Заходи БПР — Анестезіологія 2026

Медична документація може здаватися формальним адміністративним елементом, однак вона є невіддільною частиною клінічного процесу, оскільки визначає безперервність лікування та юридичну захищеність лікаря. Недоліки в її веденні є поширеною проблемою: неповна фіксація показань до оперативного втручання, відсутність структурованого обґрунтування клінічних рішень, неправильне оформлення інформованої згоди, розбіжності між записами різних членів команди. У разі ускладнень якість оформлення цих документів стає найпершим фактором оцінювання дій медичного персоналу. На цьому заході ви розглянете системний підхід до ведення медичної документації, принципи правильного оформлення інформованої згоди і структурування записів в історії хвороби. Ви навчитесь узгоджувати документацію між хірургом та анестезіологом, а також дотримуватися вимог до написання протоколів операції. Окрім цього, ви проаналізуєте типові помилки в оформленні документів та їхній вплив на клінічні та юридичні наслідки. Після навчання ви зможете цілісно й системно вести документацію, щоб чітко відображати логіку прийняття клінічних рішень, забезпечити прозорість лікувального процесу та знизити юридичні ризики. • Вступ. Роль медичної документації в хірургії. • Документація як частина клінічного процесу, а не формальність. • Юридична значущість медичних записів. • Типові помилки лікарів у веденні документації. • Інформована згода на оперативне втручання (форма № 003-6/о). • Обов’язкові складові інформованої згоди. • Акценти в поясненнях для пацієнта (ризики, альтернативи, ускладнення). • Типові помилки оформлення. • Коли згода є юридично недійсною. • Практичні приклади. • Карта стаціонарного хворого (форма № 003/о) як основний документ. • Структура та основні блоки. • Відображення показань до операції. • Фіксація динаміки стану пацієнта. Обґрунтування клінічних рішень. • Критичні записи, які впливають на юридичну оцінку. • Передопераційний огляд анестезіолога (форма № 003-3/о). • Роль анестезіолога в документуванні ризиків. • Оцінка операційного та анестезіологічного ризику. • Узгодженість записів між хірургом й анестезіологом. • Типові помилки та їхні наслідки. • Операційна документація. • Журнал запису операцій (форма № 008/о). • Операційний протокол. • Відповідність між записами в різних документах. Критичні розбіжності та їхні ризики. • Аналіз типових судових кейсів. Як документація працює «проти» лікаря. • Практичний блок: відпрацювання ситуацій. Розбір реальних і змодельованих кейсів. Виявлення помилок у документації. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

Лікарі здобудуть наступні навички: • Інтерпретувати результати рутинної та тривалої відео-ЕЕГ для верифікації діагнозу. • Проводити диференційну діагностику між епілептичними нападами та неепілептичними пароксизмальними станами у дітей. • Застосовувати сучасні класифікації епілепсій та епілептичних синдромів (ILAE 2017) у клінічній практиці. • Розробляти індивідуалізовані схеми лікування на основі типу нападів та епілептичного синдрому. • Обирати протиепілептичні препарати (ПЕП) першої, другої та третьої лінії відповідно до доказових рекомендацій. • Ідентифікувати предиктори фармакорезистентності та визначати тактику ведення таких пацієнтів. • Здійснювати моніторинг ефективності та безпеки терапії, включаючи корекцію доз та менеджмент побічних реакцій. Програма заходу • Заняття №1 • Які сучасні методи нейровізуалізації (МРТ, ПЕТ) та нейрофізіології (відео-ЕЕГ моніторинг) є ключовими у діагностиці дитячої епілепсії? • Як провести диференційну діагностику епілептичних нападів з неепілептичними пароксизмальними подіями (синкопе, тики, стереотипії)? • Які клінічні «маски» епілепсії (наприклад, гастроінтестинальні, поведінкові) ускладнюють своєчасну діагностику? • Які принципи вибору стартової монотерапії протиепілептичними препаратами (ПЕП) залежно від типу нападу та синдрому? • Як розпізнати фармакорезистентну епілепсію та якою є подальша терапевтична стратегія? • Які особливості застосування нових генерацій ПЕП у педіатричній практиці: переваги та ризики? • Які критерії безпечної відміни антиконвульсантів після досягнення стійкої ремісії? • Заняття №2 • Які семіологічні ознаки дозволяють диференціювати епілептичні та неепілептичні пароксизмальні події у немовлят? • Яка роль тривалого відео-ЕЕГ моніторингу в діагностиці складних випадків дитячої епілепсії? • Як нові генетичні дані впливають на вибір терапевтичної стратегії при епілептичних енцефалопатіях? • Які показання та протипоказання до застосування нових ПЕП у педіатричній практиці? • Які оптимальні стратегії переходу між ПЕП для мінімізації ризику погіршення контролю над нападами? • Як вести епілептичний статус у дітей відповідно до останніх міжнародних клінічних настанов? • Яке місце нейропсихологічного тестування в комплексному менеджменті дитини з епілепсією? • Коли слід направляти педіатричного пацієнта до спеціалізованого центру хірургії епілепсії? • Конспект до занять • Клінічні задачі до занять • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Гостра серцева недостатність потребує швидкого та водночас зваженого контролю застою, адже ефективна деконгестія є одним із ключових компонентів лікування таких пацієнтів. Недостатня оцінка ступеня перевантаження об’ємом або неефективна терапія можуть ускладнювати перебіг захворювання, сприяти погіршенню функції нирок, розвитку діуретичної резистентності та підвищувати ризик повторних госпіталізацій. Сучасні підходи до деконгестії передбачають не лише застосування діуретиків, а й персоналізований вибір терапевтичної стратегії з урахуванням клінічних особливостей пацієнта. На цьому заході ви навчитеся оцінювати ступінь перевантаження об’ємом за допомогою клінічних, лабораторних та інструментальних маркерів, розберете сучасні підходи до деконгестії та принципи раціонального використання діуретичної терапії. Ви дізнаєтеся, як обирати препарати та їх дозування, як діяти при діуретичній резистентності, а також яку роль відіграють комбіновані стратегії лікування та персоналізований підхід. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів із гострою декомпенсацією серцевої недостатності, легеневим або системним застоєм, набряковим синдромом та рефрактерним перевантаженням об’ємом. • Патофізіологія застою при гострій серцевій недостатності • Оцінка ступеня перевантаження об’ємом: клінічні, лабораторні та інструментальні маркери • Сучасні підходи до деконгестії: можливості та обмеження • Діуретична терапія: вибір препарату, дози та тактики застосування • Подолання діуретичної резистентності
 в практиці лікаря • Роль комбінованих стратегій лікування та персоналізованого підходу • Моніторинг ефективності та безпеки деконгестивної терапії • Клінічні кейси та практичні рекомендації • Відповіді на запитання учасників

Своєчасне розпізнавання ішемічних змін на ЕКГ є критично важливим для ранньої діагностики гострого коронарного синдрому та вибору правильної тактики ведення пацієнта. У щоденній клінічній практиці трапляються не лише класичні ЕКГ-прояви STEMI, а й мінімальні, атипові або неоднозначні зміни, які потребують глибокого розуміння патофізіології ішемії та чіткої інтерпретації електрокардіограми. Саме тому важливо вміти клінічно мислити в контексті ішемічних змін, оцінювати їхню значущість та швидко приймати рішення в умовах обмеженого часу. Особливу складність становлять випадки з БЛНПГ, синдромом Wellens, інфарктом правого шлуночка, псевдоішемічними змінами та non-STEMI. На цьому заході ви систематизуєте знання щодо патофізіології ішемії, ушкодження й некрозу міокарда, навчитесь аналізувати ЕКГ-ознаки та локалізувати інфаркт міокарда за відведеннями. Також ви дізнаєтеся, як диференціювати STEMI та non-STEMI, розпізнавати складні ішемічні патерни і засвоїте алгоритми дій у разі підозри на гострий коронарний синдром. Після навчання ви зможете оцінювати зміни на ЕКГ, уникати типових помилок інтерпретації та визначати подальшу тактику ведення пацієнта. • Анатомія коронарного кровопостачання та відповідність ЕКГ-відведень зонам міокарда • Патофізіологія ішемії, ушкодження та некрозу міокарда • ЕКГ-ознаки ішемії: інверсія зубця Т, депресія сегмента ST • ЕКГ-ознаки гострого ушкодження міокарда і STEMI • Патологічний зубець Q та ознаки некрозу • Локалізація інфаркту міокарда за ЕКГ • STEMI та non-STEMI: клінічні й електрокардіографічні відмінності • Особливі випадки: синдром Wellens, БЛНПГ, інфаркт правого шлуночка • Диференційна діагностика ішемічних змін та псевдоішемічних ЕКГ-патернів на прикладі клінічних кейсів • Алгоритм дій медичного працівника у разі підозри на гострий коронарний синдром • Відповіді на запитання учасників

Збільшення кількості аугментаційних мамопластик закономірно супроводжується підвищенням частоти пізніх ускладнень, які часто мають мультифакторний характер. Щоб уникнути їх, необхідно досконало розуміти патогенез, клінічну еволюцію змін і принципів ревізійної хірургії. Неправильна інтерпретація причин деформації, болю або асиметрії та помилки у виборі тактики безпосередньо впливають на результати лікування, частоту повторних втручань і задоволеність пацієнтки. На цьому заході ви навчитеся вести пізні ускладнення мамопластики, як-от капсулярна контрактура, мальпозиція імплантів, контурні деформації, пізні сероми та гематоми. Ви матимете змогу приділити окрему увагу онконастороженості, зокрема діагностиці та маршрутизації в разі підозри на BIA-ALCL, а також сучасним уявленням про Breast Implant Illness. Практичний акцент заходу полягає у принципах revision surgery: вибір методу корекції, зміна площини імпланта, використання додаткових матеріалів та запобігання рецидивам. Після навчання ви сформуєте алгоритми оцінювання та ведення пацієнток з пізніми ускладненнями після мамопластики та зможете досягати більш стабільних естетичних результатів навіть у складних випадках. • Як мислити у разі пізнього ускладнення • Що є справжнім ускладненням, а що очікуваною зміною тканин • Часові сценарії: 3 місяці, 1 рік, 5+ років • Алгоритм аналізу: імплант / кишеня / тканини / пацієнт • Капсулярна контрактура: сучасний погляд • Патогенез: запалення, біоплівка, механіка • Класифікація Baker та її практична цінність • Коли чекати, коли оперувати • Capsulectomy чи capsulotomy • Мальпозиція та деформації • Латеральна, нижня, верхня міграція імпланта • Double bubble: справжній vs псевдо • Bottoming out • Rippling: профілактика і корекція • Пізні сероми, гематоми, рідина навколо імпланта • Диференційна діагностика • Коли достатньо УЗ-контролю • Коли потрібна пункція/операція • Які випадки не можна пропустити • Онконастороженість у практиці пластичного хірурга • BIA-ALCL без паніки: кому реально загрожує ризик • Пізня серома як сигнал • Обстеження, цитологія, CD30 • Маршрутизація пацієнта • Breast Implant Illness • Сучасні дані доказової медицини • Коли explantation виправданий • Юридичні та комунікаційні ризики • Revision surgery: коли і як виправляти • Показання до повторної операції • Зміна площини імпланта • ADM / сітки / внутрішній бюстгальтер • Explant + mastopexy • 10 помилок, які призводять до пізніх ускладнень • Помилки вибору імпланта • Неправильна кишеня • Слабка фіксація inframammary fold • Переоцінення якості тканин • Ігнорування ранніх симптомів • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

Лапароскопічна апендектомія – одне з найпоширеніших ургентних втручань у хірургії. Успіх операції безпосередньо залежить від чіткого дотримання етапів та правильного вибору технічних рішень. Фрагментарне розуміння послідовності операції або нюансів маніпуляцій підвищує ризики інтраопераційних ускладнень та робить післяопераційне відновлення значно довшим. На цьому заході ви отримаєте практичні знання щодо кожного етапу лапароскопічної апендектомії: від підготовки пацієнта й позиціонування до формування кукси апендикса та вирішення нестандартних ситуацій, зокрема конверсії або виявлення супутньої патології. Ви дізнаєтеся технічні нюанси та розглянете реальні клінічні кейси, а фото- й відеоілюстрації з операційної допоможуть закріпити алгоритм дій. Після заходу ви будете легше орієнтуватись у всіх етапах лапароскопічної апендектомії, зможете оперативно приймати обґрунтовані рішення під час ускладнень, правильно обирати методи обробки кукси і дренування, а також безпечно конвертувати операцію в разі складних або нетипових випадків. • 1. Передопераційний етап: діагностика, показання та підготовка пацієнта. • 2. Позиціонування пацієнта й розміщення портів: технічні нюанси доступу. • 3. Візуалізація та первинне оцінювання черевної порожнини. • 4. Маніпуляції з апендиксом: мобілізація та контроль відростка. • 5. Методи обробки брижі апендикса: переваги та ризики. • 6. Формування й обробка кукси апендикса. • 7. Видалення апендикса з черевної порожнини: профілактика контамінації. • 8. Дренування: показання, доцільність і типові помилки. • 9. Нестандартні ситуації: конверсія, супутня патологія, інтраопераційні ускладнення. • 10. Післяопераційне ведення пацієнта й профілактика ускладнень. • 11. Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Ультразвукове дослідження лімфатичної системи допомагає своєчасно виявити системну патологію. Лімфатичні вузли реагують на інфекційні, запальні, аутоімунні та онкологічні процеси, виступаючи маркером як локальних, так і генералізованих змін. Під час проведення УЗД важливо розуміти клінічне значення лімфатичної системи, її анатомічні й топографічні варіанти. Це забезпечує правильну інтерпретацію УЗ-картини, дає змогу відрізнити фізіологічну або реактивну відповідь від початкових проявів злоякісного процесу та визначити, коли УЗД є методом першої лінії, а коли необхідне дообстеження з використанням КТ, МРТ, ПЕТ або морфологічної верифікації. На цьому заході ви розглянете ультразвукові критерії норми та патології лімфатичних вузлів, типові й атипові варіанти анатомії. Ви дізнаєтеся про діагностичні пастки, які можуть призводити до хибної інтерпретації реактивних змін як злоякісних та через які можна не помітити ранні ознаки метастатичного ураження чи лімфопроліферативних захворювань. Після навчання ви будете впевнено оцінювати лімфатичні вузли різних анатомічних груп, обґрунтовано проводити диференційну діагностику, а також формувати клінічно аргументований УЗ-висновок. • Клінічне значення лімфатичної системи. • Ембріогенез лімфатичної системи. • Анатомія та анатомічні варіанти. • Топографічна класифікація (зони). • Методика ультразвукового дослідження лімфатичних вузлів. • Нормальні лімфатичні вузли. • Запальні та реактивні ураження лімфатичних вузлів. • Доброякісні неінфекційні ураження. • Злоякісні ураження лімфатичних вузлів. • Захворювання з первинним ураженням лімфатичної тканини. • Реакція лімфатичних вузлів у разі патології органів. • Додаткові методи (еластографія, CEUS, пункційна навігація). • Типові діагностичні помилки і пастки. • Алгоритм УЗ-висновку. Клінічні кейси та інтеграція в практику. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Сучасні тенденції естетичної медицини базуються на концепції обличчя як багаторівневої біомеханічної системи, де кістковий каркас, зв’язки, м’язи, жирові пакети й судинно-нервові структури функціонують у тісній взаємодії. Нехтуючи цими закономірностями та не маючи навичок ультразвукової візуалізації можна спричинити процедурні ускладнення: інтраваскулярне введення препаратів, ішемізація тканин, міграція матеріалу, фіброз або асиметрія. Все це безпосередньо впливає як на безпеку пацієнта, так і на юридичну захищеність лікаря. На цьому заході ви розглянете пошарову анатомію, біомеханіку та індивідуальну варіабельність структур обличчя. Ви дізнаєтеся про принципи ультразвукової діагностики в естетичній медицині, зокрема фізичні основи методу, вибір обладнання, правильну техніку сканування та інтерпретацію ультразвукової картини філерів, колагеностимуляторів, ниток і ускладнень. Окрім цього, ви отримаєте алгоритми диференціальної діагностики можливих ускладнень, а також навчитеся застосовувати ультразвукову навігацію. Після навчання ви зможете планувати інʼєкційні втручання відповідно до анатомічних і біомеханічних особливостей пацієнта, своєчасно виявляти ускладнення та контролювати їх лікування. • Поняття естетики й симетрії • Пошарова анатомія обличчя • Розуміння поняття каркасу, мобільної частини (рухового компонента), наповнення ПЖК • Кістковий каркас та його варіабельність • Мʼязи обличчя: види, функція. Поняття біомеханіки • Судини й нерви обличчя. Нормальна анатомія та варіанти норми • Звʼязки обличчя. Справжні та несправжні. SMAS • Жирові пакети і дерма • Основні класи косметологічних процедур • Базові засади фізики ультразвуку • Як правильно вкладати пацієнта, керування датчиком та правильне позиціонування на поверхні тіла пацієнта • Апарати і датчики для візуалізації: що потрібно • Інʼєкційні процедури: філери та їхні види. Ультразвукова картина • Колагеностимулятори: види та ультразвукова картина • Нитки: ультразвукова картина • Фіброз, гранульоми, міграція, капсулювання матеріалу й судинні ускладнення: ультразвукова характеристика • Наслідки апаратних методів та їхня ультразвукова характеристика • Виконання процедур під контролем УЗ • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Підвищення тропоніну та інфаркт міокарда — дві клінічні реалії, що нерідко розглядаються як синоніми, однак сучасна кардіологія вимагає значно тонішого підходу до їх диференціації. Цей онлайн-курс розроблений для лікарів, які щодня стикаються з інтерпретацією лабораторних даних і прагнуть приймати обґрунтовані клінічні рішення в умовах діагностичної невизначеності. Висока чутливість сучасних тропонінових тестів (hs-cTn) створює серйозні виклики диференційної діагностики у повсякденній клінічній практиці. Впровадження високочутливих аналізів дозволило виявляти ушкодження міокарда на ранніх етапах і суттєво скоротити час до прийняття рішення про реперфузію. Водночас зросла кількість випадків, коли підвищення тропоніну зумовлене не атеросклеротичним розривом бляшки, а іншими механізмами: перевантаженням тиском, запаленням, нирковою недостатністю чи системним стресом. Згідно з Четвертим універсальним визначенням інфаркту міокарда (Fourth Universal Definition of Myocardial Infarction), діагноз ІМ вимагає не лише зростання або зниження рівня hs-cTn, а й обов’язкової наявності клінічних ознак гострої ішемії. Алгоритми швидкої стратифікації ризику 0/1h та 0/2h, рекомендовані ESC (Європейським товариством кардіологів), дозволяють протягом 1–2 годин надійно виключити або підтвердити ГІМ з використанням серійних вимірювань hs-cTn. Після проходження курсу лікар набуде компетентностей щодо інтерпретації результатів hs-cTn у клінічному контексті, застосування Четвертого універсального визначення ІМ, диференціації гострого та хронічного пошкодження міокарда, побудови діагностичного алгоритму, використання BNP, NT-proBNP і D-димеру, визначення показань до ехокардіографії, КТ-ангіографії та МРТ серця, а також застосування протоколів 0/1h та 0/2h. Курс розроблено для кардіологів, терапевтів, лікарів відділень невідкладної допомоги та сімейних лікарів, які прагнуть підвищити клінічну компетентність у галузі біомаркерної діагностики. Навчання дає НМО-бали для безперервного професійного розвитку відповідно до вимог МОЗ України. Програма заходу • Заняття • 00:00 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Даний курс БПР присвячений темі функціональних розладів шлунково-кишкового тракту. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники здобудуть навички: • Застосовувати Римські критерії IV для діагностики функціональних розладів ШКТ. • Використовувати біопсихосоціальну модель для комплексного збору анамнезу. • Ідентифікувати симптоми тривоги («червоні прапорці») для виключення органічної патології. • Інтерпретувати результати специфічних досліджень: фекального кальпротектину, серології на целіакію та дихального тесту. • Призначати та контролювати дієтотерапію, зокрема дієту з низьким вмістом FODMAP. • Обирати та титрувати фармакотерапію: спазмолітики, пробіотики та нейромодулятори. • Застосовувати валідовані шкали для об’єктивізації стану пацієнта. • Вести пацієнтів із синдромом перехресту, зокрема при поєднанні функціональних розладів ШКТ та ГЕРХ. • Адаптувати тактику лікування для вагітних жінок і дітей. • Проводити консультування щодо модифікації способу життя та важливості психотерапії. Програма заходу • Заняття • 02:52:53 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Як диференціювати функціональні та органічні захворювання ШКТ, використовуючи «червоні прапорці»? • Які патогенетичні механізми лежать в основі вісцеральної гіперчутливості та як на них впливати терапевтично? • Як застосовувати біопсихосоціальну модель для побудови довірливих стосунків з пацієнтом та підвищення комплаєнсу? • Які особливості збору анамнезу у пацієнтів з підозрою на функціональний розлад? • Яка роль дієтичних інтервенцій, зокрема FODMAP-дієти, у лікуванні синдрому подразненого кишечника (СПК)? • Як обґрунтовано обирати пробіотичні препарати, враховуючи штамоспецифічність їхніх ефектів? • Які існують алгоритми лікування СПК та функціональної диспепсії залежно від домінуючих симптомів? • У яких випадках доцільне призначення нейромодуляторів (антидепресантів) і як обрати оптимальний препарат? • Які особливості ведення пацієнтів з синдромом перехресту (overlap syndrome)? • Які підходи до терапії функціональних розладів є безпечними для вагітних жінок та дітей? • Яка тактика ведення пацієнтів з функціональною диспепсією, асоційованою з H. pylori? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Електронний курс «Гестаційний цукровий діабет» (Pro) 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ «Гестаційний цукровий діабет — це стан, що потребує уважного контролю та сучасних підходів у веденні вагітності й пологів. Раннє виявлення та контроль рівня глюкози допомагають знизити ризики для матері й дитини, запобігти ускладненням під час вагітності та пологів і забезпечити безпечний розвиток плода. Саме тому акушер-гінеколог та ендокринолог відіграють ключову роль у своєчасній діагностиці, підборі оптимальної тактики ведення та підтримки пацієнтки на всіх етапах вагітності. Запрошуємо приєднатися до заходу, де розглянемо ключові аспекти проблеми — від діагностики та критеріїв постановки діагнозу до дієтотерапії, тактики інсулінотерапії та ведення після пологів. Сучасно. Практично. Evidence-based.» Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Сучасна медична практика дедалі частіше стикається з пацієнтами, чия гендерна ідентичність не відповідає біологічній статі, визначеній при народженні, що формує нові клінічні, комунікативні й етичні виклики для лікаря. Брак системних знань у цій сфері може призводити до помилок у зборі анамнезу, некоректної або травматичної комунікації, зниження прихильності пацієнта до лікування, конфліктних ситуацій, скарг і підвищених юридичних ризиків для медичних працівників. Лікар зобов’язаний діяти в межах професійної етики, чинного законодавства та принципів пацієнтоорієнтованої допомоги, забезпечуючи недискримінаційне лікування для кожного. На цьому заході ви отримаєте комунікативні орієнтири для професійної взаємодії з трансгендерними пацієнтами. Ви розглянете базові поняття гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації, сучасну позиція науки, етичні межі клінічних запитань, коректну термінологію, а також особливості медичного, соціального, юридичного та хірургічного переходу. Після навчання ви зможете впевнено поводитись у складних комунікативних й етичних ситуаціях без стигматизації та професійних помилок. • Загальні поняття гендерну та орієнтації, історія визнання та сучасна позиція науки. • Виклики, з якими стикаються трансгендерні люди під час контакту з медициною: дискримінація та обмеження доступу до лікування. • Коректна лексика. • Різновиди транспереходу (соціальний, медичний, хірургічний, юридичний). • Процедура транспереходу в Україні. Роль лікарів та лікарок різних фахів. • Інші специфічні запити з боку здоров'я, характерні для транслюдей. • Трансгендерність та діти/підлітки. • Відповіді на запитання.

Цей курс створено для керівників закладів, фахівців ПМД, департаментів та управлінь охорони здоров’я з метою: покращити розуміння ролі моніторингу та оцінки ПМД; змінити ставлення до моніторингу від «зовнішньої оцінки» до інструменту, який застосовується в роботі; сприяти використанню індикаторів ПМД для оптимізації роботи закладів ПМД, планування міських та обласних програм у сфері громадського здоров’я та охорони здоров’я. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Мультимодальна анестезія у дітей потребує дотримання суворих правил безпеки та уваги до фізіологічних особливостей дитячого організму. Незрілі нейроендокринна, дихальна та ферментативна системи в новонароджених і немовлят вимагають особливо точного підходу до анестезії. Помилки можуть призвести до ускладнень у періопераційному періоді, а також до гірших післяопераційних результатів і тривалішого відновлення. На цьому заході ви дізнаєтесь, як правильно оцінювати біль у дітей різного віку, поєднувати системні та регіонарні методи, раціонально використовувати анальгетики й ад’юванти і будувати індивідуалізовану тактику знеболення. Ви дізнаєтесь, як утримувати стабільну гемодинаміку, досягати передбачуваного ефекту і контролювати біль на всіх етапах періопераційного ведення. Після навчання ви зможете обґрунтовано обирати комбінації методів і препаратів, знижувати ризик ускладнень та забезпечувати високу якість анестезіологічного супроводу дітей будь-якого віку. • Вступ та клінічна актуальність • Визначення мультимодальної анестезії • Обмеження монотерапії опіоїдами у дітей • Особливості застосування опіоїдів у новонароджених • Фізіологія та оцінювання болю в дітей • Особливості больової відповіді у дітей різного віку • Принципи визначення та моніторингу болю • Методи оцінювання болю, використання шкал • Клінічне значення правильного оцінювання болю • Концепція мультимодальної аналгезії • Визначення мультимодальної аналгезії • Патофізіологічне обґрунтування комбінованого підходу • Переваги мультимодальної аналгезії • Роль безопіоїдних стратегій • Фармакологічні компоненти мультимодальної анестезії • Парацетамол: механізм дії, дозування, безпека • НПЗП у дітей: показання та обмеження • Кетамін у низьких дозах • Лідокаїн (системний та регіонарний підхід) • Дексмедетомідин: аналгезія та седація • Особливості застосування у новонароджених та немовлят • Регіонарні методи як складова мультимодальної анестезії • Роль регіонарних блокад у мультимодальному підході • Поєднання з системною аналгезією • Зменшення потреби в опіоїдах • Безпека та вікові особливості • Клінічні приклади застосування • Мультимодальна безопіоїдна анестезія у дітей • Принципи безопіоїдної анестезії • Комбінації препаратів • Переваги для післяопераційного періоду • Обмеження та застереження • Відповіді на запитання

Раптове погіршення стану новонародженого після виписки з пологового будинку – це завжди клінічно складна й загрозлива ситуація. У цей період критичні стани часто проявляються неспецифічними симптомами, що ускладнює ранню діагностику й підвищує ризик запізнілого втручання. Найбільш поширеними причинами гострого колапсу після сьомої доби життя є дуктус-залежні вроджені вади серця, неонатальний сепсис та ендокринно-метаболічні порушення, які можуть швидко призводити до розвитку шоку й поставити життя дитини під загрозу. На цьому заході ви навчитеся розпізнавати зміни та вести новонароджених із раптовим критичним погіршенням стану після виписки. Ви дізнаєтеся про основні причини неонатального колапсу, клінічні ознаки порушення перфузії та шоку в новонароджених, а також сучасні алгоритми первинного оцінювання і стабілізації пацієнта. Ви розглянете принципи диференційної діагностики між кардіогенними, септичними і метаболічними причинами критичного стану, а також основні лікувальні підходи в перші години госпіталізації. Після навчання ви зможете швидко орієнтуватись у складних клінічних ситуаціях, пов’язаних із раптовим колапсом новонародженого, своєчасно розпізнавати ознаки шоку і застосовувати чіткі алгоритми первинної стабілізації. • Вступ: проблема раптових критичних станів у новонароджених • Неонатальний період та особливості клінічної презентації після виписки • Чому симптоми часто неспецифічні • Найпоширеніші причини раптового колапсу після 7-ї доби життя • Дуктус-залежні вроджені вади серця • Неонатальний сепсис і септичний шок • Ендокринні та метаболічні порушення (зокрема вроджена гіперплазія наднирників) • Клінічні ознаки критичного стану і шоку в новонароджених • Ранні та пізні ознаки порушення перфузії • Класифікація шоку • Основні клінічні червоні прапорці • Алгоритм первинного оцінювання і стабілізації новонародженого після надходження до стаціонару • Первинний огляд та оцінювання життєвих функцій • Пріоритети стабілізації (ABCDE-підхід) • Особливості ведення пацієнта з підозрою на кардіогенний, септичний або метаболічний шок • Початковий діагностичний алгоритм • Необхідні клінічні, лабораторні та інструментальні дослідження • Мінімальний діагностичний пакет у перші години госпіталізації • Диференційна діагностика критичних станів • Початкове ведення основних причин критичного стану • Невідкладна допомога в разі дуктус-залежних вад серця • Раннє лікування сепсису й септичного шоку • Адреналовий криз при вродженій гіперплазії наднирників • Корекція електролітних порушень у разі адреналового кризу • Патофізіологія гіпонатріємії та гіперкаліємії • Алгоритм розрахування інфузійної терапії • Практичні клінічні рекомендації • Висновки та практичні клінічні акценти • Алгоритм дій лікаря у разі раптового колапсу новонародженого • Основні діагностичні орієнтири для раннього розпізнавання критичних станів • Q&A

Повідомлення поганих новин є одним із найбільш складних і водночас важливих аспектів клінічної практики. Онкологічні діагнози, хронічні та інвалідизуючі захворювання, несприятливі прогнози, ускладнення або неефективність лікування супроводжують роботу лікарів незалежно від спеціальності. Водночас у більшості фахівців відсутня системна підготовка з клінічної комунікації, зокрема щодо структурованого й етично вивіреного повідомлення поганих новин. Як наслідок, така взаємодія часто відбувається інтуїтивно, що підвищує ризик емоційної ескалації, конфліктів, професійного вигорання та юридичних наслідків для закладу охорони здоров’я. На цьому заході ви отримаєте системне розуміння клінічної комунікації та опануєте практичні інструменти повідомлення складної інформації. Учасники ознайомляться з міжнародно визнаними підходами й моделями, зокрема протоколами SPIKES і NURSE, а також Калгарі-Кембриджською моделлю. Окрім цього, буде висвітлена їх адаптація до українського культурного та клінічного контексту. Після навчання ви зможете структуровано проводити складні розмови з пацієнтами та їхніми близькими, зменшуючи емоційне навантаження і ризик конфліктів. • Загальні поняття клінічної комунікації • Роль комунікації у формуванні довіри та прихильності до лікування • Типові помилки лікарів у спілкуванні з пацієнтами • Межі відповідальності лікаря в комунікації • Вербальні та невербальні компоненти клінічного діалогу • Повідомлення поганих новин: клінічний та етичний контекст • Емоційні реакції пацієнтів і родичів: страх, заперечення, гнів, шок • Вплив контексту: амбулаторний прийом, стаціонар, ургентні ситуації • Етичні принципи інформування. Типові сценарії «невдалого повідомлення» та їхні наслідки • Структуровані підходи: протоколи SPIKES та NURSE • Приклади клінічних ситуацій застосування протоколів • Адаптація протоколів до українського культурного контексту • Часті помилки під час формального використання протоколів • Калгарі–Кембриджська модель клінічної комунікації • Загальна логіка та структура моделі • Побудова контакту з пацієнтом. Активне слухання й уточнення очікувань. Спільне формування розуміння проблеми. Узгодження плану лікування • Практичні приклади застосування моделі в складних розмовах • Проблемна комунікація в клінічній практиці • Пацієнт у стані емоційної дестабілізації • Запити на «неправду», приховування діагнозу • Комунікація з членами родини за тяжких прогнозів • Конфліктні ситуації та профілактика скарг • Межі професійної емпатії та самозахист лікаря • Пацієнтоорієнтована комунікація • Принципи пацієнтоорієнтованого підходу • Поважання автономії пацієнта • Спільне прийняття рішень (shared decision-making). Адаптація інформації до рівня розуміння пацієнта • Практичний воркшоп (інтерактив) • Рольові сценарії повідомлення поганих новин • Аналіз реальних клінічних кейсів учасників • Відпрацювання протоколів SPIKES та NURSE • Розбір типових помилок у безпечному середовищі • Формування індивідуального алгоритму комунікації • Відповіді на запитання

Агоністи GLP-1 зарекомендували себе як ефективний спосіб впливати на ожиріння та ЦД 2 типу. Важливо розуміти механізм дії цих препаратів, правильний підбір дозування, можливі побічні ефекти й підходи до ведення різних груп пацієнтів, щоб гарантувати ефективність і безпеку терапії. На цьому заході ви дізнаєтеся, як правильно застосовувати агоністи GLP-1 в людей з ожирінням, ЦД 2 типу, СПКЯ, MASLD і метаболічним синдромом. Ви навчитеся прогнозувати й коригувати побічні ефекти, а також забезпечувати найкращі результати терапії, якими ваші пацієнти будуть задоволені. Після навчання ви будете впевнено застосовувати агоністи GLP-1 у різних клінічних ситуаціях та коригувати терапію для досягнення оптимального результату. • Фізіологія GLP-1: вплив на апетит, інсулін, гастропарез. • Огляд препаратів: семаглутид, ліраглутид, тирзепатид. • Титрація, дози, алгоритми призначення. • Побічні ефекти: нудота, гастропарез, ризики та профілактика. • Ведення пацієнта на терапії. • GLP-1 у пацієнтів з ожирінням без діабету: доказова база. • Вплив GLP-1 на MACE, нирки, печінку, ризики ОЖМП та MASLD. • Припинення терапії та повторний набір ваги: що робити. • Клінічні кейси: пацієнти з ожирінням, СПКЯ, метаболічним синдромом, ЦД 2 типу. • Відповіді на запитання учасників.

Мета навчання: пояснити поняття стресу, його стадії, поняття емоційного вигорання, основні симптоми. Розкрити причини схильності вигорання у лікарів. Навчити розпізнавати передвісники вигорання у себе і в колег через пояснення етапів розвитку професійного вигорання, методів профілактики та діагностики синдрому емоційного вигорання. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера