Заходи БПР — Анестезіологія 2026

Преоксигенація є одним із основних етапів забезпечення прохідності дихальних шляхів, проте в повсякденній практиці вона часто сприймається як формальна процедура, а не як інструмент профілактики критичної десатурації. Недостатнє розуміння фізіології дихання може призводити до скорочення безпечного часу апное, невиправданої ручної вентиляції при RSI та підвищення ризику аспірації. На цьому заході ви засвоїте сучасні принципи преоксигенації з позиції практики, зокрема фізіологічні основи, методи збільшення функціональної залишкової ємності, особливості ведення критичних пацієнтів та можливості апноетичної оксигенації. Ви розглянете застосування техніки RSI, профілактику аспірації, підготовку до неочікуваної складної інтубації, а також практичні рішення, які можуть бути реалізовані навіть за відсутності високотехнологічного обладнання. Після навчання ви зможете ефективно проводити преоксигенацію в різних клінічних ситуаціях, а також впевнено діяти під час швидкої послідовної індукції та у разі непередбачених труднощів із забезпеченням прохідності дихальних шляхів. • Техніка преоксигенації • Анатомія і фізіологія дихання з погляду прагматичного анестезіолога • Апное 10 хвилин без десатурації – вигадка чи реальність? • Функціональна залишкова ємність легень, методи її збільшення • Преоксигенація перед екстубацією • Преоксигенація пацієнта з клаустрофобією • Техніка преоксигенації в різних умовах • Повсякденна преоксигенація наркозним апаратом • Преоксигенація пацієнта в критичному стані • Економна преоксигенація контуром Мейплсона • Апноетична оксигенація • Лайфхаки від спікера, розгляд клінічних кейсів • Як підготуватися до неочікуваної складної інтубації • Як преоксигенація захищає від аспірації • RSI: швидка індукція пацієнта з повним шлунком • Q&A-сесія

ВГО «Всеукраїнська рада реанімації та екстреної медичної допомоги» — офіційний провайдер безперервного професійного розвитку (БПР), № 2065. Симуляційні тренінги та тренінги з оволодіння практичними навичками відповідають актуальним міжнародним протоколам ERC — European Resuscitation Council (Європейської ради реанімації) та ASC — American Surgeon College (Американської колегії хірургів). Курси орієнтовані на практику та зараховуються до системи БПР для медичних працівників (вищої медичної та середньої спеціальної освіти). Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Біль у плечовому суглобі є однією з найчастіших причин звернення до ортопедів, ревматологів, лікарів спортивної медицини та спеціалістів ультразвукової діагностики. Володіння сучасними протоколами УЗД плечового суглоба та розуміння сонографічної анатомії мають вирішальне значення для своєчасного виявлення патології ротаторної манжети, сухожилля довгої голівки біцепса, бурситів та інших причин больового синдрому. Недостатнє знання ультразвукових критеріїв може ускладнювати диференційну діагностику, призводити до хибної інтерпретації знахідок і затримки призначення оптимального лікування. На цьому майстер-класі ви розберете нормальну сонографічну анатомію плечового суглоба, сучасний протокол ультразвукового дослідження та типові патологічні зміни. Ви навчитеся оцінювати стан довгої голівки біцепса, субскапуляріса, надостьового та підостьового м’язів, виявляти субакроміально-субдельтоподібний бурсит, діагностувати розриви ротаторної манжети, дегенеративні зміни акроміально-ключичного суглоба, а також розпізнавати ознаки адгезивного капсуліту та спортивних ушкоджень плеча. Після навчання ви зможете впевнено та послідовно виконувати УЗД плечового суглоба відповідно до сучасних рекомендацій, проводити диференційну діагностику найпоширеніших патологічних станів і формулювати клінічно значущі висновки. • Основи ультразвукового дослідження плечового суглоба • Довга голівка біцепса • Субскапуляріс • Надостьовий м’яз • Підостьовий м’яз та teres minor • Субакроміально-субдельтоподібна бурса • Акроміально-ключичний суглоб • Гленогумеральний суглоб • Дельтоподібний м’яз та м’які тканини • Повний протокол УЗД плечового суглоба • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером • Патологія довгої голівки біцепса • Патологія субскапуляріса • Патологія надостьового сухожилля • Патологія підостьового м’яза та teres minor • Субакроміально-субдельтоподібний бурсит • Розриви ротаторної манжети • Патологія акроміально-ключичного суглоба • Заморожене плече • Нестабільність та спортивна патологія плеча • Клінічні кейси • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

ВГО «Всеукраїнська рада реанімації та екстреної медичної допомоги» — офіційний провайдер безперервного професійного розвитку (БПР), № 2065. Симуляційні тренінги або тренінги з оволодіння практичними навичками відповідають актуальним міжнародним протоколам ERC — European Resuscitation Council (Європейської ради реанімації) та ASC — American Surgeon College (Американської колегії хірургів), орієнтовані на практику та зараховуються до системи БПР для медичних працівників (вищої медичної та середньої спеціальної освіти). Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: Застосування ключових статей Конституції України та Закону «Основи законодавства України про охорону здоров’я» у щоденній практиці. Юридично коректне оформлення та використання посадової інструкції як інструменту первинного захисту. Алгоритм дій при відмові від подальшого ведення пацієнта, що не виконує медичні приписи або порушує внутрішній розпорядок. Правовий механізм реагування на агресивну поведінку пацієнта, включаючи фіксацію порушень та взаємодію з правоохоронними органами. Дотримання норм щодо лікарської таємниці та правил надання медичної інформації для уникнення юридичних ризиків. Правильне ведення медичної документації як доказової бази у разі виникнення суперечок та судових справ. Процедура отримання юридично значущої інформованої згоди пацієнта на медичне втручання та фіксації відмови від нього. Розуміння прав та обов’язків при роботі клініко-експертних комісій (КЕК) та уникнення конфлікту інтересів. Алгоритми юридично грамотного ведення медичної документації. Практика отримання інформованої добровільної згоди пацієнта на медичне втручання. Стратегії комунікації з пацієнтами та їхніми представниками у конфліктних ситуаціях. Процедури реагування на запити правоохоронних органів, адвокатські запити. Методики аналізу клінічних випадків з позиції правової оцінки. Порядок дій лікаря при проведенні судово-медичної експертизи. Навички досудового врегулювання спорів. Розуміння механізмів страхування професійної відповідальності. Застосовувати сучасні класифікації лікарських помилок (діагностичні, лікувальні, профілактичні, системні) для точної ідентифікації інцидентів. Використовувати методику аналізу корінних причин (Root Cause Analysis – RCA) для виявлення системних, а не лише індивідуальних, факторів, що призвели до помилки. Розробляти та впроваджувати протоколи та чек-листи для мінімізації ризиків у високоризикових клінічних процесах. Ідентифікувати когнітивні упередження (confirmation bias, availability heuristic), що впливають на прийняття клінічних рішень, та застосовувати техніки для їх нейтралізації. Впроваджувати інструменти для покращення комунікації в медичній команді, наприклад методику SBAR, для забезпечення безперервності та безпеки допомоги. Документувати медичні помилки та інциденти у внутрішній системі звітності для подальшого аналізу та запобігання їх повторенню, створюючи культуру безпеки. Програма заходу • Заняття №1 — 02:06:22 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Заняття №2: Законодавче забезпечення діяльності медичних працівників: правовий захист • Заняття №3: Юридичні наслідки лікарських помилок: захист та відповідальність • Заняття №4: Лікарські помилки • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Які юридичні критерії розмежування лікарської помилки, нещасного випадку та медичної недбалості? • Який алгоритм дій лікаря при отриманні повістки чи ухвали суду? • Правові аспекти відмови пацієнта від медичного втручання: як коректно задокументувати? • Цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність лікаря: межі та умови настання. • Як юридично коректно фіксувати побічні реакції та ускладнення лікування? • Які повноваження правоохоронних органів при проведенні слідчих дій у закладі охорони здоров’я? • Правові засади використання фото- та відеофіксації у клінічній практиці. • Що входить до поняття “таємниця про стан здоров’я” та яка відповідальність за її розголошення? • Які законодавчі акти є основою для правового захисту медичного працівника в Україні? • Який юридичний алгоритм відмови лікаря від ведення пацієнта, що систематично порушує лікувальний режим? • Як коректно документувати відмову пацієнта від необхідного медичного втручання для уникнення відповідальності за можливі наслідки? • Які межі лікарської таємниці та яка відповідальність передбачена за її розголошення, в тому числі у публічному просторі? • Як юридично грамотно реагувати на вимоги пацієнта про відшкодування шкоди без рішення суду? • У чому полягає юридичний статус чергового лікаря порівняно з лікуючим лікарем при наданні допомоги? • Які вимоги до ведення медичної документації, щоб вона мала доказову силу в суді? • Як захистити честь, гідність та ділову репутацію лікаря у разі безпідставних звинувачень з боку пацієнта? • Які особливості розгляду медичних справ у Європейському суді з прав людини? • Як забезпечити об’єктивність висновків клініко-експертної комісії (КЕК) та уникнути конфлікту інтересів? • Яке юридичне розмежування понять “лікарська помилка”, “медичний інцидент” та “нещасний випадок”? • Які статті Кримінального та Цивільного кодексів України регламентують відповідальність медичного працівника? • Як встановлюється причинно-наслідковий зв’язок між діями (бездіяльністю) лікаря та настанням несприятливих наслідків для пацієнта? • Які критерії належного оформлення інформованої згоди пацієнта та які юридичні наслідки її дефектів? • Який алгоритм дій лікаря при ініціюванні службового розслідування чи відкритті кримінального провадження? • Які особливості проведення судово-медичної експертизи у справах про професійні правопорушення медичних працівників? • Які існують механізми страхування професійної відповідальності лікарів в Україні? • Як коректно взаємодіяти з правоохоронними органами: процедура допиту, виїмки медичної документації. • Яка юридична класифікація та наслідки лікарських помилок в українському правовому полі? Межі відповідальності лікаря та закладу охорони здоров’я. • Як провести диференціацію між непередбачуваним ускладненням захворювання та ятрогенною помилкою? Критерії та алгоритми оцінки. • Які когнітивні пастки та упередження найчастіше призводять до діагностичних помилок у клінічній практиці та як їх уникнути? • Які системні фактори (організація роботи, навантаження, комунікація) є провідними причинами медичних помилок та як їх модифікувати? • Як ефективно впровадити систему звітності про інциденти (incident reporting) в медичному закладі, що не карає, а заохочує до аналізу? • Які існують доказові стратегії для профілактики помилок при призначенні та введенні лікарських засобів (medication errors)? • Як коректно та етично повідомити пацієнта або його родичів про допущену медичну помилку, мінімізуючи психологічну травму та юридичні ризики? • Роль та ефективність клінічних симуляцій та тренінгів у формуванні навичок безпомилкової роботи та дій в кризових ситуаціях. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Коли складно визначитися з діагнозом, а різні фахівці бачать у пацієнта різні захворювання (від межового розладу особистості до біполярного афективного розладу) – ви маєте зʼясувати, що насправді стоїть за цим хаосом. Емоційна нестабільність, імпульсивність, суїцидальні думки – симптоми схожі, але механізми й підходи лікування кардинально різні. На цьому заході ви навчитеся впевнено розрізняти межовий розлад особистості, БАР і ПТСР навіть у випадках, коли клінічна картина здається розмитою. Зрозумієте, як емоційна нестабільність при МРО відрізняється від афективних фаз БАР, а травматичні реакції ПТСР – від депресивних епізодів. Отримаєте чіткі клінічні орієнтири, щоб визначати, коли потрібні нормотиміки чи антидепресанти, а коли достатньо психотерапевтичної роботи. Після навчання ви зможете швидше знаходити істинну причину емоційних розладів, точніше формулювати діагнози й запобігати типовим помилкам, за якими слідує неефективне лікування. • Типові клінічні помилки та прогностичне значення правильної диференціації. • Міжособистісна чутливість як маркер: відмінності між тригерами при МРО, БАР і ПТСР. • Депресія при межовому розладі особистості. • Ефект медикаментів як діагностичний маркер. • Клінічна поведінка в період ремісії. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Розглядати хронічний біль як звичайний симптом – означає дивитися поверхнево. Це окремий патологічний процес, який значно погіршує якість життя людини. Сучасна медицина пропонує новий метод анальгезії – кріоабляцію, що поєднує точність, мінімальну інвазивність і тривалий анальгетичний ефект. Під час цього заходу ви отримаєте повне розуміння фізіології, показань і технічних аспектів процедури, дізнаєтесь, як правильно відбирати пацієнтів, уникати ускладнень і впроваджувати метод у практику. Особлива частина заходу – демонстрація кріоанальгезії в прямому ефірі, де ви зможете побачити кожен етап маніпуляції та поставити запитання експерту наживо. Після навчання ви знатимете, як ефективно застосовувати кріоінтервенції у пацієнтів з фантомним болем, невропатіями чи посттравматичними синдромами, і будете серед перших фахівців в Україні, які опанували цю технологію. • Визначення та основні аспекти методу • Фізіологія та механізм дії кріоабляції • Патофізіологія невроми та механізм дії кріоінтервенції • Технічні засади кріоанальгезії • Показання, протипоказання, відбір пацієнта • Сучасні дослідження та доказова база • Демонстрація процедури кріоанальгезії нерва в прямому ефірі з операційної • Безпека, ускладнення, менеджмент після процедури • Перспективи і практична інтеграція у клініку • Сесія Q&A

Суїцидальна поведінка є однією з найбільш недооцінених проблем у клінічній практиці, оскільки значна частина пацієнтів не звертається по спеціалізовану психіатричну допомогу і потрапляє в поле зору лікаря лише через соматичні скарги або випадкові звернення. Первинна ланка часто є єдиною точкою контакту, де ризик можна вчасно розпізнати. У 2026 році впровадження нового Стандарту медичної допомоги «Суїцидальна поведінка» (наказ МОЗ №546 від 24.04.2026) формалізувало вимоги до скринінгу, перетворивши його з клінічної інтуїції на обов’язковий компонент медичної допомоги. На цьому заході ви розглянете практичний алгоритм дій лікаря відповідно до оновленого Стандарту: від моменту первинного контакту до проведення скринінгу, комплексної оцінки ризику та формування індивідуального плану безпеки. Ви розберете критерії, за якими визначається необхідність скринінгу, структура оцінки після позитивного результату, принципи взаємодії з пацієнтом і його оточенням, а також підходи до маршрутизації в межах системи охорони здоров’я. Після навчання ви зможете виявляти ознаки суїцидального ризику незалежно від первинної скарги пацієнта, проводити структурований скринінг згідно з новим Стандартом, формувати індивідуальний план безпеки та приймати рішення щодо подальшої маршрутизації. • Вступ • Актуальність теми. Чому скринінг суїцидальної поведінки — завдання не тільки психіатра, а кожного лікаря первинної ланки. Огляд нового Стандарту МОЗ (наказ № 546 від 24.04.2026). • Що таке суїцидальна поведінка: визначення та коди • Визначення ВООЗ: суїцидальні думки (ідеї), плани, спроби самогубства та самогубство. Кодування за НК 025:2021 (Х60-Х84). Чому це не один стан, а спектр. • Хто і де має проводити скринінг • Первинна медична допомога, спеціалізована психіатрична допомога, невідкладна допомога — три точки контакту. Які ознаки є показанням до скринінгу: виражений емоційний дистрес, безнадія, хронічний біль, психічні та поведінкові розлади. • Клінічний приклад: пацієнт із хронічним болем на прийомі у терапевта • Розбір ситуації, коли соматична скарга маскує суїцидальний ризик; яке питання лікар повинен задати, але часто не задає. • Комплексна оцінка після позитивного скринінгу • Що входить в оцінку: психосоціальний статус, психічна коморбідність, соціальна ситуація, соматичний стан. Чому оцінка кожної спроби проводиться окремо. • Індивідуальний план безпеки • Структура плану: поточний стан, фактори ризику, захисні фактори, потреба в подальшому супроводі. Практичні приклади формулювань для плану. • Підходи до лікування та супровід • Комбінований підхід: фармакологічні й нефармакологічні методи. Повторна оцінка стану при зміні формату лікування (наприклад, виписка зі стаціонару). Залучення близького оточення з урахуванням конфіденційності. • Обговорення клінічного випадку та відповіді на запитання • Розбір кейсу від первинного контакту до складання плану безпеки; типові помилки маршрутизації. • Рефлексія та підведення підсумків • Ключові кроки алгоритму: скринінг → комплексна оцінка → план безпеки → лікування і супровід.

Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть наступні навички: • Інтерпретувати розгорнуту лейкоцитарну формулу, включаючи диференційну діагностику причин нейтрофільозу, нейтропенії, лімфоцитозу та еозинофілії. • Аналізувати еритроцитарні індекси (MCV, MCH, MCHC, RDW) для точної класифікації анемічних синдромів. • Проводити диференційну діагностику мікро-, нормо- та макроцитарних анемій на основі показників гемограми. • Виявляти гематологічні ознаки гострих та хронічних запальних процесів, інфекційних захворювань. • Розпізнавати ранні маркери можливих онкогематологічних захворювань, таких як лейкози та лімфоми. • Оцінювати тромбоцитарну ланку (кількість тромбоцитів, MPV), диференціювати причини тромбоцитопеній та тромбоцитозів. • Ідентифікувати «червоні прапорці» в аналізі крові, що вимагають негайного дообстеження або консультації гематолога. • Корелювати зміни в гемограмі з клінічною картиною пацієнта для формування цілісної діагностичної гіпотези. Програма заходу • Заняття — 02:16:37 