Електронні навчальні курси БПР — 2026

Без системного підходу до аналізу знімків зростає ризик діагностичних помилок, зокрема пізнього виявлення ознак пневмонії, туберкульозу, онкологічних процесів і серцево-легеневих ускладнень. Неправильна інтерпретація тіней, артефактів або анатомічних структур може призвести до затримки ефективного лікування та негативно вплинути на прогноз. На цьому заході ви засвоїте принципи рентгенологічної анатомії органів грудної клітки, опрацюєте стандартизований алгоритм оцінювання рентгенограм та навчитеся застосовувати сучасні підходи до інтерпретації патологічних змін. Також ви розглянете морфологічні прояви запальних процесів та проаналізуєте реальні клінічні кейси, щоб запобігати виникненню типових помилок. Після навчання ви зможете застосовувати чіткий алгоритм аналізу рентгенограм органів грудної клітки, диференціювати норму і патологію та обґрунтовано формулювати діагностичні висновки. • Вступ • Рентгенологічна анатомія органів грудної клітки • Оцінювання та інтерпретація рентгенограми ОГК • Морфологічні зміни при запальних процесах • Класифікація легеневих захворювань • Основні рентгенологічні ознаки • Розбір клінічних випадків • Помилки та методи запобігання їм

Скелетна опора на піднебінні відкриває нові можливості ортодонтичного лікування, але помилки на етапі планування чи встановлення мікроімплантів можуть призвести до ускладнень і непередбачуваного результату. На цьому заході ви навчитеся правильно планувати лікування за даними КТ, обирати оптимальну локалізацію та параметри мікроімплантів, інтегрувати скелетну опору в різні клінічні протоколи й уникати типових помилок. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати цю методику при складних ортодонтичних переміщеннях і досягати прогнозованих результатів, які задовольнять навіть найвибагливіших пацієнтів. • Види мікроімплантів та систем для скелетної опори: особливості, переваги та критерії вибору. • Вибір локалізації мікроімплантів залежно від клінічної ситуації та біомеханічних завдань. • Планування встановлення мікроімплантів за даними КТ: анатомічні орієнтири, оцінка кісткової тканини та безпечні зони. • Вибір параметрів мікроімплантів і техніка їх інсталяції. • Необхідні інструменти для роботи зі скелетною опорою. • Клінічне застосування скелетної опори при розширенні, дисталізації та мезіалізації зубних рядів. • Вибір ортодонтичної апаратури та інтеграція скелетної опори з брекет-системами. • Апаратура на скелетній опорі: принципи вибору та особливості застосування. • Типові помилки при плануванні, встановленні та використанні мікроімплантів: причини, наслідки та способи їх уникнення. • Можливі ускладнення та алгоритми їх ведення у клінічній практиці. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Метаболічний синдром напряму пов’язаний з розвитком серцево-судинних захворювань, цукрового діабету 2 типу та передчасних ускладнень. Попри це, його часто ведуть фрагментарно: окремо артеріальну гіпертензію та окремо дисліпідемію чи порушення вуглеводного обміну. Кого і коли варто скринінгувати? Які критерії справді мають клінічну цінність? Де межа між достатнім контролем на первинній ланці та необхідністю залучення вузького спеціаліста? Цей майстер-клас для лікарів первинної ланки, які хочуть працювати доказово, уникати гіпердіагностики та хаотичних призначень, системно оцінювати ризики й впевнено супроводжувати пацієнтів із метаболічним синдромом у довгостроковій перспективі. Для тих, хто прагне чітких алгоритмів, клінічної логіки та практичних інструментів, що реально працюють в амбулаторній практиці. Теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів. Без води — тільки доказові знання, що мають значення. До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику. Перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги. Зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Програма заходу • кого слід активно скринінгувати на метаболічний синдром і з чого починати обстеження • які діагностичні критерії та показники реально допомагають у клінічних рішеннях • як оцінювати сумарний кардіометаболічний ризик і визначати пріоритети ведення • коли достатньо немедикаментозних втручань, а коли потрібна фармакотерапія • чіткі маркери, коли і до кого скеровувати пацієнта • роль сімейного лікаря в міждисциплінарному веденні пацієнта Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Положення нижньої щелепи є одним із основних параметрів, що визначає функціональну та естетичну логіку стоматологічної реабілітації. Від точності визначення цього параметра залежить необхідність зміни висоти оклюзії, обсяг препарування твердих тканин під ортопедичні конструкції, вибір між ортодонтичним та ортопедичним підходом, а також довгострокова стабільність результатів лікування. Якщо недооцінити положення нижньої щелепи, це може призвести до системних помилок у плануванні комплексної стоматологічної реабілітації. На цьому заході ви отримаєте системне розуміння того, як позиція нижньої щелепи впливає на планування функціонально-естетичної реабілітації, визначення вертикального розміру оклюзії та вибір тактики лікування. Ви розглянете роль функціональної діагностики, сплінт-терапії та міждисциплінарного підходу як інструментів планування, а не лише корекції патологій. Також ви навчитесь прогнозувати результат лікування та мінімізувати інвазивність втручань. Після навчання ви зможете визначати і працювати в стабільному положенні щелеп у пацієнтів із патологічною стертістю зубів, ознаками м’язово-суглобової дисфункції, клацанням у скронево-нижньощелепному суглобі, повторними сколами реставрацій, необхідністю зміни висоти оклюзії та при плануванні комплексної або тотальної стоматологічної реабілітації. • Позиція нижньої щелепи є відправною точкою планування функціонально-естетичної реабілітації. • Однаковий естетичний запит може вимагати абсолютно різних планів лікування залежно від позиції нижньої щелепи. • Фінальна позиція нижньої щелепи визначає необхідність зміни вертикального розміру оклюзії. • Функціональна діагностика потрібна не для пошуку патології, а для прогнозованого естетичного результату. • Вертикальний розмір оклюзії є інструментом керування естетикою, а не лише функціональним параметром. • Визначення позиції нижньої щелепи дозволяє мінімізувати обсяг інвазивного лікування. • Сплінт-терапія є інструментом діагностики та планування, а не лише методом лікування дисфункцій. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

До 60% пацієнтів з хронічними дерматологічними захворюваннями мають симптоми тривожності або депресії. Шкіра й нервова система мають спільне ембріональне походження та взаємодіють через складні нейроімунні та нейроендокринні механізми. Психоемоційні фактори можуть провокувати або посилювати перебіг дерматозів, водночас видимі шкірні прояви нерідко стають джерелом психологічного дистресу. Розуміння взаємодії «шкіра–мозок» дає змогу точно оцінювати причини рецидивів та ефективніше будувати лікувальну тактику. На цьому заході ви дізнаєтеся про біологічні механізми взаємодії між нервовою системою та шкірою, роль стресу як тригера дерматологічних захворювань, а також про вплив хронічних дерматозів на психічне здоров’я пацієнтів. Ви розглянете нейропсихологічні механізми хронічного свербежу, поведінкові психодерматологічні розлади, зокрема дерматиломанію і трихотиломанію, а також проблему стигматизації пацієнтів з видимими шкірними змінами. Окрім цього, ви навчитесь користуватися базовими інструментами скринінгу психічних розладів у дерматологічній практиці та дізнаєтеся принципи міждисциплінарної взаємодії між психіатром і дерматологом. Після навчання ви зможете розпізнавати психодерматологічні фактори у пацієнтів із псоріазом, атопічним дерматитом, акне, розацеа чи хронічним свербежем, а також у разі загострень дерматозів після стресу. • 1. Шкіра–мозок: біологічний зв’язок. Шкіра – нейроімунний орган. • 2. Стрес як тригер дерматологічних захворювань: психоемоційні фактори можуть провокувати або посилювати перебіг багатьох дерматозів. • 3. Хронічні дерматози і психічне здоров’я: вплив тривалого перебігу шкірних захворювань на рівень тривожності, депресії та соціальної адаптації. • 4. Свербіж як нейропсихологічний симптом: хронічний свербіж – приклад прямої взаємодії між мозком і шкірою. • 5. Поведінкові та психодерматологічні розлади: дерматиломанія, трихотиломанія та інші поведінкові фактори. • 6. Стигматизація та психологічний дистрес: видимі шкірні зміни, соціальна стигматизація, зниження самооцінки та емоційні розлади. • 7. Дисморфічний розлад тіла в дерматології та косметології. • 8. Скринінг психічних розладів у дерматологічній практиці: PHQ-9, GAD-7, DLQI для виявлення психоемоційного компонента. • 9. Сучасне ведення психодерматологічних станів, інтегрована модель «шкіра–мозок»: коли підозрювати психічний компонент, коли направляти до психолога/психотерапевта/психіатра, роль психотерапії та психофармакології (антидепресанти, СІЗЗС, анксіолітики). • 10. Відповіді на запитання учасників.

Курс надає лікарям можливість за короткий час опанувати сучасні методи профілактики та скринінгу раку шийки матки для жінок різних вікових груп. Ви навчитеся складати ефективний клінічний маршрут для пацієнток із передраковими станами шийки матки та освоїте основи кольпоскопії, що дозволить впевнено відрізняти норму від патології під час обстежень. Курс спрямований на вдосконалення практичних навичок для своєчасної і комплексної допомоги жінкам. Ви дізнаєтеся про особливості скринінгу раку шийки матки в різні вікові періоди жінки, підходи до вакцинації від ВПЛ у здорових жінок, пацієнток, які є носіями ВПЛ, після лікування дисплазії шийки матки та у жінок з імунодефіцитом. Також розглядаються питання ведення вагітності та пологів у жінок після конізації шийки матки, сучасні принципи ведення жінок із доброякісними утвореннями шийки матки, обстеження пацієнток після лікування CIN та базові принципи кольпоскопії. Навчання відбувається у власному темпі у зручний час. Доступ до лекцій надається протягом 1 року, передбачені додаткові навчальні матеріали та сертифікат із балами БПР. Програма заходу • Лекція 1. Сучасні рекомендації зі скринінгу раку шийки матки • Лекція 2. Вакцинація від ВПЛ • Лекція 3. Особливості вакцинації від ВПЛ імуноскомпроментованих осіб, носіїв ВПЛ,пацієнток з дисплазією шийки матки та після оперативного лікування CIN • Лекція 4. Ектопія, ектропіон, ерозія: на межі здорового глузду • Лекція 5. Доброякісні новоутворення шийки матки: спостерігати чи видаляти? • Лекція 6. Follow-up для пацієнток, що пройшли лікування CIN • Лекція 7. Вагітність та пологи після конізації шийки матки Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Тинітус – це не просто нав’язливий шум у вухах. Це симптом, що може бути дзвінком, який свідчить про серйозні діагнози: від ішемії мозку до пухлин слухового нерва. За даними Американської академії отоларингології, від 10 до 15% дорослого населення стикаються з цим явищем, а у 20% із них стан вимагає медичного втручання через виражений дискомфорт. З віком ризик лише зростає: якщо серед молоді тинітус виникає у 1,6% випадків, то серед людей 60+ років – вже у 9%. Часто цей симптом супроводжується тривожністю, депресією, порушенням сну і значно погіршує якість життя. Найнебезпечніше, що можна зробити – це недооцінити цей симптом. Неправильне трактування тинітусу як суто ЛОР-проблеми може призвести до пропущеної неврологічної патології, затримки лікування і навіть небезпечних для життя ускладнень. Глибоке розуміння природи цього стану є важливим для лікарів різних спеціальностей. Навчальний захід «Тинітус у неврологічній практиці: диференційна діагностика й тактика ведення пацієнта» буде присвячений вивченню клінічної значущості тинітусу в неврології з акцентом на його епідеміологію, патофізіологію та мультидисциплінарну роль лікаря. Особливу увагу буде приділено неврологічним причинам такого стану: від акустичної невриноми до шийної мієлопатії та патології краніоцервікального переходу. Окремим блоком будуть представлені функціональні й психогенні порушення з розглядом соматоформних станів і тривожно-депресивної коморбідності. Також буде розглянуто алгоритм неврологічного обстеження та варіанти терапевтичної тактики, зокрема фармакотерапія та реабілітація. • Клінічна значущість тинітусу в неврології • Епідеміологія та патофізіологічні механізми. • Роль невролога в мультидисциплінарному підході. • Класифікація тинітусу: ключ до правильної маршрутизації • Об’єктивний vs суб’єктивний тинітус. • Пульсувальний тинітус: коли запідозрити судинну патологію. • Однобічний тинітус: червоні прапорці. • Неврологічно значущі етіології шуму у вухах • Вестибулярна шваннома (акустична невринома). • Синдром верхньої мозочкової артерії. • Мігрень, розсіяний склероз, нейросифіліс. • Черепно-мозкова травма, шийна мієлопатія. • Патологія краніоцервікального переходу. • Функціональні та психогенні порушення • Соматоформні розлади. • Коморбідна тривожна/депресивна симптоматика. • Психогенний тинітус: критерії підозри. • Алгоритм неврологічного обстеження при тинітусі • Структурований неврологічний скринінг. • Показання до нейровізуалізації. • Аудіологічне оцінювання та співпраця з отоларингологом. • Судинна діагностика: дуплекс судин шиї/голови, МР-ангіографія. • Практичні аспекти менеджменту • Коли призначати фармакотерапію і яку. • Неврологічна реабілітація, когнітивно-поведінкова терапія. • Показання до вузькоспеціалізованих консультацій.

Заповніть реєстраційну форму, щоб долучитися до освітнього заходу щодо поводження з медичними відходами у закладах охорони здоров’я. 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Заповніть реєстраційну форму, щоб долучитися до освітнього заходу щодо поводження з медичними відходами у закладах охорони здоров’я. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Патології стопи та нігтів часто є першими клінічними маркерами як локальних, так і системних захворювань, а подолог у багатьох випадках стає спеціалістом, який першим фіксує ці зміни. Без чіткої взаємодії між лікарем і подологом неможлива своєчасна діагностика. Ускладнення швидко прогресують, особливо у пацієнтів з хронічними ураженнями стопи, болем, інфекційними або метаболічними порушеннями. Тому, сучасна практика вимагає зрозумілого розподілу ролей і скоординованого міждисциплінарного підходу. На цьому заході ви отримаєте системне розуміння ролі подолога, меж його компетенції й точок ефективної взаємодії з суміжними фахівцями. Ви розглянете клінічне оцінювання стопи та нігтів з позиції лікаря, типові помилки у разі відсутності співпраці, причини професійних конфліктів і шляхи запобігання їм. Після навчання ви зможете своєчасно залучати подолога до лікування пацієнта й побудувати ефективну модель спільного ведення. • Подолог в сучасній системі охорони здоровʼя. • Причини конфліктів між лікарями та подологами. • Межі компетенції подолога та лікаря. • Клінічне оцінювання стопи й нігтів: що важливо для лікаря. • Подолог як перша ланка виявлення патологій. • Типові помилки у разі відсутності співпраці. • Клінічні кейси міждисциплінарної взаємодії. • Алгоритм ефективної співпраці подолога й лікаря. • Як співпраця підсилює результати лікування. • Відповіді на запитання.

Порушення процесів зрощення переломів є однією з головних проблем травматології, оскільки вони безпосередньо впливають на функціональний результат лікування. Щоб своєчасно розпізнавати затримку консолідації, псевдоартроз або неправильне загоєння, необхідно розуміти механізми регенерації кісткової тканини й знати фактори ризику їх порушення. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до оцінювання процесів зрощення переломів з акцентом на їх рентгенологічну діагностику. Ви дізнаєтеся більше про типи загоєння кісткової тканини, етапи вторинного остеогенезу та їхнє відображення на рентгенограмах. Також ви навчитеся диференціювати і класифікувати ускладнення, аналізувати фактори ризику порушення консолідації та їхні візуалізаційні ознаки. Після навчання ви сформуєте цілісне уявлення щодо процесів репарації. Вам буде легше відрізняти відхилення від нормального загоєння переломів та обирати обґрунтовану тактику ведення пацієнта. • Статистика ускладнень переломів та їхнє клінічне значення • Соціально-економічні наслідки порушення консолідації • Класифікація ускладнень переломів у практиці рентгенолога • Типи загоєння переломів та їхні рентгенологічні прояви • Етапи вторинного загоєння: динаміка змін на рентгенограмах • Фактори ризику порушення консолідації та їхні візуалізаційні ознаки • Рентгенологічна діагностика ускладнень. Помилки та методи їх запобігання

Дистанційний електронний курс із доступом до навчальних матеріалів у зручний для вас час. Курс зареєстровано в Центрі якості освіти МОЗ України за номером 1030395. Навчання призначене для лікарів, професіоналів і фахівців у сфері охорони здоров’я, зокрема медико-лабораторного, медико-профілактичного та сестринського профілів. Вид заходу в сертифікаті — Електронний навчальний курс. Тестування доступне до 31.07 включно. Сертифікати за липень будуть сформовані та надіслані протягом 3–7 серпня. Програма заходу • 1. Відеолекція • Що таке постаналітика? • Структура етапів постаналітики згідно з ISO 15189:2022 • Найпоширеніші постаналітичні помилки • Когнітивні та не-когнітивні чинники впливу на постаналітичний етап • Методи контролю якості постаналітичного етапу досліджень • Автоматизація в постаналітиці • 2. Підсумкове тестування • Перевірка засвоєння навчального матеріалу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Рання діагностика уражень товстої кишки залежить від правильного вибору методу візуалізації. Сучасні стандарти скринінгу колоректального раку вимагають розуміння, коли доцільна відеоколоноскопія, а коли перевагу має КТ-колонографія. Якщо помилитись, можна пропустити поліпи й не виконати біопсію, коли вона потрібна. Алгоритми ESGE надають чіткі критерії тактики, отже їх потрібно впевнено застосовувати на практиці. На цьому заході ви отримаєте професійні інструменти для маршрутизації пацієнтів зі складними клінічними ситуаціями: FIT-позитивний результат, неповна колоноскопія, складна анатомія, неідеальна підготовка кишківника чи одночасне приймання антикоагулянтів. Ви навчитеся визначати показання до КТ-колонографії, оцінювати ризики й уникати типових помилок у виборі тактики. Після навчання ви зможете аргументовано визначати оптимальний діагностичний маршрут для кожної категорії пацієнтів та впевнено діяти згідно з ESGE-протоколами. • Роль колоноскопії у скринінгу колоректального раку: золотий стандарт у виявленні ранніх уражень. • Можливості відеоколоноскопії: оцінювання слизової, виявлення плоских уражень, біопсія, поліпектомія. • КТ-колонографія: принцип методу, переваги та обмеження (чутливість до дрібних поліпів, неможливість лікування). • Алгоритм вибору методу: FIT-позитивні пацієнти, неповна колоноскопія, високий анестезіологічний ризик, ASA ≥ III. • Рекомендації ESGE щодо якості ендоскопії: ADR, CIR, BBPS, час вилучення ендоскопа. • Підготовка кишківника. • Менеджмент пацієнтів на антикоагулянтах й антиагрегантах (ESGE 2021). • Клінічні приклади, рішення в реальних ситуаціях. • Підсумки та практичні рекомендації для щоденної роботи. • Вікторина. • Вступ. • Актуальність процедури. • Методика підготовки пацієнта. • Особливості укладки. • Техніка виконання. • Протоколи сканування. • Постпроцесинг КТ-зображень. • Висновки.

Якісно проведена гастроскопія є основним інструментом ранньої діагностики захворювань шлунка і стравоходу. Через недостатнє знання сучасних підходів до ендоскопічного огляду, візуалізації та формування висновків можна не помітити патологію, а також це призводить до втрати часу для проведення ефективного лікування та зниження цінності обстеження для подальшої клінічної тактики. На цьому заході ви отримаєте системне уявлення про проведення езофагогастродуоденоскопії, зважаючи на анамнез, скарги пацієнта і критерії якості огляду. Окремо ви розглянете сучасні методи покращення візуалізації, стандартизовану схему опису змін слизової оболонки, актуальні класифікації та вибір тактики у разі виявлення патології. Після навчання ви зможете правильно інтерпретувати ендоскопічні знахідки, виконувати прицільну біопсію, оцінювати підслизові утворення та формувати інформативні висновки, які безпосередньо впливатимуть на клінічні рішення. • 1. З чого починається езофагогастродуоденоскопія. • 2. Вплив анамнезу на результат гастроскопії. • 3. Скарги пацієнта та їхній вплив на обсяг маніпуляцій під час гастроскопії. • 4. Підготовка до гастроскопії. • 5. Критерії якості огляду. • 6. Способи покращення візуалізації та ефективності пошуку патології. • 7. Тактика у разі виявлення патології: опис, біопсія, видалення – що обрати? • 8. Самоаналіз та робота над помилками. • 9. Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

У системі фінансування охорони здоров’я медичне кодування набуло стратегічного значення, безпосередньо впливаючи на фінансові надходження закладу, результати моніторингів НСЗУ та репутацію медичної установи. Водночас у практиці більшості закладів зберігається системна проблема – відсутність єдиного розуміння логіки прийняття рішень під час кодування діагнозів та процедур. На цьому заході ви розглянете принципи і структуру Australian Coding Standards (ACS) як системного підходу до медичного кодування, що базується на чіткій клінічній логіці та стандартизованих правилах. Ви навчитеся визначати основний діагноз за принципом «після дослідження», розберете критерії відбору супутніх станів, підходи до кодування процедур та інтервенцій, а також правила відображення ускладнень. Практична частина дасть вам змогу покроково розібрати реальні кейси із поясненням логіки прийняття рішень та сформувати цілісне розуміння процесу кодування. Після навчання ви зможете застосовувати єдиний обґрунтований підхід до медичного кодування та мінімізувати ризики фінансових втрат під час аудитів. • Основи Australian Coding Standards (ACS): логіка та структура. Принципи ACS, підхід до прийняття рішень у кодуванні, відмінності від інтуїтивного/локального підходу. • Визначення основного діагнозу: принцип “після дослідження”. Алгоритм вибору основного діагнозу. Клінічна логіка vs адміністративні помилки. Практичні приклади. • Супутні діагнози: критерії значущості та правила кодування. Які стани підлягають кодуванню. Вплив супутньої патології на складність випадку. Часті помилки. • Кодування процедур та інтервенцій. Принципи вибору кодів для втручань. Взаємозв’язок між діагнозами та процедурами. Типові кейси. • Ускладнення та їх відображення в кодуванні. Відмежування від супутніх станів. Вплив на клінічну та фінансову оцінку випадку. • Типові помилки і “пастки” кодування в ПМГ. Аналіз поширених кейсів, що призводять до заниження складності випадку, фінансових втрат і ризиків під час перевірок. • Практичний блок: розбір клінічних кейсів. Покрокове кодування медичних випадків із поясненням логіки прийняття рішень. • Кодування як інструмент керування якістю та ризиками. Вплив кодування на результати моніторингів НСЗУ, фінансову стабільність закладу і репутацію. • Висновки та впровадження в практику. Як інтегрувати підходи ACS у щоденну роботу закладу. Формування єдиного підходу в командах. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації. • Оцінювання здобутих знань.

​Вторинні імунодефіцити (ВІД) – це розлади, які можуть розвиватися практично в кожного пацієнта під впливом різних чинників: від хронічних хвороб до медикаментозної терапії, операцій, травм, виснаження чи старіння. Ці стани є більш поширеними, ніж первинні імунодефіцити, тому потребують більшої уваги. Вони не є самостійною нозологією, однак суттєво ускладнюють перебіг основного захворювання, збільшують ризик тяжких та атипових інфекцій і можуть стати причиною смерті або інвалідизації. Імунокомпроментовані пацієнти потребують особливого клінічного підходу, адже їхнє лікування та профілактика ускладнень мають бути персоналізованими. З огляду на ці міркування фахівцям необхідні знання про сучасні алгоритми діагностики, моніторингу і критерії призначення замісної терапії. Це важливо не лише для забезпечення ефективного лікування, а й для запобігання летальним ускладненням. Навчальний майстер-клас «Вторинні імунодефіцити: сучасні підходи до діагностики, моніторингу та терапії» буде присвячений вивченню відмінностей між первинними і вторинними імунодефіцитами, їхньої епідеміології та основних етіологічних чинників: від ВІЛ та онкозахворювань до хронічних станів й імуносупресії. Будуть розглянуті клінічні прояви ВІД, зокрема часті рецидивні або атипові інфекції, особливості перебігу в дітей. Крім цього, в програмі заходу будуть представлені практичні аспекти діагностики: оцінювання функціональних показників імунітету, моніторинг імуноглобулінів та аналіз супутніх чинників. Окрема увага буде приділена призначенню замісної терапії, антибіотикопрофілактиці й сучасним принципам лікування. • Вступ: • Визначення і класифікація імунодефіцитів: первинні vs вторинні. • Епідеміологія. • Основні етіологічні фактори виникнення вторинних імунодефіцитів: • ВІЛ-інфекція та інші вірусні захворювання. • Онкологічні, гематологічні захворювання, поліхіміотерапія, імуносупресивна терапія. • Хронічні захворювання. • Клінічні прояви вторинних імунодефіцитів: • Основний симптом – підвищена схильність до інфекцій: пневмонії, синусити, отити, глибокі інфекції, грибкові ураження. • Особливості перебігу в дітей. • Діагностика: • Оцінювання кількісних і функціональних показників імунної системи. • Динамічний моніторинг рівня імуноглобулінів у пацієнтів з ризиком вторинних імунодефіцитів (до, під час і після хіміотерапії). • Виявлення супутніх захворювань та факторів ризику. • Сучасні підходи до лікування та профілактики: • Лікування основного захворювання/стану, що призвів до імунодефіциту. • Замісна терапія імуноглобулінами (показання, моніторинг ефективності). • Протимікробна профілактика і терапія у разі високого ризику інфекцій. • Відповіді на запитання учасників

Післяпологові зміни тазового дна не завжди супроводжуються вираженим анатомічним пролапсом, однак можуть суттєво впливати на функціональний стан та якість життя пацієнтки. Нерідко трапляється ситуація, коли суб’єктивні скарги значно переважають об’єктивні зміни під час огляду. Сучасний підхід до післяпологової реконструкції тазового дна потребує не лише анатомічного оцінювання, а й комплексного аналізу функціональних порушень, симптомів та очікувань пацієнтки. На цьому заході ви розглянете принципи діагностики та хірургічної корекції післяпологових дефектів тазового дна, зокрема мінімальних та прихованих форм пролапсу. Ви навчитеся визначати критерії відбору пацієнток для оперативного лікування, засвоїте особливості ведення жінок із диспареунією, рубцевими деформаціями промежини і стресовим нетриманням сечі, а також дізнаєтеся про можливості комбінованих реконструктивних втручань. Після навчання ви зможете впевнено приймати рішення щодо спостереження, реконструктивного лікування чи поєднаних оперативних втручань та забезпечувати функціональний результат і сприятливий довгостроковий прогноз. • Післяпологові скарги без явного пролапсу: як мислити хірургу. • Коли пацієнтка має симптоми, але пролапс візуально мінімальний або відсутній • Приховані дефекти тазового дна й перинеальної зони • Коли проблема функціональна, а коли анатомічна • Сучасна діагностика та відбір пацієнток на хірургічну корекцію. • Клінічний огляд та функціональне оцінювання • Показання до операції у разі мінімальних об’єктивних змін • Типові помилки первинної консультації • Хірургічна корекція післяпологових дефектів: що реально працює. • Вагінопластика й перинеопластика • Відновлення промежини після пологових травм • Корекція рубцевих деформацій • Комбіновані операції у разі післяпологових змін. • Корекція стресового нетримання сечі (СНС) + пластика тазового дна • Лабіопластика + вагінопластика • Ліпофілінг інтимної зони як частина реконструкції • Поєднані втручання за один етап: показання й обмеження • Пролапс і нетримання сечі: як не лікувати одне, ігноруючи інше. • Поєднання пролапсу зі стресовим нетриманням сечі • Коли потрібна одночасна корекція • Вибір тактики залежно від віку, пологів, тканин і симптомів • Ускладнення та недостатній клінічний ефект після операцій: як уникнути помилок? • Рецидив симптомів без рецидиву пролапсу • Біль, диспареунія, рубцеві деформації • Як мінімізувати ризики та правильно вести пацієнтку • Розбір клінічних кейсів. • Практичний алгоритм прийняття рішення. • Кого оперувати, кого спостерігати • Як обрати обсяг втручання • Як пояснювати прогноз пацієнтці • Післяопераційний супровід та профілактика рецидиву • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

