Заходи БПР — Медицина невідкладних станів 2026

Висип може бути першим сигналом небезпечних інфекційних процесів, як-от менінгококцемія, сепсис чи рикетсіоз. Важливо ці прояви своєчасно розпізнати, адже затримка діагнозу може призвести до летальних ускладнень або незворотних наслідків. На цьому заході ви опануєте алгоритми диференціальної діагностики висипів у дітей і дорослих. Ви навчитеся відрізняти вірусні екзантеми від бактеріальних та медикаментозних реакцій, оцінювати ризик сепсису і швидко визначати пацієнтів, що потребують негайної госпіталізації. Ви знатимете, як мінімізувати помилки й витрати, а також зменшити ризик спалахів у регіоні. Після навчання ви зможете ефективно розподіляти пацієнтів на «безпечні» та «небезпечні» групи, обирати мінімальний обсяг обстежень і вчасно залучати суміжних спеціалістів. • Вступ: логіка підходу до пацієнта з висипом • Класифікація висипів. • Червоні прапорці: менінгококцемія, сепсис, тяжкі лікарські реакції, синдром Кавасакі, токсичні епідермальні некролізи. • Класичні вірусні екзантеми • Оперізувальний та простий герпес, кір, краснуха, вітряна віспа, інфекційна еритема, ентеровірусні екзантеми, парвовірус. • Основні диференційно-діагностичні ознаки (локалізація, послідовність, наявність енантеми, збільшення лімфовузлів, артралгії). • Бактеріальні інфекції з висипом • Скарлатина, менінгококцемія, рикетсіози, хвороба Лайма, синдром Кавасакі, токсичний шок. • Коли думати про сепсис і негайно госпіталізувати пацієнта. • Висипи у людей, що повернулися з подорожей (стронгілоїдоз, лихоманка Денге). • Інфекційний висип vs медикаментозні та неінфекційні стани • Морбіліформні висипи, реакції гіперчутливості, васкуліти, системні захворювання сполучної тканини, псевдоінфекційні екзантеми. • Алгоритм: коли скасовувати підозрюваний препарат, які аналізи призначати, коли залучати дерматолога/алерголога. • Відповіді на запитання.

Запаморочення може бути першим сигналом серйозного захворювання: від інсульту до вестибулярної мігрені чи нейроніту. Важливо вміти диференціювати цей симптом за його походженням – центральне або периферичне – і не плутати «меньєрівський» напад із позиційним запамороченням. На цьому заході ви дізнаєтеся головні причини вестибулярних розладів, навчитесь користуватися клінічними тестами, відрізняти між собою типи запаморочення та обирати оптимальну терапію. Ви більше не будете відчувати невпевненість щодо доцільності призначення супресантів, вибору маневрів за різних типів позиційного запаморочення та координування міждисциплінарного підходу до лікування. Після навчання ви зможете швидко орієнтуватися в етіології запаморочення, ефективно допомагати пацієнтам з гострими та хронічними формами вестибулярних порушень і формувати реабілітаційну стратегію. • Гостра однобічна вестибулопатія (вестибулярний нейроніт): клінічні випадки, діагностичні критерії, етіопатогенетичне лікування (стероїди завжди?). • Лікувальні вестибулярні маневри при доброякісному пароксизмальному позиційному запамороченні: маневри в разі ураження заднього, латерального та переднього півколових каналів. • Вестибулярна мігрень: “знімаємо маски” поширеної патології, діагностичні критерії, лікування. • Хвороба Меньєра: діагностичні критерії, не всі приступи “меньєрівські”, лікування. • Персистуюче постурально-перцептивне запаморочення: діагностичні критерії, терапевтичні заходи. • Вестибулярні супресанти (препарати від запаморочення): доцільність застосування за різних станів, порівняльний аналіз ефективності вестибулолітиків. Інші препарати при запамороченнях. • Вестибулярна реабілітація: основи вестибулярних вправ (з погляду невролога).

Лікарі здобудуть навички диференціювати етіологічні чинники позалікарняної пневмонії на основі клініко-анамнестичних даних. Учасники навчаться інтерпретувати результати лабораторних та інструментальних досліджень. Учасники зможуть здійснювати стратифікацію пацієнтів за ступенем тяжкості та визначати показання до госпіталізації. Програма охоплює вибір стартової емпіричної антибактеріальної терапії з урахуванням віку дитини, ймовірного збудника та локальних даних про антибіотикорезистентність. Розглядаються розрахунок доз і визначення оптимальних шляхів введення антибактеріальних препаратів у педіатричній практиці. Учасники опанують критерії оцінки ефективності терапії та своєчасної модифікації схеми лікування. Окрема увага приділена принципам ступінчастої терапії, профілактиці ускладнень та запобіганню нераціональному використанню антибіотиків. Програма заходу • Заняття — 38:06 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Тестування БПР до курсу • Яка сучасна етіологічна структура позалікарняної пневмонії у дітей різного віку? • Які клініко-лабораторні та рентгенологічні критерії дозволяють диференціювати бактеріальну та вірусну пневмонію? • Як стратифікувати пацієнтів за ступенем тяжкості та визначити оптимальне місце лікування (амбулаторно vs стаціонар)? • Які препарати є засобами першого вибору для емпіричної терапії позалікарняної пневмонії залежно від вікової групи? • Які особливості лікування пневмоній, викликаних атиповими збудниками (Mycoplasma pneumoniae, Chlamydophila pneumoniae)? • Коли доцільно призначати комбіновану антибіотикотерапію і які схеми є найбільш раціональними? • Які критерії ефективності лікування та оптимальна тривалість антибактеріальної терапії згідно з сучасними протоколами? • Як вести пацієнтів з ускладненим перебігом пневмонії (парапневмонічний плеврит, деструкція)? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Сучасні підходи до лікування шоку значно змінилися за останні роки. Інтенсивна терапія ґрунтується не лише на корекції артеріального тиску, а насамперед на оцінці тканинної перфузії, ранньому застосуванні вазопресорів, мультимодальному моніторингу та індивідуалізації лікування залежно від клінічного фенотипу пацієнта. Водночас шок може розвиватись навіть за нормальних показників артеріального тиску, а універсального алгоритму чи єдиного правильного вазопресора не існує. Недостатня увага до ранніх ознак порушення перфузії, шаблонний підхід до вибору препаратів або відсутність розуміння сучасних можливостей POCUS можуть ускладнювати ведення критичних пацієнтів. На цьому заході ви навчитеся розпізнавати компенсований шок, використовувати POCUS та ехокардіографію для визначення типу шоку відповідно до сучасних рекомендацій, а також розберете принципи вибору та призначення вазопресорної терапії. Ви дізнаєтеся, коли доцільно розпочинати вазопресорну підтримку, чи можна вводити норадреналін через периферичний катетер, чим сучасні підходи відрізняються від традиційних уявлень та які можливості існують у випадках рефрактерного шоку. Після навчання ви зможете впевнено вести пацієнтів із шоком, орієнтуватися не лише на цифри артеріального тиску, а й на показники адекватної перфузії та раціонально використовувати вазопресори. • Як змінювалися гайдлайни ESICM (2006–2025) у розумінні природи шоку та методів моніторингу. • Шок без гіпотензії: чому нормальний артеріальний тиск не виключає шок? Поняття компенсованого шоку. • Ультразвук (POCUS): ЕхоКГ як інструмент першої лінії для визначення типу шоку (ESICM 2025). • Стратегія застосування вазопресорів. Коли починати? • Вибір препарату: старе проти нового. • Порівняльна характеристика препаратів. • Рефрактерний шок - що робити, коли нічого не допомагає? • Складні випадки та індивідуальний підхід. Чи існує універсальний пресор? • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Гострі урологічні стани у дітей – це завжди виклик, навіть для досвідченого лікаря. Дитина не завжди може точно описати свої симптоми, а зволікання з діагностикою чи лікуванням може коштувати функції нирок та репродуктивної системи. Лікарям первинної ланки, хірургам і педіатрам важливо чітко розуміти, що робити в таких ситуаціях, адже будь-які зволікання можуть створити додаткові ризики. На цьому майстер-класі ви відпрацюєте алгоритми огляду та невідкладної допомоги дітям із гострими патологіями нирок, сечового міхура, яєчок і статевого члена. Ви розглянете реальні клінічні випадки, типові помилки й пастки і навчитеся швидко визначати, коли потрібне термінове втручання, а коли достатньо стабілізації та спостереження. Після навчання ви зможете швидко оцінювати стан пацієнта, обирати ефективну тактику допомоги й мінімізувати ризики ускладнень. • Вступ. Концепція ургентних станів в урології • Основні принципи надання невідкладної допомоги в урології • Організація ургентної допомоги та взаємодія з суміжними спеціалістами • Алгоритм первинного оцінювання урологічного пацієнта • Первинний огляд, основні клінічні симптоми та об’єктивні ознаки урологічних станів • Лабораторна та інструментальна діагностика у невідкладних станах • Ургентні стани нирок: діагностичний алгоритм і невідкладні втручання • Гостра обструкція верхніх сечових шляхів (ниркова коліка, обструктивна уропатія) • Гострий пієлонефрит, емпієма нирки, абсцес • Ургентні стани сечоводів і сечового міхура: критерії госпіталізації • Гостра затримка сечі, забій або розрив сечового міхура • Пошкодження сечоводів (ятрогенні, травматичні) • Ургентні стани яєчок і калитки: диференційна діагностика • Синдром гострої калитки: діагностика, часові межі реперфузії, хірургічна тактика • ГЗЯ і травматичні пошкодження калитки: класифікація, ургентна допомога • Ургентні стани статевого члена • Пріапізм: патофізіологія, діагностика, протокол ургентної терапії • Травматичні пошкодження статевого члена, сторонні тіла, розриви • Диференційна діагностика ургентних урологічних синдромів • Відмежування урологічних ургенцій від патології інших органів (апендицит, грижа, гінекологічна патологія) • Клінічні «пастки» і типові діагностичні помилки • Протокол надання ургентної урологічної допомоги • Вибір тактики: стабілізація, катетеризація, дренування, хірургічне втручання • Доказові клінічні рекомендації (EAU, AUA) та адаптація до українських стандартів • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Застосування валідизованих опитувальників та клінічних тестів для ідентифікації ноцицептивного, нейропатичного та ноципластичного компонентів болю. 2. Проведення диференційної діагностики на основі клінічних патернів та “червоних прапорців” для виключення специфічної патології хребта. 3. Розробка персоніфікованого плану лікування, що включає обґрунтований вибір фармакотерапевтичних агентів (НПЗП, антиконвульсанти, антидепресанти) відповідно до фенотипу болю. 4. Інтеграція в клінічну практику сучасних рекомендацій щодо ведення пацієнтів з гострим та хронічним болем у спині. 5. Оцінка ролі психосоціальних факторів у хронізації болю та визначення показань до мультидисциплінарного підходу. Питання, що розглядаються: Які ключові клінічні маркери дозволяють диференціювати ноцицептивний біль від нейропатичного при обстеженні пацієнта з дорсалгією? Яка роль центральної сенситизації у формуванні хронічного неспецифічного болю в спині і як діагностувати цей стан? Як інтерпретувати дані нейровізуалізації (МРТ, КТ) у пацієнтів з болем у спині в контексті їхнього больового фенотипу? Які доказові стратегії фармакотерапії існують для кожного фенотипу болю (ноцицептивного, нейропатичного, ноципластичного)? В яких випадках показана комбінована аналгетична терапія, що впливає на різні механізми болю? Які критерії ефективності лікування та коли необхідно змінювати терапевтичну тактику у пацієнтів з хронічним болем у спині? Програма заходу • Заняття — 22:05 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть навички ідентифікації груп лікарських засобів з високим гепатотоксичним потенціалом. Застосування діагностичних критеріїв та шкал, зокрема RUCAM, для оцінки причинно-наслідкового зв’язку. Розпізнавання основних клініко-морфологічних патернів МІУП: гепатоцелюлярного, холестатичного та змішаного. Проведення диференційної діагностики МІУП з