Заходи БПР — Педіатрія 2026

Поява нових методів дослідження змушує переглядати підходи, які ще нещодавно вважалися стандартом. Частина лабораторних тестів поступово втрачає клінічну цінність через появу точніших та більш інформативних альтернатив. Необґрунтоване призначення застарілих досліджень може ускладнювати діагностичний процес, сприяти появі хибнопозитивних результатів та призводити до надмірної діагностики. Тому важливо орієнтуватися в сучасних діагностичних алгоритмах і розуміти, які дослідження дійсно впливають на клінічні рішення. На цьому заході ви дізнаєтеся, як змінились підходи в лабораторній медицині та чому деякі аналізи поступаються місцем більш точним методам. Ви навчитеся критично оцінювати діагностичну цінність лабораторних досліджень, обирати найбільш інформативні тести та уникати необґрунтованих призначень. Отримані знання будуть корисними під час первинної та диференційної діагностики, формування плану обстеження та вибору оптимальної діагностичної тактики. Після навчання ви зможете орієнтуватися в сучасній доказовій базі лабораторної медицини, аргументовано обирати клінічно доцільні дослідження та критично оцінювати результати аналізів. • Оновлення діагностичних підходів як закономірний етап розвитку доказової медицини. • Чому деякі лабораторні дослідження втрачають клінічну цінність: нові докази, технології та зміна підходів до діагностики. • Найпоширеніші лабораторні дослідження, які сьогодні потребують перегляду або відмови від рутинного використання. • Сучасні альтернативи застарілим тестам: що рекомендують міжнародні настанови та доказова медицина. • Наслідки необґрунтованого призначення лабораторних досліджень: хибнопозитивні результати, надмірна діагностика та зайві витрати. • Роль фахівця лабораторної діагностики у впровадженні сучасних діагностичних алгоритмів. • Комунікація між лабораторією та клініцистом: як аргументовано обговорювати недоцільні або застарілі дослідження. • Особливості впровадження сучасних лабораторних підходів в українських реаліях. • Практичні приклади заміни застарілих досліджень на сучасні діагностичні рішення. • Відповіді на питання.

Синдром полікістозних яєчників є не тільки гінекологічною проблемою, а комплексним ендокринно-метаболічним станом, що може впливати на репродуктивне здоров’я та довгострокові кардіометаболічні ризики. Сучасні міжнародні рекомендації змінили підходи до діагностики та ведення таких пацієнток, а надмірна орієнтація лише на ультразвукові зміни яєчників або рівень антимюлерового гормону може ускладнювати клінічні рішення. Недостатнє розуміння фенотипів СПКЯ, ролі інсулінорезистентності та метаболічних порушень може призводити до гіпердіагностики, необґрунтованих обстежень, затримки встановлення правильного діагнозу та труднощів у виборі оптимальної тактики лікування. На цьому заході ви навчитеся інтерпретувати сучасні діагностичні критерії СПКЯ, оцінювати клінічні фенотипи захворювання, правильно аналізувати прояви гіперандрогенії та роль антимюлерового гормону й ультразвукових критеріїв. Ви розберете принципи метаболічного скринінгу, особливості виявлення інсулінорезистентності, дисліпідемії та метаболічно-асоційованої жирової хвороби печінки, а також ознайомитеся з сучасними підходами до терапії та типовими помилками, які можуть призводити до гіпердіагностики СПКЯ. Після навчання ви зможете вести пацієнток із поєднанням порушення менструального циклу, гіперандрогенії, безпліддя, надлишкової масою тіла, метаболічних порушень та застосовувати персоналізований підхід у кожному клінічному випадку. • Чому термін «СПКЯ» більше не відображає повної сутності захворювання • ПМОС як сучасна концепція: патофізіологія та клінічні фенотипи • Оновлені міжнародні підходи до діагностики ПМОС • Гіперандрогенія: клінічна оцінка та лабораторна інтерпретація • Роль антимюллерового гормону та ультразвукових критеріїв • Метаболічний скринінг: інсулінорезистентність, ожиріння, дисліпідемія, НАЖХП/МАЖХП • Сучасні підходи до терапії ПМОС • Гіпердіагностика СПКЯ/ПМОС: типові помилки, надмірна інтерпретація УЗД/AMГ та критерії, що призводять до помилкового встановлення діагнозу • Відповідь на питання учасників

Антибіотикорезистентність належить до провідних глобальних загроз для системи охорони здоров’я та визнана ВООЗ однією з десяти найбільших загроз для здоров’я людства. Зростання частоти інфекцій, нечутливих до антибіотиків першої лінії, у поєднанні з повторними курсами антибактеріальної терапії, сприяє формуванню мультирезистентних штамів, збільшенню кількості ускладнень, подовженню тривалості госпіталізації та підвищенню рівня летальності. Додаткові труднощі виникають у разі невизначеної етіології інфекційного процесу, частих рецидивах або розвитку антибіотикоасоційованих ускладнень, зокрема діареї. На цьому заході ви розглянете принципи раціональної антибіотикотерапії та актуальні стратегії стримування антибіотикорезистентності. Ви дізнаєтеся про сучасні програми контролю застосування антибіотиків, роль мікробіому та можливості використання пробіотиків у контексті профілактики ускладнень і зниження ризику АБР. Буде висвітлено, як діяти в типових клінічних ситуаціях щоденної практики. Після навчання ви зможете обґрунтовано приймати рішення щодо призначення антибактеріальної терапії, зменшити ризик антибіотикоасоційованих ускладнень, а також впевнено пояснювати пацієнтам, коли призначення антибіотиків не є доцільним. • Причини антибіотикорезистентності. • Шляхи вирішення та стратегії боротьби з АБР. • Принципи раціональної антибіотикотерапії. • Сучасні програми контролю застосування антибіотиків. • Можливості та роль пробіотиків. • Доказова база використання пробіотиків у цілях АБР. • Антибіотикоасоційована діарея. • Роль лікаря та фармацевта у профілактиці АБР. • Відповіді на запитання учасників.

