Заходи БПР — Загальна практика - сімейна медицина 2026

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Класифікувати питні мінеральні води за хімічним складом, мінералізацією та газонасиченістю для клінічного застосування. 2. Диференціювати показання до призначення різних типів мінеральних вод при функціональній диспепсії, синдромі подразненого кишечника та функціональних біліарних розладах. 3. Розробляти індивідуалізовані схеми бальнеотерапії: вибір води, дозування, температура, кратність та час прийому відносно їжі. 4. Оцінювати терапевтичну ефективність та керувати побічними ефектами курсового лікування мінеральними водами. 5. Інтегрувати бальнеотерапію в комплексні програми лікування функціональних розладів травлення, поєднуючи її з дієтотерапією та фармакотерапією. 6. Ідентифікувати протипоказання до призначення питних мінеральних вод, зокрема при коморбідних станах (серцево-судинні, ниркові захворювання). Питання, що розглядаються: які патогенетичні механізми лежать в основі терапевтичної дії мінеральних вод при функціональних розладах шлунково-кишкового тракту (вплив на моторику, секрецію, мікробіоту)? Як обґрунтувати вибір мінеральної води (гідрокарбонатна, сульфатна, магнієва) для пацієнтів із синдромом подразненого кишечника з переважанням закрепу (СПК-З) та діареї (СПК-Д)? Які оптимальні схеми призначення мінеральних вод при функціональній диспепсії, зокрема при епігастральному больовому синдромі та постпрандіальному дистрес-синдромі? Які існують доказові дані щодо ефективності бальнеотерапії у пацієнтів з функціональними розладами біліарного тракту? Як поєднувати лікування мінеральними водами з інгібіторами протонної помпи, прокінетиками, спазмолітиками та іншими фармакологічними препаратами? Якою є оптимальна тривалість курсу лікування та які критерії визначають необхідність його повторення? Які особливості застосування мінеральних вод у пацієнтів із коморбідною патологією (наприклад, метаболічним синдромом, сечокам’яною хворобою)? Програма заходу • Заняття • Заняття — 23:28 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Ви лікуєте людей, а не хвороби. Особистість пацієнта є невіддільною частиною процесу лікування. Саме тому ефективна комунікація є важливою. Пацієнти, яких не чують або неправильно інформують, можуть порушувати режим лікування і ставати джерелом конфліктів. Терапевтичних протоколів недостатньо – важливо опанувати інструменти емпатійної взаємодії, активного слухання та структурованої консультації. Це навички, що знижують ризик юридичних претензій і професійного вигорання. На цьому заході ви дізнаєтеся, як побудувати пацієнтоорієнтовану консультацію за біопсихосоціальною моделлю, застосовувати активне слухання й емпатійні техніки NURSE, перевіряти розуміння пацієнтом інформації через Teach-Back, працювати з очікуваннями та формувати довіру, яка підвищує прихильність до лікування. Ви освоїте структуровану модель Calgary–Cambridge для менеджменту клінічної консультації, що дає змогу ефективно планувати розмову від початку до завершення. Після навчання ви зможете проводити консультації, де пацієнт відчуває себе комфортно, а ви – впевненими у точності передання інформації та контролі процесу лікування. Це допоможе мінімізувати конфлікти й покращити результати терапії. • Біопсихосоціальна модель взаємодії лікар–пацієнт. Пацієнтоорієнтований підхід як основа якісної медичної допомоги. • Встановлення контакту. Перші хвилини розмови: невербальні сигнали, представлення лікаря, формування позитивного першого враження. • Активне слухання та емпатія. Емпатійна відповідь за схемою NURSE (Naming, Understanding, Respecting, Supporting, Exploring) для дослідження емоцій пацієнта. • Зрозуміли правильно? Використання техніки Teach-Back як інструмента перевірки розуміння інформації пацієнтом. • Робота з очікуваннями пацієнта. Як виявляти й узгоджувати очікування пацієнта і сім’ї, запобігати конфліктам і непорозумінням. • Побудова довіри й партнерських стосунків. Практики комунікації для підвищення прихильності пацієнта до лікування. • Менеджмент клінічної консультації. Використання моделі Calgary–Cambridge для структурування розмови: від початку консультації до завершення і планування наступних кроків. • Відповіді на запитання • Обговорення матеріалу (презентації) • Оцінювання здобутих знань

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Проведення диференційної діагностики між функціональними неврологічними розладами та органічними ураженнями ЦНС після травматичних подій. 2. Застосування валідованих шкал для скринінгу та діагностики ПТСР, тривожних та депресивних розладів. 3. Ідентифікація «червоних прапорців» при обстеженні пацієнтів зі скаргами на головний біль, запаморочення та когнітивні порушення після лЧМТ. 4. Розробка індивідуалізованих планів фармакотерапії, що враховують коморбідність психіатричних та неврологічних симптомів. 5. Ведення пацієнтів із соматоформними розладами та хронічним больовим синдромом, пов’язаним із психологічною травмою. 6. Побудова ефективної комунікації та визначення оптимальних шляхів скерування пацієнта між неврологом, психіатром та психотерапевтом. Питання, що розглядаються: Які клінічні та параклінічні критерії дозволяють диференціювати посткомоційний синдром від проявів генералізованого тривожного розладу? Як розмежувати симптоми функціонального неврологічного розладу, пов’язаного з травмою, від органічного ураження ЦНС? Які алгоритми ведення пацієнтів з хронічним посттравматичним головним болем на перетині неврології та психіатрії? В яких клінічних ситуаціях невролог має призначати психофармакотерапію, а коли необхідне скерування до психіатра? Яка роль нейрозапалення у формуванні довготривалих неврологічних та психіатричних наслідків психотравми та лЧМТ? Як вести розмову з пацієнтом, що заперечує психологічний компонент своїх соматичних скарг, та мотивувати його до консультації профільного фахівця? Програма заходу • Заняття — 01:39:35 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Тестувння БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Вакцинація БЦЖ є фундаментом профілактики туберкульозу. Лікарю важливо не просто знати про неї, а вміти адаптувати міжнародний досвід до українських реалій, зважаючи на війну, міграції та мультирезистентний ТБ. Ваші рішення щодо вакцинації дітей і дорослих безпосередньо впливають на безпеку пацієнтів та ефективність імунопрофілактики. На заході ви дізнаєтеся, як оцінювати користь і ризики щеплення БЦЖ у різних клінічних ситуаціях, зокрема у пацієнтів з імунодефіцитами, та розглянете алгоритми ведення ускладнень вакцинації. Ви навчитеся правильно інтегрувати національні й міжнародні рекомендації у власну практику, приймати обґрунтовані рішення та ефективно комунікувати з батьками й пацієнтами. Після лекції ви зможете легко оцінювати показання і протипоказання до вакцинації та забезпечувати високий рівень профілактики. • 1. Оновлення Національного календаря щеплень: що стосується БЦЖ? • Аналіз останніх змін та рекомендацій МОЗ України щодо вакцинації проти туберкульозу • Порівняння з міжнародними протоколами та практиками країн із різною захворюваністю на ТБ • Обґрунтування позиції України у світлі сучасних епідеміологічних викликів • 2. БЦЖ у разі імунодефіцитів – протипоказання чи абсолютна необхідність? • Сучасні підходи до оцінювання ризиків і користі щеплення у пацієнтів з первинними та вторинними імунодефіцитами • Доказова база, алгоритми прийняття рішення та роль міждисциплінарної взаємодії • 3. Ведення локальних БЦЖ: чи обійдемося без фтизіатра? • Клінічний перебіг поствакцинальних місцевих ускладнень • Алгоритми діагностики, спостереження та лікування на рівні лікаря загальної практики/педіатра • Межі компетенції та показання для направлення до фтизіатра • 4. Підпахвовий БЦЖ-лімфаденіт: хірургія чи спостереження? • Види БЦЖ-лімфаденітів, сучасні методи консервативного та хірургічного ведення • Порівняння підходів «wait and see» та активного втручання відповідно до доказової медицини та практичного досвіду • 5. БЦЖ дорослим дітям: як не перетворити вакцинацію на складний квест • Організаційні, медичні та психологічні аспекти вакцинації дітей, які не були щеплені у новонародженому віці • Додаткові обстеження, підготовка до щеплення та робота з батьками • 6. Розбір клінічних кейсів • Обговорення реальних випадків з практики: від типових ситуацій до складних клінічних дилем (інтерактивний формат із залученням аудиторії до ухвалення рішень) • Відповіді на запитання учасників

Нераціональне призначення антибіотиків є однією з головних причин зростання антибіотикорезистентності — проблеми, яку ВООЗ віднесла до десяти глобальних загроз для людства. Особливо гостро вона постає у педіатрії, де клінічна невизначеність часто спонукає лікарів до «перестраховки». Дані CDC 2023 року показують, що майже 30% антибіотиків, які призначаються дітям, є непотрібними або підібраними без урахування локальних даних щодо резистентності. Успішне лікування інфекційних захворювань у дітей потребує точної діагностики й чіткого плану дій. Важливо не лише правильно визначити збудника, а й вчасно попередити ускладнення та мінімізувати його поширення в організованих дитячих колективах. Навчальний захід «Стрептококова інфекція у дітей: від А(нтибіотиків) до Я(к запобігати?)» буде присвячений вивченню клінічного спектра стрептококової інфекції — від звичного фарингіту до тяжких інвазивних форм, таких як сепсис і токсичний шок. Учасники розглянуть, як вік дитини впливає на перебіг хвороби та як не пропустити небезпечні прояви. Детально розглядатиметься діагностика: коли доцільно використовувати експрес-тест, посів, ПЛР або загальний аналіз крові, і як уникати гіпердіагностики. Окрему увагу буде приділено сучасним підходам до вакцинації проти пневмокока — особливо у дітей із груп ризику. У блоці про лікування учасники дізнаються, коли антибіотик дійсно потрібен, як обрати оптимальний препарат і що таке депрескрайбінг. Завершить частину практичний розбір клінічних випадків із типовими помилками й ефективними рішеннями. • Різноманіття проявів стрептококової інфекції: від ангіни до пневмонії • Клінічний спектр: фарингіт, тонзиліт, скарлатина, середній отит, імпетиго, пневмонія, сепсис, токсичний шок. • Інвазивні та неінвазивні форми: на що звертати увагу лікарю. • Вік пацієнта як фактор клінічної варіативності. • Діагностика: швидкі тести, лабораторні методи, інтерпретація • Алгоритм прийняття рішення: коли і навіщо призначати тест на β-гемолітичний стрептокок групи А. • Огляд методів: експрес-тест, посів із зіва, ПЛР, загальний аналіз крові. • Клінічне мислення: як уникнути гіпердіагностики та антибіотикотерапії «наосліп». • Вакцинація від пневмококової інфекції: сучасні рекомендації • Взаємозв’язок пневмокока зі стрептококовою інфекцією. • Національний календар щеплень і додаткові можливості. • Профілактичне значення вакцинації у дітей із груп ризику. • Особливості перебігу у імунокомпроментованих дітей • Типові ускладнення та нетиповий перебіг. • Стратегія ведення: мультидисциплінарний підхід та індивідуалізація лікування. • Лікування: чи завжди потрібен антибіотик? • Показання до антибіотикотерапії при стрептококовій інфекції. • Вибір препарату: ефективність, тривалість, комплаєнс. • Депрескрайбінг та антибіотикостійкість: як запобігти майбутнім проблемам. • Клінічні кейси: помилки та вдалий досвід • Реальні історії пацієнтів із різним перебігом стрептококової інфекції. • Розбір типових діагностичних і комунікаційних помилок. • Обговорення ефективних стратегій лікування та профілактики з позицій доказової медицини. • Відповіді на запитання

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Проводити цілеспрямований збір анамнезу та фізикальне обстеження пацієнта з набряковим синдромом. 2. Інтерпретувати ключові клінічні ознаки для розрізнення набряків кардіального, ниркового, печінкового, венозного та лімфатичного генезу. 3. Формувати план первинного лабораторно-інструментального обстеження (загальний аналіз сечі, біохімія крові, NT-proBNP, УЗД вен). 4. Застосовувати диференційно-діагностичні алгоритми при одно- та двобічних набряках. 5. Виявляти “червоні прапорці”, що вимагають негайного направлення до профільного спеціаліста або госпіталізації. 6. Визначати базові принципи немедикаментозної та медикаментозної терапії набрякового синдрому на етапі первинної ланки. Які основні патофізіологічні механізми лежать в основі розвитку периферичних набряків? Як клінічно диференціювати набряки при серцевій недостатності, нефротичному синдромі та цирозі печінки? Який діагностичний алгоритм при гострому однобічному набряку нижньої кінцівки для виключення тромбозу глибоких вен? Яка клінічна цінність визначення рівня натрійуретичних пептидів у пацієнтів з набряками? Як розпізнати медикаментозно-індуковані набряки (напр., від амлодипіну) та яка тактика ведення? У чому полягають ключові відмінності між венозним набряком (хронічна венозна недостатність) та лімфедемою? Які особливості набрякового синдрому в осіб похилого віку та пацієнтів з коморбідною патологією? Коли сімейному лікарю слід скеровувати пацієнта з набряками на консультацію до кардіолога, нефролога чи судинного хірурга? Програма заходу • Заняття • 00:00 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Запаморочення може бути першим сигналом серйозного захворювання: від інсульту до вестибулярної мігрені чи нейроніту. Важливо вміти диференціювати цей симптом за його походженням – центральне або периферичне – і не плутати «меньєрівський» напад із позиційним запамороченням. На цьому заході ви дізнаєтеся головні причини вестибулярних розладів, навчитесь користуватися клінічними тестами, відрізняти між собою типи запаморочення та обирати оптимальну терапію. Ви більше не будете відчувати невпевненість щодо доцільності призначення супресантів, вибору маневрів за різних типів позиційного запаморочення та координування міждисциплінарного підходу до лікування. Після навчання ви зможете швидко орієнтуватися в етіології запаморочення, ефективно допомагати пацієнтам з гострими та хронічними формами вестибулярних порушень і формувати реабілітаційну стратегію. • Гостра однобічна вестибулопатія (вестибулярний нейроніт): клінічні випадки, діагностичні критерії, етіопатогенетичне лікування (стероїди завжди?). • Лікувальні вестибулярні маневри при доброякісному пароксизмальному позиційному запамороченні: маневри в разі ураження заднього, латерального та переднього півколових каналів. • Вестибулярна мігрень: “знімаємо маски” поширеної патології, діагностичні критерії, лікування. • Хвороба Меньєра: діагностичні критерії, не всі приступи “меньєрівські”, лікування. • Персистуюче постурально-перцептивне запаморочення: діагностичні критерії, терапевтичні заходи. • Вестибулярні супресанти (препарати від запаморочення): доцільність застосування за різних станів, порівняльний аналіз ефективності вестибулолітиків. Інші препарати при запамороченнях. • Вестибулярна реабілітація: основи вестибулярних вправ (з погляду невролога).

1. Відеолекція Клінічна біохімія метаболізму: як інтерпретувати амінокислотний і органік-ацидний профіль пацієнта: Вступ: амінокислотний та органік-ацидний профіль як ключ до розуміння метаболічних порушень. Основи амінокислотного обміну Органічні кислоти як біомаркери Інтерпретація амінокислотного профілю (дефіцити, надлишки, метаболічні патерни при патологіях) Інтерпретація органік-ацидного профілю (маркери мітохондріальної дисфункції, порушення β-окиснення, вітамін-залежні зміни) Інтеграція даних у клінічну практику: алгоритм «симптом – біомаркер – шлях – діагноз» Клінічні кейси 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) – одна з найпоширеніших і водночас найскладніших для ведення патологій у клінічній практиці. Важливо розглядати СПКЯ не лише як гінекологічну проблему, а як комплексний мультисистемний стан, що впливає на репродуктивне, метаболічне та психоемоційне здоров’я жінки. Сучасний підхід до СПКЯ передбачає міждисциплінарну взаємодію з ендокринологом, дієтологом, дерматологом, а за потреби й психотерапевтом. Завдяки такому формату роботи можна підвищити ефективність лікування, профілактувати ускладнення і зберігати високий рівень довіри пацієнтки до лікаря. На цьому заході ви отримаєте цілісне розуміння СПКЯ, дізнаєтеся про сучасні підходи до гормональної та інструментальної діагностики, а також про принципи індивідуалізованого ведення. Після навчання ви зможете впевнено орієнтуватись у клінічних ситуаціях, пов’язаних із порушеннями менструального циклу, безпліддям, гіперандрогенними станами й метаболічними порушеннями. Ви зможете обрати обґрунтовану тактику лікування, водночас зважаючи на репродуктивні плани пацієнтки й оцінюючи довгострокові ризики. • СПКЯ: сучасний погляд • Фенотипи СПКЯ • Гормональна діагностика СПКЯ • УЗ-діагностика та AMH при СПКЯ • СПКЯ та інсулінорезистентність • СПКЯ і репродуктивні плани пацієнтки • Контрацепція та ведення пацієнток без репродуктивних планів при СПКЯ • Психоемоційні аспекти СПКЯ • Клінічні кейси

Пацієнт довіряє лікарю найособистіше. Коли все стає цифровим і прозорим, навіть одна неуважна дія може зруйнувати цю довіру. Конфіденційність – це частина професійної етики, яка визначає, наскільки безпечно людина почувається поруч із лікарем. На цьому заході ви зʼясуєте, що таке автономія пацієнта, як працює принцип інформованої згоди, чим відрізняється інформація від конфіденційної інформації та як поводитись у складних етичних ситуаціях. Окремо поговоримо про особливості цифрової медицини: електронні карти, телемедицину, соцмережі та межу між особистим і професійним. Після навчання ви зможете впевнено орієнтуватись у правових і моральних аспектах конфіденційності та будувати довірливі стосунки з пацієнтами. • «Моє тіло – мій вибір» або право людини бути господарем власного тіла й рішень. Що таке суб’єктність та автономія і що вони означають для лікарської практики. • Інформація vs. конфіденційна інформація. • Автономність пацієнта: право вирішувати самому, головні принципи, поняття «інформована згода». • Інформована згода: більше, ніж підпис. Як спілкуватися з пацієнтом, щоб рішення були поінформованими. Розуміння, добровільність, повнота інформації. Роль комунікаційних навичок. • Приватність та принципи її досягнення або як захистити особистий простір пацієнта. • Конфіденційність як контракт довіри. Коли довіра під загрозою: винятки з правила конфіденційності. Скільки триває конфіденційність між лікарем і пацієнтом? • Етичні виклики цифрової медицини: електронні медичні записи, телемедицина, соціальні мережі. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації).

Система груп крові 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Система груп крові — це сукупність одного або кількох антигенів, що контролюються одним геном або кластером тісно пов’язаних гомологічних генів. Міжнародне товариство з переливання крові наразі визнає 47 систем груп крові. Клінічно визначення групи крові має важливе значення для передтрансфузійного тестування, трансплантації органів і тканин, оцінки трансфузійних реакцій та визначення ризику гемолітичної хвороби плода і новонародженого. Найбільш відомими є системи ABO та Rh, оскільки саме вони визначають групу крові. Рутинне визначення групи крові має ключове значення для запобігання побічним реакціям при переливанні, зокрема пов’язаним з антитілами системи ABO. Запрошуємо вас на захід ProLab: групи крові — від теорії до практики, де буде розглянуто найактуальнішу та практичну інформацію з цієї теми. Якщо ви прагнете працювати за найновішими стандартами та забезпечувати максимальну безпеку пацієнтів при переливанні крові — цей захід саме для вас. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

1. Відеолекція Хромоніхії: диференційна діагностика патологій нігтів за кольором нігтьової пластини: Вступ. Актуальність змін кольору нігтів у дерматологічній практиці. Нормальний колір нігтьової пластини та механізми формування хромоніхій. Лейконіхія. Диференційна діагностика білих змін нігтьової пластини. Еритроніхія. Основні причини та клінічне значення. Жовті та зелені хромоніхії. Інфекційні та неінфекційні причини. Коричнево-чорна хромоніхія. Диференціація меланоніхії, гематом та пухлинних уражень. Хромоніхії при системних захворюваннях. Діагностичне значення змін кольору нігтів. Висновки та ключові клінічні акценти 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Під час проведення скринінгу раку простати можна легко припуститися помилки, навіть якщо мати досвід. Це одна з найпоширеніших онкопатологій у чоловіків, за якої раннє виявлення визначає прогноз. Необхідно чітко знати сучасну епідеміологію, роль факторів ризику та логіку інтерпретації PSA, адже міжнародні рекомендації часто оновлюються. На цьому заході ви дізнаєтеся, як працювати з прикордонними значеннями PSA, коли потрібні додаткові показники, коли призначити mpМРТ і як правильно трактувати PI-RADS. Ви отримаєте алгоритми, які дадуть вам змогу уникнути зайвих обстежень та впевнено пояснювати пацієнтам, кому і коли скринінг справді показаний. Після навчання ви знатимете актуальні міжнародні підходи й послідовність дій у разі DRE-позитивних знахідок чи швидкого росту PSA. Ви зможете впевнено формувати зрозумілі та доказові рекомендації для ваших пацієнтів. • 1. Актуальність та поширеність раку простати: • сучасна епідеміологія; • вікові чинники й фактори ризику; • чому раннє виявлення має критичне значення. • 2. Скринінг новоутворень передміхурової залози: • PSA: показання, обмеження, інтерпретація результатів; • додаткові показники (free PSA, PSA density, PSA velocity); • роль мультипараметричної МРТ у скринінгу; • тактика у разі прикордонних та сумнівних значень PSA. • 3. Міжнародні рекомендації (AUA, EAU, NCCN): • вікові підходи і стратифікація ризику; • кому рекомендується скринінг, а кому – ні; • порівняння основних відмінностей між гайдлайнами; • практичні алгоритми для щоденної роботи лікаря. • 4. Профілактика новоутворень передміхурової залози: • доказові профілактичні стратегії; • роль способу життя, харчування та модифікації поведінкових факторів; • поради, які лікар може безпечно рекомендувати пацієнту. • 5. Висновки та узагальнення: • основні положення сучасного скринінгу; • типові помилки лікарів та як їх уникнути; • короткий алгоритм ведення пацієнта з підозрою на рак простати. • 6. Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • 1. Стратифікація пацієнтів з метастатичним гормончутливим раком передміхурової залози (мГЧРПЗ) • 2. Чи завжди потрібна інтенсифікація комбінованого лікування мГЧРПЗ: місце дегареліксу в АДТ у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями • 3. Персоналізований підхід з метою  уникнення надмірного лікування та мінімізації пізньої токсичності • 4. Результати останніх клінічних досліджень, представлених на ASCO 2025 та ESMO 2025 • 5. Переваги анатагоністів ЛГРГ над агоністами у пацієнтів з ССЗ, з ризиками виникнення остеопорозу, переломами кісток та уникнення спалаху рівня тестостерону в крові • 6. Результати перших досліджень по використанню радіолігандної терапії у пацієнтів з мГЧРПЗ

Гіпертензивні розлади вагітності залишаються однією з основних причин материнської та перинатальної смертності навіть у 2026 році. Прееклампсія, еклампсія та HELLP-синдром – це ситуації, в яких кожна помилка може коштувати життя матері та дитини. Для анестезіолога це зона підвищеного ризику, адже ці стани супроводжуються нестабільною гемодинамікою, органною дисфункцією та потребують невідкладних рішень при мінімальному запасі часу. На цьому заході ви дізнаєтеся про сучасні підходи до діагностики і стратифікації ризику гіпертензивних розладів у вагітних, розглянете алгоритми перипартального менеджменту й навчитеся обґрунтовано обирати методи анестезіологічного забезпечення. Ви отримаєте алгоритми дій для контролю артеріального тиску, профілактики ускладнень, мультидисциплінарної взаємодії та ведення пацієнток у критичний період до і після пологів. Після навчання ви зможете впевнено діяти у разі прееклампсії, еклампсії та HELLP-синдрому й уникати типових діагностичних і тактичних помилок. • Гіпертензивні розлади під час вагітності: дефініції, діагностичні критерії, лабораторний скринінг, диференційна діагностика • Прогнозування ризику розвитку прееклампсії • Прееклампсія: поширеність, діагностичні критерії, клінічні прояви • Класифікація прееклампсії та критерії її важкості • Роль лабораторних та інструментальних методів у діагностиці прееклампсії • Профілактика прееклампсії • Базове лікування прееклампсії: антенатальний менеджмент і термін пологів • Менеджмент прееклампсії під час і після пологів • Особливості анестезіологічного забезпечення пацієнток із прееклампсією • Невідкладні стани при артеріальній гіпертензії вагітних, роділь та породіль • Еклампсія: сучасний портрет і мультидисциплінарний підхід • HELLP-синдром: хворі є – хвороби немає • Дискусійні питання терапії HELLP-синдрому • Найбільш поширені діагностичні й тактичні помилки • Розбір клінічних випадків • Відповіді на запитання учасників

1. Відеолекція Оніхомікоз у дітей, вагітних та пацієнтів з цукровим діабетом: особливості перебігу, діагностичні труднощі та безпечні стратегії лікування: Вступ та актуальність оніхомікозу в загальній популяції та в особливих групах. 
Особливості перебігу оніхомікозу у дітей. Безпечні стратегії лікування.
 Особливості перебігу оніхомікозу у вагітних жінок. Безпечні стратегії лікування під час вагітності та лактації.
 Особливості перебігу оніхомікозу у пацієнтів з цукровим діабетом. Безпечні стратегії лікування.
 Діагностичні труднощі в особливих групах пацієнтів.
 Висновки та основні клінічні акценти. 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Рентгенівський знімок або візуалізує патологію, або її приховує – залежить від укладки. Шийний відділ хребта є однією з найскладніших анатомічних зон для візуалізації, а патологічні стани у цій ділянці – одні з найнебезпечніших. Нестабільність, мікротравми, дегенеративні зміни чи компресія – все це потребує негайної уваги. Тому, точність рентген-укладки у цих випадках є вкрай важливою. На майстер-класі ви розглянете всі основні укладки для дослідження шийного відділу: від стандартних ( задньої та бокової) до спеціальних (проєкція за Фухом, положення "плавця"). Дізнаєтесь, як обрати оптимальну позицію для візуалізації різних структур та уникнути спотворення зображення. Зважаючи на важливість оцінювання нестабільності, також увага буде приділена функціональним пробам – згинанню та розгинанню. Після навчання ви зможете впевнено визначати, яку укладку застосувати в конкретній клінічній ситуації: у разі травм, дегенеративних процесів. Рівень точності вашої діагностики стане вищим, а ризик пропустити патологію – нижчим. • Основи рентген-анатомії та анатомічні особливості ШВХ. • Основні та спеціальні: укладки та проєкції для рентген-досліджень ШВХ задля виявлення можливих патологічних змін. • Аксіальні проєкції та дослідження в анатомічному положенні для візуалізації С3-С7. Спеціальні проєкції для візуалізації С1-С2. • Бічні укладки в орто-, латеропозиції та у положенні "плавця". • Косі укладки та функціональні проби. • Критерії оцінювання правильного виконання рентгенограм ШВХ. • Клінічна значущість спеціальних видів укладок. • Короткий огдяд деяких патологічних станів ШВХ, що зустрічаються найчастіше. • Відповіді на запитання учасників.

Ультразвукове дослідження лімфатичної системи допомагає своєчасно виявити системну патологію. Лімфатичні вузли реагують на інфекційні, запальні, аутоімунні та онкологічні процеси, виступаючи маркером як локальних, так і генералізованих змін. Під час проведення УЗД важливо розуміти клінічне значення лімфатичної системи, її анатомічні й топографічні варіанти. Це забезпечує правильну інтерпретацію УЗ-картини, дає змогу відрізнити фізіологічну або реактивну відповідь від початкових проявів злоякісного процесу та визначити, коли УЗД є методом першої лінії, а коли необхідне дообстеження з використанням КТ, МРТ, ПЕТ або морфологічної верифікації. На цьому заході ви розглянете ультразвукові критерії норми та патології лімфатичних вузлів, типові й атипові варіанти анатомії. Ви дізнаєтеся про діагностичні пастки, які можуть призводити до хибної інтерпретації реактивних змін як злоякісних та через які можна не помітити ранні ознаки метастатичного ураження чи лімфопроліферативних захворювань. Після навчання ви будете впевнено оцінювати лімфатичні вузли різних анатомічних груп, обґрунтовано проводити диференційну діагностику, а також формувати клінічно аргументований УЗ-висновок. • Клінічне значення лімфатичної системи. • Ембріогенез лімфатичної системи. • Анатомія та анатомічні варіанти. • Топографічна класифікація (зони). • Методика ультразвукового дослідження лімфатичних вузлів. • Нормальні лімфатичні вузли. • Запальні та реактивні ураження лімфатичних вузлів. • Доброякісні неінфекційні ураження. • Злоякісні ураження лімфатичних вузлів. • Захворювання з первинним ураженням лімфатичної тканини. • Реакція лімфатичних вузлів у разі патології органів. • Додаткові методи (еластографія, CEUS, пункційна навігація). • Типові діагностичні помилки і пастки. • Алгоритм УЗ-висновку. Клінічні кейси та інтеграція в практику. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Охриплість може бути просто наслідком звичайної застуди. Або сигналом про рак. Монохордит, тобто однобічне ураження голосової зв’язки – це стан, за яким може стояти як нешкідливе перенапруження голосу, так і тяжке захворювання або ж ускладнення після тиреоїдектомії. Якщо лікар не знає, коли направити пацієнта на відеоларингоскопію чи біопсію – можна втратити діагностичне вікно у разі злоякісного процесу. На заході «Однобічне ураження голосових зв’язок: від функціональної патології до онкології» ви навчитеся розрізняти запальні, травматичні та неопластичні причини монохордиту – опануєте базовий діагностичний алгоритм. Особлива увага буде приділена розбору реальних клінічних випадків, а також афонії без видимої ЛОР-причини. Після заходу ви знатимете, як діяти у будь-якому випадку тривалої хрипоти. • 1. Вступ: • Визначення терміну «монохордит» • Клінічне значення: від незначних змін до серйозної онкопатології • Актуальність проблеми в клінічній практиці • 2. Анатомо-фізіологічні основи голосоутворення: • Морфологія голосових складок: особливості хордової частини • 3. Етіопатогенез та класифікація • 4. Клінічна симптоматика • 5. Діагностичний алгоритм: • Інструментальні методи • Лабораторно-біопсійна верифікація • 6. Лікувальні підходи: • Консервативна терапія • Хірургічне втручання • Онкологічне лікування • 7. Клінічні кейси • Відповіді на запитання учасників

Шлунково-кишкові кровотечі є одним із найчастіших ургентних станів у приймальних відділеннях, хірургії та інтенсивній терапії, де результат безпосередньо залежить від швидкості прийняття рішень і правильної маршрутизації пацієнта. Важливо не лише розпізнати джерело кровотечі, а й знати повний алгоритм ведення: від первинного оцінювання і стабілізації до ендоскопічного гемостазу або хірургічного втручання. Але що робити, якщо джерело виявити складно або взагалі немає видимих ознак кровотечі? На цьому заході ви отримаєте структурований клінічний алгоритм ведення пацієнтів з верхніми та нижніми ШКК, зокрема буде висвітлено первинний тріаж за ABCDE, сучасні принципи інфузійно-трансфузійної терапії, критерії вибору тактики лікування й показання до ургентної ендоскопії чи операції. Окрім цього, ви розберете типові складні сценарії: варикозні, виразкові й антикоагулянт-асоційовані кровотечі, а також стани з геморагічним шоком. Після навчання ви зможете діяти за чітким алгоритмом у разі ШКК, швидше оцінювати тяжкість стану пацієнта й приймати обґрунтовані рішення щодо тактики лікування. • Шлунково-кишкові кровотечі як ургентний стан: сучасний погляд. • Епідеміологія, летальність, основні причини ШКК. Чому саме час і маршрутизація визначають результат лікування. • Первинне оцінювання пацієнта в приймальному відділенні. • Тріаж, підхід ABCDE, оцінювання гемодинаміки, ознаки масивної крововтрати й раннього геморагічного шоку. • Клінічні прояви та диференційна діагностика ШКК. • Гематемезис, мелена, гематохезія, окультна крововтрата. Відмінності верхніх та нижніх ШКК. • Невідкладна стабілізація пацієнта. • Інфузійна терапія, трансфузійна підтримка, венозний доступ, моніторинг, принципи ресусцитації при крововтраті. • Діагностичний маршрут: від приймального відділення до верифікації джерела кровотечі. • Лабораторна діагностика, шкали ризику, роль ендоскопії, КТ й додаткових методів обстеження. • Ендоскопічний гемостаз та ургентна ендоскопія. • Показання, терміни проведення, можливості ендоскопічної зупинки кровотечі, критерії ефективності. • Коли консервативна тактика вже не працює: показання до операційної. • Критерії переходу до хірургічного лікування, повторні кровотечі, нестабільна гемодинаміка, неефективність гемостазу. • Маршрут пацієнта: приймальне відділення – ВІТ – ендоскопія – операційна. • Алгоритм взаємодії між хірургом, анестезіологом, ендоскопістом та командою невідкладної допомоги. • Розбір клінічних кейсів і типові помилки ведення пацієнтів із ШКК. • Практичні сценарії: виразкові кровотечі, кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу, антикоагулянт-асоційовані ШКК, геморагічний шок. • Відповіді на запитання.

Електронний навчальний курс: розширені реанімаційні заходи у дітей (ERC) 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Складно уявити більш критичну ситуацію, ніж зупинка серця у дитини. Щоб кожна навичка, що може врятувати життя, досягала автоматизму, необхідно досконало знати алгоритм надання допомоги. Під час заходу ознайомимось із актуальними рекомендаціями European Resuscitation Council (ERC) щодо проведення розширених реанімаційних заходів у дітей: покроковим алгоритмом дій при зупинці кровообігу та особливостями ведення педіатричних пацієнтів. Окремо розглядаються сучасні підходи до дефібриляції, медикаментозної терапії та забезпечення прохідності дихальних шляхів. Особлива увага буде належати відмінностям педіатричної реанімації від дорослої: причинам зупинки кровообігу у дітей, вибору доз медикаментів, особливостям дефібриляції, а також алгоритмам роботи з різними ритмами. Будуть обговорені принципи командної взаємодії та прийняття рішень у критичних ситуаціях, щоб систематизувати знання та відпрацювати клінічне мислення для ефективних дій у невідкладних станах у дітей. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Часто персистуюча анемія та цитопенії в літніх пацієнтів або не діагностуються, або помилково списуються на «вікові зміни». Мієлодиспластичний синдром (МДС) – одна з найпоширеніших причин таких станів. Раннє розпізнавання і своєчасне направлення до гематолога є важливим для планування ефективної тактики лікування. Чи знаєте ви, на які зміни в загальному аналізі крові та мазку потрібно звертати увагу, щоб швидко відрізнити МДС від дефіциту B12 або фолатів, залізодефіциту чи медикаментозно-індукованих цитопеній? На цьому заході ви детально розглянете цитоморфологію крові: анізоцитоз, пойкілоцитоз, дизгранулоцитоз, гігантські тромбоцити та інші характерні зміни при МДС. Ви отримаєте актуальні алгоритми оцінювання ризику (IPSS-R/IPSS-M) простою мовою та зʼясуєте, як вони впливають на вибір стратегії спостереження або лікування. Після навчання ви зможете швидко і точно ідентифікувати пацієнтів, у яких підозра на МДС обґрунтована, відрізняти її від інших причин цитопеній та анемії, супроводжувати терапію і контролювати інфекційні ризики. • Коли підозрювати МДС: макроцитоз/панцитопенія, персистенція >6–8 тижнів, червоні прапорці в ЗАК та мазку. • Лаб-погляд: ретикулоцити ↓, дисгранулопоез/дисеритропоез у мазку, бласти; типові помилки преаналітики. • Диференціація з частими причинами: B12/фолати, залізодефіцит, медикаментозні цитопенії, апластична анемія, ІТП. • Що робити на первинній ланці: мінімальний алгоритм обстежень та чіткі критерії термінового направлення до гематолога. • Коли потрібен кістковий мозок: аспірат/біопсія, цитогенетика, NGS – що саме впливає на діагноз. • IPSS-R/IPSS-M просто: як оцінка ризику змінює тактику спостереження й лікування. • Базові підходи до терапії: спостереження, переливання, ESA/залізо, гіпометилюючі, трансплантація – що має знати негематолог. • Інфекції, вакцинація та поліфармація: практичні поради ведення на амбулаторному етапі. • Комунікація з пацієнтом: як пояснювати хронічний перебіг, прогноз та цілі лікування. • Відповіді на запитання.

Після проходження курсанту буде видано сертифікат. Після проходження курсанту будуть нараховані бали БПР. Курс відноситься до напрямку, що є обов'язковим для проходження відповідно до Наказу №650 - "невідкладна (екстрена) медична допомога". Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Ви працюєте з пацієнтками, які ретельно готуються до вагітності та очікують від лікаря не лише базових аналізів, а й порад щодо генетичного тестування. Вас питають: «А що нам потрібно перевірити?» — і хочеться дати впевнену, обґрунтовану відповідь. На цьому майстер-класі ви дізнаєтеся, як діяти в ситуаціях, коли йдеться про здоров’я майбутньої дитини і про вашу репутацію як лікаря. Після навчання ви знатимете, коли та які тести призначати, як виявити пари з прихованими генетичними ризиками, коли скеровувати до медичного генетика, як донести складну інформацію та що сказати пацієнтам, які втратили довіру після попередніх невдач. Майстер-клас проводитиме професор Дмитро Микитенко – один із найавторитетніших медичних генетиків в Україні. Ви дізнаєтесь, як перенести розмову з пацієнтами на інший рівень – більш професійний та впевнений. У програмі: типи преконцепційного тестування, оцінювання ризиків, розбір реальних випадків та чіткі алгоритми для щоденної практики. • Авторський онлайн-майстер-клас професора Микитенка Дмитра "Генетичне тестування при плануванні вагітності: що має знати кожен акушер-гінеколог", на якому висвітлимо: • епідеміологію вроджених та спадкових захворювань у дітей • механізми виникнення спадкових захворювань • можливості преконцепційного генетичного тестування: показання до проведення, основні типи тестів, їхні переваги й обмеження • алгоритми практичних дій у разі виявлення високого генетичного ризику, консультування пари, розбір клінічних випадків • роль акушера-гінеколога у формуванні генетично обґрунтованого репродуктивного маршруту: коли направляти до медичного генетика та як підвищити шанси на народження здорової дитини в пацієнтів із ризиками • Відповіді на запитання учасників

:null, Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера