Онлайн-курси БПР — 2026

Раптова зупинка кровообігу може статись не тільки у відділенні інтенсивної терапії, а й там, де її не чекають – коридорах поліклініки чи під час планового прийому. Якість базової СЛР, швидкість дефібриляції та готовність команди до дій визначають, чи вдасться відновити серцеву діяльність. Головна проблема – відсутність відпрацьованих алгоритмів, командної взаємодії та впевненості у власних діях. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до розпізнавання раптової зупинки кровообігу, навчитеся діяти за алгоритмом BLS, працювати з АЗД й уникати комунікаційних помилок у стресовій ситуації. Ви побачите сценарії командної роботи лікаря й медсестри, розберете реальні клінічні випадки та дізнаєтесь, як інтегрувати алгоритми з Наказу МОЗ №1259 і рекомендацій ERC 2025 у щоденну практику первинної ланки. Після навчання ви зможете впевнено діяти у разі зупинки серця в амбулаторії, правильно розподіляти ролі в команді, а ще швидко починати й ефективно проводити СЛР. • Вступ • Значення СЛР у позалікарняних та амбулаторних умовах. • Статистика виживаності та роль первинної ланки. • Короткий огляд Наказу МОЗ №1259 (2024) та ERC Guidelines 2025. • Раптова зупинка кровообігу в поліклініці: алгоритм дій • Раннє розпізнавання: симптоми-передвісники, моніторинг ризикових пацієнтів (згідно з наказом МОЗ). • Алгоритм BLS (ERC 2025): перевірка свідомості, дихання, виклик допомоги. • Використання АЗД у поліклініці: доступність та відповідальність персоналу. • Командна робота лікаря та медичної сестри • Розподіл ролей: хто починає компресії, хто викликає екстрену допомогу. • Принципи closed-loop communication (ERC 2025). • Приклади командних сценаріїв. • Практичні навички базової СЛР • Техніка компресій. • Співвідношення компресії до вдихів. • Використання мішка Амбу та кисню. • Методи забезпечення прохідності дихальних шляхів. • Відеодемонстрація алгоритму. • Розширені заходи й особливі ситуації • Введення адреналіну та аміодарону. • СЛР за особливих обставин. • Постреанімаційна допомога. • Взаємодія з бригадою екстреної допомоги. • Інтерактивна частина • Розбір клінічних кейсів: раптова зупинка серця у кабінеті лікаря. • Підсумки та основні повідомлення • Ланцюг виживання: раннє розпізнавання, якісна СЛР, вчасна дефібриляція, постреанімаційна допомога. • Важливість регулярних тренінгів для персоналу первинної ланки. • Заклик до впровадження симуляційних навчань у поліклініках. • Відповіді на запитання.

Сучасні тенденції естетичної медицини базуються на концепції обличчя як багаторівневої біомеханічної системи, де кістковий каркас, зв’язки, м’язи, жирові пакети й судинно-нервові структури функціонують у тісній взаємодії. Нехтуючи цими закономірностями та не маючи навичок ультразвукової візуалізації можна спричинити процедурні ускладнення: інтраваскулярне введення препаратів, ішемізація тканин, міграція матеріалу, фіброз або асиметрія. Все це безпосередньо впливає як на безпеку пацієнта, так і на юридичну захищеність лікаря. На цьому заході ви розглянете пошарову анатомію, біомеханіку та індивідуальну варіабельність структур обличчя. Ви дізнаєтеся про принципи ультразвукової діагностики в естетичній медицині, зокрема фізичні основи методу, вибір обладнання, правильну техніку сканування та інтерпретацію ультразвукової картини філерів, колагеностимуляторів, ниток і ускладнень. Окрім цього, ви отримаєте алгоритми диференціальної діагностики можливих ускладнень, а також навчитеся застосовувати ультразвукову навігацію. Після навчання ви зможете планувати інʼєкційні втручання відповідно до анатомічних і біомеханічних особливостей пацієнта, своєчасно виявляти ускладнення та контролювати їх лікування. • Поняття естетики й симетрії • Пошарова анатомія обличчя • Розуміння поняття каркасу, мобільної частини (рухового компонента), наповнення ПЖК • Кістковий каркас та його варіабельність • Мʼязи обличчя: види, функція. Поняття біомеханіки • Судини й нерви обличчя. Нормальна анатомія та варіанти норми • Звʼязки обличчя. Справжні та несправжні. SMAS • Жирові пакети і дерма • Основні класи косметологічних процедур • Базові засади фізики ультразвуку • Як правильно вкладати пацієнта, керування датчиком та правильне позиціонування на поверхні тіла пацієнта • Апарати і датчики для візуалізації: що потрібно • Інʼєкційні процедури: філери та їхні види. Ультразвукова картина • Колагеностимулятори: види та ультразвукова картина • Нитки: ультразвукова картина • Фіброз, гранульоми, міграція, капсулювання матеріалу й судинні ускладнення: ультразвукова характеристика • Наслідки апаратних методів та їхня ультразвукова характеристика • Виконання процедур під контролем УЗ • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

ERAS у неонатології є новою філософією догляду, яка кардинально змінює звичні підходи. Коли йдеться про анестезіологію та інтенсивну терапію новонароджених, кожен мілілітр інфузії, кожен градус температури й кожна хвилина вентиляції мають значення. Рішення анестезіолога визначають, чи пройде дитина через операцію зі стресом для організму, чи з мінімальним втручанням у фізіологічні механізми. На цьому заході ви дізнаєтесь, як адаптувати принципи ERAS для новонароджених: оптимізація голодування, контроль глікемії, збалансована інфузійна терапія, профілактика гіпотермії, рання екстубація та залучення батьків до процесу відновлення. Окремо буде розглянута командна робота і комунікація за моделлю STEPPS, стандартизовані протоколи SBAR і чеклісти ВООЗ, які дадуть змогу підвищити рівень безпеки в операційній. Після навчання ви зможете впевнено впроваджувати неонатальні ERAS-протоколи у щоденну практику і скоротити час відновлення малюків після хірургічного втручання. • 1. Вступ • Концепція ERAS: від дорослої хірургії до неонатології • Мета й клінічна значущість програми ERAS у новонароджених • 2. Основні компоненти неонатального ERAS • 3. Командна взаємодія та комунікація • Міждисциплінарний підхід, командна модель STEPPS • Стандартизовані алгоритми передавання інформації (SBAR, Closed-loop communication) • Роль чеклістів ВООЗ у гарантуванні безпеки пацієнтів • 4. Передопераційна підготовка • Оптимізація періоду голодування • Підтримка нормотермії: профілактика гіпотермії, термонейтральне середовище • Антимікробна профілактика • Критерії гемотрансфузії • 5. Інтраопераційне ведення • Періопераційна вентиляція: захист легень • Інфузійна терапія: баланс рідини, профілактика гіпонатріємії • Контроль глікемії: уникнення гіпо- та гіперглікемії • Підтримка теплового балансу: основні шляхи втрати тепла • 6. Післяопераційний етап • Рання екстубація та відновлення ентерального годування • Залучення батьків до процесу догляду: підготовка до виписки • 7. Відповіді на запитання учасників

Випадіння волосся — це не лише естетична проблема, а симптом, який може бути проявом ендокринних, дефіцитних, аутоімунних та інших системних порушень. У щоденній практиці лікарі первинної ланки, ендокринологи або інші спеціалісти часто стають першими, до кого звертається пацієнт зі скаргою на випадіння волосся. На заході ми зосередимось на практичному діагностичному пошуку — від збору анамнезу до формування маршруту пацієнта. На заході ми розберемо: ✅ Основні типи випадіння волосся: як відрізнити дифузне, андрогенетичне, вогнищеве та рубцеве випадіння ✅ Ендокринні причини: роль патології щитоподібної залози, дефіцитних станів, гіперандрогенії та інших гормональних порушень ✅ Діагностичний пошук: які аналізи та обстеження дійсно доцільні, а які — надлишкові ✅ Маршрут пацієнта: коли достатньо спостереження, а коли потрібно залучати дерматолога, трихолога чи інших спеціалістів Чому вам варто приєднатися? У нас ви отримаєте: • Чіткий алгоритм дій: зрозумієте, як підходити до пацієнта зі скаргою на випадіння волосся • Практичний діагностичний пошук: навчитесь раціонально призначати обстеження • Менше невизначеності: отримаєте орієнтири для диференційної діагностики • Оптимізацію маршруту пацієнта: зрозумієте, коли і до кого направляти пацієнта далі Приєднуйтесь, щоб впевнено працювати зі скаргою на випадіння волосся у щоденній клінічній практиці. Сучасно. Практично. Evidence-based. Ключові особливості: теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів; без води — тільки доказові знання, що мають значення; до 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику; перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги; зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Застосовувати валідовані діагностичні критерії інсомнії (МКХ-11, DSM-5) для пацієнтів різних вікових груп. 2. Проводити диференційну діагностику між первинними та вторинними розладами сну у дітей та дорослих. 3. Інтерпретувати дані клінічних анкетувань, актиграфії та полісомнографії для верифікації діагнозу. 4. Розробляти індивідуалізовані плани корекції безсоння, включаючи методи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ-І). 5. Застосовувати алгоритми фармакотерапії інсомнії з урахуванням віку, коморбідності та профілю безпеки препаратів. 6. Впроваджувати стратегії корекції поведінкової інсомнії у немовлят та дітей раннього віку. 7. Консультувати пацієнтів та їхніх батьків щодо принципів гігієни сну. 8. Ідентифікувати “червоні прапорці”, що вимагають направлення до вузькопрофільних спеціалістів (сомнолога, психіатра). 9. Застосовувати валідовані скринінгові шкали (PHQ-9, HADS, індекс тяжкості інсомнії) для об’єктивізації стану пацієнта. 10. Проводити диференційну діагностику між первинною інсомнією та інсомнією як симптомом депресивного розладу. 11. Розробляти індивідуалізовані плани лікування, що поєднують фармакотерапевтичні та немедикаментозні підходи. 12. Здійснювати обґрунтований вибір антидепресантів з урахуванням їхнього впливу на архітектоніку сну (седативні, активуючі). 13. Оцінювати доцільність та ризики призначення гіпнотиків, запобігати розвитку залежності та поліпрагмазії. 14. Консультувати пацієнтів щодо принципів гігієни сну та елементів когнітивно-поведінкової терапії інсомнії (КПТ-І). 15. Визначати клінічні маркери та “червоні прапорці” для своєчасного направлення пацієнта до психіатра. Програма заходу • Заняття №1: Безсоння у немовлят, дітей та дорослих – діагностика та алгоритм корекції • Ключові діагностичні критерії для верифікації розладів сну у немовлят та дітей дошкільного віку. • Диференціація поведінкової інсомнії дитинства від органічних причин порушення сну. • Алгоритм вибору терапевтичної тактики при хронічній інсомнії у дорослих: КПТ-І vs фармакотерапія. • Особливості застосування мелатоніну та інших снодійних препаратів у педіатричній практиці. • Ведення пацієнтів з коморбідною інсомнією на тлі психічних і соматичних захворювань. • Клінічні випадки, у яких полісомнографія є обов’язковим методом дослідження. • Сучасні немедикаментозні методи корекції циркадних порушень сну. • “Червоні прапорці” при скаргах на безсоння, що вимагають негайного дообстеження. • Заняття №2: Депресія і безсоння у практиці сімейного лікаря • Патогенетичні механізми, що об’єднують депресивні розлади та інсомнію. • Клінічне розмежування інсомнії як провідного симптому депресії від первинного розладу сну. • Діагностичні інструменти для амбулаторного прийому. • Алгоритм вибору стартової фармакотерапії: седативні антидепресанти vs СІЗЗС. • Місце бензодіазепінових та небензодіазепінових снодійних у терапії пацієнтів з депресією. • Елементи КПТ-І, які може імплементувати сімейний лікар без спеціалізованої психотерапевтичної підготовки. • Тактика ведення пацієнтів з депресією та супутньою гіперсомнією. • Соматичні захворювання, що можуть імітувати клінічну картину коморбідної депресії та інсомнії. • Критерії ефективності терапії та тактика при частковій або повній відсутності відповіді на лікування. • Конспект до заняття. • Клінічні задачі до заняття. • Опитування до курсу. • Тестування БПР до курсу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудть наступні навички: 1. Алгоритм асептичної обробки місця інсерції ПВК та накладання стерильної пов’язки. 2. Техніка промивання та закриття катетера («створення замка») з використанням фізіологічного розчину. 3. Критерії вибору та заміни оклюзійних пов’язок відповідно до клінічних протоколів. 4. Рання діагностика та диференціація ускладнень: флебіт, інфільтрація, екстравазація, тромбоз, локальна та системна інфекція. 5. Оцінка функціональності катетера та методи усунення оклюзії. 6. Протоколи рутинного моніторингу та ведення медичної документації щодо стану ПВК. 7. Визначення показань та техніка безпечного видалення периферичного венозного катетера. Питання, що розглядаються: • Яка оптимальна частота заміни прозорих та марлевих пов’язок на місці інсерції ПВК? • Які переваги та недоліки використання натрію хлориду 0,9% для промивання катетера порівняно з гепаринізованими розчинами? • Які клінічні ознаки та шкали оцінки (напр., VIP Score) використовуються для діагностики флебіту, асоційованого з ПВК? • Як диференціювати інфільтрацію та екстравазацію та яка тактика лікаря при виникненні цих ускладнень? • Чи існують абсолютні показання до рутинної заміни ПВК, чи слід керуватися виключно клінічними показаннями? • Які заходи профілактики катетер-асоційованих інфекцій кровотоку є найбільш ефективними згідно з останніми клінічними настановами? Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу • 00:00 Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Порушення харчової поведінки у немовлят та труднощі переходу від зондового до орального годування є складною мультидисциплінарною проблемою, яка набуває більшого значення зі зростанням виживаності передчасно народжених дітей та пацієнтів із тяжкою неонатальною патологією. Формування навичок годування залежить не лише від соматичного стану дитини, а й від розвитку орально-моторних функцій, сенсорного досвіду та взаємодії з батьками. Відсутність чітких знань щодо механізмів розвитку харчової аверсії та сучасних підходів до її корекції ускладнює прийняття клінічних рішень і може затримувати безпечний перехід до самостійного харчування. На цьому заході ви розглянете механізми формування харчової аверсії, особливості розвитку навичок смоктання, ковтання та дихання, фактори ризику та сучасні підходи до ведення дітей, які потребують ентерального харчування. Ви засвоїте тактику супроводу дитини на зонді, принципи responsive feeding, методи оральної стимуляції, а також критерії готовності до переходу на оральне годування та практичні стратегії його реалізації. Після навчання ви зможете своєчасно виявляти дітей із ризиком розвитку харчової аверсії, оцінювати готовність пацієнта до орального годування та застосовувати сучасні доказові підходи до організації безпечного переходу від зондового до самостійного харчування. • 1. Знайомство з харчовою аверсією • Що таке feeding aversion у немовлят. • Чим відрізняється від “поганого апетиту”. • Чому це мультидисциплінарна проблема. • 2. Формування навички годування у перші місяці життя • Координація смоктання–ковтання–дихання. • Роль сенсорного досвіду. • Значення ранньої взаємодії caregiver–infant. • 3. Чому виникає харчова аверсія • 4. Групи високого ризику розвитку харчової аверсії • 5. Коли і навіщо потрібен зонд • Показання до ентерального годування. • Назогастральний vs гастростома. • Зонд як підтримка безпеки та росту. • 6. Тактика ведення дитини на зонді • Responsive/cue-based feeding. • Non-nutritive sucking. • Оральна стимуляція. • Позиціонування та pacing. • Робота з батьками. • 7. Ознаки готовності до переходу на оральне годування • 8. Стратегії переходу від зондового до орального годування • 9. Клінічні кейси та практичні висновки • 10. Відповіді на запитання учасників

У клінічній практиці майже кожен лікар стаціонару хоча б раз стикався з необхідністю переливання крові або веденням пацієнтів із коагулопатіями. Цей курс дозволить комплексно охопити тему коагулопатій та гемотрансфузії, допоможе розібратися у виборі між рестриктивною та ліберальною стратегією трансфузійної терапії й зрозуміти, який підхід доцільний у тій чи іншій клінічній ситуації. Окрему увагу буде приділено травматичній та септичній коагулопатіям, ДВЗ-синдрому та ефективним методам їх корекції. Навчання у власному темпі у зручний час. Доступ до лекцій протягом 1 року. Додаткові навчальні матеріали. Сертифікат із балами БПР. Програма заходу • Лекція 1. Patient blood management • Лекція 2. Ліберальна стратегія гемотрансфузії • Лекція 3. Ліберальна чи рестриктивна стратегія гемотрансфузії: яку обрати? • Лекція 4. TRALI, TACO синдроми та інші неприємності • Лекція 5. Девайси для гемотрансфузії • Лекція 6. Коагулопатія чи ДВЗ-синдром? Як правильно та як діагностувати? • Лекція 7. Травматична коагулопатія та гемостатична ресуститація при кровотечах • Лекція 8. Септична коагулопатія Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

​Рак легень є провідною причиною онкологічної смертності як в Україні, так і у світі. Щороку діагностується понад 2,5 мільйона нових випадків, а рівень летальності – один із найвищих серед усіх злоякісних новоутворень. Ефективність лікування залежить від своєчасної діагностики, правильного стадіювання процесу й чіткого визначення терапевтичної та хірургічної тактики. Хірургічне втручання є методом вибору на ранніх стадіях раку легень, і його доцільність визначається переліком клінічних і функціональних параметрів. Стадіювання, визначення молекулярних маркерів та мультидисциплінарний підхід – основа персоналізованої терапії. Визначення мутацій EGFR, ALK, ROS1, BRAF, Her2/neu та інших є необхідним для вибору таргетної чи імунотерапії. У разі хірургічного лікування особливе значення мають обсяг втручання (від сегментектомії до пневмонектомії), стан функції зовнішнього дихання, супутня патологія та ризики ускладнень. Впровадження малоінвазивних методик, як-от відеоторакоскопія та робот-асистована хірургія, дає змогу знизити травматичність та покращити результати лікування. Навчальний майстер-клас «Хірургічне лікування раку легень» буде присвячений вивченню сучасних підходів до оперативного лікування злоякісних новоутворень бронхолегеневої системи. Окремо будуть розглянуті епідеміологічні тенденції та роль хірургії в структурі онкологічної допомоги. Будуть проаналізовані показання до хірургічного втручання, критерії вибору обсягу резекції, терміни виконання та принципи ведення пацієнтів у перед- і післяопераційний період. Також увага буде приділена профілактиці ускладнень та ролі мультидисциплінарної команди. Значна частина навчання буде присвячена розгляду реальних клінічних кейсів та відеоматеріалам особливостей перебігу оперативних втручань. • Епідемологія раку легені та тенденція до збільшення захворюваності та смертності • Про важливість стадіювання раку легені та вплив молекулярних маркерів на вибір тактики лікування • Хірургічний метод лікування: кому, який об’єм і коли саме? • Периопераційне лікування та можливість покращення результатів хірургічного лікування • Обговорення запитань

Хронічне обструктивне захворювання легень є однією з провідних причин захворюваності й смертності у світі. Основна роль у його ранньому виявленні, діагностиці й довготривалому веденні належить лікарям первинної ланки. Незважаючи на наявність чітко визначених діагностичних критеріїв, зберігаються труднощі в інтерпретації симптомів, використанні стандартизованих шкал та визначенні доцільності проведення спірометрії. Це призводить до значної частки недіагностованих випадків і затримки у встановленні діагнозу. На цьому заході ви навчитеся вести пацієнтів з ХОЗЛ відповідно до рекомендацій Global Initiative for Chronic Obstructive Lung Disease (оновлення 2026 року). Ви розглянете питання епідеміології, факторів ризику, зокрема тютюнопаління, а також особливості клінічного перебігу захворювання. Окрім цього, ви проаналізуєте чинні діагностичні шкали, принципи оцінювання функціонального статусу пацієнта і значення спірометрії у підтвердженні діагнозу. Після навчання ви зможете своєчасно ідентифікувати пацієнтів з підозрою на ХОЗЛ, правильно застосовувати діагностичні інструменти й інтерпретувати результати обстежень. • Епідеміологія ХОЗЛ у світі та в Україні. • GOLD як джерело сучасних рекомендацій у веденні пацієнтів з ХОЗЛ. Рекомендації GOLD 2026. • Вплив тютюнопаління на розвиток та перебіг ХОЗЛ. • Клінічний перебіг ХОЗЛ. Основні діагностичні шкали. Критерії встановлення непрацездатності. • Спірометрія як золотий стандарт діагностики ХОЗЛ. • Розбір клінічних випадків. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

Центральний венозний катетер є одним із найчастіших джерел ятрогенних ускладнень. Катетер-асоційовані інфекції кровотоку, тромбози, механічні пошкодження та помилки догляду продовжують суттєво впливати на перебіг лікування, тривалість госпіталізації та прогноз пацієнта. У різних клінічних умовах робота з ЦВК є важливою складовою безпеки хворого і якості медичної допомоги. На цьому заході ви дізнаєтеся про сучасні доказові підходи до вибору та встановлення центральних венозних катетерів і догляду за ними. Ви отримаєте чіткі алгоритми дій, засновані на міжнародних рекомендаціях (CDC, INS) та реальних клінічних сценаріях. Після навчання ви зможете зменшити кількість катетер-асоційованих ускладнень, стандартизувати підходи до догляду й підвищити рівень безпеки пацієнтів. • Показання та вибір типу центрального катетера • Види ЦВК (тунельовані, нетунельовані, PICC, імплантовані порти), вибір залежно від пацієнта та клінічної ситуації. • Техніка встановлення: основні принципи безпеки • УЗ-навігація, асептика, алгоритм встановлення, контроль положення катетера. • Початковий догляд одразу після встановлення • Фіксація, перев’язка, промивання, перші 24–48 годин. • Щоденний та щотижневий догляд за ЦВК • Розчини для промивання, заміна пов’язки, доступ до системи, правила роботи з портами. • Інфекційний контроль та профілактика CRBSI • Антисептики, техніка оброблення конекторів, вибір пов’язок, міжнародні рекомендації (CDC, INS). • Ускладнення, повʼязані з ЦВК: діагностика та алгоритми дій • Інфекції, тромбози, обструкція, екстравазація, механічні проблеми. • Клінічні кейси та розбір типових помилок • Аналіз реальних ситуацій, покрокові рішення, взаємодія команди. • Симуляційна частина • Відпрацювання техніки догляду, промивання, заміни пов’язок, менеджмент ускладнень • Відповіді на запитання

Післяпологовий період — етап, якому в клінічній практиці приділяється значно менше уваги, ніж він потребує. Саме в післяпологовому періоді закладаються довгострокові ризики для здоров’я жінки: серцево-судинні, ендокринні, тромботичні, психоемоційні. Цей захід — про системний, доказовий підхід до «четвертого триместру»: як не втратити пацієнтку після виписки з пологового, кого і коли реально потрібно дообстежувати, та як перетворити післяпологовий візит з формальності на інструмент профілактики. Приєднуйтеся, щоб отримати не лише клінічні знання, а й практичні інструменти для ефективного ведення пацієнток в післяпологовому періоді! Сучасно, практично, evidence-based! Ключові особливості • Теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів • Без води — тільки доказові знання, що мають значення • До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику • Перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги • Зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця Програма заходу • «Четвертий триместр»: чому ведення пацієнтки не завершується пологами. Які органи і системи зазнають найбільших змін після вагітності? • Післяпологові «червоні прапорці»: на що варто звернути увагу • Групи підвищеного ризику: кому стандартного огляду недостатньо. Як ідентифікувати пацієнток, яким показаний розширений післяпологовий check-up, і які дослідження мають реальну клінічну цінність. • Час має значення: оптимальні терміни контролю після прееклампсії, гестаційного цукрового діабету, анемії, тромботичних ускладнень. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Часто персистуюча анемія та цитопенії в літніх пацієнтів або не діагностуються, або помилково списуються на «вікові зміни». Мієлодиспластичний синдром (МДС) – одна з найпоширеніших причин таких станів. Раннє розпізнавання і своєчасне направлення до гематолога є важливим для планування ефективної тактики лікування. Чи знаєте ви, на які зміни в загальному аналізі крові та мазку потрібно звертати увагу, щоб швидко відрізнити МДС від дефіциту B12 або фолатів, залізодефіциту чи медикаментозно-індукованих цитопеній? На цьому заході ви детально розглянете цитоморфологію крові: анізоцитоз, пойкілоцитоз, дизгранулоцитоз, гігантські тромбоцити та інші характерні зміни при МДС. Ви отримаєте актуальні алгоритми оцінювання ризику (IPSS-R/IPSS-M) простою мовою та зʼясуєте, як вони впливають на вибір стратегії спостереження або лікування. Після навчання ви зможете швидко і точно ідентифікувати пацієнтів, у яких підозра на МДС обґрунтована, відрізняти її від інших причин цитопеній та анемії, супроводжувати терапію і контролювати інфекційні ризики. • Коли підозрювати МДС: макроцитоз/панцитопенія, персистенція >6–8 тижнів, червоні прапорці в ЗАК та мазку. • Лаб-погляд: ретикулоцити ↓, дисгранулопоез/дисеритропоез у мазку, бласти; типові помилки преаналітики. • Диференціація з частими причинами: B12/фолати, залізодефіцит, медикаментозні цитопенії, апластична анемія, ІТП. • Що робити на первинній ланці: мінімальний алгоритм обстежень та чіткі критерії термінового направлення до гематолога. • Коли потрібен кістковий мозок: аспірат/біопсія, цитогенетика, NGS – що саме впливає на діагноз. • IPSS-R/IPSS-M просто: як оцінка ризику змінює тактику спостереження й лікування. • Базові підходи до терапії: спостереження, переливання, ESA/залізо, гіпометилюючі, трансплантація – що має знати негематолог. • Інфекції, вакцинація та поліфармація: практичні поради ведення на амбулаторному етапі. • Комунікація з пацієнтом: як пояснювати хронічний перебіг, прогноз та цілі лікування. • Відповіді на запитання.

У теплий сезон кількість звернень з приводу укусів комах у дітей зростає в геометричній прогресії, а ризик алергічних реакцій і ускладнень потребує чіткої тактики дій лікаря. Майстер-клас призначений для спеціалістів, які працюють із дітьми, а також і «дорослих» фахівців, які можуть стикатись із подібними запитами від пацієнтів. Головна ідея — навчитись швидко відрізняти алергічні та неалергічні реакції на укуси і обирати обґрунтовану тактику ведення пацієнта, а також профілактики укусів в подальшому. Після проходження майстер-класу учасники отримають чіткий алгоритм диференціації алергічних і неалергічних реакцій на укуси комах, практичні рішення для невідкладної допомоги, раціональний підбір симптоматичного лікування та інструменти профілактики для рекомендацій пацієнтам. Практичні алгоритми, які можна застосовувати одразу після навчання. Теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів. Без води — тільки доказові знання, що мають значення. До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику. Перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги. Зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Програма заходу • Як розпізнати алергічну реакцію на укуси бджіл та ос, діагностику і невідкладну допомогу. • Неалергічні прояви укусів комах (комарі, мошки, інші неотруйні комахи) — клініка та можливі ускладнення. • Синдром Скіттера: як не пропустити та як лікувати. • Симптоматичне лікування укусів комах у дітей: що дійсно працює. • Профілактика: ефективні засоби та підхід до запобігання укусам. • Укуси кліщів: пов'язані ризики, антибіотикопрофілактика хвороби Лайма, вакцинація проти кліщового енцефаліту. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Даний курс БПР присвячений практичному застосуванню отоскопії. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники опанують диференційну діагностику різних форм середнього отиту за отоскопічними ознаками, ідентифікацію запальних процесів у зовнішньому слуховому проході та розпізнавання травматичних ушкоджень барабанної перетинки й структур середнього вуха. Курс охоплює виявлення ознак холестеатоми, інтерпретацію атипових отоскопічних картин, техніку пневматичної отоскопії, оцінювання змін після тимпаностомії та мірингопластики, а також особливості проведення й інтерпретації отоскопії у пацієнтів педіатричного профілю. Програма заходу • Заняття — 01:53:10 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Ультразвукове оцінювання щитоподібної залози необхідне для своєчасного розпізнавання автоімунних та дифузних захворювань. Чи знаєте ви, як відрізнити АІТ від дифузно-токсичного зоба, помітити псевдовузли та виявити ранні ознаки злоякісного процесу, які клінічно можуть бути непомітні? На цьому заході ви детально розглянете ультразвукові ознаки автоімунного тиреоїдиту, що дасть змогу відразу помічати ранні зміни і правильно оцінювати активність процесу. Навчитеся диференціювати різні форми АІТ, щоб уникати помилкових діагнозів і невиправданого лікування. Ви зможете точно відрізняти псевдовузли від справжніх вузлів, щоб приймати обґрунтовані рішення щодо пункційної біопсії. Отримаєте навички оцінювання ризику раку та лімфоми на тлі АІТ, щоб своєчасно направляти пацієнта до онколога або хірурга. Крім того, навчитеся розпізнавати ультразвукові прояви дифузно-токсичного зоба та різні форми гіпертиреозу, а також діагностувати гострий і підгострий тиреоїдит. Після навчання ви зможете закріпити знання і відпрацювати алгоритми рішень у реальних клінічних ситуаціях, обговоривши складні випадки зі спікером. • Що насправді відкрив Хашимото? • Ультразвукові ознаки автоімунного тиреоїдиту • Диференційна діагностика форм автоімунного тиреоїдиту • Що таке псевдовузол і як його відрізнити від справжнього вузла • Рак щитоподібної залози й АІТ • Ультразвукові симптоми лімфоми щитоподібної залози • Чи були знайомі Грейвс та Базедов? • Ультразвукові ознаки дифузно-токсичного зоба • Рак щитоподібної залози і ДТЗ • Диференційна ультразвукова діагностики різних форм гіпертиреозу • Ультразвукові ознаки гострого та підгострого тиреоїдиту • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

​Периферичні мононейропатії – одна з найпоширеніших форм ураження периферичної нервової системи, яка суттєво впливає на повсякденне життя й працездатність пацієнтів. За даними досліджень з журналу “Nature”, загальна поширеність периферичної нейропатії становить 2,4%, але серед осіб, старших 60 років, зростає до 8%, а серед людей 80+ – до 42,4% (Prevalence of peripheral neuropathy defined by monofilament insensitivity in middle-aged and older adults in two US cohorts). Найвищий ризик – у пацієнтів з цукровим діабетом. Вже через 10 років після встановлення діагнозу нейропатія уражає майже половину хворих. Найчастіші форми мононейропатій – це синдром карпального каналу, ураження ліктьового та малогомілкового нервів. Крім діабету, до основних факторів ризику належать: вік, гіпертензія та дефіцит вітамінів певної групи. Якщо нейропатію не виявити вчасно і не розпочати лікування, то наслідки можуть бути тяжкими, адже такі пацієнти мають обмеження у повсякденній активності. Навчальний майстер-клас «Периферичні мононейропатії кінцівок: клінічні маркери, діагностика, мультидисциплінарна стратегія» буде присвячений вивченню анатомо-фізіологічних особливостей периферичних нервів та клінічної семіотики мононейропатій. Учасники розглянуть основні прийоми клінічного огляду й навчаться застосовувати діагностичні тести. Будуть розглянуті поширені методи виявлення недуги: електронейроміографія, УЗД нервів і лабораторна діагностика. Особлива увага буде приділена диференційній діагностиці та вибору ефективної терапії – як медикаментозної, так і немедикаментозної. Також буде висвітлено принципи мультидисциплінарного підходу та профілактики рецидивів. • Вступ • Анатомо-фізіологічні особливості периферичних нервів. • Клінічна семіотика мононейропатій. • Діагностика мононейропатій • Клінічний огляд: основні прийоми та діагностичні тести. • Інструментальна діагностика: • електронейроміографія (ENMG); • ультразвукова діагностика нервів. • Лабораторна діагностика: коли і що призначати. • Диференційна діагностика • Лікування периферичних мононейропатій • Медикаментозна терапія: НПЗЗ, кортикостероїди, нейропротектори. • Фізіотерапія та реабілітація: ЛФК, електростимуляція, ортезування. • Корекція рухових звичок, профілактика. • Мультидисциплінарний підхід: коли і кого залучати. • Відповіді на запитання.

Переломи стегнової кістки – це завжди складні й небезпечні травми. Вони супроводжуються високим ризиком ускладнень, потребують негайної допомоги й ретельного планування лікувальної тактики. Особливу увагу потрібно приділяти віковим відмінностям: у дітей – висока регенераторна здатність, у літніх людей – підвищений ризик тромбозів, ускладнень та повільного відновлення. Успішне лікування потребує врахування анатомічних особливостей, механізму травми, типу перелому й загального стану пацієнта. Помилка у виборі методу остеосинтезу чи недооцінення супутніх станів може значно погіршити прогноз. Навчальний захід «Переломи стегнової кістки у різних вікових групах: відмінності лікувальної тактики, ускладнення» буде присвячений вивченню анатомічних і патофізіологічних особливостей переломів стегнової кістки та розгляду закономірностей пошкоджень залежно від механізму травми й віку пацієнта. Учасники ознайомляться з актуальними класифікаціями переломів, які допомагають обрати оптимальну тактику лікування. Також будуть розглянуті практичні аспекти хірургічного лікування, профілактики та менеджменту ускладнень. Окрема увага буде приділена порівнянню лікувальної тактики у дітей, дорослих і літніх пацієнтів. • Актуальність теми: статистичні дані, складність діагностики, складність вибору методу лікування • Анатомічні особливості будови стегнової кістки • Закономірності переломів стегнової кістки залежно від механізму травми • Класифікація переломів стегнової кістки. Місце сучасної класифікації у виборі оптимальної тактики лікування • Підходи до вибору оптимального вибору методу лікування залежно від віку • Відмінності лікування. Практичні поради застосування методів лікування. Характеристика можливих ускладнень. Шляхи вирішення • Розгляд клінічних кейсів. Підсумки • Відповіді на запитання учасників

Навіть крихітне кістозне утворення підшлункової залози – це лотерея. Спочатку воно доброякісне, але згодом може перерости у злоякісну пухлину або метастазувати. Вчасна діагностика й розуміння природи процесу визначають ефективність вашої лікувальної тактики й виживаність пацієнта. На цьому заході ви навчитеся розрізняти кісту, псевдокісту й кістозну пухлину, грамотно інтерпретувати дані УЗД, КТ, МРТ та ЕУС, а також уникати поширених помилок, які можуть коштувати пацієнту життя. Ви будете знати про типові клінічні пастки і зможете швидко визначати показання до хірургічного чи ендоскопічного втручання. Після заходу ви діятимете впевнено в будь-якій ситуації, адже чітко будете розуміти, коли спостерігати, а коли негайно проводити втручання. • Кісти, псевдокісти й кістозні пухлини підшлункової залози: • сучасні класифікації, морфологічні особливості та клінічне значення. • Клінічна картина й перебіг захворювань: • основні симптоми, типові та нетипові прояви, діагностичні «пастки». • Інструментальна діагностика: • роль УЗД, КТ, МРТ й ЕУС у визначенні характеру уражень; • діагностичні алгоритми в реальній клінічній практиці. • Диференційна діагностика: • як відрізнити псевдокісти від кіст та кістозних пухлин; • клінічні критерії, маркери та діагностичні підказки. • Лікувальна тактика: • консервативні, ендоскопічні та хірургічні підходи; • сучасні протоколи, показання до втручання, вибір оптимальної стратегії. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.