Лікарі здобудуть навички ідентифікації та класифікації ризиків, пов’язаних із застосуванням психотропних препаратів. Учасники навчаться застосовувати стандартизовані протоколи для безпечного переключення між різними класами психофармакологічних засобів, розробляти індивідуалізовані схеми поступового зниження дози для мінімізації ризику синдрому відміни, а також оцінювати й контролювати значущі лікарські взаємодії при поліфармакотерапії. Розглядаються діагностика, диференційна діагностика та терапевтична корекція синдрому відміни, стратифікація співвідношення ризик/користь при припиненні довготривалої підтримуючої терапії та консультування пацієнтів щодо потенційних ризиків і стратегій завершення лікування. Питання, що розглядаються: доказові стратегії переходу з одного антидепресанту на інший; диференціація симптомів рецидиву основного психічного розладу та синдрому відміни; протоколи титрування дози для відміни бензодіазепінів; профілактика, діагностика та невідкладна допомога при серотоніновому синдромі; управління метаболічними порушеннями, асоційованими з терапією атиповими антипсихотиками; предиктори тяжкого синдрому відміни; клінічні ситуації для депрескрайбінгу. Програма заходу • Заняття — 26:51 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Психічні розлади під час вагітності та в післяпологовому періоді належать до клінічно значущих, але часто недооцінених станів перинатальної медицини. Їхні прояви нерідко маскуються під фізіологічні зміни вагітності, втому або емоційні коливання, що ускладнює своєчасне розпізнавання. Від клінічної настороженості акушера-гінеколога чи сімейного лікаря залежить рання діагностика та безпека матері й дитини, адже ці фахівці найчастіше першими помічають порушення. На цьому заході ви розглянете сучасні принципи прийняття клінічних рішень у перинатальній психіатрії, підходаи до оцінки психіатричних ризиків на етапі планування вагітності, а також особливості ведення пацієнток у різні триместри та після пологів. Ви засвоїте підходи до диференційної діагностики післяпологових психічних розладів, дізнаєтесь більше про сучасні дані щодо безпечності психофармакотерапії під час вагітності та грудного вигодовування, а також доказові методи психотерапевтичної підтримки. Після навчання ви зможете точно оцінювати психічний стан вагітних і жінок у післяпологовому періоді, своєчасно виявляти тривожні симптоми та приймати обґрунтовані клінічні рішення щодо тактики ведення. • Особливості прийняття клінічних рішень у перинатальній психіатрії, баланс між ризиками лікування та нелікування для матері й плода. • Психічні розлади під час вагітності:реальна поширеність, причини гіподіагностики та типові помилки на стику спеціальностей. • Нейробіологія материнства: зміни мозку, гормональна перебудова та їхній вплив на емоційну регуляцію під час вагітності. • Планування вагітності та перший триместр: оцінка психіатричних ризиків, ведення психофармакотерапії та концепція нелікованого психічного розладу як фактора ризику. • Другий, третій триместр і пологи: токофобія, заперечення вагітності, гострі психічні стани та сучасні можливості лікування під час вагітності. • Післяпологові психічні розлади: диференційна діагностика бебі-блюзу, післяпологової депресії, післяпологового психозу та перинатального ОКР. • Психофармакотерапія без міфів: сучасні дані щодо безпечності психотропних препаратів під час вагітності та грудного вигодовування. • Психотерапія в перинатальному періоді: доказові підходи до роботи з депресією, тривогою, токофобією, ОКР та материнською амбівалентністю. • Алгоритм спільного ведення пацієнтки: скринінг, міждисциплінарна взаємодія, червоні прапорці та маршрутизація жінок із психічними розладами. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

Порушення харчової поведінки у немовлят та труднощі переходу від зондового до орального годування є складною мультидисциплінарною проблемою, яка набуває більшого значення зі зростанням виживаності передчасно народжених дітей та пацієнтів із тяжкою неонатальною патологією. Формування навичок годування залежить не лише від соматичного стану дитини, а й від розвитку орально-моторних функцій, сенсорного досвіду та взаємодії з батьками. Відсутність чітких знань щодо механізмів розвитку харчової аверсії та сучасних підходів до її корекції ускладнює прийняття клінічних рішень і може затримувати безпечний перехід до самостійного харчування. На цьому заході ви розглянете механізми формування харчової аверсії, особливості розвитку навичок смоктання, ковтання та дихання, фактори ризику та сучасні підходи до ведення дітей, які потребують ентерального харчування. Ви засвоїте тактику супроводу дитини на зонді, принципи responsive feeding, методи оральної стимуляції, а також критерії готовності до переходу на оральне годування та практичні стратегії його реалізації. Після навчання ви зможете своєчасно виявляти дітей із ризиком розвитку харчової аверсії, оцінювати готовність пацієнта до орального годування та застосовувати сучасні доказові підходи до організації безпечного переходу від зондового до самостійного харчування. • 1. Знайомство з харчовою аверсією • Що таке feeding aversion у немовлят. • Чим відрізняється від “поганого апетиту”. • Чому це мультидисциплінарна проблема. • 2. Формування навички годування у перші місяці життя • Координація смоктання–ковтання–дихання. • Роль сенсорного досвіду. • Значення ранньої взаємодії caregiver–infant. • 3. Чому виникає харчова аверсія • 4. Групи високого ризику розвитку харчової аверсії • 5. Коли і навіщо потрібен зонд • Показання до ентерального годування. • Назогастральний vs гастростома. • Зонд як підтримка безпеки та росту. • 6. Тактика ведення дитини на зонді • Responsive/cue-based feeding. • Non-nutritive sucking. • Оральна стимуляція. • Позиціонування та pacing. • Робота з батьками. • 7. Ознаки готовності до переходу на оральне годування • 8. Стратегії переходу від зондового до орального годування • 9. Клінічні кейси та практичні висновки • 10. Відповіді на запитання учасників

Лікарі здобудуть навички диференціації типів болю — ноцицептивного, нейропатичного та ноципластичного — на основі їхніх патофізіологічних механізмів. Учасники навчаться розпізнавати клінічні маркери периферичної та центральної сенситизації, застосовувати механізм-орієнтований підхід до вибору фармакотерапії та оптимізувати схеми мультимодальної анальгезії. Розглядаються молекулярні й клітинні механізми переходу гострого болю в хронічний, роль гліальних клітин у розвитку центральної сенситизації, вплив генетичних поліморфізмів на схильність до хронізації болю та відповідь на анальгетики. Також висвітлюються роль іонних каналів у патогенезі нейропатичного болю, дисфункція низхідних модулюючих больових систем, патофізіологічні основи ноципластичного болю та можливість використання об’єктивних біомаркерів у клінічній практиці. Програма заходу • Заняття — 26:50 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

ВГО «Всеукраїнська рада реанімації та екстреної медичної допомоги» — офіційний провайдер безперервного професійного розвитку (БПР), № 2065. Симуляційні тренінги або тренінги з оволодіння практичними навичками відповідають актуальним міжнародним протоколам ERC — European Resuscitation Council (Європейської ради реанімації) та ASC — American Surgeon College (Американської колегії хірургів), орієнтовані на практику та зараховуються до системи БПР для медичних працівників (вищої медичної та середньої спеціальної освіти). Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Рівень: Експерт. Термін реєстрації: 365 днів. Формат: Онлайн. Мова: Українська. Сертифікат: 5 балів БПР. Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Проводити диференційну діагностику екзантем на основі клініко-анамнестичних даних. 2. Інтерпретувати морфологію, локалізацію та еволюцію висипань для встановлення ймовірної етіології. 3. Застосовувати алгоритми для оцінки причинно-наслідкового зв’язку між прийомом лікарського засобу та появою екзантеми. 4. Визначати клінічні “червоні прапорці”, що вказують на розвиток тяжких шкірних побічних реакцій (SCARs), зокрема DRESS-синдрому. 5. Формулювати обґрунтований план обстеження пацієнта, включаючи лабораторні тести (загальний аналіз крові з формулою, біохімічні маркери). 6. Розробляти тактику ведення пацієнта: визначати показання до відміни препарату, призначати патогенетичну та симптоматичну терапію. 7. Надавати рекомендації щодо подальшого спостереження та профілактики медикаментозних реакцій. Програма заходу • Навчальна програма • Заняття • 00:00 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Питання, що розглядаються: критерії розмежування вірус-асоційованої та медикаментозної екзантеми на основі клінічних і анамнестичних даних. • Роль лабораторних маркерів: еозинофілія, атипові лімфоцити, рівень печінкових трансаміназ. • Групи лікарських засобів, які найчастіше викликають макулопапульозні висипи. • Тактика ведення пацієнта з екзантемою на тлі прийому антибіотиків при встановленій вірусній інфекції, зокрема при інфекційному мононуклеозі. • Клінічні ознаки — предиктори розвитку DRESS-синдрому та інших тяжких шкірних побічних реакцій. • Підходи до топічної та системної терапії залежно від етіології та ступеня тяжкості. • Часовий лаг між прийомом препарату та появою висипу, специфічний для медикаментозної екзантеми. • Показання до проведення провокаційних тестів або шкірних алергопроб для підтвердження медикаментозної етіології. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Застосовувати валідовані діагностичні критерії інсомнії (МКХ-11, DSM-5) для пацієнтів різних вікових груп. 2. Проводити диференційну діагностику між первинними та вторинними розладами сну у дітей та дорослих. 3. Інтерпретувати дані клінічних анкетувань, актиграфії та полісомнографії для верифікації діагнозу. 4. Розробляти індивідуалізовані плани корекції безсоння, включаючи методи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ-І). 5. Застосовувати алгоритми фармакотерапії інсомнії з урахуванням віку, коморбідності та профілю безпеки препаратів. 6. Впроваджувати стратегії корекції поведінкової інсомнії у немовлят та дітей раннього віку. 7. Консультувати пацієнтів та їхніх батьків щодо принципів гігієни сну. 8. Ідентифікувати “червоні прапорці”, що вимагають направлення до вузькопрофільних спеціалістів (сомнолога, психіатра). 9. Застосовувати валідовані скринінгові шкали (PHQ-9, HADS, індекс тяжкості інсомнії) для об’єктивізації стану пацієнта. 10. Проводити диференційну діагностику між первинною інсомнією та інсомнією як симптомом депресивного розладу. 11. Розробляти індивідуалізовані плани лікування, що поєднують фармакотерапевтичні та немедикаментозні підходи. 12. Здійснювати обґрунтований вибір антидепресантів з урахуванням їхнього впливу на архітектоніку сну (седативні, активуючі). 13. Оцінювати доцільність та ризики призначення гіпнотиків, запобігати розвитку залежності та поліпрагмазії. 14. Консультувати пацієнтів щодо принципів гігієни сну та елементів когнітивно-поведінкової терапії інсомнії (КПТ-І). 15. Визначати клінічні маркери та “червоні прапорці” для своєчасного направлення пацієнта до психіатра. Програма заходу • Заняття №1: Безсоння у немовлят, дітей та дорослих – діагностика та алгоритм корекції • Ключові діагностичні критерії для верифікації розладів сну у немовлят та дітей дошкільного віку. • Диференціація поведінкової інсомнії дитинства від органічних причин порушення сну. • Алгоритм вибору терапевтичної тактики при хронічній інсомнії у дорослих: КПТ-І vs фармакотерапія. • Особливості застосування мелатоніну та інших снодійних препаратів у педіатричній практиці. • Ведення пацієнтів з коморбідною інсомнією на тлі психічних і соматичних захворювань. • Клінічні випадки, у яких полісомнографія є обов’язковим методом дослідження. • Сучасні немедикаментозні методи корекції циркадних порушень сну. • “Червоні прапорці” при скаргах на безсоння, що вимагають негайного дообстеження. • Заняття №2: Депресія і безсоння у практиці сімейного лікаря • Патогенетичні механізми, що об’єднують депресивні розлади та інсомнію. • Клінічне розмежування інсомнії як провідного симптому депресії від первинного розладу сну. • Діагностичні інструменти для амбулаторного прийому. • Алгоритм вибору стартової фармакотерапії: седативні антидепресанти vs СІЗЗС. • Місце бензодіазепінових та небензодіазепінових снодійних у терапії пацієнтів з депресією. • Елементи КПТ-І, які може імплементувати сімейний лікар без спеціалізованої психотерапевтичної підготовки. • Тактика ведення пацієнтів з депресією та супутньою гіперсомнією. • Соматичні захворювання, що можуть імітувати клінічну картину коморбідної депресії та інсомнії. • Критерії ефективності терапії та тактика при частковій або повній відсутності відповіді на лікування. • Конспект до заняття. • Клінічні задачі до заняття. • Опитування до курсу. • Тестування БПР до курсу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть навички застосування валідованих скринінгових інструментів для виявлення ПТСР у дітей на первинній ланці та проведення диференційної діагностики з тривожними розладами, депресією і розладами адаптації. Учасники навчаться розпізнавати вікові особливості клінічних проявів у дітей дошкільного, шкільного віку та підлітків, використовувати діагностичні критерії DSM-5 та МКХ-11, а також визначати клінічний маршрут пацієнта. Програма охоплює первинні психоедукаційні консультації для батьків або опікунів, створення безпечного та підтримуючого середовища для дитини, а також оцінювання коморбідних соматичних і психічних станів. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • Які клінічні “червоні прапорці” ПТСР у дітей різного віку (дошкільнята, молодші школярі, підлітки) є ключовими для лікаря первинної ланки? • Як провести диференційну діагностику між ПТСР, гострою реакцією на стрес та розладами адаптації в умовах первинної медичної допомоги? • Які валідовані скринінгові шкали та опитувальники для діагностики ПТСР у дітей можуть бути ефективно використані в рутинній практиці сімейного лікаря? • Яка роль лікаря первинки у менеджменті ПТСР: межі компетенцій, коли починати фармакотерапію та коли скеровувати до вузького спеціаліста? • Як клінічно розпізнати ПТСР за соматизованими скаргами (цефалгії, абдомінальний біль, енурез) та як вести таких пацієнтів? • Які особливості збору анамнезу травматичної події у дитини, щоб уникнути ретравматизації? • Якими є довгострокові наслідки недіагностованого або некоректно лікованого ПТСР у дитячому віці на соматичне та психічне здоров’я в дорослому житті? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудть наступні навички: 1. Алгоритм асептичної обробки місця інсерції ПВК та накладання стерильної пов’язки. 2. Техніка промивання та закриття катетера («створення замка») з використанням фізіологічного розчину. 3. Критерії вибору та заміни оклюзійних пов’язок відповідно до клінічних протоколів. 4. Рання діагностика та диференціація ускладнень: флебіт, інфільтрація, екстравазація, тромбоз, локальна та системна інфекція. 5. Оцінка функціональності катетера та методи усунення оклюзії. 6. Протоколи рутинного моніторингу та ведення медичної документації щодо стану ПВК. 7. Визначення показань та техніка безпечного видалення периферичного венозного катетера. Питання, що розглядаються: • Яка оптимальна частота заміни прозорих та марлевих пов’язок на місці інсерції ПВК? • Які переваги та недоліки використання натрію хлориду 0,9% для промивання катетера порівняно з гепаринізованими розчинами? • Які клінічні ознаки та шкали оцінки (напр., VIP Score) використовуються для діагностики флебіту, асоційованого з ПВК? • Як диференціювати інфільтрацію та екстравазацію та яка тактика лікаря при виникненні цих ускладнень? • Чи існують абсолютні показання до рутинної заміни ПВК, чи слід керуватися виключно клінічними показаннями? • Які заходи профілактики катетер-асоційованих інфекцій кровотоку є найбільш ефективними згідно з останніми клінічними настановами? Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • 00:00 Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Морфологічні особливості спонгіозних та псоріазіформних дерматитів нерідко стають джерелом діагностичних труднощів. Висновок гістологічного дослідження без зіставлення з клінічною картиною може призводити до неправильного трактування результатів біопсії, водночас відсутність розуміння патоморфологічних змін з боку клініциста ускладнює побудову диференційно-діагностичного алгоритму. Помилкова інтерпретація псоріазіформного патерну як псоріазу, недостатня клініко-морфологічна кореляція або необґрунтоване призначення повторних біопсій можуть спричиняти затримку встановлення діагнозу та нераціональну тактику лікування. На цьому заході ви розглянете патогенез і морфологічні особливості спонгіозних та псоріазіформних дерматитів і навчитеся зіставляти гістологічні зміни з клінічними проявами захворювання. Ви детально проаналізуєте типові нозології, зокрема екзему, атопічний дерматит, грибкові ураження, псоріаз і хворобу Девержі, а також найбільш поширені діагностичні пастки, які виникають під час інтерпретації біопсійного матеріалу. Після навчання ви зможете впевнено інтерпретувати результати патогістологічного дослідження, проводити диференційну діагностику між основними еритематозно-лускатими дерматозами та раціонально використовувати морфологічну верифікацію в складних клінічних випадках. • Патогенез спонгіозних дерматитів. • Морфологічні ознаки спонгіозних дерматитів. • Нозології на прикладі екземи, грибкового ураження, атопічного дерматиту тощо. • Патогенез псоріазіформних дерматитів. • Морфологічні ознаки псоріазіформних дерматитів. • Нозології на прикладі псоріазу, хвороби Девержі тощо. • Відповіді на запитання.

У липні 2025 року відбулися суттєві зміни в правилах обліку лабораторних досліджень в електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ), пов’язані з впровадженням нових кодів спостережень на основі міжнародної класифікації LOINC та оновленням підходів до використання національного класифікатора НК_26. Ці зміни безпосередньо впливають на повсякденну роботу лікарів, які призначають, проводять або документують лабораторні дослідження в межах пакету «Профілактика, діагностика, спостереження та лікування в амбулаторних умовах». Неправильне кодування або внесення медичних записів може призвести до невизнання послуги, втрати фінансування з боку НСЗУ, а також до формальних порушень, що погіршують якість медичної документації. Лікарям доведеться не лише знати нові правила, а й розуміти логіку їх впровадження, вміти правильно працювати з оновленим функціоналом ЕСОЗ, розмежовувати коди за НК_26 та коди спостереження, а також уникати типових помилок під час оформлення записів. Навчальний майстер-клас «Облік лабораторних досліджень за новими вимогами НСЗУ» буде присвячений вивченню актуальних змін в обліку лабораторних досліджень в ЕСОЗ, що набули чинності з Наказом МОЗ №511. Учасники ознайомляться з новими вимогами до створення ЕМЗ «Діагностичний звіт» і «Спостереження», навчаться розмежовувати коди НК_26, коди спостережень і текстові поля. Будуть розглянуті типові сценарії, які вимагають специфічного оформлення, а також класифікація лабораторних досліджень за такими напрямами: гематологія, біохімія, мікробіологія тощо. Окрема увага буде приділена ролі лікаря первинної ланки, алгоритмам створення направлень та зв’язку між правильним кодуванням і оплатою послуг. • Вступ: нові нормативні зміни в обліку лабораторної діагностики • Наказ МОЗ України №511 від 21.03.2025: що змінилось і чому • Впровадження LOINC-класифікаторів: цілі, міжнародна інтеграція • Роль НСЗУ в оновленні обліку в електронній системі охорони здоровʼя • Загальні принципи обліку лабораторних досліджень в ЕСОЗ • ЕМЗ «Діагностичний звіт» та ЕМЗ «Спостереження» • Як і коли використовуються ці типи записів • Відмінності між текстовим полем, кодом НК_26 та кодом спостереження • Нові вимоги до створення медичних записів • Сценарії: коди, які потребують лише ДЗ, додаткові коди «Спостереження», особливості уточнень у текстовому полі • Приклади розмежування: • Без змін обліку • Обов’язкове створення «Спостереження» • Потреба у текстовому описі (біоматеріал, контекст дослідження) • Кодування та інтерпретація результатів: як не помилитися • Робота з новими кодами спостережень на прикладах • Як правильно вказувати результати в ЕСОЗ • Логіка: один код НК_26 – декілька кодів спостереження • Направлення та роль лікаря первинної ланки • Які лабораторні дослідження може призначати сімейний лікар (за новим списком) • Структура додатка • Алгоритм дій лікаря під час створення направлення • Класи лабораторних досліджень: специфіка обліку • Гематологія, біохімія, мікробіологія, імунологія, тканинна патологія, генетика, інші дослідження • Огляд основних змін для кожного класу • Приклади з практики: які коди використовувати, що писати в полях • Типові помилки та виклики у веденні обліку • Найчастіші порушення під час формування звітів • Контроль якості заповнення ЕМЗ • Зв’язок між правильним обліком і оплатою послуг НСЗУ • Практична частина: аналіз кейсів та обговорення запитань • Розгляд реальних прикладів із заповненням ЕМЗ • Відповіді на запитання учасників • Практичний чекліст для лікаря: що перевірити перед внесенням у запис • Запитання та відповіді • Проходження тестування

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Застосовувати сучасні діагностичні критерії міокардиту, включаючи клінічні, лабораторні, електрокардіографічні та візуалізаційні дані. 2. Інтерпретувати результати інструментальних досліджень (ЕхоКГ, МРТ серця з контрастуванням) для верифікації діагнозу та оцінки прогнозу. 3. Проводити диференційну діагностику міокардиту з гострим коронарним синдромом, зокрема MINOCA, стрес-індукованою кардіоміопатією та іншими некоронарогенними ураженнями міокарда. 4. Визначати показання до проведення ендоміокардіальної біопсії та трактувати її результати для вибору етіотропної терапії. 5. Розробляти індивідуалізовану тактику ведення пацієнтів залежно від етіології, клінічного фенотипу та гемодинамічного статусу. 6. Застосовувати протоколи лікування життєзагрозливих ускладнень: гострої серцевої недостатності, кардіогенного шоку та шлуночкових аритмій. 7. Здійснювати стратифікацію ризику раптової серцевої смерті та визначати стратегії довготривалого спостереження за пацієнтами. Питання, що розглядаються: Які клінічні фенотипи гострого міокардиту та як вони впливають на діагностичну та лікувальну тактику? Як диференціювати міокардит від інфаркту міокарда з необструктивним ураженням коронарних артерій (MINOCA)? Який діагностичний алгоритм є оптимальним при підозрі на міокардит в умовах обмежених ресурсів? Яку роль відіграє МРТ серця з пізнім накопиченням гадолінію (LGE) у верифікації діагнозу та прогнозуванні наслідків? В яких клінічних ситуаціях ендоміокардіальна біопсія є абсолютно показаною і змінює підходи до лікування? Які сучасні підходи до імуносупресивної терапії при гігантоклітинному, еозинофільному та саркоїдному міокардиті? Якою є тактика ведення пацієнтів з фульмінантним міокардитом, що потребують механічної підтримки кровообігу? Які критерії безпечного повернення до фізичних навантажень та спорту після перенесеного міокардиту? Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування до заняття Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Інтерпретація показників загального аналізу крові та специфічних лабораторних маркерів (феритин, трансферин, вітамін B12, фолієва кислота) для верифікації типу анемії. 2. Проведення диференційної діагностики між залізодефіцитною анемією, анемією хронічних захворювань, B12- та фолієводефіцитною анемією. 3. Розробка алгоритму діагностичного пошуку при анеміях невстановленого генезу. 4. Вибір оптимальної тактики лікування залізодефіцитної анемії: критерії для призначення пероральних та парентеральних препаратів заліза. 5. Володіння принципами терапії анемії хронічних захворювань, включаючи застосування стимуляторів еритропоезу. 6. Моніторинг ефективності та безпечності терапії, критерії досягнення цільових рівнів гемоглобіну та феритину. 7. Ідентифікація “червоних прапорців” при анемічному синдромі, що вимагають негайного дообстеження та консультації гематолога. 8. Корекція анемії у пацієнтів з коморбідною патологією (ХХН, СН, онкологічні захворювання). Програма заходу • Заняття №1 Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • Які сучасні лабораторні маркери є найбільш інформативними для діагностики латентного дефіциту заліза та ЗДА? • Як інтерпретувати рівень феритину у пацієнтів із супутніми запальними процесами або патологією печінки? • Які абсолютні та відносні показання до призначення парентеральних препаратів заліза? • Які переваги та недоліки різних хімічних форм пероральних препаратів заліза? • Яка оптимальна тактика ведення пацієнток із ЗДА під час вагітності та в післяпологовому періоді? • Як проводити диференційну діагностику мікроцитарних гіпохромних анемій? • Які критерії свідчать про адекватну відповідь на терапію препаратами заліза та яка тривалість лікування? • Які особливості лікування ЗДА у пацієнтів з хронічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту? • Які сучасні лабораторні маркери є ключовими для диференційної діагностики анемій? • Як інтерпретувати показники феритину в умовах системного запалення? • Анемія хронічних захворювань vs. залізодефіцитна анемія: клініко-лабораторні паралелі та відмінності. • Який патогенетичний механізм лежить в основі функціонального дефіциту заліза? • Які критерії вибору препарату заліза (пероральний vs. парентеральний) та оптимальні схеми дозування? • Чи існують абсолютні та відносні протипоказання до призначення еритропоез-стимулюючих препаратів? • Яка тактика ведення пацієнтів з рефрактерною до лікування залізодефіцитною анемією? • У яких клінічних ситуаціях показано визначення рівня вітаміну В12 та фолієвої кислоти як скринінговий тест? • Які особливості діагностики та лікування анемії у пацієнтів похилого віку з поліморбідністю? • Заняття: Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • Заняття 1: Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • 23:37 • Конспект до заняття: Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • Клінічні задачі до заняття: Алгоритми діагностики та лікування залізодефіцитного стану та анемії • Конспект до заняття: Таємниці анемії: ключі до ефективного розпізнавання та лікування найпоширенішого ускладнення в клінічній практиці • Клінічні задачі до заняття: Таємниці анемії: ключі до ефективного розпізнавання та лікування найпоширенішого ускладнення в клінічній практиці • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Проводити диференційну діагностику між генералізованим тривожним розладом (ГТР), розладом із соматичними симптомами та панічним розладом. 2. Ідентифікувати соматичні маски тривоги (кардіологічні, гастроентерологічні, неврологічні) у пацієнтів первинної ланки. 3. Застосовувати клінічні критерії для верифікації діагнозу ГТР, оцінюючи тривалість, інтенсивність та вплив симптомів на функціонування. 4. Розпізнавати особливості соматизації у дітей та підлітків, враховуючи роль батьківської реакції у формуванні симптомів. 5. Застосовувати принципи психоедукації для роз’яснення пацієнтам психосоматичної природи їхніх скарг, підвищення комплаєнсу та аргументації скерування до психіатра. 6. Розуміти основи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) як першої лінії лікування та її роль у корекції дезадаптивної поведінки. 7. Ініціювати фармакотерапію антидепресантами групи СІЗЗС, враховуючи принципи титрування дози, очікувані терміни ефекту та побічні реакції. 8. Оцінювати ризики лікарських взаємодій (напр., СІЗЗС та аспірин) та організовувати міждисциплінарну співпрацю при лікуванні пацієнтів з коморбідною патологією. Питання, що розглядаються: які клінічні критерії дозволяють диференціювати генералізований тривожний розлад від фізіологічної тривоги та інших тривожних розладів; який діагностичний алгоритм слід застосовувати лікарю первинної ланки при веденні пацієнта з множинними соматичними скаргами без чіткої органічної причини; чи виключає наявність підтвердженої органічної патології діагноз ГТР як супутнього стану; які особливості соматичних проявів тривоги у дитячому та підлітковому віці; яка роль батьків у формуванні та підкріпленні соматизованих реакцій у дітей; які принципи психоедукації є найефективнішими для подолання стигматизації; які препарати є першою лінією фармакотерапії ГТР; у чому полягає механізм дії КПТ; як організувати безпечне лікування пацієнта з ГТР та коморбідною соматичною патологією. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть навички класифікації кропив’янки за етіологією та тривалістю, проведення диференційної діагностики між істинною кропив’янкою, уртикарним васкулітом, мастоцитозом і спадковим ангіонабряком. У програмі передбачено застосування провокаційних тестів, інтерпретацію лабораторних даних, виявлення «червоних прапорців», використання покрокових терапевтичних алгоритмів згідно з міжнародними рекомендаціями та раціональний вибір H1-антигістамінних препаратів ІІ покоління. Учасники опрацюють призначення терапії у складних клінічних випадках, зокрема із застосуванням омалізумабу та циклоспорину, корекцію супутніх станів, невідкладну допомогу при ангіонабряку з ознаками набряку гортані та підбір безпечної антигістамінної терапії для вагітних. Програма заходу • Заняття №1 • 02:07:35 • Патогенетичні механізми IgE-опосередкованої та неімунної (псевдоалергічної) кропив’янки. • Клінічна та гістологічна диференційна діагностика хронічної спонтанної кропив’янки й уртикарного васкуліту. • Діагностичний алгоритм для пацієнта з уперше виниклою кропив’янкою у віці після 40 років. • Показання, ризики та правові аспекти чотирикратного підвищення дози H1-антигістамінних препаратів ІІ покоління. • Роль фактора активації тромбоцитів у патогенезі та препарати, що впливають на цей шлях. • Ведення пацієнта з холодовою кропив’янкою, рефрактерною до стандартної терапії. • Діагностичні критерії та специфічні підходи до лікування спадкового ангіоневротичного набряку. • Механізм дії та місце омалізумабу в терапевтичному алгоритмі хронічної ідіопатичної кропив’янки. • Клінічне значення гельмінтозів у патогенезі хронічної кропив’янки та підходи до їх лікування. • Вибір антигістамінних препаратів ІІ покоління для лікування кропив’янки у вагітних згідно з категоріями ризику FDA. • Роль елімінаційної дієти, виключення гістамінолібераторів і продуктів з високим вмістом гістаміну. • Заняття №2 • Сучасні уявлення про патогенетичні механізми хронічної спонтанної кропив’янки та роль аутоімунних процесів. • Клінічні ситуації для розширеного лабораторного обстеження пацієнта. • Алгоритм діагностики та лікування індукованих кропив’янок: холодової, сонячної, дермографічної. • Критерії та терміни переходу на наступні кроки терапії згідно з гайдлайнами EAACI/GA²LEN/EDF/WAO. • Визначення оптимальної дози та тривалості застосування неседативних Н1-антигістамінних препаратів. • Місце омалізумабу та інших біологічних препаратів у лікуванні рефрактерної хронічної кропив’янки. • Ведення пацієнтів із кропив’янкою та супутнім ангіоневротичним набряком. • Доказові дані щодо ефективності дієтичних обмежень при хронічній кропив’янці. • Конспекти до занять. • Клінічні задачі до занять. • Опитування до курсу. • Тестування БПР до курсу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера