Заходи БПР — Педіатрія 2026

Система фінансування амбулаторної допомоги в межах Програми медичних гарантій зазнає постійних оновлень. Вимоги Національної служби здоров’я України до закладів охорони здоров’я стають дедалі більш деталізованими та орієнтованими на контроль якості даних. У 2026 році амбулаторний пакет НСЗУ зазнав низки оновлень, що стосуються організації послуг, кадрового забезпечення, правил ведення електронної медичної документації та підходів до моніторингу. Для керівників закладів, медичних директорів, лікарів та фахівців, залучених до роботи з Програмою медичних гарантій, важливо не лише знати нормативну базу, а й розуміти практичну логіку функціонування амбулаторного пакета й механізми його фінансування. На цьому заході ви розберете принципи фінансування амбулаторної допомоги, структуру оплати пакета й сучасні вимоги до організації роботи закладу охорони здоров’я. Ви навчитеся вести електронні медичні записи, уникати помилок у кодуванні та реєстрації послуг в ЕСОЗ, а також розглянете чіткий взаємозв’язок між якістю документування й фінансовими надходженнями закладу. Після навчання ви зрозумієте логіку роботи амбулаторного пакета НСЗУ, зможете мінімізувати ризики фінансових втрат і покращити готовність закладу до моніторингів та аудитів. • 1. Логіка фінансування амбулаторної допомоги. Типові управлінські виклики для закладів охорони здоров’я. Основні зміни й акценти контрактування НСЗУ у 2026 році. • 2. Структура оплати амбулаторного пакета. Пріоритетні й базові амбулаторні послуги. Консультативні послуги, діагностичні тести і процедури в межах пакета. Вимоги до кадрового забезпечення. • 3. Робота з електронними медичними записами. Типові помилки у кодуванні та реєстрації послуг. Взаємозв’язок документації та фінансування. • 4. Типові порушення й помилки у роботі в межах амуклаторного пакета медичних послуг. • 5. Оновлення 2026 року: що змінилось у роботі з амбулаторним пакетом. • 6. Аналіз типових кейсів із практики. • 7. Відповіді на запитання учасників.

Психічні розлади в онкологічних пацієнтів часто маскуються під прояви основного захворювання або наслідки лікування, тому їх легко пропустити, а це знижує прихильність до терапії та ускладнює комунікацію. На заході ви розберете алгоритми раннього скринінгу та маршрутизації пацієнтів, а також практичні інструменти PHQ-9, GAD-7 і Distress Thermometer та дії команди під час операції й awake surgery. Після навчання ви зможете відрізняти нормальну реакцію на онкодіагноз від клінічно значущого психічного розладу, своєчасно залучати психіатра чи психотерапевта та впевнено працювати з емоційно складними пацієнтами. • Вступ • Актуальність психічних розладів у пацієнтів з онкологічною патологією • Вплив психічного стану на прогноз, прихильність до лікування та якість життя • Роль лікаря будь-якої спеціальності у виявленні психічних порушень • Основні психічні розлади в онкології • Депресивні розлади (реакція на діагноз vs клінічна депресія, фактори ризику) • Тривожні розлади та панічні стани • ПТСР у пацієнтів з травматичним медичним досвідом • Делірій та когнітивні порушення • Соматичні vs психогенні симптоми • Раннє виявлення та комунікація • «Червоні прапори» для лікаря • Короткі скринінгові інструменти (PHQ-9, GAD-7, Distress Thermometer) • Як говорити з пацієнтом про психічний стан • Типові помилки в комунікації • Особливості ведення пацієнтів перед та під час нейрохірургічного втручання • Психоемоційна підготовка до операції • Awake surgery: ключові принципи для не-психіатрів • Роль мультидисциплінарної команди • Ризики інтраопераційних психічних реакцій • Клінічні кейси • Кейс 1: Пухлина мозку + ПТСР • Особливості анамнезу • Awake surgery • Інтраопераційні флешбеки • Реакції пацієнта та дії команди • Практичні висновки • Кейс 2: Пухлина мозку + депресія • Реакція на діагноз • Вплив депресії на лікування • Інтраопераційна оцінка мовлення • Післяопераційний стан • Практичні висновки • Практичні алгоритми для лікаря • Дії при виявленні депресії, ПТСР, відмови від лікування • Коли направляти до психіатра/психотерапевта • Базові інструменти підтримуючої комунікації • Модель міждисциплінарної взаємодії • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Інтерпретація неспецифічних симптомів (субфебрилітет, втрата ваги, астенія) як маркерів туберкульозу за відсутності кашлю. 