Заходи БПР — Анестезіологія 2026

Невідкладні стани в амбулаторній практиці становлять одну з найбільш важливих сфер роботи лікаря первинної ланки, оскільки виникають раптово, часто без типової клінічної картини і потребують негайного прийняття рішень. Перші хвилини після розвитку критичного стану є визначальними для подальшого прогнозу пацієнта до моменту прибуття екстреної медичної допомоги. В умовах обмежених ресурсів і часу від лікаря вимагається чітке дотримання алгоритмів дій, швидке оцінювання стану й правильна первинна тактика. Окремо слід зважати на юридичні ризики, що виникають у разі помилок у веденні таких ситуацій. На цьому заході ви опануєте сучасні підходи до ведення невідкладних станів в амбулаторній практиці з акцентом на алгоритмічність дій. Ви розглянете організацію надання допомоги, а також первинне оцінювання пацієнта за алгоритмом ABCDE як базовий інструмент швидкої клінічної орієнтації. Окрім цього, ви проаналізуєте основні невідкладні стани, зокрема анафілаксію, гострий коронарний синдром, гіпертонічний криз, інсульт, судомний синдром, бронхіальну астму, гіпоглікемію та вазовагальні реакції. Після навчання ви зможете швидко розпізнавати критичні стани, застосовувати стандартизовані алгоритми невідкладної допомоги та організовувати своєчасний виклик і передання пацієнта бригаді ЕМД. • Організація роботи, оснащення кабінету, алгоритм дій персоналу в критичній ситуації. • Первинне оцінювання пацієнта за алгоритмом ABCDE. • Анафілаксія: розпізнавання клінічних проявів, алгоритм невідкладної допомоги, дозування та введення адреналіну, типові помилки. • Гострий коронарний синдром: ранні й атипові симптоми, дії медичного персоналу до прибуття ЕМД, медикаментозна підтримка пацієнта. • Гіпертонічний криз: диференціація невідкладного й ургентного кризу, оцінювання ураження органів-мішеней, алгоритм допомоги. • Інсульт: FAST / BE-FAST, раннє розпізнавання інсульту, критично важливі дії до госпіталізації. • Судомний синдром: алгоритм дій, безпека пацієнта, контроль дихальних шляхів, типові помилки. • Бронхіальна астма: оцінювання тяжкості стану, невідкладна терапія. • Гіпоглікемія та вазовагальні реакції: швидка диференціація причин втрати, невідкладна допомога, профілактика повторних епізодів. • Юридичні аспекти і комплектація аптечки невідкладної допомоги. Фіксація дій медичного персоналу, обов’язкове оснащення та препарати для надання допомоги. • Розбір типових помилок у наданні невідкладної допомоги в амбулаторних умовах. Реальні кейси та вирішення проблем, які трапляються найчастіше. • Відповіді на запитання.

Повідомлення поганих новин є одним із найбільш складних і водночас важливих аспектів клінічної практики. Онкологічні діагнози, хронічні та інвалідизуючі захворювання, несприятливі прогнози, ускладнення або неефективність лікування супроводжують роботу лікарів незалежно від спеціальності. Водночас у більшості фахівців відсутня системна підготовка з клінічної комунікації, зокрема щодо структурованого й етично вивіреного повідомлення поганих новин. Як наслідок, така взаємодія часто відбувається інтуїтивно, що підвищує ризик емоційної ескалації, конфліктів, професійного вигорання та юридичних наслідків для закладу охорони здоров’я. На цьому заході ви отримаєте системне розуміння клінічної комунікації та опануєте практичні інструменти повідомлення складної інформації. Учасники ознайомляться з міжнародно визнаними підходами й моделями, зокрема протоколами SPIKES і NURSE, а також Калгарі-Кембриджською моделлю. Окрім цього, буде висвітлена їх адаптація до українського культурного та клінічного контексту. Після навчання ви зможете структуровано проводити складні розмови з пацієнтами та їхніми близькими, зменшуючи емоційне навантаження і ризик конфліктів. • Загальні поняття клінічної комунікації • Роль комунікації у формуванні довіри та прихильності до лікування • Типові помилки лікарів у спілкуванні з пацієнтами • Межі відповідальності лікаря в комунікації • Вербальні та невербальні компоненти клінічного діалогу • Повідомлення поганих новин: клінічний та етичний контекст • Емоційні реакції пацієнтів і родичів: страх, заперечення, гнів, шок • Вплив контексту: амбулаторний прийом, стаціонар, ургентні ситуації • Етичні принципи інформування. Типові сценарії «невдалого повідомлення» та їхні наслідки • Структуровані підходи: протоколи SPIKES та NURSE • Приклади клінічних ситуацій застосування протоколів • Адаптація протоколів до українського культурного контексту • Часті помилки під час формального використання протоколів • Калгарі–Кембриджська модель клінічної комунікації • Загальна логіка та структура моделі • Побудова контакту з пацієнтом. Активне слухання й уточнення очікувань. Спільне формування розуміння проблеми. Узгодження плану лікування • Практичні приклади застосування моделі в складних розмовах • Проблемна комунікація в клінічній практиці • Пацієнт у стані емоційної дестабілізації • Запити на «неправду», приховування діагнозу • Комунікація з членами родини за тяжких прогнозів • Конфліктні ситуації та профілактика скарг • Межі професійної емпатії та самозахист лікаря • Пацієнтоорієнтована комунікація • Принципи пацієнтоорієнтованого підходу • Поважання автономії пацієнта • Спільне прийняття рішень (shared decision-making). Адаптація інформації до рівня розуміння пацієнта • Практичний воркшоп (інтерактив) • Рольові сценарії повідомлення поганих новин • Аналіз реальних клінічних кейсів учасників • Відпрацювання протоколів SPIKES та NURSE • Розбір типових помилок у безпечному середовищі • Формування індивідуального алгоритму комунікації • Відповіді на запитання

Ожиріння та патологічний набір маси тіла є багатофакторним клінічним станом, що формується на перетині ендокринних, метаболічних, медикаментозних і поведінкових механізмів. Пацієнти з надлишковою вагою часто тривалий час можуть отримувати спрощені або симптоматичні рекомендації без виявлення первинної причини метаболічних змін. Це призводить до втрати діагностичного фокусу та ігнорування станів, які безпосередньо впливають на енергетичний баланс і регуляцію маси тіла. Під час ведення пацієнта з ожирінням необхідно зважати на роль ендокринних розладів, медикаментозних впливів, порушень сну та репродуктивних факторів. На цьому заході ви навчитеся розрізняти первинні та вторинні механізми набору ваги, а також визначати клінічну значущість інсулінорезистентності, гіпотиреозу, СПКЯ, менопаузальних змін, порушень сну й медикаментозно-індукованого ожиріння. Ви розглянете сучасний підхід до інтерпретації лабораторних показників і принципи раціонального призначення обстежень. Також ви отримаєте алгоритм клінічного мислення при наборі ваги без очевидної причини, зокрема оцінювання факторів способу життя, фармакотерапії та ендокринного статусу. Після навчання ви зможе диференціювати механізми набору маси тіла, уникати надлишкових обстежень і помилкових інтерпретацій, а також формувати доказову, структуровану тактику ведення пацієнтів з ожирінням та метаболічними порушеннями. • Надлишкова вага чи ожиріння: де проходить межа? • Чому пацієнт набирає вагу, навіть коли “майже нічого не їсть”? • Інсулінорезистентність: головний винуватець чи лише свідок? • Гіпотиреоз: чи справді ТТГ пояснює зайві кілограми? • СПКЯ, менопауза, сон і стрес: приховані тригери набору ваги • Ліки, після яких “раптово” з’являються +10 кг • Які обстеження реально допомагають, а які лише створюють шум? • Пацієнт із набором ваги: як мислити лікарю, а не TikTok-експерту • Найдорожчі помилки в діагностиці ожиріння та метаболічних порушень • Відповіді на запитання учасників

Сучасні підходи до лікування шоку значно змінилися за останні роки. Інтенсивна терапія ґрунтується не лише на корекції артеріального тиску, а насамперед на оцінці тканинної перфузії, ранньому застосуванні вазопресорів, мультимодальному моніторингу та індивідуалізації лікування залежно від клінічного фенотипу пацієнта. Водночас шок може розвиватись навіть за нормальних показників артеріального тиску, а універсального алгоритму чи єдиного правильного вазопресора не існує. Недостатня увага до ранніх ознак порушення перфузії, шаблонний підхід до вибору препаратів або відсутність розуміння сучасних можливостей POCUS можуть ускладнювати ведення критичних пацієнтів. На цьому заході ви навчитеся розпізнавати компенсований шок, використовувати POCUS та ехокардіографію для визначення типу шоку відповідно до сучасних рекомендацій, а також розберете принципи вибору та призначення вазопресорної терапії. Ви дізнаєтеся, коли доцільно розпочинати вазопресорну підтримку, чи можна вводити норадреналін через периферичний катетер, чим сучасні підходи відрізняються від традиційних уявлень та які можливості існують у випадках рефрактерного шоку. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів із шоком, орієнтуватися не лише на цифри артеріального тиску, а й на показники адекватної перфузії та раціонально використовувати вазопресори. • Як змінювалися гайдлайни ESICM (2006–2025) у розумінні природи шоку та методів моніторингу. • Шок без гіпотензії: чому нормальний артеріальний тиск не виключає шок? Поняття компенсованого шоку. • Ультразвук (POCUS): ЕхоКГ як інструмент першої лінії для визначення типу шоку (ESICM 2025). • Стратегія застосування вазопресорів. Коли починати? • Вибір препарату: старе проти нового. • Порівняльна характеристика препаратів. • Рефрактерний шок - що робити, коли нічого не допомагає? • Складні випадки та індивідуальний підхід. Чи існує універсальний пресор? • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Гострі урологічні стани у дітей – це завжди виклик, навіть для досвідченого лікаря. Дитина не завжди може точно описати свої симптоми, а зволікання з діагностикою чи лікуванням може коштувати функції нирок та репродуктивної системи. Лікарям первинної ланки, хірургам і педіатрам важливо чітко розуміти, що робити в таких ситуаціях, адже будь-які зволікання можуть створити додаткові ризики. На цьому майстер-класі ви відпрацюєте алгоритми огляду та невідкладної допомоги дітям із гострими патологіями нирок, сечового міхура, яєчок і статевого члена. Ви розглянете реальні клінічні випадки, типові помилки й пастки і навчитеся швидко визначати, коли потрібне термінове втручання, а коли достатньо стабілізації та спостереження. Після навчання ви зможете швидко оцінювати стан пацієнта, обирати ефективну тактику допомоги й мінімізувати ризики ускладнень. • Вступ. Концепція ургентних станів в урології • Основні принципи надання невідкладної допомоги в урології • Організація ургентної допомоги та взаємодія з суміжними спеціалістами • Алгоритм первинного оцінювання урологічного пацієнта • Первинний огляд, основні клінічні симптоми та об’єктивні ознаки урологічних станів • Лабораторна та інструментальна діагностика у невідкладних станах • Ургентні стани нирок: діагностичний алгоритм і невідкладні втручання • Гостра обструкція верхніх сечових шляхів (ниркова коліка, обструктивна уропатія) • Гострий пієлонефрит, емпієма нирки, абсцес • Ургентні стани сечоводів і сечового міхура: критерії госпіталізації • Гостра затримка сечі, забій або розрив сечового міхура • Пошкодження сечоводів (ятрогенні, травматичні) • Ургентні стани яєчок і калитки: диференційна діагностика • Синдром гострої калитки: діагностика, часові межі реперфузії, хірургічна тактика • ГЗЯ і травматичні пошкодження калитки: класифікація, ургентна допомога • Ургентні стани статевого члена • Пріапізм: патофізіологія, діагностика, протокол ургентної терапії • Травматичні пошкодження статевого члена, сторонні тіла, розриви • Диференційна діагностика ургентних урологічних синдромів • Відмежування урологічних ургенцій від патології інших органів (апендицит, грижа, гінекологічна патологія) • Клінічні «пастки» і типові діагностичні помилки • Протокол надання ургентної урологічної допомоги • Вибір тактики: стабілізація, катетеризація, дренування, хірургічне втручання • Доказові клінічні рекомендації (EAU, AUA) та адаптація до українських стандартів • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Періорбітальне омолодження не обмежується ізольованою блефаропластикою, оскільки вікові зміни в цій зоні формуються не лише через надлишок шкіри, а й внаслідок втрати об’єму, птозу м’яких тканин та зміни анатомічних контурів. Розуміння ролі ліпофілінгу й комбінованих підходів є важливим для досягнення природного, гармонійного і довготривалого результату. Недостатнє знання сучасних алгоритмів періорбітального омолодження може призводити до «перерезекції» тканин, скелетизації орбіти, неприродного вигляду й незадовільних естетичних результатів, навіть за технічно правильно виконаної операції. На цьому заході ви розглянете вікові зміни періорбітальної зони відповідно до анатомії SOOF, tear trough та орбітальних жирових пакетів. Ви навчитеся визначати роль дефіциту об’єму у формуванні «втомленого» погляду та обирати оптимальну тактику омолодження, а також дізнаєтеся про можливості й обмеження класичної блефаропластики, показання до ізольованої корекції та ризики надмірної резекції тканин. Окремо ви розберете комбінований підхід «блефаропластика + ліпофілінг», алгоритми прийняття рішень та практичні аспекти індивідуалізації хірургічної тактики на основі реальних клінічних кейсів. Після навчання ви зможете комплексно оцінювати анатомічні й вікові зміни періорбітальної зони, визначати показання до блефаропластики, ліпофілінгу або їх поєднання та формувати персоналізований план омолодження. • Вступ: сучасне бачення періорбітального омолодження • Еволюція підходів: від резекції до відновлення • Чому ізольована блефаропластика не завжди достатня • Анатомія та вікові зміни періорбітальної зони • Ключові анатомічні структури (SOOF, tear trough, орбітальні жирові пакети) • Вікові зміни: втрата об’єму, птоз, зміни якості шкіри • Блефаропластика: можливості й обмеження • Що вирішує класична техніка • Ризики “перерезекції” та скелетизації • Показання до ізольованої корекції • Ліпофілінг у періорбітальній зоні • Роль аутологічного жиру в омолодженні • Зони та рівні введення • Переваги: біосумісність, природність результату • Комбінований підхід: блефаропластика + ліпофілінг • Показання до поєднання • Таймінг: одночасно чи поетапно • Алгоритм прийняття рішень • Хірургічна техніка та основні нюанси • Принципи мікрофет-графтингу • Багаторівневе введення та контроль об’єму • Профілактика ускладнень • Клінічні кейси • Пацієнти “до/після” • Аналіз результатів • Типові помилки та їх корекція • Висновки • Синергія методик як новий стандарт • Індивідуалізація підходу • Фокус на природний довготривалий результат • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером • Проходження тестування (самостійно)