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Які критерії диференціації між реактивним лімфоцитозом та підозрою на хронічний лімфолейкоз? • Як поєднання індексів MCV та RDW дозволяє провести диференційну діагностику залізодефіцитної анемії, B12-дефіцитної анемії та анемії хронічних захворювань? • Які зміни в гемограмі, окрім цитопеній, можуть вказувати на мієлодиспластичний синдром? • Зсув лейкоцитарної формули вліво: як відрізнити реакцію на тяжку інфекцію від дебюту хронічного мієлолейкозу? • Панцитопенія: який діагностичний алгоритм є оптимальним для виявлення її причини? • Ізольований тромбоцитоз: коли це реактивний стан, а коли — ознака есенціальної тромбоцитемії? • Які неспецифічні, але стійкі зміни в аналізі крові можуть бути предикторами системних захворювань сполучної тканини? • Як інтерпретувати атипові мононуклеари та інші зміни при вірусних інфекціях, зокрема Епштейна-Барр? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Центральний венозний катетер є одним із найчастіших джерел ятрогенних ускладнень. Катетер-асоційовані інфекції кровотоку, тромбози, механічні пошкодження та помилки догляду продовжують суттєво впливати на перебіг лікування, тривалість госпіталізації та прогноз пацієнта. У різних клінічних умовах робота з ЦВК є важливою складовою безпеки хворого і якості медичної допомоги. На цьому заході ви дізнаєтеся про сучасні доказові підходи до вибору та встановлення центральних венозних катетерів і догляду за ними. Ви отримаєте чіткі алгоритми дій, засновані на міжнародних рекомендаціях (CDC, INS) та реальних клінічних сценаріях. Після навчання ви зможете зменшити кількість катетер-асоційованих ускладнень, стандартизувати підходи до догляду й підвищити рівень безпеки пацієнтів. • Показання та вибір типу центрального катетера • Види ЦВК (тунельовані, нетунельовані, PICC, імплантовані порти), вибір залежно від пацієнта та клінічної ситуації. • Техніка встановлення: основні принципи безпеки • УЗ-навігація, асептика, алгоритм встановлення, контроль положення катетера. • Початковий догляд одразу після встановлення • Фіксація, перев’язка, промивання, перші 24–48 годин. • Щоденний та щотижневий догляд за ЦВК • Розчини для промивання, заміна пов’язки, доступ до системи, правила роботи з портами. • Інфекційний контроль та профілактика CRBSI • Антисептики, техніка оброблення конекторів, вибір пов’язок, міжнародні рекомендації (CDC, INS). • Ускладнення, повʼязані з ЦВК: діагностика та алгоритми дій • Інфекції, тромбози, обструкція, екстравазація, механічні проблеми. • Клінічні кейси та розбір типових помилок • Аналіз реальних ситуацій, покрокові рішення, взаємодія команди. • Симуляційна частина • Відпрацювання техніки догляду, промивання, заміни пов’язок, менеджмент ускладнень • Відповіді на запитання

Фактор Віллебранда – один із основних маркерів у системі гемостазу, що має велике діагностичне та прогностичне значення. Його визначення дає змогу своєчасно виявити спадкові й набуті коагулопатії, оцінити ризики кровотеч або тромбозів, а також вказує на ступінь ураження ендотелію в разі системних захворювань. Знання про роль фактора Віллебранда необхідні для лікарів різних спеціальностей: від гематологів до акушерів, хірургів і терапевтів. Часто фактор Віллебранда є тим «невидимим» чинником, який пояснює несподівану анемію, менорагії або невдалий гемостаз у післяопераційний період. Знання про нього важливі також у разі COVID-19, онкопатології чи підозри на ендотеліальну дисфункцію. Навчальний захід «Фактор Віллебранда у лабораторній діагностиці геморагічних станів» буде присвячений вивченню клінічного значення фактора Віллебранда: від його фізіології до застосування у діагностиці геморагічних і тромботичних станів. Будуть висвітлені алгоритми оцінювання цього маркера, показання до його визначення, інтерпретації результатів лабораторних тестів. Окрема увага буде приділена хворобі Віллебранда як найпоширенішій спадковій коагулопатії, її диференційній діагностиці й клінічним варіантам перебігу. Цей захід допоможе лікарю чітко орієнтуватись у складних клінічних випадках і ухвалювати обґрунтовані рішення щодо ведення пацієнтів з коагулопатіями. • Фізіологічні особливості фактора Віллебранда: функції, участь у гемостазі. • Показання до дослідження рівня фактора Віллебранда. • Основні лабораторні тести для оцінювання фактора Віллебранда. • Хвороба Віллебранда – найчастіший спадковий коагулопатичний стан, диференційна діагностика з іншими геморагічними станами. • Фактор Віллебранда як прогностичний маркер ендотеліальної дисфункції. • Відповіді на запитання учасників.