2. Диференційна діагностика туберкульозної інфекції з бактеріальними пневмоніями, сепсисом, лімфопроліферативними захворюваннями та пухлинами ЦНС. 3. Розпізнавання рентгенологічних ознак дитячого туберкульозу: лімфаденопатія внутрішньогрудних лімфовузлів, ателектаз, міліарна дисемінація. 4. Застосування КТ та МРТ для верифікації діагнозу при підозрі на позалегеневі форми. 5. Алгоритм дій при підозрі на туберкульозний менінгіт: показання до люмбальної пункції, трактування змін у лікворі. 6. Ідентифікація клінічних проявів генералізованої БЦЖ-інфекції та її зв’язку з первинними імунодефіцитами. 7. Ведення пацієнтів з контакту з хворими на бацилярний туберкульоз, оцінка ризиків для невакцинованих дітей. 8. Застосування молекулярно-генетичних методів (GeneXpert) для швидкої діагностики та визначення чутливості до рифампіцину. Програма заходу • Відеозаняття — 33:13 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

1. Відеолекція Гемокультури в практиці бактеріолога: Визначення поняття "гемокультури" Основні різновиди флаконів для гемокультивування
 Автоматизація гемокультивування
 Алгоритм коректного забору біоматеріалу в флакони
 Інтерферуючі фактори в процесі гемокультивування
 Способи ідентифікації позитивних зразків
 Як уникнути контамінації гемокультур 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Patient Blood Management (PBM) – це сучасна стратегія, яку рекомендують ВООЗ та провідні міжнародні професійні товариства, що спрямована на раціональний менеджмент ресурсами крові пацієнта, профілактику анемії та зменшення потреби у переливанні донорських компонентів крові. У сфері акушерства та гінекології ця концепція має особливе значення, адже дає змогу системно підходити до ведення вагітних із ризиком анемії, планування пологів та профілактики акушерських кровотеч. На цьому заході ви розглянете сучасні принципи PBM в акушерстві, фізіологічні зміни складу крові під час вагітності, а також алгоритми скринінгу та лікування анемії у вагітних. Ви розберете менеджмент залізодефіциту, зокрема використання пероральних і внутрішньовенних препаратів заліза та контроль ефективності терапії. Окрім цього, ви дізнаєтеся про механізми алоімунізації, скринінг ризику гемолітичної хвороби плода й новонародженого і сучасні підходи до ведення RhD-негативної вагітності. Після після навчання ви зможете системно застосовувати принципи Patient Blood Management у щоденній практиці та своєчасно брати під контроль акушерські кровотечі. • 1. Основи PBM в акушерстві. Концепція Patient Blood Management. Чому вагітні – група високого ризику крововтрат. Три стовпи PBM в акушерстві. • 2. Гематологічні та фізіологічні зміни під час вагітності: циркуляторні зміни та зміни системи коагуляції. Роль плаценти і матки в гемодинаміці. Клінічні наслідки змін під час вагітності. • 3. Потреба у залізі залежно від триметра вагітності. Скринінг анемії у вагітних, інтерпретація лабораторних показників. • 4. Менеджмент залізодефіциту: пероральні препарати заліза; побічні ефекти та їх корекція; показання до внутрішньовенного заліза. Контроль ефективності лікування залізодефіциту. Післяпологова анемія. • 5. Третій період пологів та фізіологія крововтрати: механізм відшарування плаценти; нормальна крововтрата під час пологів; методи оцінювання крововтрати. Чому візуальне оцінювання часто дає хибні результати. • 6. Гемолітична хвороба плода й новонародженого. Механізм алоімунізації, клінічні наслідки для плода та новонародженого. Скринінг вагітних із ризиком HDFN. • 7. Ведення RhD-негативної вагітності: алгоритм спостереження. Застосування RhD-імуноглобуліну, профілактика алоімунізації, можливі побічні реакції. • 8. Клінічні кейси: аналіз клінічних випадків. Формування плану ведення пацієнтки. Застосування принципів PBM. • 9. Відповіді на запитання учасників.