✅ Сертифікат з балами БПР ✅ Відповіді на усі питання по темі Електронний навчальний курс Програма заходу • 1.Пульпотомія в тимчасових зубах — 20 хв. • Місце методу в дитячій стоматології • Наукове обґрунтування підходу • Сучасний погляд на пульпотомію • 2.Ефективність та довгострокові результати — 20 хв. • Пульпотомія як метод лікування • Ризики недолікування • Прогноз після втручання • 3.Показання та протипоказання — 20 хв. • Оцінка клінічної ситуації • Стан пульпи перед лікуванням • Вибір правильної тактики лікування • 4.Переваги та обмеження методу — 15 хв. • Коли метод є доцільним • Коли пульпотомія не показана • Ризики у щоденній практиці • Матеріали та інструменти — 15 хв. • Класичні європейські протоколи • МТА та біокерамічні матеріали • Інструменти для проведення пульпотомії • 5.Клінічні випадки — 30 хв. • Реальні приклади з практики • Покрокові рекомендації • Особливості застосування методу у дітей • Тестування: 10 тестових запитань, мінімум 75% вірних відповідей. • Тривалість: • 2 астрономічні години • 3 академічні години • Для отримання сертифікату із балами БПР обов'язково заповнити анкету із тестовими запитаннями Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Під час зміни руки й рукавички послідовно контактують із пацієнтом, ліжком, телефоном, документацією та чистими матеріалами. Найбільше значення має момент переходу між цими обʼєктами, а також від забрудненої ділянки до чистої. Пропущена гігієна рук, несвоєчасна заміна або неправильне зняття рукавичок спричиняють перенесення мікроорганізмів. Ми розберемо пʼять моментів гігієни рук, вибір між миттям і спиртовмісним антисептиком та показання до використання рукавичок. Покажемо послідовність обробки рук, заміни й зняття рукавичок, а також перевірку робочого місця за локальною СОП. Після заходу ви зможете визначати моменти для гігієни рук, обирати миття або антисептичну обробку, змінювати й знімати рукавички без забруднення шкіри та перевіряти доступність засобів на робочому місці. Програма • Як руки й рукавички переносять мікроорганізми під час сестринської зміни. Розбір переходів між пацієнтом, ліжком, телефоном, документацією та чистими матеріалами. • Коли ви маєте виконати гігієну рук. Визначення п’яти моментів у догляді, заборі крові, перев’язуванні, діагностичній процедурі й реабілітаційному занятті. • Як ви обираєте між миттям і антисептичною обробкою. Видиме забруднення, контакт із біорідинами та ситуації з підозрою на кишкову інфекцію. • Техніка обробки рук за робочою СОП. Пропущені ділянки, висихання антисептика, нігті, прикраси та збереження здорової шкіри. • Коли рукавички потрібні та коли їх слід змінити. Послідовність дій при переході від забрудненої ділянки до чистої, пошкодженні рукавичок і завершенні маніпуляції. • Як ви знімаєте рукавички й повертаєтеся до роботи з чистими предметами. Розбір помилок у навчальних демонстраціях та перевірка власної послідовності дій. • Як ви користуєтеся локальною СОП і перевіряєте готовність свого робочого місця. Доступність антисептика, мила й рушників, справність дозаторів та повідомлення про недоліки.

Поперековий відділ хребта – основна біомеханічна ланка опорно-рухового апарату, яка щоденно зазнає значних осьових і ротаційних навантажень. Через це вона часто стає джерелом болю, функціональних обмежень і неврологічної симптоматики. Важливо досконало розуміти анатомію, біомеханіку й клінічне значення структур поперекового відділу, щоб правильно інтерпретувати соноанатомію та обґрунтовано використовувати ультразвуковий метод діагностики. На цьому заході ви розглянете анатомію та біомеханіку поперекового відділу хребта, соноанатомічні орієнтири, клінічне значення, показання й протипоказання до ультразвукового дослідження, а також патологічні стани, які можуть бути достовірно виявлені за допомогою УЗД. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати ультразвукове дослідження у пацієнтів з болем у попереку, після травм чи фізичних перевантажень, у разі дегенеративно-дистрофічних змін, а також у ситуаціях, коли МРТ протипоказане або недоступне. • Анатомія поперекового відділу хребта. • Біомеханіка поперекового відділу хребта. • Клінічне значення, показання й протипоказання до УЗД поперекового відділу хребта. • Соноанатомія поперекового відділу хребта. • Патології, які ми здатні достовірно виявити за допомогою УЗД. • Клінічні випадки патологій, що виявляються на УЗД поперекового відділу хребта. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.