Заходи БПР — Загальна практика - сімейна медицина 2026

Шизоафективний розлад – одне з найбільш складних для діагностики захворювань у психіатрії через поєднання психотичних і афективних симптомів та значну клінічну варіабельність перебігу. Для точної діагностики та правильного вибору тактики ведення пацієнта необхідно чітко розуміти структуру епізодів, особливості поєднання симптоматики й динаміку хвороби. Якщо не брати до уваги ці аспекти, то можна помилково інтерпретувати стан як шизофренію або біполярний афективний розлад. Це значною мірою ускладнює подальший лікувальний процес. На цьому заході ви розглянете сучасні діагностичні критерії шизоафективного розладу відповідно до МКХ-11 та DSM-5, його епідеміологічні та клінічні особливості, а також ранні маркери. Ви навчитеся проводити диференційну діагностику з шизофренією, біполярним афективним розладом і депресією з психотичними симптомами та аналізувати типові сценарії дебюту й рецидиву. Після навчання ви зможете своєчасно виявляти шизоафективний розлад та обирати обґрунтовану тактику ведення пацієнта. • 1. Шизоафективний розлад в сучасних класифікаціях: клінічне визначення, діагностичні критерії МКХ-11 та DSM-5. • 2. Епідеміологія та клінічна специфіка: поширеність, вікові особливості початку та перебігу. • 3. Ранні клінічні маркери: продромальні симптоми та поєднання афективної і психотичної симптоматики. • 4. Диференційна діагностика: відмежування шизоафективного розладу від шизофренії, біполярного афективного розладу й депресії з психотичними симптомами. • 5. Типові клінічні сценарії дебюту й рецидиву захворювання. • 6. Алгоритм дій лікаря первинної ланки в разі підозри на шизоафективний розлад. • 7. Основні принципи ведення пацієнтів у спеціалізованих умовах. • 8. Підходи до профілактики рецидивів та підтримувальної терапії. • 9. Розгляд клінічного випадку з аналізом діагностичних помилок та алгоритму ведення. • 10. Відповіді на запитання учасників.

Імунограма – один із базових інструментів оцінки стану імунної системи, однак її інтерпретація найчастіше викликає труднощі в клінічній практиці. Неправильне трактування показників може призводити до діагностичних помилок, необґрунтованого призначення імуномодулюючих препаратів або до пропуску імунної недостатності. Це ускладнює вибір лікувальної тактики та підвищує ризик хронізації процесу. На цьому майстер-класі ви у режимі онлайн-зустрічі у Google Meet дізнаєтесь про практичне використання імунограми на прикладі реальних клінічних випадків. Ви дізнаєтесь, в яких ситуаціях імунограма дійсно потрібна, як оцінювати її результати в клінічному контексті та коли достатньо тільки динамічного спостереження. Ви навчитесь диференціювати первинні і вторинні імунодефіцити, а також уникати поширених помилок – зокрема рутинного призначення імуномодуляторів «про всяк випадок». Після навчання ви зможете обґрунтовано працювати з імунограмою у щоденній практиці, правильно визначати показання до дослідження, критично оцінювати відхилення в аналізах та формувати індивідуальний план ведення пацієнтів із частими інфекціями, затяжним перебігом хвороб, алергічними або аутоімунними проявами. • I. Роль імунограми у клінічній практиці • II. Основні показники імунограми та їх трактування • III. Клінічні випадки з практики лікаря (аналіз реальних медичних ситуацій) • Покроковий розбір імунограми • Прийняття рішень на основі результатів • Критерії вибору між спостереженням, дообстеженням та лікуванням • IV. Часті помилки у роботі з імунограмою • V. Розбір клінічних випадків учасників заходу та відповіді на запитання

Формат участі: дистанційна участь. Захід: Науково-практична конференція. Регіон: Україна. Вартість: Безкоштовно. Спеціальності: Загальна практика – сімейна медицина; Внутрішні хвороби; Педіатрія; Клінічна лабораторна діагностика; Хірургія; Кардіологія; Рентгенологія; Акушерство та гінекологія; Фізична та реабілітаційна медицина; Управління охороною здоров’я; Пульмонологія; Гастроентерологія; Нефрологія; Геріатрія; Ендокринологія; Бактеріологія; Клінічна біохімія. Програма заходу • Початок: 08.09.2026 11:00:00 • Балів: 3 Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Туляремія може маскуватися під десятки хвороб, і лише підготовлений лікар зможе її вчасно розпізнати. В Україні реєструють спорадичні випадки й сезонні спалахи туляремії, особливо у степових і лісостепових регіонах. У зоні ризику – мисливці, аграрії, працівники тваринництва й ті, хто контактує з дикими гризунами чи комахами-переносниками. У будь-якого пацієнта з гарячкою, лімфаденітом чи незрозумілими виразковими ураженнями шкіри варто тримати туляремію в полі зору. На заході ви дізнаєтесь, як правильно додавати туляремію до диференційної діагностики гострих гарячкових станів, розпізнавати клінічні «маски» хвороби й уникати помилок, які коштують пацієнтам здоров’я і навіть життя. Ви зрозумієте, як грамотно діяти в разі контакту з ендемічними факторами та які схеми антибіотикотерапії дійсно працюють. Після лекції ви зможете впевнено оцінювати випадки з лихоманкою, збільшеними лімфовузлами чи підозрою на ураження ЦНС, знати, коли підозрювати туляремію та які лабораторні методи застосувати. • Актуальність туляремії в Україні: епідеміологія, природна осередковість, сучасні ризики. • Етіологія, патогенез, шляхи передавання; фактори вірулентності збудника. • Клінічні форми захворювання, “маски туляремії”, диференціальна діагностика з іншими гострими гарячковими станами. • Лабораторна діагностика: методи, особливості, алгоритм діагностики у пацієнтів, швидкі тести. • Принципи ефективної антибактеріальної терапії: вибір препаратів, дозування, тривалість, моніторинг ефективності. • Профілактика: перспективи вакцинації, заходи захисту медперсоналу й населення, дії у разі контакту чи підозри на туляремію. • Розгляд клінічних кейсів, алгоритми екстрених дій. • Відповіді на запитання

Лікарі здобудуть навички інтерпретації клінічних проявів: лихоманки, лімфаденопатії, фарингіту, гепатоспленомегалії. Учасники навчаться застосовувати алгоритми диференційної діагностики з CMV, HIV, HHV-6 та Toxoplasma gondii. Програма охоплює трактування гетерофільних антитіл, специфічних серологічних маркерів EBV (VCA IgM, VCA IgG, EBNA), загального аналізу крові з атиповими мононуклеарами, оцінювання ризиків обструкції дихальних шляхів, розриву селезінки, гематологічних і неврологічних ускладнень. Розглядаються формування тактики ведення пацієнта, обґрунтоване призначення симптоматичної терапії та кортикостероїдів, а також рекомендації щодо модифікації способу життя і фізичних навантажень для профілактики ускладнень. Програма заходу • Заняття №1: Інфекційний мононуклеоз. Вірус Епштейна-Барр. Патогенез та патофізіологія. • Ключові клініко-лабораторні маркери диференціації EBV-інфекції, CMV-інфекції та інших станів, що імітують мононуклеозоподібний синдром. • Оптимальна стратегія лабораторної діагностики. Показання до визначення специфічних антитіл до капсидного (VCA), ядерного (EBNA) та раннього (EA) антигенів EBV. • Абсолютні та відносні показання до призначення кортикостероїдів, зокрема при ускладненому перебігу. • Тактика ведення пацієнтів з ускладненнями: гепатит, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, неврологічні порушення. • Визначення термінів безпечного повернення до фізичних навантажень для мінімізації ризику розриву селезінки. • Особливості перебігу EBV-інфекції у імунокомпрометованих пацієнтів та пріоритетні діагностичні й терапевтичні підходи. • Роль противірусних препаратів у лікуванні неускладненого та ускладненого перебігу. • Заняття №2: Клінічні варіанти перебігу ЕБВ-інфекції. Клінічна картина. Ускладнення. • Ключові лабораторні маркери диференціації EBV-інфекції, CMV-інфекції та інших причин мононуклеозоподібного синдрому. • Клініко-лабораторні «червоні прапорці» для негайного виключення гострого лейкозу та інших онкогематологічних захворювань. • Абсолютні та відносні показання до системних глюкокортикостероїдів і найбільш обґрунтовані схеми. • Роль та місце противірусної терапії: ацикловір, ганцикловір. • Терміни обмеження фізичної активності для профілактики розриву селезінки на основі клінічних та сонографічних даних. • Критерії госпіталізації пацієнтів та переведення до відділення інтенсивної терапії. • Тактика ведення пацієнтів з ускладненнями: гепатит з вираженим цитолізом, тромбоцитопенія, гемолітична анемія. • Заняття №3: Діагностичний підхід. Диференційна діагностика. Хронічні форми. • Критерії диференціації EBV-асоційованого мононуклеозу, CMV-інфекції та гострої ВІЛ-інфекції. • Інтерпретація «нетипових» серологічних профілів, зокрема відсутності VCA IgM при наявності VCA IgG та EBNA IgG. • Показання до призначення системних кортикостероїдів. • Тактика ведення пацієнтів з вираженою гепатоспленомегалією та підвищенням рівня печінкових трансаміназ. • Клінічні ситуації для проведення ПЛР-діагностики з визначенням вірусного навантаження EBV. • Рекомендації щодо термінів повернення спортсменів до тренувань. • Роль етіотропної терапії у лікуванні неускладнених та ускладнених форм. • Заняття №4: Лікування у дітей. • Діагностичні обмеження тесту на гетерофільні антитіла (Monospot test). • Тактика ведення пацієнта з вираженою тромбоцитопенією. • Критерії диференційної діагностики між лімфаденопатією та лімфомою. • Клінічні ситуації для застосування системних глюкокортикостероїдів. • Інтерпретація персистенції IgM до капсидного антигену вірусу Епштейна-Барр (VCA) та подальші діагностичні кроки. • Патогенетичні механізми розвитку аутоімунних ускладнень, асоційованих з ВЕБ-інфекцією. • Особливості перебігу у імуноскомпрометованих пацієнтів та алгоритми їх ведення. • Навчальна програма: заняття, конспекти та клінічні задачі. • Опитування до курсу. • Тестування БПР до курсу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Ультразвукова діагностика є одним із базових і найшвидших методів виявлення сечокам’яної хвороби та її ускладнень, даючи змогу оцінити наявність конкрементів, ознаки обструкції та ступінь дилатації чашково-мискової системи. Правильна інтерпретація УЗ-картини має критичне значення для своєчасного прийняття клінічних рішень, особливо в ургентних станах. Недостатній рівень опанування методики може призводити до несвоєчасного виявлення конкрементів, пізньої діагностики обструкції сечових шляхів, прогресування гідронефрозу, розвитку інфекційних ускладнень і втрати функціонального потенціалу нирки. На цьому заході ви навчитеся системно оцінювати ультразвукову картину при сечокам’яній хворобі, зокрема виявляти конкременти різної локалізації, ознаки обструкції та вторинні зміни у нирках. Ви розглянете методики ультразвукової діагностики при нирковій коліці й алгоритми інтерпретації знахідок у разі гострих станів. Також ви зможете точно оцінювати ступінь гідронефрозу в дорослих та дітей із використанням клінічно прийнятих класифікацій (SFU, Radiology, Onen) і діагностувати піонефроз та інші складні випадки. Після проходження майстер-класу ви зможете впевнено інтерпретувати УЗ-ознаки сечокам’яної хвороби та її ускладнень, своєчасно виявляти обструкцію та обґрунтовано визначати тактику ведення пацієнта: від спостереження до ургентного втручання. • Нефролітіаз, уретеролітіаз, цистолітіаз: можливості й обмеження УЗД. • УЗД при нирковій коліці. • УЗ-оцінювання ступеня гідронефрозу в дорослих та дітей (SFU, Radiology, Onen). • Піонефроз. • Складнощі диференціальної діагностики. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Якісне знеболення у паліативних пацієнтів – це результат правильної організації лікувального процесу. У час, коли існують е-рецепти, програми реімбурсації та клінічні настанови, важливо бути впевненим, що ви все робите правильно і пацієнт отримає своєчасне і безпечне знеболення. На цьому заході ви отримаєте чіткі алгоритми виписки е-рецептів для паліативних пацієнтів, дізнаєтесь про актуальні зміни в законодавстві та програмі «Доступні ліки», а також навчитеся правильно обирати препарати і дозування відповідно до індивідуальних потреб пацієнта. Після лекції ви зможете безпомилково забезпечувати паліативне знеболення, оперативно реагувати на відсутність ліків в аптеках і надавати пацієнтам безперервну та безпечну терапію. • Огляд нормативної бази та останніх оновлень • Законодавчі підстави для е-рецепта в Україні: роль eHealth/МІС у формуванні е-рецепта. • Останні зміни щодо можливості призначення знеболювальних паліативним пацієнтам через програму реімбурсації «Доступні ліки». • Статус е-рецепта на наркотичні/психотропні препарати: хронологія змін. • Роль Національної служби здоров’я (НСЗУ) та Програми медичних гарантій у покритті паліативної допомоги. • Державні програми, за якими призначаються опіоїди • Програма «Доступні ліки»: умови участі пацієнта (статус паліативного пацієнта, критерії), які препарати додано для знеболення. • Альтернативні механізми забезпечення (спеціальні програми МОЗ/НСЗУ для пацієнта зі злоякісними новоутвореннями та з іншими захворювання). • Логістика відшкодування: як аптека бачить і реалізує е-рецепт у системі. • Перелік опіоїдів, доступних у програмі реімбурсації «Доступні ліки» • Конкретний перелік опіоїдних анальгетиків, що на момент оновлення додані до переліку лікарських засобів та медичних виробів, які підлягають реімбурсації. • Алгоритм дій, якщо в аптеці немає препарату (альтернативи, аналоги). • Особливості вибору дозування в МІС (медична інформаційна система). • Алгоритм виписки рецептів на безоплатні препарати. • Інструменти пошуку ліків для пацієнта. • Розгляд клінічних кейсів.

1. Відеолекція Грижа поперекового відділу: сучасні підходи до диференціації та реабілітації Первинна оцінка стану пацієнта Відмінності між протрузією, грижею та іншими причинами болю Вибір стратегії реабілітації Практичні протоколи роботи 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Практичний тренінг для лікарів первинної ланки, медичних сестер, фельдшерів та персоналу амбулаторій та ФАПів. За участь передбачено сертифікат БПР: 24 бали. Програма заходу • Практичне відпрацювання сценаріїв консультування у сфері ВІЛ та репродуктивного здоров'я ключовим групам населення • Аналіз та розбір клінічних кейсів • Алгоритми та безпека на рівні ПМД • Комунікація з пацієнтами з різних ключових груп Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

УЗД шлунка та дванадцятипалої кишки є недооціненим методом, хоча вона в багатьох клінічних допомагає швидко зорієнтуватися в діагнозі, оцінити структурні й функціональні зміни та визначити необхідність у більш інвазивніц діагностиці. На цьому заході ви навчитеся правильно використовувати можливості УЗД під час обстеження пацієнтів із диспепсією, болем у верхніх відділах живота, підозрою на патологію шлунка чи дванадцятипалої кишки, а також зрозумієте сильні сторони й обмеження цього методу. Після навчання ви зможете впевнено інтегрувати УЗД в алгоритм діагностики, уникати типових діагностичних помилок та приймати обґрунтовані клінічні рішення щодо подальшого ведення пацієнта. • Можливості та доцільність застосування УЗД шлунка та дванадцятипалої кишки в сучасній клінічній практиці. • Роль УЗД як інструменту диференційної діагностики захворювань органів травної системи в клініці внутрішніх хвороб. • Місце УЗД шлунка в комплексному обстеженні пацієнтів: показання, обмеження та співвідношення з ендоскопічними методами дослідження (ФГДС). • Значення УЗД шлунка та дванадцятипалої кишки в педіатричній практиці. • Визначення структури і функції окремих відділів шлунково-кишкового тракту одночасно в режимі реального часу. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Коли монітор раптом сигналізує про аритмію – секунди вирішують усе. Медична сестра першою помічає зміни, оцінює стан пацієнта і починає дії, які можуть врятувати життя. Гострі порушення ритму – це одна з найпоширеніших причин раптового погіршення стану в стаціонарах та операційних. Необхідно вміти діяти швидко і правильно. На цьому заході ви отримаєте чіткі алгоритми дій у разі бради- й тахіаритмій, розглянете основи розпізнавання небезпечних ритмів, навчитеся користуватися дефібрилятором, кардіостимулятором та підбирати необхідні препарати. Окрема увага буде приділена практичним ситуаціям: що робити, коли лікаря ще немає поруч, а рішення треба приймати негайно. Після заняття ви зможете впевнено реагувати на будь-які порушення серцевого ритму, уникати типових помилок та підтримувати стабільність пацієнта навіть у критичні моменти. • Вступ. Актуальність теми • Роль медичної сестри у ранньому виявленні змін ритму та своєчасному реагуванні. • Командний підхід до надання невідкладної допомоги. • Основи розпізнавання порушень ритму • Ознаки бради- й тахіаритмій. • Відмінності між небезпечними та відносно стабільними ритмами. • Моніторинг ЕКГ: що має знати медична сестра. • Алгоритм дій у разі аритмій • Первинне оцінювання стану пацієнта (A–B–C, пульс, свідомість, сатурація). • Коли розпочинати СЛР. • Виклик лікаря/команди реанімації. • Підготовка медикаментів та апаратури. • Препарати для невідкладної допомоги • Основні антиаритмічні засоби. • Підготовка шприців та дозування. • Зберігання й готовність лікарських засобів до введення. • Апаратура та дії при електричній терапії • Використання дефібрилятора: підготовка, безпечне застосування. • Кардіоверсія та пейсинг: роль медичної сестри. • Перевірка обладнання перед чергуванням. • Профілактика помилок і роль тренінгів • Типові помилки у роботі з аритміями. • Значення регулярних симуляційних занять для медсестринського персоналу. • Психологічна готовність до дій у критичній ситуації. • Підсумок та обговорення клінічних кейсів • Відповіді на запитання учасників

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Ідентифікувати клінічні маркери та “червоні прапорці”, що вказують на вторинний характер артеріальної гіпертензії. 2. Формувати план диференційної діагностики на основі фенотипу пацієнта та клінічних особливостей перебігу захворювання. 3. Застосовувати сучасні діагностичні алгоритми для верифікації ендокринних, ренальних та васкулярних причин АГ. 4. Інтерпретувати результати лабораторних тестів (альдостерон-ренінове співвідношення, кортизол, метанефрини) та інструментальних досліджень. 5. Визначати показання для скринінгу на синдром обструктивного апное сну як причину резистентної гіпертензії. 6. Розробляти індивідуалізовану стратегію ведення пацієнтів зі встановленою причиною вторинної гіпертензії. 7. Визначати критерії для направлення пацієнта до вузьких спеціалістів (ендокринолога, нефролога, кардіохірурга). Які групи пацієнтів підлягають обов’язковому скринінгу на вторинну артеріальну гіпертензію? Клінічні ознаки та фенотипові особливості пацієнтів з ендокринними гіпертензіями (первинний альдостеронізм, феохромоцитома, синдром Кушинга). Алгоритм діагностики реноваскулярної гіпертензії: коли запідозрити та які методи обстеження застосувати? Диференційна діагностика гіпертензії у молодих пацієнтів: від коарктації аорти до моногенних форм. Резистентна та рефрактерна артеріальна гіпертензія: як виключити вторинні причини? Роль синдрому обструктивного апное сну (СОАС) у розвитку та прогресуванні артеріальної гіпертензії. Які лабораторні та інструментальні методи є “золотим стандартом” у діагностиці різних форм вторинної АГ? Особливості медикаментозної терапії при різних типах вторинних гіпертензій. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Головний біль у дитини не завжди є маркером неврологічної патології. Часто він виникає через шкільний стрес, тривогу, порушення сну, емоційне виснаження або хронічне перевантаження, яке прийнято списувати на перехідний вік чи зловживання екранним часом. Важливо вміти своєчасно відрізнити мігрень від функціонального болю та не пропустити супутню психічну патологію, адже у разі помилок пацієнт може тривалий час приймати симптоматичну терапію, яка не матиме задовільного ефекту. На цьому заході ви розберете сучасні підходи до діагностики головного болю в дітей відповідно до ICHD-3, розглянете центральні механізми виникнення болю та психоемоційні тригери формування симптоматики, а також навчитеся будувати повноцінну біопсихосоціальну модель ведення пацієнта. Ви отримаєте практичні алгоритми оцінювання психоемоційного стану дитини і зможете правильно комбінувати медикаментозні й немедикаментозні методи терапії. Після навчання ви будете впевнено працювати з дітьми та підлітками, які мають хронічний або рецидивний головний біль чи супутні психоемоційні порушення, і планувати ефективну терапевтичну стратегію. • Визначення та поширеність головного болю в дітей як одного з найчастіших неврологічних синдромів у дитячій практиці. • Ймовірні механізми патогенезу з акцентом на нейробіологічні та центральні механізми болю. • Критерії діагностики відповідно до сучасної класифікації ICHD-3 та клінічних підходів. • Роль психоемоційних факторів у формуванні й тригерах головного болю в дітей. • Біопсихосоціальна модель розвитку головного болю відповідно до багатофакторності процесу. • Коморбідні психіатричні розлади як фактор ускладнення та хронізації симптоматики. • Складнощі діагностики й типові клінічні помилки у веденні пацієнтів. • Немедикаментозні та фармакологічні методи лікування нападів і профілактики. • Прогноз перебігу головного болю в дітей залежно від своєчасності діагностики й підходу до лікування. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).

Кількість звернень із запитами щодо гендерної ідентичності зростає. Питання «чи можна мені почати гормони?», мовчазний підліток, який уникає погляду, або дитина, що наполягає на використанні інших займенників – нині це не рідкість. Кожне неправильне слово посилює тривожність, невдало сформульоване припущення руйнує довіру, а недооцінена коморбідність може стати тригером для аутоагресії. Безпечна комунікація і точне клінічне оцінювання відіграють вирішальну роль у веденні таких випадків. На цьому заході ви отримаєте алгоритми дії для трьох вікових груп: дитина, підліток, дорослий. Ви навчитеся відрізняти гендерну дисфорію від депресії, тривожності, аутизму, МРО та розладів харчової поведінки, оцінювати ризики суїцидальності й аутоагресії, а також визначати, коли вистачить психотерапії, а коли направити до ендокринолога. На вас чекає розбір реальних клінічних випадків: дорослий перед гормональною терапією, підліток із депресією, дитина зі стресом і поведінковими змінами. Жодних ідеологій – лише клінічна логіка та етика. Після навчання ви будете впевнено працювати з гендерно різними пацієнтами, розрізнятимете терміни й займенники, а також будете розпізнавати ризики й не проґавите суїцидальні сигнали. • Основні виклики в медичній, психіатричній та психотерапевтичній практиці • Базові поняття й система термінів • Біологічна стать, гендерна ідентичність, гендерна експресія • Гендерна дисфорія vs. гендерний стрес vs. звичайна різноманітність ідентичності • Вікова еволюція гендерного самовизначення • Психічне благополуччя і диференційна діагностика • Ризик тривожності, депресії, самоушкоджувальної поведінки у гендерно різних осіб • Гендерна дисфорія vs. аутизм, депресія, МРО, розлади харчової поведінки • Як коморбідність впливає на клінічні рішення • Мультидисциплінарний підхід • Функція психіатра: діагностика коморбідності, оцінювання дисфорії, ризиків та безпеки • Роль психолога/психотерапевта: підтримка процесу самопізнання, робота зі стресом, інтеграція досвіду • Роль ендокринолога: показання до гормональної терапії, медичний моніторинг • Вікові аспекти • Дошкільний/дитячий вік: як відрізнити пошук ідентичності від стійкого транс-досвіду • Підлітки: соціальний перехід, сімейна робота, кризові реакції • Дорослі: психосоціальні та медичні аспекти переходу • Етичні питання і комунікація • Клініцист як безпечний простір і фактор підтримки • Повага до автономії пацієнта • Принципи інформованої згоди, безпечне спілкування, небінарні підходи • 7. Медична підтримка та гормональна терапія • Що має знати психіатр і психолог про показання й протипоказання ГТ • Основи скринінгу психічного стану перед втручанням • Моніторинг психічних та ендокринних змін під час терапії • Психотерапевтичні підходи та клінічні інструменти • Психотерапія підтримки, гештальт-підхід, тілесні підходи, сімейна робота • Робота зі стигмою, внутрішнім конфліктом, травмою • Реалістичний шлях супроводу пацієнта без нав’язування напряму • Практичні кейси та клінічні дискусії • Кейс 1. Дитина 8 років з гендерною дискомфортністю і тривожністю • Кейс 2. Підліток 15 років з вираженим гендерним дискомфортом і депресією • Кейс 3. Доросла особа 28 років, що планує гормональну терапію, але має коморбідну психіатричну історію • Варіанти ведення, розрив між очікуваннями пацієнта й клініциста • Робота з сім’єю, ризики, запити на медичні втручання • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Своєчасна діагностика патології легень — запорука правильної тактики лікування 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Своєчасна діагностика патології легень — запорука правильної тактики лікування. УЗД легень дозволяє швидко та безпечно виявити зміни, які не завжди помітні на рентгені чи КТ, і допомагає лікарю прийняти клінічне рішення без зволікань. На заході ви дізнаєтесь про основні УЗ-ознаки норми та перших патологічних змін, як діагностувати пневмонію та пневмоторакс bedside, які бувають типові помилки під час інтерпретації та як їх уникати, а також про практичні алгоритми й клінічні кейси з реальних ситуацій. Приєднуйтесь і вдосконалюйте свої навички ультразвукової діагностики! Сучасно. Практично. Evidence-based. Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Вагітність після ДРТ належить до категорії складних спостережень, оскільки супроводжується підвищеною частотою акушерських ризиків, необхідністю індивідуалізованого підходу і часто – вже розпочатою підтримувальною терапією. На етапі первинного прийому формується подальша тактика ведення, тож якість збору анамнезу й оцінювання факторів ризику безпосередньо визначає безпеку матері та плода. На цьому заході ви навчитеся проводити точне оцінювання пацієнтки з вагітністю після ДРТ на етапі поставлення на облік, зокрема розглянете деталізований збір анамнезу безпліддя, оцінювання методу лікування та його потенційного впливу на перебіг вагітності. Ви засвоїте принципи ведення пацієнток під час передання з ДРТ-центрів в амбулаторну практику, показання й терміни підтримувальної терапії, а також особливості інтерпретації комбінованого пренатального скринінгу. Після навчання ви зможете структурувати первинний прийом пацієнтки після ДРТ, обґрунтовано приймати рішення щодо продовження або корекції підтримувальної терапії та формувати чіткий алгоритм ведення вагітності. • Чому вагітність після ДРТ – окрема ризикова категорія? • Роль лікаря на етапі первинного прийому: деталізувальний опитувальник щодо визначення факту безпліддя в анамнезі • Визначення методу лікування та потенційні наслідки під час вагітності • Особливості передання пацієнтки від ДРТ-відділення до жіночої консультації • Оптимальний термін поставлення на облік • Підтримувальна терапія: показання, терміни, потреба в пролонгації • Особливості комбінованого пренатального скринінгу • Розбір клінічних випадків • Відповіді на запитання

1. Відеолекція Фізична терапія для фахівців: як не вигоріти тілом, коли вигорів емоційно Як виглядає тілесне вигорання: мікроознаки Основи тілесної саморегуляції для фахівця (під час роботи та після) Межі в роботі з “емоційно важкими” пацієнтами Протокол “швидкого перезавантаження” за 3–5 хвилин Превенція вигорання: щоденні мікрозвички 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

До 60% пацієнтів з хронічними дерматологічними захворюваннями мають симптоми тривожності або депресії. Шкіра й нервова система мають спільне ембріональне походження та взаємодіють через складні нейроімунні та нейроендокринні механізми. Психоемоційні фактори можуть провокувати або посилювати перебіг дерматозів, водночас видимі шкірні прояви нерідко стають джерелом психологічного дистресу. Розуміння взаємодії «шкіра–мозок» дає змогу точно оцінювати причини рецидивів та ефективніше будувати лікувальну тактику. На цьому заході ви дізнаєтеся про біологічні механізми взаємодії між нервовою системою та шкірою, роль стресу як тригера дерматологічних захворювань, а також про вплив хронічних дерматозів на психічне здоров’я пацієнтів. Ви розглянете нейропсихологічні механізми хронічного свербежу, поведінкові психодерматологічні розлади, зокрема дерматиломанію і трихотиломанію, а також проблему стигматизації пацієнтів з видимими шкірними змінами. Окрім цього, ви навчитесь користуватися базовими інструментами скринінгу психічних розладів у дерматологічній практиці та дізнаєтеся принципи міждисциплінарної взаємодії між психіатром і дерматологом. Після навчання ви зможете розпізнавати психодерматологічні фактори у пацієнтів із псоріазом, атопічним дерматитом, акне, розацеа чи хронічним свербежем, а також у разі загострень дерматозів після стресу. • 1. Шкіра–мозок: біологічний зв’язок. Шкіра – нейроімунний орган. • 2. Стрес як тригер дерматологічних захворювань: психоемоційні фактори можуть провокувати або посилювати перебіг багатьох дерматозів. • 3. Хронічні дерматози і психічне здоров’я: вплив тривалого перебігу шкірних захворювань на рівень тривожності, депресії та соціальної адаптації. • 4. Свербіж як нейропсихологічний симптом: хронічний свербіж – приклад прямої взаємодії між мозком і шкірою. • 5. Поведінкові та психодерматологічні розлади: дерматиломанія, трихотиломанія та інші поведінкові фактори. • 6. Стигматизація та психологічний дистрес: видимі шкірні зміни, соціальна стигматизація, зниження самооцінки та емоційні розлади. • 7. Дисморфічний розлад тіла в дерматології та косметології. • 8. Скринінг психічних розладів у дерматологічній практиці: PHQ-9, GAD-7, DLQI для виявлення психоемоційного компонента. • 9. Сучасне ведення психодерматологічних станів, інтегрована модель «шкіра–мозок»: коли підозрювати психічний компонент, коли направляти до психолога/психотерапевта/психіатра, роль психотерапії та психофармакології (антидепресанти, СІЗЗС, анксіолітики). • 10. Відповіді на запитання учасників.