статусом. • Контроль діурезу, функції нирок. • Оцінювання ознак кровотечі або тромбозу. • Контроль стану канюляційних ділянок (кровотеча, інфекція, гематома). • Антикоагуляція та безпека • Адміністрування та контроль гепарину або альтернативних антикоагулянтів. • Регулярний моніторинг (забір) показників коагуляції. • Дотримання протоколів у разі підвищеного ризику кровотечі. • Профілактика ускладнень • Раннє виявлення механічних несправностей системи. • Контроль інфекційних ускладнень. • Профілактика пролежнів та тромбозів. • Безпечне транспортування пацієнта на ЕКМО. • Догляд за пацієнтом на ЕКМО • Проведення гігієнічного догляду відповідно до гемодинамічної стабільності. • Контроль положення канюль. • Командна взаємодія під час маніпуляцій і процедур. • Документація • Фіксація щогодинних параметрів системи. • Документування змін у стані пацієнта. • Реєстрація ускладнень та проведених втручань.

Анестезія поза операційною (NORA) – одна з найбільш недооцінених зон ризику в сучасній анестезіології. В умовах МРТ, КТ, ендоскопії та інтервенційних процедур частіше трапляються апное, гіпоксія та критичні інциденти, оскільки стандартні підходи до моніторингу, безпеки й готовності до реанімації застосовуються фрагментарно або формально. Навіть рутинна седація може швидко перейти у загрозливий стан, якщо не приділяти достатньої уваги логістиці й не дотримуватися правил. На цьому заході ви отримаєте системне розуміння ризиків NORA та практичні знання, необхідні для безпечного анестезіологічного супроводу поза операційною. Ви розглянете сучасні стандарти моніторингу з акцентом на обов’язкове використання капнографії, фармакодинаміку та керованість препаратів для амбулаторної седації, а також специфіку роботи в середовищах з обмеженим доступом до пацієнта. Після навчання ви будете впевнено планувати й проводити анестезіологічні процедури поза операційною, мінімізуючи ризики для пацієнта і команди. • Епідеміологія і статистика інцидентів у NORA (Non-Operating Room Anesthesia). • Логістика, ергономіка та інженерне забезпечення місць проведення анестезіологічної процедури. • Стандарти моніторингу й обов'язкове використання капнографії. • Фармакодинаміка та керованість препаратів для амбулаторної седації. • Специфіка анестезіологічного забезпечення в кабінетах МРТ і КТ. • Особливості роботи в ендоскопії та інтервенційній кардіології. • Менеджмент критичних інцидентів та алгоритми реанімації поза операційною. • Критерії безпечного відновлення і постпроцедурного спостереження. • Юридичні аспекти й протоколювання маніпуляцій. • Розгляд клінічних кейсів. • Висновки: пріоритет безпеки над швидкістю виконання процедури. • Q&A.

​Захворювання рогівки, як-от нейротрофічний кератит, кератит Тайгесона й ендотеліальна дистрофія Фукса, є одними з найбільш складних для діагностики та менеджменту. Їх об’єднує хронічний перебіг, непередбачуваний клінічний розвиток і ризик незворотного погіршення зору. Зокрема, нейротрофічний кератит часто перебігає безболісно через пошкодження рогівкових нервів, що може призвести до пізньої діагностики та перфорації рогівки. Згідно з даними дослідження TFOS DEWS II Report, пошкодження іннервації рогівки фіксується у до 60% пацієнтів з цукровим діабетом та після офтальмохірургії. Кератит Тайгесона має ідіопатичну природу, може рецидивувати роками й імітувати вірусні ураження, що часто призводить до надмірного або хибного застосування місцевих стероїдів. У разі дистрофії Фукса основним моментом є своєчасне виявлення декомпенсації ендотелію, адже затримка з направленням на кератопластику погіршує прогноз. Для прийняття правильного рішення необхідно досконало розуміти патогенез, диференційні ознаки й сучасні діагностичні підходи. Навчальний майстер-клас «Комплексний аналіз складних патологій рогівки» буде присвячений вивченню клініко-анатомічних, патогенетичних та діагностичних аспектів нейротрофічного кератиту, зокрема його етіології, типових біомікроскопічних ознак, стратифікації за класифікацією Mackie й методів перевірки рогівкової чутливості. Окрема увага буде приділена диференціальній діагностиці з іншими ураженнями рогівки, наприклад кератитом Тайгесона, для якого розглядатимуться особливості перебігу, морфологічні ознаки та лікувальні підходи. У фокусі також буде первинна ендотеліальна дистрофія Фукса: від класифікації дистрофій і терміну cornea guttata до змін ендотелію, методів візуалізації, стратифікації стадій захворювання та визначення показань до кератопластики. Буде розглянуто сучасний алгоритм прийняття рішень: консервативне чи хірургічне лікування залежно від клінічної ситуації. Загалом навчання охоплює як базові, так і спеціалізовані знання, необхідні для точного діагностування та ефективного менеджменту хронічних патологій рогівки. • Нейротрофічний кератит: • · Анатомічні особливості рогівки ока. • · Етіологія та епідеміологія нейротрофічного кератиту. • · Патогенез нейротрофічного кератиту. • · Скарги пацієнтів. • · Клініка та ознаки. • · Класифікація Mackie. • · 2 рівні діагностики: перевірка чутливості рогівки, біомікроскопія та додаткові методи. Базиси встановлення діагнозу. • · Диференціальна діагностика з іншими патологіями рогівки. • · Сучасний підхід до лікування. • Кератит Тайгесона: • · Етіологія та патогенез. • · Клінічна картина та біомікроскопічні особливості. • · Методи діагностики. • · Диференціальна діагностика з іншими патологіями рогівки. • · Лікування та прогноз. • Первинна ендотеліальна дистрофія рогівки Фукса: • · Класифікація дистрофій рогівки. • · Поняття «cornea guttata». • · Особливості ендотелію в нормі та при патології. • · Патогенез. • · Класифікація та стадії захворювання. • · Основні симптоми захворювання. • · Методи діагностики: - біомікроскопічні особливості; - додаткові методи обстеження рогівки. • · Особливості оперативного лікування. • · Сучасний менеджмент. • Відповіді на запитання учасників

Ін’єкційні процедури в естетичній медицині є невіддільною частиною щоденної практики, однак навіть у разі дотримання правильної техніки вони несуть ризик локальних і системних ускладнень. Судинні емболії, інфекційні процеси або тяжкі алергічні реакції можуть розвиватися стрімко й мати незворотні наслідки, зокрема втрату зору або загрозу для життя пацієнта. Попит на ін’єкційні процедури зростає, тому важливо опанувати чіткі алгоритми діагностики та невідкладної допомоги. На цьому заході ви розглянете класифікацію ускладнень ін’єкційної терапії, їхні клінічні прояви та принципи диференційної діагностики. Ви опрацюєте тактику ведення пацієнтів з гематомами, набряками, судинними емболіями, інфекційними та алергічними реакціями, а також дізнаєтеся про особливості ускладнень після введення ботулотоксину та препаратів на основі гіалуронової кислоти. Також ви підготуєте себе до ведення невідкладних станів, навчитеся комплектувати необхідні препарати й організовувати безпечну роботу під час ін’єкційних процедур. Після навчання ви зможете своєчасно розпізнавати ускладнення, швидко приймати клінічні рішення та мінімізувати ризик тяжких наслідків для пацієнта. • Ускладнення та побічні дії: відмінні риси. • Гематоми, набряки, еритеми. • Класифікація ускладнень за часом, тяжкістю, видом ін'єкції. • Місцеві алергічні реакції: як лікувати і чи можна запобігти. • Системні ускладнення (алергічні реакції, інтоксикації, психоемоційні). • Інфекційні ускладнення: недотримання правил асептики й антисептики, місцеве та системне лікування. • Місцеві ускладнення за використання препаратів на основі ГК (емболії), тактика дій. • Місцеві ускладнення на ін'єкції ботулотоксину (безпечні техніки введення). • Аптечка в кабінеті косметолога. • Відповіді на запитання.

Навіть крихітне кістозне утворення підшлункової залози – це лотерея. Спочатку воно доброякісне, але згодом може перерости у злоякісну пухлину або метастазувати. Вчасна діагностика й розуміння природи процесу визначають ефективність вашої лікувальної тактики й виживаність пацієнта. На цьому заході ви навчитеся розрізняти кісту, псевдокісту й кістозну пухлину, грамотно інтерпретувати дані УЗД, КТ, МРТ та ЕУС, а також уникати поширених помилок, які можуть коштувати пацієнту життя. Ви будете знати про типові клінічні пастки і зможете швидко визначати показання до хірургічного чи ендоскопічного втручання. Після заходу ви діятимете впевнено в будь-якій ситуації, адже чітко будете розуміти, коли спостерігати, а коли негайно проводити втручання. • Кісти, псевдокісти й кістозні пухлини підшлункової залози: • сучасні класифікації, морфологічні особливості та клінічне значення. • Клінічна картина й перебіг захворювань: • основні симптоми, типові та нетипові прояви, діагностичні «пастки». • Інструментальна діагностика: • роль УЗД, КТ, МРТ й ЕУС у визначенні характеру уражень; • діагностичні алгоритми в реальній клінічній практиці. • Диференційна діагностика: • як відрізнити псевдокісти від кіст та кістозних пухлин; • клінічні критерії, маркери та діагностичні підказки. • Лікувальна тактика: • консервативні, ендоскопічні та хірургічні підходи; • сучасні протоколи, показання до втручання, вибір оптимальної стратегії. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Ускладнення периферичних нервових блокад – одна з частих зон ризику в регіонарній анестезії. Вони стали дедалі поширенішими на тлі зростання хірургічної активності й частоти застосування блокад у менеджменті болю. Неврологічні, геморагічні, інфекційні чи пов’язані з LAST – ці ускладнення визначають безпеку пацієнта в періопераційному періоді. Супутні захворювання, застосування антикоагулянтів і старший вік хворого підвищують ризики та вимоги до дотримання протоколів. Варто пам’ятати, що частина ускладнень має непомітний або відстрочений початок, тому вчасне розпізнавання залежить тільки від обізнаності й досвідченості лікаря. На цьому заході ви отримаєте чітке розуміння механізмів розвитку неврологічних ускладнень, сучасної концепції LAST, принципів профілактики інфекційних процесів та актуальних stop/start-алгоритмів щодо антикоагулянтів. Ви розглянете типові помилки й нестандартні анатомічні варіанти, роль ультразвуку, а також випадки діафрагмальної дисфункції при інтерскаленних блокадах. Після навчання ви зможете впевнено працювати з пацієнтами високого ризику, забезпечувати кращий контроль болю й уникати технічних і діагностичних помилок. • Вступ. Актуальність теми й епідеміологія ускладнень регіонарної анестезії • Неврологічні ускладнення: спектр, діагностика та прогностичні аспекти • Механізми ушкодження нервових структур: пряме травмування, ішемія, нейротоксичність. • Ранні ознаки, диференціальна діагностика транзиторних та стійких дефіцитів. • Алгоритм дій у разі підозри на неврологічне ускладнення. • Системна токсичність місцевих анестетиків (LAST): сучасне розуміння патофізіології та менеджмент • Основні механізми LAST. • Клінічна картина: нейротоксична та кардіотоксична фази. • Оновлені алгоритми лікування. • Інфекційні ускладнення: епідеміологія, предиктори та принципи профілактики • Ведення пацієнтів з імунодефіцитами й тривалою катетеризацією. • Антибіотикопрофілактика: що показано, а що – ні. • Геморагічні ускладнення: сучасні рекомендації та стратифікація ризику • Травма судин, післяпункційні гематоми. • Алгоритми stop/start для антикоагулянтів й антиагрегантів згідно з актуальними європейськими та американськими рекомендаціями. • Діафрагмальна дисфункція при блокадах плечового сплетення • Інтерскаленний доступ і вплив на транзиторну дисфункцію діафрагмального нерва. • Ризики для пацієнтів з низьким респіраторним резервом та хронічними захворюваннями легень. • Стратегії мінімізації ризику. • Технічні й анатомічні фактори ризику: роль ультразвуку та індивідуальної анатомії • Варіанти фасціальних просторів та аномалії нервових стовбурів. • Типові операторські помилки та способи запобігання їм. • Ультразвукова візуалізація. • Стандартизація технік та важливість навчання. • Сучасні алгоритми безпеки під час виконання блокад. • Практичні кейси та розбір реальних клінічних сценаріїв. • Q&A

Формування стоми – не кінцевий етап лікування, а складова довготривалої реабілітації пацієнта, що потребує системного міждисциплінарного підходу. Підготовка фахівців до ведення таких пацієнтів часто є недостатньою в межах базових освітніх програм, а зростання частоти онкопатології кишківника й тяжких травматичних ушкоджень, зокрема мінно-вибухових, зумовлює збільшення кількості пацієнтів зі стомами, що підвищує актуальність цієї теми для лікарів різних спеціальностей. Дефіцит вузькопрофільних спеціалістів, зокрема стом-терапевтів, призводить до того, що значна частина відповідальності покладається на лікарів первинної ланки. На цьому заході ви розглянете клінічно значущі аспекти ведення пацієнтів зі стомами. Ви дізнаєтеся про принципи формування стом та особливості догляду за ними на амбулаторному етапі. Також ви проаналізуєте технічні аспекти підбору засобів догляду, зокрема калоприймачів та засобів захисту шкіри, що є важливою складовою профілактики ускладнень і покращення якості життя пацієнтів. Після навчання ви зможете здійснювати комплексне ведення пацієнтів зі стомами на амбулаторному етапі, зокрема оцінювання стану стоми, підбір адекватного догляду та своєчасне виявлення ускладнень, як-от парастомальні грижі, стенози чи некротичні зміни. • Вступ. Актуальність теми і роль амбулаторного лікаря у веденні пацієнтів зі стомами. • Поняття стоми й загальні принципи її формування. • Основні види стом: гастростомія, трахеостомія, колостомія. • Показання до формування різних видів стом. • Базові принципи догляду за стомами на амбулаторному етапі. • Особливості догляду залежно від типу стоми (гастростома, трахеостома, колостома). • Найчастіші ускладнення. • Червоні прапорці та показання до направлення в стаціонар. • Клінічний випадок. • Висновки та практичні рекомендації для лікарів. • Запитання-відповіді.

Навіть під час рутинного стоматологічного прийому може розвинутись невідкладний стан, тому важливо вміти діяти швидко, чітко та за алгоритмом. На цьому заході ви розберете практичні алгоритми дій при непритомності, анафілаксії, гіпоглікемії, гіпертензивному кризі, гострих серцево-судинних і респіраторних станах, а також відпрацюєте принципи командної взаємодії в критичних ситуаціях. Після навчання ви зможете впевнено надавати невідкладну допомогу, мінімізувати ризики для пацієнта та налагоджувати командну роботу під час екстрених ситуацій у стоматологічному кабінеті. • Основи гемодинаміки та робота серцево-судинної системи. • Як серце, судини та об’єм циркулюючої крові забезпечують перфузію органів. • Серцевий викид, ЧСС, ударний об’єм, артеріальний тиск, переднавантаження, скоротливість і судинний опір. • Вплив болю, страху, положення стоматологічного крісла, місцевих анестетиків і вазоконстрикторів на гемодинаміку. • Раптова зупинка кровообігу та серцево-легенева реанімація. • Розпізнавання зупинки кровообігу. • Оцінка свідомості й дихання, виклик 103/112. • Компресії грудної клітки, вентиляція 30:2. • Застосування автоматичного зовнішнього дефібрилятора та розподіл ролей у стоматологічній команді. • Вазовагальне синкопе. • Механізм розвитку непритомності: провокувальні фактори, клінічні ознаки, положення пацієнта. • Алгоритм допомоги та диференціація синкопе від гіпоглікемії, судом і зупинки кровообігу. • Гострі серцево-судинні та неврологічні стани. • Гіпертензивний криз, гострий коронарний синдром та інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу. • Основні симптоми, «червоні прапорці», первинна допомога та показання до негайного виклику ЕМД. • Алергічні та респіраторні невідкладні стани. • Алергічні реакції, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія, бронхоспазм і напад бронхіальної астми. • Розпізнавання загрози дихальним шляхам, застосування внутрішньом’язового адреналіну, кисню та бронходилататорів. • Універсальний алгоритм дій стоматологічної команди. • Припинення процедури, звільнення ротової порожнини. • Виклик допомоги, ABCDE, моніторинг, правильне положення пацієнта. • Використання невідкладної аптечки та передача пацієнта бригаді ЕМД. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Тинітус – це не просто нав’язливий шум у вухах. Це симптом, що може бути дзвінком, який свідчить про серйозні діагнози: від ішемії мозку до пухлин слухового нерва. За даними Американської академії отоларингології, від 10 до 15% дорослого населення стикаються з цим явищем, а у 20% із них стан вимагає медичного втручання через виражений дискомфорт. З віком ризик лише зростає: якщо серед молоді тинітус виникає у 1,6% випадків, то серед людей 60+ років – вже у 9%. Часто цей симптом супроводжується тривожністю, депресією, порушенням сну і значно погіршує якість життя. Найнебезпечніше, що можна зробити – це недооцінити цей симптом. Неправильне трактування тинітусу як суто ЛОР-проблеми може призвести до пропущеної неврологічної патології, затримки лікування і навіть небезпечних для життя ускладнень. Глибоке розуміння природи цього стану є важливим для лікарів різних спеціальностей. Навчальний захід «Тинітус у неврологічній практиці: диференційна діагностика й тактика ведення пацієнта» буде присвячений вивченню клінічної значущості тинітусу в неврології з акцентом на його епідеміологію, патофізіологію та мультидисциплінарну роль лікаря. Особливу увагу буде приділено неврологічним причинам такого стану: від акустичної невриноми до шийної мієлопатії та патології краніоцервікального переходу. Окремим блоком будуть представлені функціональні й психогенні порушення з розглядом соматоформних станів і тривожно-депресивної коморбідності. Також буде розглянуто алгоритм неврологічного обстеження та варіанти терапевтичної тактики, зокрема фармакотерапія та реабілітація. • Клінічна значущість тинітусу в неврології • Епідеміологія та патофізіологічні механізми. • Роль невролога в мультидисциплінарному підході. • Класифікація тинітусу: ключ до правильної маршрутизації • Об’єктивний vs суб’єктивний тинітус. • Пульсувальний тинітус: коли запідозрити судинну патологію. • Однобічний тинітус: червоні прапорці. • Неврологічно значущі етіології шуму у вухах • Вестибулярна шваннома (акустична невринома). • Синдром верхньої мозочкової артерії. • Мігрень, розсіяний склероз, нейросифіліс. • Черепно-мозкова травма, шийна мієлопатія. • Патологія краніоцервікального переходу. • Функціональні та психогенні порушення • Соматоформні розлади. • Коморбідна тривожна/депресивна симптоматика. • Психогенний тинітус: критерії підозри. • Алгоритм неврологічного обстеження при тинітусі • Структурований неврологічний скринінг. • Показання до нейровізуалізації. • Аудіологічне оцінювання та співпраця з отоларингологом. • Судинна діагностика: дуплекс судин шиї/голови, МР-ангіографія. • Практичні аспекти менеджменту • Коли призначати фармакотерапію і яку. • Неврологічна реабілітація, когнітивно-поведінкова терапія. • Показання до вузькоспеціалізованих консультацій.

TIVA у дітей є важливим компонентом сучасної педіатричної анестезіології на тлі розвитку фармакології, інфузійних технологій та нейромоніторингу. Збільшення кількості малоінвазивних втручань, нейрохірургічних та ЛОР-операцій, а також необхідність безпечного ведення пацієнтів з ризиком злоякісної гіпертермії зумовлюють потребу в прогнозованих та керованих альтернативах інгаляційній анестезії. На цьому заході ви дізнаєтеся про педіатричні особливості фармакокінетики й фармакодинаміки препаратів для TIVA, які унеможливлюють пряме перенесення дорослих протоколів у дитячу практику. Ви розглянете раціональне дозування пропофолу, вибір опіоїдного компоненту, принципи застосування міорелаксантів, профілактику синдрому тривалої інфузії пропофолу та навчитесь уникати клінічних ризиків, пов’язаних з віком і супутніми станами. Після навчання ви зможете обґрунтовано обирати TIVA залежно від віку та клінічного контексту, безпечно застосовувати TCI відповідно до педіатричних фармакокінетичних моделей і правильно інтерпретувати дані pEEG, нейром’язового й аналгезіологічного моніторингу. • Визначення TIVA та місце методу в сучасній педіатричній анестезіології • Фармакологічні основи TIVA у дітей • Гіпнотики: механізми дії, класифікація, вікові особливості • Опіоїдні анальгетики: опіоїдні рецептори, анальгетична сила, клінічний вибір • Міорелаксанти: типи, механізми дії, особливості нейром’язового з’єднання у дітей • Пропофол як базовий препарат TIVA • Роль пропофолу в розвитку концепції TIVA • Фармакокінетика й фармакодинаміка у дітей • Дозування: індукція, підтримка, седація • Побічні ефекти й синдром інфузії пропофолу (PrIS) • Регуляторні та вікові обмеження застосування у дітей • Інші гіпнотики й ад’юванти • Тіопентал натрію: показання та обмеження • Етомідат: гемодинамічна стабільність і ризик адреналової супресії • Мідазолам: роль у премедикації та підтриманні анестезії • Кетамін і кетофол: показання, переваги та недоліки • Дексмедетомідин: awake-анестезія • Опіоїдний компонент TIVA • Фентаніл, альфентаніл, суфентаніл, реміфентаніл: порівняльна характеристика • Особливості застосування у новонароджених та немовлят • Налоксон: безпека та алгоритм реверсії • Переваги комбінації пропофол + реміфентаніл • Міорелаксація при TIVA у дітей • Вікові особливості чутливості до міорелаксантів • Сукцинілхолін: ризики у педіатрії • Атракурій, цисатракурій, векуроній, рокуроній • Сугамадекс: сучасний підхід до реверсії • Фармакокінетика та TCI у дітей • Компартментні моделі та контекстнозалежний період напіввиведення • Принципи TCI (Target-Controlled Infusion) при TIVA • Педіатричні моделі пропофолу: Kataria та Paedfusor • TCI реміфентанілу: моделі Minto та Eleveld • Практичні обмеження та ризики TCI у дітей • Переваги та недоліки TIVA у дітей • Клінічні переваги: ЛОР, нейрохірургія, злоякісна гіпертермія, нейромоніторинг • Обмеження та потенційні ускладнення • Порівняння з інгаляційною анестезією • Моніторинг безпеки та глибини анестезії • pEEG (BIS, SedLine, Entropy, Narcotrend, Conox) • Масив спектральної щільності (DSA) • Моніторинг болю (ANI, NIPE, NOL) • Нейром’язовий моніторинг (TOF, PTC, кількісна нейроміографія) • Клінічні акценти й практичні рекомендації • Вибір схеми TIVA залежно від віку та клінічного контексту • Типові помилки та способи їх уникнення • Алгоритм безпечного застосування TIVA у дітей • Q&A-сесія

Медична документація може здаватися формальним адміністративним елементом, однак вона є невіддільною частиною клінічного процесу, оскільки визначає безперервність лікування та юридичну захищеність лікаря. Недоліки в її веденні є поширеною проблемою: неповна фіксація показань до оперативного втручання, відсутність структурованого обґрунтування клінічних рішень, неправильне оформлення інформованої згоди, розбіжності між записами різних членів команди. У разі ускладнень якість оформлення цих документів стає найпершим фактором оцінювання дій медичного персоналу. На цьому заході ви розглянете системний підхід до ведення медичної документації, принципи правильного оформлення інформованої згоди і структурування записів в історії хвороби. Ви навчитесь узгоджувати документацію між хірургом та анестезіологом, а також дотримуватися вимог до написання протоколів операції. Окрім цього, ви проаналізуєте типові помилки в оформленні документів та їхній вплив на клінічні та юридичні наслідки. Після навчання ви зможете цілісно й системно вести документацію, щоб чітко відображати логіку прийняття клінічних рішень, забезпечити прозорість лікувального процесу та знизити юридичні ризики. • Вступ. Роль медичної документації в хірургії. • Документація як частина клінічного процесу, а не формальність. • Юридична значущість медичних записів. • Типові помилки лікарів у веденні документації. • Інформована згода на оперативне втручання (форма № 003-6/о). • Обов’язкові складові інформованої згоди. • Акценти в поясненнях для пацієнта (ризики, альтернативи, ускладнення). • Типові помилки оформлення. • Коли згода є юридично недійсною. • Практичні приклади. • Карта стаціонарного хворого (форма № 003/о) як основний документ. • Структура та основні блоки. • Відображення показань до операції. • Фіксація динаміки стану пацієнта. Обґрунтування клінічних рішень. • Критичні записи, які впливають на юридичну оцінку. • Передопераційний огляд анестезіолога (форма № 003-3/о). • Роль анестезіолога в документуванні ризиків. • Оцінка операційного та анестезіологічного ризику. • Узгодженість записів між хірургом й анестезіологом. • Типові помилки та їхні наслідки. • Операційна документація. • Журнал запису операцій (форма № 008/о). • Операційний протокол. • Відповідність між записами в різних документах. Критичні розбіжності та їхні ризики. • Аналіз типових судових кейсів. Як документація працює «проти» лікаря. • Практичний блок: відпрацювання ситуацій. Розбір реальних і змодельованих кейсів. Виявлення помилок у документації. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

Система коагуляції – це не просто каскад біохімічних реакцій, а й критично важливий компонент для підтримання життя в умовах багатьох невідкладних станів. Її порушення може мати дві крайні клінічні маніфестації: неконтрольовані кровотечі або тромботичні ускладнення, які часто призводять до летальних наслідків. Зокрема, ДВЗ-синдром є яскравим прикладом патології, за якої баланс між тромбозом і кровотечею порушується кардинально. Цей стан може розвиватися на тлі сепсису, ускладнених пологів, термінальної стадії онкопроцесів, політравми і після великих хірургічних втручань. Однак його складно своєчасно розпізнати через нечіткість клінічної та лабораторної картини. Наприклад, D-димер, який є одним з основних маркерів активації фібринолізу, може бути підвищеним у багатьох критичних станах, але без зважання на контекст його діагностичне значення знижується. Наслідок – до 30% випадків ДВЗ-синдрому залишаються нерозпізнаними на ранніх етапах, що прямо корелює з погіршенням прогнозу. Тому, систематизовані знання про механізми згортання крові, сучасні діагностичні підходи й інтерпретацію лабораторних тестів є необхідними для лікаря, який працює в умовах інтенсивної терапії, акушерства чи онкології. Навчальний майстер-клас «ДВЗ-синдром: виклики та можливості лабораторної діагностики» буде присвячений вивченню фізіології гемостазу як тонкого балансу між процесами згортання крові та фібринолізу. Учасники розглянуть епідеміологію, причини розвитку, класифікацію і патогенез ДВЗ-синдрому, що дасть змогу глибше зрозуміти механізми його виникнення. Будуть проаналізовані клінічні прояви цього стану й загальні принципи його діагностики. Особливу увагу приділено сучасним підходам до лабораторної діагностики, зокрема специфічним тестам, алгоритмам і шкалам оцінювання для своєчасного виявлення й контролю тяжкості ДВЗ-синдрому. • Фізіологія гемостазу: рівновага життя між згортанням крові та фібринолізом. • Епідеміологія, причини розвитку та класифікація ДВЗ-синдрому. • Патогенетичні аспекти розвитку ДВЗ-синдрому. • Клінічна маніфестація ДВЗ-синдрому. • Загальні принципи діагностики ДВЗ-синдрому. • Сучасні підходи до лабораторної діагностики та маркери ДВЗ-синдрому: специфічні тести, алгоритми, шкали динамічного оцінювання стану пацієнта.

Навіть найменша неточність у роботі з наркотичними та психотропними засобами може мати тяжкі наслідки. Йдеться як про ризик ускладнень для пацієнта, так і про кримінальну відповідальність для медичного персоналу. Кожен крок – від зберігання до утилізації – під контролем держави, і лікарю чи медсестрі важливо знати, як діяти в межах закону та без ризику для себе. На цьому заході ви отримаєте чітку структуру обігу підконтрольних речовин: хто має доступ, як правильно вести облік, коли проводити інвентаризацію, як оформлювати документи й готуватися до перевірок. Ви розглянете типові помилки, нові вимоги МОЗ і НСЗУ та алгоритми, які допоможуть уникнути порушень і штрафів. Після навчання ви зможете впевнено контролювати процеси зберігання та звітності у своїй установі й працювати спокійно, знаючи, що все зроблено правильно. • Організаційні вимоги. Припинення, розширення, зупинення дії ліцензії. • Кадрові вимоги. Хто з працівників ЛПЗ має право на роботу з підконтрольними речовинами. • Створення локальні накази та посадові інструкції. • Повідомляємо держоргани про зміну даних. Адміністративна відповідальність. • Місця провадження діяльності: законодавчі вимоги та практичні аспекти. • Порядок зберігання підконтрольних речовин. • Облік підконтрольних речовин: журнали обліку, інвентаризація, звірка.Знищення непридатних наркотичних (психотропних) лікарських засобів. Обов’язки уповноваженої особи. • Призначення підконтрольних речовин. Вимоги до ведення медичної документації. • Щорічна обов’язкова звітність щодо обігу підконтрольних речовин. • Відповіді на запитання • Обговорення матеріалу (презентації) • Оцінювання здобутих знань

Лікарі здобудть наступні навички: 1. Алгоритм асептичної обробки місця інсерції ПВК та накладання стерильної пов’язки. 2. Техніка промивання та закриття катетера («створення замка») з використанням фізіологічного розчину. 3. Критерії вибору та заміни оклюзійних пов’язок відповідно до клінічних протоколів. 4. Рання діагностика та диференціація ускладнень: флебіт, інфільтрація, екстравазація, тромбоз, локальна та системна інфекція. 5. Оцінка функціональності катетера та методи усунення оклюзії. 6. Протоколи рутинного моніторингу та ведення медичної документації щодо стану ПВК. 7. Визначення показань та техніка безпечного видалення периферичного венозного катетера. Питання, що розглядаються: • Яка оптимальна частота заміни прозорих та марлевих пов’язок на місці інсерції ПВК? • Які переваги та недоліки використання натрію хлориду 0,9% для промивання катетера порівняно з гепаринізованими розчинами? • Які клінічні ознаки та шкали оцінки (напр., VIP Score) використовуються для діагностики флебіту, асоційованого з ПВК? • Як диференціювати інфільтрацію та екстравазацію та яка тактика лікаря при виникненні цих ускладнень? • Чи існують абсолютні показання до рутинної заміни ПВК, чи слід керуватися виключно клінічними показаннями? • Які заходи профілактики катетер-асоційованих інфекцій кровотоку є найбільш ефективними згідно з останніми клінічними настановами? Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • 00:00 Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера