Онлайн-курси БПР — 2026

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Застосування фундаментальних знань з нейроанатомії та нейрофізіології для інтерпретації клінічної картини. 2. Проведення диференційної діагностики між ураженнями центральної, периферичної та вегетативної нервової системи. 3. Алгоритмізація процесу визначення рівня ураження: від кори головного мозку до периферичного нерва та м’яза. 4. Розпізнавання та топічна інтерпретація ключових неврологічних синдромів (пірамідного, екстрапірамідного, мозочкового, сенсорних розладів). 5. Визначення локалізації ураження в стовбурі головного мозку на основі аналізу альтернуючих синдромів. 6. Топічна діагностика патологічних процесів на рівні спинного мозку (синдроми повного та часткового поперечного ураження, ураження передніх рогів). 7. Диференціація мононевропатій, поліневропатій, плексопатій та радикулопатій. 8. Формування діагностичної гіпотези для цілеспрямованого призначення параклінічних обстежень (МРТ, КТ, ЕНМГ). Питання, що розглядаються: Який алгоритм диференціації центрального та периферичного рухового нейрона? Як клінічно встановити рівень ураження стовбура головного мозку (середній мозок, міст, довгастий мозок)? Які клінічні ознаки дозволяють запідозрити ураження на рівні мозочка та його провідних шляхів? Як провести топічну діагностику сенсорних розладів (корковий, провідниковий, сегментарний, периферичний типи)? На основі яких симптомів проводиться диференційна діагностика уражень спинного мозку по поперечнику та поздовжнику? Які особливості клінічної картини уражень кінського хвоста (cauda equina) та мозкового конуса (conus medullaris)? Як, спираючись на клініку, відрізнити ураження плечового сплетення від корінцевого синдрому шийного рівня? Яка роль аналізу вищих мозкових функцій (афазія, апраксія, агнозія) в топічній діагностиці уражень кори головного мозку? Програма заходу • Тривалість заняття: 35:50 Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: Диференційна діагностика гострого коронарного синдрому, асоційованого з вживанням кокаїну, амфетамінів та інших стимуляторів. Інтерпретація специфічних змін на ЕКГ, зокрема подовження інтервалу QT, аритмій та ознак ішемії, у пацієнтів, що вживають психоактивні речовини. Діагностика та ведення токсичної кардіоміопатії, індукованої опіоїдами, стимуляторами та канабіноїдами. Управління життєзагрожуючими аритміями, зокрема шлуночковою тахікардією та фібриляцією шлуночків, на тлі гострої інтоксикації. Діагностика та лікування інфекційного ендокардиту у пацієнтів з ін’єкційним вживанням наркотиків. Ведення пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертонічними кризами, спричиненими симпатоміметиками. Оцінка ризику раптової серцевої смерті у осіб, що хронічно вживають психоактивні субстанції. Застосування специфічних антидотів та фармакологічних втручань при кардіотоксичності. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть навички проведення диференційної діагностики гострого та хронічного болю, ідентифікації «червоних прапорців» для негайного втручання та формування ефективного плану ведення пацієнта. Учасники навчаться визначати роль і момент залучення невролога, ортопеда, реабілітолога та психотерапевта, здійснювати раціональний вибір нестероїдних протизапальних препаратів з урахуванням профілю ефективності та безпеки, а також розробляти індивідуалізовані схеми фармакотерапії. Програма охоплює оптимальні дози й тривалість курсу НПЗП, стратегії гастропротекції, фізичну терапію, кінезіотерапію, освітні програми, модифікацію способу життя, ергономіку та профілактику рецидивів. Розглядаються валідні клінічні інструменти й шкали оцінки інтенсивності болю та функціональних порушень, показання до невідкладної нейровізуалізації, переваги й ризики селективних інгібіторів ЦОГ-2, алгоритм дій при неефективності монотерапії НПЗП, місце міорелаксантів та ад’ювантних анальгетиків, мультидисциплінарна комунікація й немедикаментозні методи лікування. Програма заходу • Заняття: роль НПЗП у мультидисциплінарній практиці • Тривалість: 26:09 • Конспект до заняття: роль НПЗП у мультидисциплінарній практиці • Клінічні задачі до заняття: роль НПЗП у мультидисциплінарній практиці • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу: роль НПЗП у мультидисциплінарній практиці Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Вплив гемолізу та хільозу на результати лабораторних досліджень є важливою темою, оскільки якість лабораторних показників безпосередньо визначає точність клінічної діагностики. На преаналітичному етапі формується значна частина похибок, які згодом можуть сприйматись як істинні патологічні зміни. Наявність гемолізу або хільозу в зразках крові здатна суттєво спотворювати результати аналізів та впливати на подальші клінічні рішення. На цьому заході ви розглянете основні аспекти преаналітичного етапу лабораторної діагностики з фокусом на гемоліз та хільоз як найпоширеніші причини неприйнятності або обмеженої інформативності біологічного матеріалу. Ви дізнаєтеся про механізми виникнення гемолізу та хільозу, їхні лабораторні ознаки, допустимі рівні під час приймання матеріалу в лабораторію та вплив на конкретні біохімічні й гематологічні показники. Після навчання ви зможете критично оцінювати лабораторні результати, зважаючи на преаналітичні чинники, уникати хибних діагностичних висновків та відповідно зменшувати ризик необґрунтованого лікування. • Преаналітичний етап: найпоширеніші помилки прийнятності біологічного матеріалу. • Поняття гемоліз та хільоз. • Причини виникнення гемолізу та хільозу в зразках крові. • Чи існують допустимі рівні гемолізу/хільозу під час прийняття матеріалу в лабораторію. • Вплив гемолізу/хільозу на результати певних лабораторних показників. • Відповіді на запитання.

Акомодація: алгоритм обстеження та адаптація аддидації для пресбіопів і непресбіопів 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Розглядаються алгоритм обстеження функцій акомодації, порушення акомодації та підходи до адаптації аддидації для пресбіопів і непресбіопів, включно з клінічними випадками. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Фібриляція передсердь діагностується значно швидше і частіше завдяки холтерівському моніторуванню, реєстраторам подій та смарт-пристроям. Після встановлення діагнозу виникає найскладніше питання: чи потребує пацієнт антикоагулянтної терапії. Помилки в оцінці субклінічної фібриляції передсердь, ризику інсульту або кровотеч можуть призвести як до необґрунтованого призначення антикоагулянтів, так і до втрати часу в пацієнтів, які дійсно потребують лікування. На цьому заході ви навчитеся інтерпретувати результати різних методів виявлення фібриляції передсердь, використовувати шкали CHA₂DS₂-VA та HAS-BLED у повсякденній практиці, визначати показання до антикоагулянтної терапії та уникати типових помилок під час її призначення. Також ви розглянете клінічні випадки, які найчастіше викликають сумніви: короткі епізоди ФП, знахідки зі смарт-пристроїв, високий ризик кровотеч, а також ведення хворих після успішної ТКД. Після навчання ви зможете впевнено приймати рішення щодо антикоагулянтної терапії при вперше виявленій або субклінічній фібриляції передсердь, правильно оцінювати баланс між ризиком інсульту та кровотечі, уникати поширених клінічних помилок і застосовувати сучасні алгоритми ведення пацієнтів відповідно до актуальних міжнародних рекомендацій. • Сучасні критерії діагностики фібриляції передсердь: що змінилося. • Які методи дозволяють підтвердити діагноз: ЕКГ, холтерівське моніторування, реєстратори подій, носимі пристрої. • Субклінічна фібриляція передсердь та AHRE: коли знахідка має клінічне значення. • Алгоритм обстеження пацієнта з вперше діагностованою фібриляцією передсердь. • Оцінка ризику інсульту та кровотеч: як використовувати шкали CHA₂DS₂-VA та HAS-BLED у повсякденній практиці. • Локалізація інфаркту міокарда за ЕКГ. • Кому, коли і який антикоагулянт призначати. • Типові помилки при призначенні антикоагулянтної терапії. • Складні клінічні ситуації: • короткі епізоди ФП; • ФП, виявлена за допомогою смарт-пристроїв; • ФП після гострих захворювань; • пацієнти похилого віку; • високий ризик кровотеч та падінь; • пацієнти після успішної абляції. • Практичний розбір клінічних випадків та алгоритми прийняття рішень. • Відповіді на запитання учасників.

Електронний курс «Супровідна терапія гастроентерологічних захворювань» (БПР) 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Електронний навчальний курс із супровідної терапії гастроентерологічних захворювань. Отримайте практичні знання та бали БПР для лікарів. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Психічні розлади під час вагітності та в післяпологовому періоді належать до клінічно значущих, але часто недооцінених станів перинатальної медицини. Їхні прояви нерідко маскуються під фізіологічні зміни вагітності, втому або емоційні коливання, що ускладнює своєчасне розпізнавання. Від клінічної настороженості акушера-гінеколога чи сімейного лікаря залежить рання діагностика та безпека матері й дитини, адже ці фахівці найчастіше першими помічають порушення. На цьому заході ви розглянете сучасні принципи прийняття клінічних рішень у перинатальній психіатрії, підходаи до оцінки психіатричних ризиків на етапі планування вагітності, а також особливості ведення пацієнток у різні триместри та після пологів. Ви засвоїте підходи до диференційної діагностики післяпологових психічних розладів, дізнаєтесь більше про сучасні дані щодо безпечності психофармакотерапії під час вагітності та грудного вигодовування, а також доказові методи психотерапевтичної підтримки. Після навчання ви зможете точно оцінювати психічний стан вагітних і жінок у післяпологовому періоді, своєчасно виявляти тривожні симптоми та приймати обґрунтовані клінічні рішення щодо тактики ведення. • Особливості прийняття клінічних рішень у перинатальній психіатрії, баланс між ризиками лікування та нелікування для матері й плода. • Психічні розлади під час вагітності:реальна поширеність, причини гіподіагностики та типові помилки на стику спеціальностей. • Нейробіологія материнства: зміни мозку, гормональна перебудова та їхній вплив на емоційну регуляцію під час вагітності. • Планування вагітності та перший триместр: оцінка психіатричних ризиків, ведення психофармакотерапії та концепція нелікованого психічного розладу як фактора ризику. • Другий, третій триместр і пологи: токофобія, заперечення вагітності, гострі психічні стани та сучасні можливості лікування під час вагітності. • Післяпологові психічні розлади: диференційна діагностика бебі-блюзу, післяпологової депресії, післяпологового психозу та перинатального ОКР. • Психофармакотерапія без міфів: сучасні дані щодо безпечності психотропних препаратів під час вагітності та грудного вигодовування. • Психотерапія в перинатальному періоді: доказові підходи до роботи з депресією, тривогою, токофобією, ОКР та материнською амбівалентністю. • Алгоритм спільного ведення пацієнтки: скринінг, міждисциплінарна взаємодія, червоні прапорці та маршрутизація жінок із психічними розладами. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

Лікарі здобудуть наступні навички: Застосовувати сучасні шкали, зокрема SCORE2-Diabetes, для стратифікації серцево-судинного ризику у пацієнтів з ЦД 2 типу. Інтерпретувати результати неінвазивних та інвазивних методів діагностики ІХС з урахуванням особливостей перебігу у хворих на ЦД. Призначати цукрознижувальну терапію з доведеними кардіо- та ренопротективними ефектами, зокрема інгібітори SGLT2 та агоністи рецепторів ГПП-1. Розробляти індивідуалізовані схеми подвійної антитромбоцитарної терапії після гострих коронарних синдромів та реваскуляризації. Коригувати гіполіпідемічну терапію для досягнення цільових рівнів ліпопротеїнів низької щільності згідно з європейськими настановами. Визначати показання до реваскуляризації міокарда, оцінюючи співвідношення ризику та користі. Здійснювати багатофакторний контроль: досягнення цільового артеріального тиску, глікемічного контролю та модифікації способу життя. Розглядаються патогенетичні механізми прискореного атерогенезу, особливості клінічної картини та діагностики ІХС, роль інгібіторів SGLT2 і агоністів рецепторів ГПП-1, оптимізація антитромботичної терапії, цільові показники ЛПНЩ та артеріального тиску, вибір стратегії реваскуляризації та інтеграція нефропротективних стратегій. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Проводити диференційну діагностику між генералізованим тривожним розладом (ГТР), розладом із соматичними симптомами та панічним розладом. 2. Ідентифікувати соматичні маски тривоги (кардіологічні, гастроентерологічні, неврологічні) у пацієнтів первинної ланки. 3. Застосовувати клінічні критерії для верифікації діагнозу ГТР, оцінюючи тривалість, інтенсивність та вплив симптомів на функціонування. 4. Розпізнавати особливості соматизації у дітей та підлітків, враховуючи роль батьківської реакції у формуванні симптомів. 5. Застосовувати принципи психоедукації для роз’яснення пацієнтам психосоматичної природи їхніх скарг, підвищення комплаєнсу та аргументації скерування до психіатра. 6. Розуміти основи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) як першої лінії лікування та її роль у корекції дезадаптивної поведінки. 7. Ініціювати фармакотерапію антидепресантами групи СІЗЗС, враховуючи принципи титрування дози, очікувані терміни ефекту та побічні реакції. 8. Оцінювати ризики лікарських взаємодій (напр., СІЗЗС та аспірин) та організовувати міждисциплінарну співпрацю при лікуванні пацієнтів з коморбідною патологією. Питання, що розглядаються: які клінічні критерії дозволяють диференціювати генералізований тривожний розлад від фізіологічної тривоги та інших тривожних розладів; який діагностичний алгоритм слід застосовувати лікарю первинної ланки при веденні пацієнта з множинними соматичними скаргами без чіткої органічної причини; чи виключає наявність підтвердженої органічної патології діагноз ГТР як супутнього стану; які особливості соматичних проявів тривоги у дитячому та підлітковому віці; яка роль батьків у формуванні та підкріпленні соматизованих реакцій у дітей; які принципи психоедукації є найефективнішими для подолання стигматизації; які препарати є першою лінією фармакотерапії ГТР; у чому полягає механізм дії КПТ; як організувати безпечне лікування пацієнта з ГТР та коморбідною соматичною патологією. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Морфологічні особливості спонгіозних та псоріазіформних дерматитів нерідко стають джерелом діагностичних труднощів. Висновок гістологічного дослідження без зіставлення з клінічною картиною може призводити до неправильного трактування результатів біопсії, водночас відсутність розуміння патоморфологічних змін з боку клініциста ускладнює побудову диференційно-діагностичного алгоритму. Помилкова інтерпретація псоріазіформного патерну як псоріазу, недостатня клініко-морфологічна кореляція або необґрунтоване призначення повторних біопсій можуть спричиняти затримку встановлення діагнозу та нераціональну тактику лікування. На цьому заході ви розглянете патогенез і морфологічні особливості спонгіозних та псоріазіформних дерматитів і навчитеся зіставляти гістологічні зміни з клінічними проявами захворювання. Ви детально проаналізуєте типові нозології, зокрема екзему, атопічний дерматит, грибкові ураження, псоріаз і хворобу Девержі, а також найбільш поширені діагностичні пастки, які виникають під час інтерпретації біопсійного матеріалу. Після навчання ви зможете впевнено інтерпретувати результати патогістологічного дослідження, проводити диференційну діагностику між основними еритематозно-лускатими дерматозами та раціонально використовувати морфологічну верифікацію в складних клінічних випадках. • Патогенез спонгіозних дерматитів. • Морфологічні ознаки спонгіозних дерматитів. • Нозології на прикладі екземи, грибкового ураження, атопічного дерматиту тощо. • Патогенез псоріазіформних дерматитів. • Морфологічні ознаки псоріазіформних дерматитів. • Нозології на прикладі псоріазу, хвороби Девержі тощо. • Відповіді на запитання.

Застосування ботулінічного токсину в сучасній ортопедичній та реабілітаційній практиці ґрунтується на значній доказовій базі, однак клінічний результат безпосередньо залежить від точності відбору пацієнтів, правильного визначення м’язів-мішеней та інтеграції ін’єкційних методів у комплексну програму лікування рухових порушень. У клінічній практиці часто виникають питання щодо оптимального дозування, вибору техніки введення, оцінювання ефективності терапії та профілактики ускладнень, що визначає потребу в систематизації підходів до ботулінотерапії. На цьому заході ви розглянете показання до застосування ботулінічного токсину в ортопедичній практиці, його роль у лікуванні спастичності, дистоній та патологічних м’язових патернів, а також доказову базу ефективності методу. Ви засвоїте принципи вибору м’язів-мішеней, використання ультразвукової навігації як стандарту точного введення, поєднання ботулінотерапії з фізичною реабілітацією та аналізу типових клінічних помилок і ускладнень. Після навчання ви зможете обґрунтовано визначати показання до проведення ботулінотерапії, оптимізувати вибір м’язів для ін’єкцій, застосовувати сучасні методи навігації та інтегрувати ін’єкційне лікування в індивідуальні реабілітаційні програми пацієнтів. • Основні показання до ботулінотерапії в сучасній ортопедичній практиці. • Доказова база використання ботулотоксину в ортопедичній клініці. • Ботулотоксин при спастичності, дистоніях та патологічних м'язових патернах. • Як правильно обирати м'язи-мішені для ін'єкцій. • Ультразвукова навігація як сучасний стандарт точного введення. • Поєднання ботулінотерапії з реабілітацією та фізичною терапією. • Типові помилки, ускладнення та способи їх уникнення. • Практичні клінічні протоколи та реальні кейси з ортопедичної практики. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

Зростання частки резистентних форм туберкульозу та поширення коінфекцій, зокрема ВІЛ, формують суттєвий виклик для системи охорони здоров’я та підвищують вимоги до якості первинного ведення пацієнта. Значна частина відповідальності за раннє виявлення, маршрутизацію та супровід хворих із туберкульозом покладається на лікарів первинної медичної допомоги. Типові клінічні ситуації, з якими може стикнутися сімейний лікар – тривалий кашель із субфебрилітетом, пацієнти з соціальними ризиками або низькою прихильністю до лікування – підвищують ризик пізньої діагностики випадків, а також виникнення лікарсько-стійких форм. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до раннього виявлення туберкульозу на рівні первинної ланки, зокрема використання скринінгових інструментів без перевантаження часу прийому, формування груп ризику та побудову ефективної маршрутизації хворого. Ви навчитесь основних принципів профілактики, обстеження контактних осіб і тактики роботи зі складними пацієнтами, зокрема щодо підвищення прихильності до терапії. Після навчання ви зможете своєчасно ідентифікувати пацієнтів із підозрою на туберкульоз, правильно організовувати їхній подальший маршрут та мінімізувати ризики переривання лікування. • Епідеміологія туберкульозу у світі та в Україні. Підвищення рівня захворюваності на тлі війни. • Стратегія раннього виявлення туберкульозу на рівні ПМД. Скринінгове анкетування. • Формування груп ризику. Маршрути пацієнта з підозрою на туберкульоз. • Нормативна база та звітна документація для ЗОЗ і ФОП. • Роль мультидисциплінарної команди у лікуванні пацієнта з туберкульозом. • Питання профілактики туберкульозу відповідно до оновленого Календаря щеплень. • Обстеження контактних осіб. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

Поведінкові розлади у дітей є однією з найпоширеніших причин звернення до медичних та освітніх фахівців, однак часто ці стани залишаються недооціненими або спрощено трактуються як «складний характер». У дитячій психіатрії поведінкові прояви розглядаються як можливий симптом психічного або нейророзвиткового розладу, а не лише як реакція на середовище. Вчасне виявлення патологічного патерну поведінки є важливим для запобігання подальшій дезадаптації дитини. Затримка у скеруванні до психіатра може призвести до хронізації розладу, розвитку тривожних, депресивних або коморбідних станів у підлітковому віці, а також до проблем у навчанні й соціалізації. Водночас надмірна медикалізація звичних вікових змін – теж помилка. Розуміння межі між нормою і патологією, знання критеріїв діагностики та вміння вести діалог із батьками – це основні навички для кожного, хто працює з дітьми. Навчальний захід «Поведінкові розлади у дітей: коли варто направити до психіатра» буде присвячений вивченню основних підходів до диференційної діагностики поведінкових розладів у дітей. Ви дізнаєтесь, як відрізнити вікову норму від симптомів психіатричного чи нейророзвиткового порушення, на які критичні ознаки звертати увагу та коли варто негайно скерувати до спеціаліста. Особлива увага буде приділена аналізу поведінки як форми комунікації дитини, а не як «проблеми дисципліни». Також будуть висвітлені міжнародні діагностичні критерії DSM-5 і ICD-11 та алгоритми оцінювання поведінкових порушень у структурі коморбідних станів, зокрема при РДУГ, РАС, тривожних і депресивних розладах. Цінність цього майстер-класу полягає у живому обговоренні складних випадків та практичних запитань учасників. Цей захід допоможе сформувати клінічне мислення та алгоритми дій під час ведення розладів поведінки у дітей. • 1. Диференційна діагностика поведінкових порушень: клінічний аналіз межі норми та патології • Відмежування варіантів вікової норми від психіатричної патології та нейророзвиткових станів. • Поведінковий патерн як адаптивна реакція: що важливо не пропустити лікарю. • Клінічні маркери, що вказують на необхідність психіатричного дообстеження. • 2. Сигнальні критерії: поведінка дитини як діагностичний індикатор • Ознаки, що можуть свідчити про приховані або масковані психічні розлади. • Критичні моменти у розвитку поведінкових симптомів: вік дебюту, динаміка, контекст. • Поведінка як спосіб комунікації: клінічний погляд на симптом, а не лише на «погану поведінку». • 3. Міжнародні критерії оцінювання поведінкових розладів: застосування DSM-5 та ICD-11 у дитячій психіатрії • Основні діагностичні категорії, пов’язані з порушенням поведінки (ODD, CD, DMDD, ADHD, ASD тощо). • Структура оцінювання за сучасними класифікаціями: зміни та нюанси DSM-5 vs ICD-11. • Психіатричне інтерв’ю з дитиною: що реально застосовне у міждисциплінарній практиці. • 4. Коморбідність у дитячій психіатрії: коли поведінкові прояви не є ізольованим симптомом • Часті поєднання: поведінкові розлади + тривожні стани, депресія, аутизм, СДУГ. • Клінічний алгоритм: що обстежити насамперед у разі поліморфної симптоматики. • Поведінка як вторинний феномен при афективних і нейророзвиткових порушеннях. • 5. Комунікація з батьками: як правильно скерувати до психіатра без стигматизації • Формування запиту на допомогу: стратегія «нормалізації» психіатричної консультації. • Робота з тривогою родини: як пояснити необхідність психіатричного дообстеження. • Психіатр як частина мультидисциплінарної команди: зняття бар’єру «страх перед психіатром». • 6. Мультидисциплінарна взаємодія: коли достатньо поведінкових інтервенцій, а коли потрібен комплексний підхід • Межа компетенцій психолога, педагога, психотерапевта і психіатра. • Критерії ефективності поведінкових втручань. • Коли залучення психіатра є клінічно доцільним і прогностично обґрунтованим. • 7. Огляд клінічно значущих інструментів скринінгу • Показання до використання структурованих анкет і шкал: SDQ (Strengths and Difficulties Questionnaire), CBCL (Child Behavior Checklist), M-CHAT, CARS • Роль первинного скринінгу в маршрутизації пацієнта до профільного спеціаліста. • 8. Розгляд клінічних кейсів спікера • 9. Q&A-сесія. Обговорення складних клінічних випадків, з якими учасники стикались у своїй практиці. Запитання та відповіді: уточнення алгоритмів дій у конкретних клінічних ситуаціях.

Ізоляція операційного поля в стоматології за допомогою кофердаму є міжнародним стандартом безпеки та якості лікування. Цей тонкий латексний або нітриловий лист забезпечує абсолютно сухе й чисте робоче поле, що забезпечує довговічні результати реставрації. Особливо це актуально під час ендодонтичного лікування та роботи з адгезивними матеріалами. Проведення ендодонтичних процедур без кофердаму нині вважається порушенням стандартів лікування, а його використання суттєво зменшує кількість мікроорганізмів у робочій зоні та мінімізує ризик перехресного інфікування. Цікаво, що згідно з даними статті з ресурсу “Spear” (Rubber Dam Benefits Part 2: Advocating for Cofferdam Integration) застосування кофердаму позитивно впливає на силу зчеплення матеріалів з емаллю незалежно від типу адгезиву, а пацієнти, спробувавши цю методику, часто просять використовувати її й надалі через підвищений комфорт і відчуття безпеки. Навчальний майстер-клас «Кофердам-експерт: протоколи бездоганної ізоляції» буде присвячений вивченню методик ізоляції в сучасній стоматології та основних компонентів системи кофердам. Ви дізнаєтеся про підбір і призначення різних кламерів, а також про особливості хусток до кофердаму. Окрему увагу буде приділено відповідним стратегіям використання такого матеріалу й анатомічним особливостям зубів. Розглядатимуться ефективні методи встановлення кофердаму, зокрема інверсія, застосування флосу, різні типи вузлів і кордів. Ви ознайомитеся з можливостями використання тефлону як додаткового елемента ізоляції, а також з альтернативними системами, як-от оптрадам і спліт-дам. • Значення ізоляції в сучасній стоматологічній практиці. Складові компоненти системи кофердам. • Підбір та призначення різних кламерів. Огляд хусток до кофердаму. Як закрити потреби клініки. • Особливості анатомії зубів та відповідні стратегії використання кофердаму. • Методи встановлення кофердаму. Інверсія, застосування флосу. Типи вузлів. Корди. • Можливості використання тефлону як компонента ізоляції. • Додаткові системи: оптрадам, спліт-дам тощо. • Помилки та ускладнення. Розгляд клінічних кейсів. • Відповіді на запитання