вірусними, аутоімунними та метаболічними захворюваннями печінки. Формування алгоритму ведення пацієнта з підозрою на МІУП, включаючи тактику відміни препарату. Оцінювання показань до призначення специфічної терапії: N-ацетилцистеїну, кортикостероїдів та УДХК. Інтерпретація результатів лабораторних та інструментальних досліджень у контексті діагностики МІУП. Прогнозування перебігу та наслідків МІУП, включаючи ризик розвитку гострої печінкової недостатності. Консультування пацієнтів щодо потенційної гепатотоксичності препаратів та моніторингу безпеки терапії. Програма заходу • Які сучасні класифікації МІУП та їх клінічне значення? • Як об’єктивізувати причинно-наслідковий зв’язок між прийомом препарату та ураженням печінки за допомогою шкали RUCAM? • Які патогенетичні механізми лежать в основі ідіосинкратичних та внутрішніх МІУП? • В чому полягають особливості МІУП, спричинених антибіотиками, НПЗП, статинами та препаратами біологічної терапії? • Який алгоритм диференційної діагностики при підозрі на МІУП для виключення вірусних, аутоімунних та метаболічних захворювань печінки? • Коли показане проведення біопсії печінки та які гістологічні патерни є характерними для МІУП? • Які принципи менеджменту пацієнтів з МІУП, включаючи стратегії відміни препарату та призначення патогенетичної терапії? • Яка роль N-ацетилцистеїну, кортикостероїдів та урсодезоксихолевої кислоти в лікуванні різних типів МІУП? • Як моніторити пацієнта після перенесеного МІУП та які критерії повного одужання? • Які фактори ризику (генетичні, вікові, супутні захворювання) впливають на розвиток та тяжкість МІУП? Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

У критичній ситуації ефективність дій анестезіолога визначається рівнем його підготовки. Гайдлайни 2025 року – це повноцінна зміна підходу: від інтуїтивної ресусцитації до фізіологічно обґрунтованої, цифрово підтриманої системи дій. Настав час навчитися працювати за новими правилами та відповідати міжнародному стандарту або ризикувати припуститися помилки у ситуаціях, де кожна неправильна деталь ставить життя дитини під загрозу. На цьому заході ви розглянете зміни, які вже зараз визначають стандарт педіатричної та неонатальної реанімації, нові підходи до оксигенації та дозування адреналіну, пріоритети моніторингу з раннім використанням ЕКГ, а також роль новітніх технологій: від пристроїв зворотного зв’язку до ШІ-помічників у прийнятті рішень. Ви навчитеся діяти в умовах високого навантаження без втрати якості. Після навчання ви зможете діяти без зайвих сумнівів навіть у складних ситуаціях, не посилаючись на застарілі алгоритми. • Вступ та "Золота хвилина" • Чому гайдлайни 2025 змінили пріоритети? • Новонароджені: концепція "Золота хвилина" у 2025 році – фокус на терморегуляції та фізіологічному перетисканні пуповини. • Головна зміна: нові підходи до стартової концентрації кисню для доношених і недоношених. • Реанімація новонароджених (NLS): оновлені алгоритми • Дихання понад усе: техніка вентиляції під позитивним тиском (PPV). Використання Т-систем проти мішків Амбу. • Моніторинг: чому ЕКГ тепер рекомендовано раніше, ніж пульсоксиметрія для визначення ЧСС. • Медикаменти: оновлені дозування адреналіну та шляхи введення. • Сучасний акцент: підтримка сім'ї під час реанімації в пологовому залі. • Педіатрична реанімація (PALS): від немовлят до підлітків • Алгоритм C-A-B чи A-B-C? Останні дебати ERC vs AHA щодо послідовності дій. • Якість компресій: використання пристроїв зворотного зв’язку в реальному часі. • Дихальні шляхи: "Step-wise approach" – чому маскова вентиляція часто краща за інтубацію у дітей. • Дефібриляція: корекція енергії розряду та ведення рефрактерних ритмів. • Особливі стани й постреанімаційна допомога • Сепсис та рідинна терапія: обережність з болюсами. • Нейропротекція: цільовий температурний менеджмент (TTM) – де ми зараз? • Прогнозування: коли зупинитися? Етичні аспекти згідно з новими протоколами. • Робота в команді • Human Factors: роль лідера та CRM (Crew Resource Management) у критичних ситуаціях. • Цифрові помічники: мобільні додатки та ШІ-калькулятори доз, схвалені ERC. • Q&A-сесія