Даний Курс БПР присвячений темі вірусного гепатиту C в умовах війни. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Лікарі здобудуть наступні навички: Застосування сучасних скринінгових та діагностичних алгоритмів ВГС, адаптованих до умов обмежених лабораторних можливостей. Інтерпретація результатів серологічних маркерів та вірусного навантаження (HCV RNA) для верифікації діагнозу та визначення тактики лікування. Використання неінвазивних методів оцінки фіброзу печінки (шкали APRI, FIB-4) за неможливості проведення еластографії. Вибір оптимальних схем пангенотипних противірусних препаратів прямої дії (ПППД) з урахуванням доступності та клінічної ситуації. Ведення пацієнтів з ВГС та супутньою патологією, зокрема посттравматичними станами. Організація моніторингу ефективності терапії (оцінка СВВ12) та менеджмент побічних реакцій в умовах порушеної логістики. Розробка стратегій мікроелімінації ВГС у групах високого ризику, включаючи військовослужбовців та внутрішньо переміщених осіб. Консультування пацієнтів щодо прихильності до лікування та профілактики реінфекції в умовах воєнного стану. Застосовувати оновлені діагностичні алгоритми для верифікації вірусних гепатитів B, C та D згідно з рекомендаціями EASL 2025. Індивідуалізувати вибір противірусної терапії прямої дії (DAA) для гепатиту С, враховуючи генотип вірусу, попередній досвід лікування та наявність цирозу. Оптимізувати схеми лікування хронічного гепатиту B, включаючи критерії початку та припинення терапії аналогами нуклеоз(т)идів. Володіти тактикою ведення пацієнтів з ко-інфекцією ВГВ/ВГD, ВГС/ВІЛ, спираючись на нові клінічні дані. Інтерпретувати результати неінвазивних методів оцінки фіброзу печінки (еластографія, біомаркери) для стратифікації ризиків та моніторингу. Здійснювати моніторинг ефективності та безпеки лікування, своєчасно виявляти та корегувати побічні ефекти сучасних противірусних препаратів. Розробляти стратегії скринінгу та спостереження за пацієнтами з високим ризиком розвитку гепатоцелюлярної карциноми після ерадикації ВГС. Програма заходу • Заняття 1 — 02:12:31 • Які скринінгові стратегії щодо ВГС є пріоритетними для військовослужбовців та цивільного населення в умовах бойових дій? • Як верифікувати активну ВГС-інфекцію та прийняти рішення про початок терапії за відсутності кількісного тестування на HCV RNA? • Які неінвазивні методи оцінки стадії фіброзу печінки є валідними та доступними в умовах обмежених ресурсів? • Критерії вибору пангенотипних схем ПППД: як оптимізувати терапію з огляду на доступність препаратів та індивідуальні особливості пацієнта? • Як керувати лікарськими взаємодіями між ПППД та препаратами, що використовуються при невідкладних станах та бойовій травмі? • Тактика ведення пацієнтів, які перервали курс лікування ВГС через бойові дії або евакуацію: коли і як відновлювати терапію? • Як забезпечити безперервність лікування та моніторингу у внутрішньо переміщених пацієнтів з ВГС? • Особливості лікування ВГС у пацієнтів з коінфекціями (ВІЛ, ВГВ) та супутньою психіатричною патологією. • Заняття №2: Новини гепатології. EASL 2025. Що нового у підходах ведення хворих на вірусні гепатити • Які ключові зміни в діагностичних критеріях та алгоритмах скринінгу вірусних гепатитів пропонує EASL у 2025 році? • Які нові терапевтичні режими для лікування гепатиту С рекомендовані як перша лінія, особливо для складних груп пацієнтів (з невдачею попередньої терапії, декомпенсованим цирозом)? • Як змінилася тактика ведення пацієнтів з хронічним гепатитом В: нові критерії початку лікування, концепція функціонального одужання та роль комбінованої терапії? • Які оновлені підходи до діагностики та лікування гепатиту D (дельта-вірусу), зокрема ефективність булевіртиду та інших нових препаратів? • Як вести пацієнтів після досягнення стійкої вірусологічної відповіді (SVR) при ВГС: оновлені рекомендації щодо скринінгу гепатоцелюлярної карциноми? • Які особливості лікування вірусних гепатитів у особливих популяціях: вагітних, пацієнтів з імуносупресією, реципієнтів трансплантованих органів? • Чи існують нові дані щодо менеджменту позапечінкових проявів вірусних гепатитів та їх впливу на довгостроковий • Заняття №3: EASL 2025. Нові клінічні рекомендації. Ведення хворих на хронічний гепатит В • Які ключові зміни у визначенні фаз хронічної HBV-інфекції та критеріях встановлення діагнозу хронічного гепатиту B пропонують рекомендації EASL 2025? • Як змінились показання до початку противірусної терапії, зокрема для пацієнтів з високим вірусним навантаженням та нормальним рівнем АЛТ? • Які оновлені терапевтичні цілі та кінцеві точки лікування ХГВ, і яка роль функціонального одужання (втрата HBsAg) у новій парадигмі? • Як вести пацієнтів з ХГВ перед та під час імуносупресивної терапії для профілактики реактивації вірусу? • Як вести вагітних з ХГВ для запобігання перинатальної передачі вірусу згідно з новими даними? • Яке місце неінвазивних методів оцінки фіброзу печінки (еластографія, біомаркери) у нових діагностичних та моніторингових алгоритмах? • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Надмірна сонливість є однією з найбільш недооцінених скарг. Коли пацієнти говорять «постійно хочу спати», «не висипаюсь» або «немає сил», за цим можуть приховуватися центральні розлади гіперсомнолентності, психіатричні й ендокринні захворювання, наслідки черепно-мозкової травми, порушення циркадного ритму або медикаментозно-індуковані стани. Розуміння гіперсомнії виходить далеко за межі надмірного сну – це складний нейробіологічний феномен, пов’язаний із дисфункцією систем підтримання неспання, орексинової регуляції та нейромедіаторного балансу. На цьому заході ви навчитеся проводити диференційну діагностику між сонливістю і втомою, оцінювати скарги пацієнта з позиції сучасної сомнології та формувати алгоритм діагностичного пошуку при гіперсомнії. Ви розглянете нейробіологічні механізми центральних розладів гіперсомнолентності, зокрема нарколепсію, ідіопатичну гіперсомнію та синдром Кляйне-Левіна, а також їхні клінічні прояви й сучасні діагностичні критерії. Також ви розберете розлади сну, асоційовані з надмірною денною сонливістю, наприклад синдром обструктивного апное уві сні, джетлаг та порушення циркадного ритму. Після навчання ви зможете визначати потенційно небезпечні причини гіперсомнії та обирати доцільний обсяг обстеження й лікування відповідно до клінічної ситуації. • Актуальність теми. • Гіперсомнія як нейробіологічний феномен: • як правильно інтерпретувати скаргу; • гіперсомнія vs втома. • Нарколепсія. • Ідіопатична гіперсомнія. • Синдром Кляйне–Левіна. • Розлади сну, асоційовані з гіперсомнією: • синдром обструктивного апное уві сні; • розлади циркадного ритму; • джетлаг. • Гіперсомнія як симптом соматичних захворювань: • гіпотиреоз; • наслідки черепно-мозкової травми. • Психіатричні причини гіперсомнії: • атипова депресія; • біполярний афективний розлад. • Медикаментозно-індукована гіперсомнія: • бензодіазепіни; • опіати; • антигістамінні препарати. • Висновки. • Відповіді на запитання.

Лікарі здобудуть навички інтерпретації клінічних проявів: лихоманки, лімфаденопатії, фарингіту, гепатоспленомегалії. Учасники навчаться застосовувати алгоритми диференційної діагностики з CMV, HIV, HHV-6 та Toxoplasma gondii. Програма охоплює трактування гетерофільних антитіл, специфічних серологічних маркерів EBV (VCA IgM, VCA IgG, EBNA), загального аналізу крові з атиповими мононуклеарами, оцінювання ризиків обструкції дихальних шляхів, розриву селезінки, гематологічних і неврологічних ускладнень. Розглядаються формування тактики ведення пацієнта, обґрунтоване призначення симптоматичної терапії та кортикостероїдів, а також рекомендації щодо модифікації способу життя і фізичних навантажень для профілактики ускладнень. Програма заходу • Заняття №1: Інфекційний мононуклеоз. Вірус Епштейна-Барр. Патогенез та патофізіологія. • Ключові клініко-лабораторні маркери диференціації EBV-інфекції, CMV-інфекції та інших станів, що імітують мононуклеозоподібний синдром. • Оптимальна стратегія лабораторної діагностики. Показання до визначення специфічних антитіл до капсидного (VCA), ядерного (EBNA) та раннього (EA) антигенів EBV. • Абсолютні та відносні показання до призначення кортикостероїдів, зокрема при ускладненому перебігу. • Тактика ведення пацієнтів з ускладненнями: гепатит, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, неврологічні порушення. • Визначення термінів безпечного повернення до фізичних навантажень для мінімізації ризику розриву селезінки. • Особливості перебігу EBV-інфекції у імунокомпрометованих пацієнтів та пріоритетні діагностичні й терапевтичні підходи. • Роль противірусних препаратів у лікуванні неускладненого та ускладненого перебігу. • Заняття №2: Клінічні варіанти перебігу ЕБВ-інфекції. Клінічна картина. Ускладнення. • Ключові лабораторні маркери диференціації EBV-інфекції, CMV-інфекції та інших причин мононуклеозоподібного синдрому. • Клініко-лабораторні «червоні прапорці» для негайного виключення гострого лейкозу та інших онкогематологічних захворювань. • Абсолютні та відносні показання до системних глюкокортикостероїдів і найбільш обґрунтовані схеми. • Роль та місце противірусної терапії: ацикловір, ганцикловір. • Терміни обмеження фізичної активності для профілактики розриву селезінки на основі клінічних та сонографічних даних. • Критерії госпіталізації пацієнтів та переведення до відділення інтенсивної терапії. • Тактика ведення пацієнтів з ускладненнями: гепатит з вираженим цитолізом, тромбоцитопенія, гемолітична анемія. • Заняття №3: Діагностичний підхід. Диференційна діагностика. Хронічні форми. • Критерії диференціації EBV-асоційованого мононуклеозу, CMV-інфекції та гострої ВІЛ-інфекції. • Інтерпретація «нетипових» серологічних профілів, зокрема відсутності VCA IgM при наявності VCA IgG та EBNA IgG. • Показання до призначення системних кортикостероїдів. • Тактика ведення пацієнтів з вираженою гепатоспленомегалією та підвищенням рівня печінкових трансаміназ. • Клінічні ситуації для проведення ПЛР-діагностики з визначенням вірусного навантаження EBV. • Рекомендації щодо термінів повернення спортсменів до тренувань. • Роль етіотропної терапії у лікуванні неускладнених та ускладнених форм. • Заняття №4: Лікування у дітей. • Діагностичні обмеження тесту на гетерофільні антитіла (Monospot test). • Тактика ведення пацієнта з вираженою тромбоцитопенією. • Критерії диференційної діагностики між лімфаденопатією та лімфомою. • Клінічні ситуації для застосування системних глюкокортикостероїдів. • Інтерпретація персистенції IgM до капсидного антигену вірусу Епштейна-Барр (VCA) та подальші діагностичні кроки. • Патогенетичні механізми розвитку аутоімунних ускладнень, асоційованих з ВЕБ-інфекцією. • Особливості перебігу у імуноскомпрометованих пацієнтів та алгоритми їх ведення. • Навчальна програма: заняття, конспекти та клінічні задачі. • Опитування до курсу. • Тестування БПР до курсу. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть навички диференційної діагностики шкірних та системних інфекцій у дітей, інтерпретації результатів мікробіологічних досліджень і антибіотикограм, а також розробки алгоритмів емпіричної та таргетної антибіотикотерапії. У програмі розглядаються ведення пацієнтів з бактеріємією, сепсисом, інфекційним ендокардитом та остеомієлітом, менеджмент токсин-опосередкованих синдромів, застосування сучасних клінічних протоколів і рекомендацій у педіатричній практиці. Окрему увагу приділено епідеміологічним тенденціям поширення MRSA, вибору стартової антибіотикотерапії, тривалості лікування, підходам до терапії рецидивуючих інфекцій шкіри та м’яких тканин, показанням до хірургічного дренування, диференційній діагностиці стафілококових і стрептококових уражень шкіри та стратегіям деколонізації носіїв MRSA. Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Здійснювати цілеспрямований збір анамнезу для ідентифікації та класифікації черепно-мозкової травми (ЧМТ). 2. Застосовувати стандартизовані нейропсихологічні скринінгові інструменти для оцінки когнітивних та поведінкових порушень. 3. Проводити диференційну діагностику між нейроповедінковими наслідками ЧМТ та первинними психічними розладами (ПТСР, депресія, тривожні розлади). 4. Розробляти індивідуалізовані плани фармакотерапії, що враховують патофізіологічні механізми посттравматичних змін. 5. Алгоритмізувати підходи до менеджменту специфічних синдромів: апатії, емоційної лабільності, агресивності та виконавчої дисфункції. 6. Визначати показання для направлення пацієнта до суміжних спеціалістів (невролога, нейропсихолога, реабілітолога) для мультидисциплінарного ведення. Питання, що розглядаються: • Які патофізіологічні механізми лежать в основі розвитку афективних, когнітивних та поведінкових розладів після ЧМТ? • Як клінічно розмежувати симптоми, що є прямим наслідком ЧМТ, від проявів супутніх психічних розладів, зокрема ПТСР? • Яка роль та обмеження сучасних методів нейровізуалізації (МРТ, ПЕТ) у діагностиці та прогнозуванні нейроповедінкових наслідків ЧМТ? • Які групи психофармакологічних препаратів є препаратами вибору для корекції емоційної дисрегуляції, апатії та агресії у посттравматичному періоді? • Які існують доказові протоколи ведення пацієнтів з подвійною діагностикою ЧМТ та розладів, пов’язаних з вживанням психоактивних речовин? • Які немедикаментозні методи (когнітивна реабілітація, TBI-focused психотерапія) мають доведену ефективність у пацієнтів з наслідками ЧМТ? Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Система оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) з 1 січня 2025 року замінила звичну для лікарів систему МСЕК. Для первинної ланки це означає нові підходи до направлення пацієнтів, інший акцент в оцінці стану та роботу з електронною системою оцінювання. На майстер-класі розглянемо, як працює система ЕКОПФО та яку роль у ній відіграє лікар первинної ланки. Основна увага буде приділена практичним аспектам: коли варто думати про направлення, як оцінювати функціональний стан пацієнта та які документи необхідно підготувати. Мета майстер-класу - дати лікарям первинної ланки зрозумілий практичний алгоритм роботи з ЕКОПФО, допомогти впевнено орієнтуватися в новій системі та уникати типових помилок у щоденній практиці. Теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів. Без води — тільки доказові знання, що мають значення. До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику. Перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги. Зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Програма заходу • ✅ покроково розглянемо алгоритми роботи з документацією з Електронною системою охорони здоров'я; • ✅ що таке ЕКОПФО та чим нова система відрізняється від МСЕК; • ✅ коли сімейний лікар має розглядати направлення на оцінювання; • ✅ практичний алгоритм дій лікаря перед направленням; • ✅ підготовку медичної документації та роботу з електронною системою; • ✅ типові помилки та складні ситуації у взаємодії з пацієнтами; • ✅ розмежування тимчасової непрацездатності, стійкого порушення функцій та втрати працездатності. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Офтальморозацеа – це клінічно значущий стан, який часто недооцінюється через варіабельність проявів і маскування під інші патології переднього відрізка ока. Попри високу поширеність серед пацієнтів зі шкірною розацеа, своєчасна діагностика ураження органа зору залишається обмеженою. Це створює умови для прогресування захворювання з розвитком ускладнень, зокрема кератиту, неоваскуляризації та рубцевих змін рогівки. На цьому заході ви розглянете механізми розвитку офтальморозацеа, роль тригерів і хронічного запалення, а також типові клінічні випадки, коли найчастіше цей діагноз несвоєчасно діагностується. Ви навчитеся точно оцінювати функцію мейбомієвих залоз, виявляти характерні зміни під час біомікроскопії та застосовувати додаткові методи дослідження. Після навчання ви зможете впевнено діагностувати офтальморозацеа, визначати ступінь ураження й вибирати ефективну терапевтичну стратегію. • Коротке визначення розацеа та її субтипів . • Зв’язок зі шкірними проявами: • еритема, папули, пустули; • ринофіма. • Епідеміологія: поширеність, вік, стать. • Чому офтальморозацеа часто недіагностована. Значення для якості життя пацієнта. • Фактори ризику і патогенез. • Скарги пацієнта: на що варто звертати увагу. • Клініка – «маски» офтальморозацеа: • характерні порушення з боку мейбомієвих залоз; • роль демодексу в хронізації запалення. • Діагностика: • біомікроскопія; • додаткові тести; • мейбографія та інші. • Критерії встановлення діагнозу: основні моменти. • Диференційна діагностика. • Арсенал лікування: місцева та системна терапія. • Клінічні випадки. • Відповіді на запитання.

Порушення харчової поведінки у немовлят та труднощі переходу від зондового до орального годування є складною мультидисциплінарною проблемою, яка набуває більшого значення зі зростанням виживаності передчасно народжених дітей та пацієнтів із тяжкою неонатальною патологією. Формування навичок годування залежить не лише від соматичного стану дитини, а й від розвитку орально-моторних функцій, сенсорного досвіду та взаємодії з батьками. Відсутність чітких знань щодо механізмів розвитку харчової аверсії та сучасних підходів до її корекції ускладнює прийняття клінічних рішень і може затримувати безпечний перехід до самостійного харчування. На цьому заході ви розглянете механізми формування харчової аверсії, особливості розвитку навичок смоктання, ковтання та дихання, фактори ризику та сучасні підходи до ведення дітей, які потребують ентерального харчування. Ви засвоїте тактику супроводу дитини на зонді, принципи responsive feeding, методи оральної стимуляції, а також критерії готовності до переходу на оральне годування та практичні стратегії його реалізації. Після навчання ви зможете своєчасно виявляти дітей із ризиком розвитку харчової аверсії, оцінювати готовність пацієнта до орального годування та застосовувати сучасні доказові підходи до організації безпечного переходу від зондового до самостійного харчування. • 1. Знайомство з харчовою аверсією • Що таке feeding aversion у немовлят. • Чим відрізняється від “поганого апетиту”. • Чому це мультидисциплінарна проблема. • 2. Формування навички годування у перші місяці життя • Координація смоктання–ковтання–дихання. • Роль сенсорного досвіду. • Значення ранньої взаємодії caregiver–infant. • 3. Чому виникає харчова аверсія • 4. Групи високого ризику розвитку харчової аверсії • 5. Коли і навіщо потрібен зонд • Показання до ентерального годування. • Назогастральний vs гастростома. • Зонд як підтримка безпеки та росту. • 6. Тактика ведення дитини на зонді • Responsive/cue-based feeding. • Non-nutritive sucking. • Оральна стимуляція. • Позиціонування та pacing. • Робота з батьками. • 7. Ознаки готовності до переходу на оральне годування • 8. Стратегії переходу від зондового до орального годування • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Курс присвячений сучасним підходам до діагностики, диференційній діагностиці та тактиці ведення пацієнтів із протеїнурією та еритроцитурією 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ Курс присвячений сучасним підходам до діагностики, диференційній діагностиці та тактиці ведення пацієнтів із протеїнурією та еритроцитурією. Протеїнурія та еритроцитурія — ключ до ранньої діагностики уражень нирок: ці лабораторні знахідки є важливими маркерами стану нефронів і сигналом можливих порушень у сечовидільній системі. Їх вчасне виявлення допомагає попередити розвиток хронічної ниркової недостатності. У межах курсу ви отримаєте практичні знання щодо інтерпретації аналізів сечі та побудови подальших дій: від збору матеріалу й визначення білка/крові до вибору обстежень, тактики ведення та моніторингу пацієнта. Програма заходу • 1. Білок у сечі: норма чи сигнал тривоги? • 2. Коли білок — це патологія • 3. Протеїнурія в аналізі: що робити далі? • 4. Протеїнурія: лікування і життя після діагнозу • 5. Крок за кроком: обстеження при еритроцитурії • 6. Пацієнт з еритроцитурією: тактика ведення та моніторинг • 7. Додаткові матеріали курсу • Іспит Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center

Транскраніальне дуплексне дослідження дає змогу дослідити мозковий кровообіг без інвазивних втручань. Досвідчений фахівець зможе помітити патологічні зміни ще до появи симптомів, оцінити колатералі й запобігти тяжким ускладненням: від повторних ТІА до інсульту. На цьому заході ви дізнаєтеся, як ефективно застосовувати ТКДС на практиці: від показань і техніки проведення до тонкощів інтерпретації результатів. Ви навчитеся співвідносити клінічну картину з даними сканування, визначати стенози й ризики ішемії. Після навчання ви почуватиметеся впевнено, працюючи з пацієнтами, які мають порушення мозкового кровообігу. ТКДС стане вашим надійним інструментом для точного оцінювання стану судин і прийняття зважених рішень у повсякденній практиці. • Анатомія та особливості функціонування мозкових судин • Показання до проведення транскраніального обстеження судин • Методика обстеження: особливості УЗ-сканів, можливості покращення зображення • Інтерпретація отриманих результатів • Співвідношення клініки та отриманих результатів обстеження • Патологічні зміни та шляхи колатеральної компенсації • Відповіді на запитання учасників