Сучасні підходи до лікування шоку значно змінилися за останні роки. Інтенсивна терапія ґрунтується не лише на корекції артеріального тиску, а насамперед на оцінці тканинної перфузії, ранньому застосуванні вазопресорів, мультимодальному моніторингу та індивідуалізації лікування залежно від клінічного фенотипу пацієнта. Водночас шок може розвиватись навіть за нормальних показників артеріального тиску, а універсального алгоритму чи єдиного правильного вазопресора не існує. Недостатня увага до ранніх ознак порушення перфузії, шаблонний підхід до вибору препаратів або відсутність розуміння сучасних можливостей POCUS можуть ускладнювати ведення критичних пацієнтів. На цьому заході ви навчитеся розпізнавати компенсований шок, використовувати POCUS та ехокардіографію для визначення типу шоку відповідно до сучасних рекомендацій, а також розберете принципи вибору та призначення вазопресорної терапії. Ви дізнаєтеся, коли доцільно розпочинати вазопресорну підтримку, чи можна вводити норадреналін через периферичний катетер, чим сучасні підходи відрізняються від традиційних уявлень та які можливості існують у випадках рефрактерного шоку. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів із шоком, орієнтуватися не лише на цифри артеріального тиску, а й на показники адекватної перфузії та раціонально використовувати вазопресори. • Як змінювалися гайдлайни ESICM (2006–2025) у розумінні природи шоку та методів моніторингу. • Шок без гіпотензії: чому нормальний артеріальний тиск не виключає шок? Поняття компенсованого шоку. • Ультразвук (POCUS): ЕхоКГ як інструмент першої лінії для визначення типу шоку (ESICM 2025). • Стратегія застосування вазопресорів. Коли починати? • Вибір препарату: старе проти нового. • Порівняльна характеристика препаратів. • Рефрактерний шок - що робити, коли нічого не допомагає? • Складні випадки та індивідуальний підхід. Чи існує універсальний пресор? • Q&A сесія

Лікарі здобудть наступні навички: 1. Алгоритм асептичної обробки місця інсерції ПВК та накладання стерильної пов’язки. 2. Техніка промивання та закриття катетера («створення замка») з використанням фізіологічного розчину. 3. Критерії вибору та заміни оклюзійних пов’язок відповідно до клінічних протоколів. 4. Рання діагностика та диференціація ускладнень: флебіт, інфільтрація, екстравазація, тромбоз, локальна та системна інфекція. 5. Оцінка функціональності катетера та методи усунення оклюзії. 6. Протоколи рутинного моніторингу та ведення медичної документації щодо стану ПВК. 7. Визначення показань та техніка безпечного видалення периферичного венозного катетера. Питання, що розглядаються: • Яка оптимальна частота заміни прозорих та марлевих пов’язок на місці інсерції ПВК? • Які переваги та недоліки використання натрію хлориду 0,9% для промивання катетера порівняно з гепаринізованими розчинами? • Які клінічні ознаки та шкали оцінки (напр., VIP Score) використовуються для діагностики флебіту, асоційованого з ПВК? • Як диференціювати інфільтрацію та екстравазацію та яка тактика лікаря при виникненні цих ускладнень? • Чи існують абсолютні показання до рутинної заміни ПВК, чи слід керуватися виключно клінічними показаннями? • Які заходи профілактики катетер-асоційованих інфекцій кровотоку є найбільш ефективними згідно з останніми клінічними настановами? Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • 00:00 Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Інтервенційний ультразвук є невід’ємною складовою сучасної малоінвазивної медицини, поєднуючи можливості точної діагностики та лікування без необхідності виконання відкритих хірургічних втручань. Особливості анатомії шиї, велика кількість судинно-нервових структур та різноманіття патологічних процесів вимагають чіткого розуміння принципів навігації, вибору оптимального доступу та володіння сучасними методиками інтервенцій під контролем ультразвуку. На цьому заході ви розглянете принципи інтервенційного ультразвуку, особливості вибору безпечного акустичного вікна, правила навігації та візуалізації інструментів, а також актуальні рекомендації EFSUMB щодо виконання втручань на органах шиї. Також ви навчитись робити вірний вібір між тонкоголковою аспіраційною біопсією та core-біопсією та засвоїте принципи склерозування та абляції різних патологічних утворень. Після навчання ви зможете грамотно планувати втручання, обирати оптимальну методику, мінімізувати ризик ускладнень та виконувати процедури відповідно до сучасних стандартів. • Інтервенційний ультразвук – ефективна малоінвазивна технологія для діагностики та лікування. • Базові принципи інтервенцій під контролем УЗ. • Обладнання, девайси та інструменти для інтервенцій під контролем УЗ. • Вибір «безпечного акустичного вікна» та типу втручання під контролем УЗ. • Принципи навігації та візуалізації инструмента під час втручання під контролем УЗ. • Європейські рекомендації (EFSUMB) з інтервенційного ультразвуку на органах шиї. • Діагностичні маніпуляції під контролем УЗ на органах шиї (щитоподібна залоза, лімфатичні вузли, слинні залози) • Тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія чи гістологічна core-біопсія: яку методику краще використовувати? • Кісти та абсцеси шиї – чи можливо малоінвазивне лікування? • Процедури склерозування та абляції під контролем УЗ різних патологій органів шиї. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Об’ємна корекція обличчя потребує правильного вибору стратегії для кожного конкретного пацієнта. Один і той самий дефіцит тканин у двох різних людей може бути ефективно скоригований абсолютно різними підходами. Незнання чітких показань і можливостей кожного методу призводить до системних помилок у плануванні, втрати природності результату та зниження довіри до лікаря, навіть якщо технічно ін’єкції були виконані ідеально. На цьому заході ви навчитесь системно оцінювати пацієнта перед об’ємною корекцією, розуміти біологічні та анатомічні основи старіння обличчя, а також чітко розмежовувати показання до філерів і ліпофілінгу. Ви розглянете переваги та обмеження кожного методу, зможете визначати клінічні ситуації, де ін’єкційна корекція є достатньою, а де єдиним вдалим рішенням буде робота з власними тканинами або комбіновані протоколи. Також ви розберете типові помилки, включно з гіперкорекцією, синдромом overfilled face та неправильним плануванням об’єму. Після навчання ви зможете чітко аргументувати вибір методики для кожного пацієнта, уникати перевантаження тканин філерами та будувати довготривалі, природні та анатомічно обґрунтовані результати. • Сучасний погляд на об’ємне моделювання обличчя • Дефіцит об’єму як одна з ключових причин старіння. • Роль жирової тканини, кісткової резорбції та зміни зв’язкового апарату. • Ліпофілінг: можливості та обмеження методу • Біологічні особливості аутологічної жирової тканини. • Регенеративний потенціал жиру та вплив на якість шкіри. • Показання до ліпофілінгу в естетичній медицині та пластичній хірургії. • Фактори, що впливають на приживлення трансплантату. • Переваги та недоліки методу. • Контурна пластика філерами: сучасні можливості • Основні завдання філерів у корекції вікових змін. • Переваги та обмеження контурної пластики. • Ліпофілінг чи філер: алгоритм вибору для практикуючого лікаря • Оцінка пацієнта перед об’ємною корекцією. • Аналіз дефіциту тканин та якості шкіри. • Клінічні ситуації, де перевагу слід надати філерам. • Клінічні ситуації, де оптимальним рішенням є ліпофілінг. • Комбіновані протоколи корекції. • Типові помилки при виборі методу корекції • Гіперкорекція великих дефіцитів за допомогою філерів. • Помилки планування об’єму корекції. • Синдром «переповненого обличчя» (Overfilled Face Syndrome): причини, профілактика та шляхи корекції. • Типові ускладнення та способи їх попередження. • Розбір клінічних випадків • Практичні рекомендації та висновки • Відповіді на запитання

Даний Курс БПР присвячений темі вірусного гепатиту C в умовах війни. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть наступні навички: Застосування сучасних скринінгових та діагностичних алгоритмів ВГС, адаптованих до умов обмежених лабораторних можливостей. Інтерпретація результатів серологічних маркерів та вірусного навантаження (HCV RNA) для верифікації діагнозу та визначення тактики лікування. Використання неінвазивних методів оцінки фіброзу печінки (шкали APRI, FIB-4) за неможливості проведення еластографії. Вибір оптимальних схем пангенотипних противірусних препаратів прямої дії (ПППД) з урахуванням доступності та клінічної ситуації. Ведення пацієнтів з ВГС та супутньою патологією, зокрема посттравматичними станами. Організація моніторингу ефективності терапії (оцінка СВВ12) та менеджмент побічних реакцій в умовах порушеної логістики. Розробка стратегій мікроелімінації ВГС у групах високого ризику, включаючи військовослужбовців та внутрішньо переміщених осіб. Консультування пацієнтів щодо прихильності до лікування та профілактики реінфекції в умовах воєнного стану. Застосовувати оновлені діагностичні алгоритми для верифікації вірусних гепатитів B, C та D згідно з рекомендаціями EASL 2025. Індивідуалізувати вибір противірусної терапії прямої дії (DAA) для гепатиту С, враховуючи генотип вірусу, попередній досвід лікування та наявність цирозу. Оптимізувати схеми лікування хронічного гепатиту B, включаючи критерії початку та припинення терапії аналогами нуклеоз(т)идів. Володіти тактикою ведення пацієнтів з ко-інфекцією ВГВ/ВГD, ВГС/ВІЛ, спираючись на нові клінічні дані. Інтерпретувати результати неінвазивних методів оцінки фіброзу печінки (еластографія, біомаркери) для стратифікації ризиків та моніторингу. Здійснювати моніторинг ефективності та безпеки лікування, своєчасно виявляти та корегувати побічні ефекти сучасних противірусних препаратів. Розробляти стратегії скринінгу та спостереження за пацієнтами з високим ризиком розвитку гепатоцелюлярної карциноми після ерадикації ВГС. Програма заходу • Заняття 1 — 02:12:31 • Які скринінгові стратегії щодо ВГС є пріоритетними для військовослужбовців та цивільного населення в умовах бойових дій? • Як верифікувати активну ВГС-інфекцію та прийняти рішення про початок терапії за відсутності кількісного тестування на HCV RNA? • Які неінвазивні методи оцінки стадії фіброзу печінки є валідними та доступними в умовах обмежених ресурсів? • Критерії вибору пангенотипних схем ПППД: як оптимізувати терапію з огляду на доступність препаратів та індивідуальні особливості пацієнта? • Як керувати лікарськими взаємодіями між ПППД та препаратами, що використовуються при невідкладних станах та бойовій травмі? • Тактика ведення пацієнтів, які перервали курс лікування ВГС через бойові дії або евакуацію: коли і як відновлювати терапію? • Як забезпечити безперервність лікування та моніторингу у внутрішньо переміщених пацієнтів з ВГС? • Особливості лікування ВГС у пацієнтів з коінфекціями (ВІЛ, ВГВ) та супутньою психіатричною патологією. • Заняття №2: Новини гепатології. EASL 2025. Що нового у підходах ведення хворих на вірусні гепатити • Які ключові зміни в діагностичних критеріях та алгоритмах скринінгу вірусних гепатитів пропонує EASL у 2025 році? • Які нові терапевтичні режими для лікування гепатиту С рекомендовані як перша лінія, особливо для складних груп пацієнтів (з невдачею попередньої терапії, декомпенсованим цирозом)? • Як змінилася тактика ведення пацієнтів з хронічним гепатитом В: нові критерії початку лікування, концепція функціонального одужання та роль комбінованої терапії? • Які оновлені підходи до діагностики та лікування гепатиту D (дельта-вірусу), зокрема ефективність булевіртиду та інших нових препаратів? • Як вести пацієнтів після досягнення стійкої вірусологічної відповіді (SVR) при ВГС: оновлені рекомендації щодо скринінгу гепатоцелюлярної карциноми? • Які особливості лікування вірусних гепатитів у особливих популяціях: вагітних, пацієнтів з імуносупресією, реципієнтів трансплантованих органів? • Чи існують нові дані щодо менеджменту позапечінкових проявів вірусних гепатитів та їх впливу на довгостроковий • Заняття №3: EASL 2025. Нові клінічні рекомендації. Ведення хворих на хронічний гепатит В • Які ключові зміни у визначенні фаз хронічної HBV-інфекції та критеріях встановлення діагнозу хронічного гепатиту B пропонують рекомендації EASL 2025? • Як змінились показання до початку противірусної терапії, зокрема для пацієнтів з високим вірусним навантаженням та нормальним рівнем АЛТ? • Які оновлені терапевтичні цілі та кінцеві точки лікування ХГВ, і яка роль функціонального одужання (втрата HBsAg) у новій парадигмі? • Як вести пацієнтів з ХГВ перед та під час імуносупресивної терапії для профілактики реактивації вірусу? • Як вести вагітних з ХГВ для запобігання перинатальної передачі вірусу згідно з новими даними? • Яке місце неінвазивних методів оцінки фіброзу печінки (еластографія, біомаркери) у нових діагностичних та моніторингових алгоритмах? • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Раннє розпізнавання порушень мови та мовлення – ключ до своєчасної діагностики нейророзвиткових порушень у дітей. Лікар первинної ланки має вміти відрізнити варіант норми від патології, розуміти вікові межі формування мовлення та критичні періоди розвитку. Це дасть змогу уникнути затримок у направленні до спеціалістів та зайвих медикаментозних призначень, а також своєчасно взяти ситуацію під контроль. На цьому заході ви отримаєте структуровані знання щодо сучасних уявлень про мовну функцію, нейропсихологічні основи, вікові норми та ранні ознаки порушень. Ви проаналізуєте реальні клінічні сценарії: від відсутності фразового мовлення після 2 років і регресу мовлення до порушень розуміння зверненої мови та підозр на РАС чи РДУГ. Окрім цього, ви розглянете алгоритми первинного скринінгу та базової диференційної діагностики. Після навчання ви зможете своєчасно виявляти критичні порушення мови та мовлення, а також організовувати ефективний план лікування пацієнта, базуючись на сучасних стандартах і досвіді провідних спеціалістів. • Мова та мовлення: сучасні уявлення про структуру мовної функції, нейропсихологічні основи та клінічне значення розмежування понять. • Норми розвитку мовлення у дітей: етапи формування мовлення, вікові показники та критичні періоди розвитку. • Ранні клінічні маркери порушень: червоні прапорці затримки мовленнєвого розвитку та їхнє прогностичне значення. • Класифікація порушень мовлення і мови: основні нозологічні форми, сучасні підходи до систематизації. • Первинний етап обстеження: алгоритм дій лікаря первинної ланки, роль педіатра та сімейного лікаря, необхідність аудіологічного скринінгу. • Спеціалізована діагностика: роль невролога, дитячого психіатра та логопеда у встановленні діагнозу. • Психометричні інструменти: стандартизовані шкали, опитувальники й методики оцінювання мовленнєвого розвитку. • Маршрут пацієнта: мультидисциплінарний підхід до діагностики та лікування порушень мовлення. • Диференційна діагностика й типові клінічні помилки: наслідки гіпо- та гіпердіагностики, приклади клінічних сценаріїв. • Класифікаційні підходи та діагностичні помилки: відмінності МКХ-10 та МКХ-11, проблема некоректних і нефахових діагностичних формулювань.