Заходи БПР — Клінічна лабораторна діагностика 2026

Відкладене народження дитини є поширеним явищем, що потребує чіткого клінічного супроводу. Зміна репродуктивних планів пацієнток у бік більш пізнього віку робить питання оцінювання оваріального резерву, вікових змін фертильності й можливостей її збереження важливою складовою щоденної практики. Від своєчасності інформування та направлення до спеціалістів репродуктивної медицини безпосередньо залежить ефективність подальших репродуктивних стратегій і прогноз для пацієнтки. На цьому заході ви засвоїте актуальні підходи до відкладеного материнства, оптимальний вік для кріоконсервації ооцитів, фактори, які впливають на кількість отриманих яйцеклітин, а також перспективи використання кріоконсервованого матеріалу та ймовірність народження здорової дитини. Окрім цього, ви розглянете практичні аспекти програм збереження фертильності в онкологічних пацієнток, можливості й обмеження оцінювання якості ооцитів та навчитеся вибирати між кріоконсервацією ооцитів та ембріонів відповідно до медичних, етичних і практичних аспектів. Після навчання ви зможете впевнено консультувати пацієнток щодо їхніх репродуктивних перспектив, своєчасно визначати показання до направлення до репродуктолога й ембріолога, а також надавати доказово обґрунтовану інформацію щодо сучасних технологій збереження фертильності. • Оптимальний вік для кріоконсервації ооцитів з метою відкладеного материнства • Кріоконсервація ооцитів: основні етапи програми • Фактори, що впливають на кількість отриманих яйцеклітин. Чому не завжди достатньо однієї програми? • Перспективи використання кріоконсервованих ооцитів та ймовірність народження здорової дитини • Реальна практика повернення пацієнток за власними замороженими яйцеклітинами та можливі тенденції майбутнього • Можливості й обмеження оцінювання якості яйцеклітин до моменту їх використання • Збереження фертильності в онкологічних пацієнтів: актуальні підходи та можливості • Яйцеклітини чи ембріони: що обрати для кріоконсервації? Медичні, етичні та практичні аспекти вибору. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

1. Відеолекція Інформована згода пацієнта: як оформити правильно і захистити себе: Як оформлювати правильно Коли підпис не рятує Відмова від лікування Фото/відеофіксація 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

1. Відеолекція Вікові зміни сперматогенезу: геномна нестабільність та епігенетичні порушення: Епідеміологія та клінічна значущість віку батька: вплив advanced paternal age на фертильність, невиношування та перинатальні ризики. Старіння тестикул і регуляції ГГГ-осі: зміни клітин Лейдіга/Сертолі, мікрооточення яєчка та гормональної підтримки сперматогенезу. Геномна нестабільність гермінативної лінії: зростання de novo мутацій, мозаїцизму та мейотичних помилок із віком. Пошкодження ДНК і ремоделювання хроматину сперми Епігенетичний дрейф сперми Трансляція в практику - стратифікація ризику, інструменти лабораторної оцінки якості сперми та підходи до менеджменту в природному зачатті й ART. 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Імуногематологія в сучасній анестезіології є важливою складовою трансфузійної безпеки, від якої безпосередньо залежить виживання в умовах оперативного втручання, масивної крововтрати чи ургентного стану. Під час активних бойових дій збільшення кількості пацієнтів із повторними гемотрансфузіями, сенсибілізацією, рідкісними фенотипами й складним трансфузійним анамнезом формує нові виклики для анестезіолога, який має не лише контролювати гемодинаміку, а й приймати рішення щодо сумісності компонентів крові та профілактики трансфузійних ускладнень. На цьому заході ви розглянете основні аспекти систем ABO та Rh з акцентом на клінічне значення підгруп, антигенів системи Резус поза межами фактора D, а також особливості фенотипів Weak D і Partial D. Ви дізнаєтеся більше про Kell-систему, скринінг нерегулярних антитіл та сучасні підходи до проведення проб на сумісність. Окрім цього, ви проаналізуєте типові трансфузійні ускладнення, зокрема гемолітичні реакції, TRALI й TACO, і роль температурного менеджменту в профілактиці коагулопатії. Після навчання ви зможете безпечно організовувати трансфузійну підтримку пацієнтів, оцінювати ризики сенсибілізації та правильно інтерпретувати результати імуногематологічних тестів. • Сучасна імуногематологія в практиці анестезіолога • Система ABO та нюанси підгруп: чому підгрупи можуть спричинити помилки у визначенні групи крові та як це впливає на вибір трансфузійного середовища. • Система Резус поза межами фактора D: клінічне значення антигенів С, с, Е, е. Складні випадки: Weak D (слабкий D) та Partial D (частковий D). • Келл-система: чому анестезіолог повинен знати статус пацієнта за Kell. • Методологія та інструментарій • Гелеві карти vs солітарні методи: переваги мікроколонкової аглютинації (гелевих карт). Стандартизація, чутливість та виключення людського фактора. • Скринінг нерегулярних антитіл: навіщо він потрібен перед плановими операціями. • Алгоритм «Cross-match»: сучасні проби на сумісність. • Клінічні алгоритми та безпека • Алгоритм дій у разі критичної кровотечі: протокол масивної трансфузії. • Проби біля ліжка хворого (Bedside tests): як правильно провести контрольну перевірку безпосередньо перед гемотрансфузією. • Помилки та ускладнення: гемоліз, TRALI (трансфузійне гостре пошкодження легень) і TACO (трансфузійне перевантаження кровообігу). • Температурний режим: важливість підігріву інфузійних середовищ для профілактики коагулопатії, спричиненої гіпотермією. • Сенсибілізація: як вести пацієнтів з анамнезом численних трансфузій. • Q&A-сесія

Пацієнти з проявами артеріальної гіпертензії, цукрового діабету ІІ типу та хронічної хвороби нирок становлять значну частину щоденної практики. Ведення цієї категорії хворих є складним через тісний взаємозв’язок кардіоваскулярної, ендокринної та нефрологічної патології. Помилки можуть призводити до підвищення ризику інсульту, інфаркту міокарда, серцевої недостатності та прогресування ниркової дисфункції, тому комплексний підхід до ведення таких пацієнтів є обовʼязковим. На цьому заході ви розглянете концепцію кардіорено-ендокринного континууму та сучасні підходи до стратифікації ризику в пацієнтів із поєднаною патологією. Ви навчитеся проводити інтегроване оцінювання основних показників, зокрема артеріального тиску, глікемії, ліпідного профілю, рівня альбумінурії та швидкості клубочкової фільтрації. Окрім цього, ви дізнаєтеся про принципи оптимального контролю артеріального тиску при ХХН, сучасні стратегії цукрознижувальної терапії, а також роль нефро- та кардіопротективних препаратів. Після навчання ви зможете зменшити ризик прогресування хронічної хвороби нирок, оптимізувати контроль супутніх станів та покращити прогноз пацієнтів. • Кардіорено-ендокринний континуум: чому АГ, ЦД2 і ХХН не можна розглядати окремо. • Як правильно оцінити ризик у пацієнта: рШКФ, альбумінурія, артеріальний тиск, глікемія, ліпіди. • Контроль артеріального тиску при ХХН: як знижувати серцевий ризик без погіршення функції нирок. • ЦД2 і нирки: сучасний підхід до цукрознижувальної терапії у пацієнтів із ХХН. • Роль іАПФ, БРА, SGLT2 та інших нефро- і кардіопротективних стратегій у щоденній практиці. • Типові помилки у веденні пацієнта з АГ, ЦД2 і ХХН. • Як інтерпретувати зміни креатиніну, калію та альбумінурії на тлі лікування. • Коли потрібна корекція терапії, а коли – консультація нефролога або суміжного спеціаліста. • Практичні клінічні алгоритми для лікаря. Розбір клінічних кейсів. • Відповіді на запитання учасників.

1. Відеолекція Генетичні причини репродуктивних втрат: що перевіряти в першу чергу: Хромосомні аномалії як провідна причина ранніх репродуктивних втрат Каріотипування подружньої пар Генетичне дослідження POC Моногенні варіанти асоційовані з невиношуванням Генетичні чинники чоловічого фактору Генетичні причини імплантаційної недостатності та раннього ембріонального розвитку Алгоритм первинного генетичного обстеження при повторних репродуктивних втратах 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Артеріальна гіпертензія під час вагітності є однією з провідних причин материнської та перинатальної захворюваності й смертності, а також важливим маркером майбутнього серцево-судинного ризику в жінки. Підвищення частоти гіпертензивних розладів асоціюється зі старшим віком вагітних, поширеністю ожиріння, метаболічного синдрому та хронічної артеріальної гіпертензії. Неправильна або несвоєчасна діагностика прееклампсії та важких форм АГ може призводити до розвитку тяжких ускладнень і значного погіршення перинатальних наслідків. На цьому заході ви розглянете принципи класифікації артеріальної гіпертензії у вагітних, навчитеся диференціювати хронічну гіпертензії, гестаційну гіпертензію та прееклампсію і засвоїте алгоритми моніторингу артеріального тиску в динаміці вагітності. Ви опануєте підходи до оцінювання материнського й фетального ризику, сучасні стратегії медикаментозної терапії, зважаючи на безпеку препаратів, тактику ведення тяжкої гіпертензії та прееклампсії, а також особливості післяпологового спостереження. Окрім цього, до вашої уваги будуть представлені реальні клінічні кейси, на основі яких проаналізуємо типові помилки лікарів у діагностиці та веденні пацієнток із гіпертензивними станами під час вагітності, а також способи їх уникнення в щоденній практиці. Після навчання ви зможете своєчасно виявляти гіпертензивні розлади вагітності, обґрунтовано обирати тактику лікування та маршрутизації пацієнтки й зменшити ризик тяжких перинатальних ускладнень. • Фізіологічні зміни серцево-судинної системи під час вагітності + класифікація АГ у вагітних • Хронічна, гестаційна гіпертензія та прееклампсія: основні відмінності • Сучасні підходи до діагностики та моніторингу АТ під час вагітності • Типові помилки у затримці діагностики АГ у вагітних на прикладі клінічного кейсу • Оцінювання материнського й фетального ризику • Медикаментозна терапія АГ у вагітних: що дозволено, а що протипоказано • Тактика ведення тяжкої артеріальної гіпертензії та прееклампсії • Післяпологове спостереження та довгостроковий серцево-судинний ризик • Вагітність як ранній маркер майбутньої серцево-судинної патології у жінки • Відповіді на запитання учасників

​Захворювання рогівки, як-от нейротрофічний кератит, кератит Тайгесона й ендотеліальна дистрофія Фукса, є одними з найбільш складних для діагностики та менеджменту. Їх об’єднує хронічний перебіг, непередбачуваний клінічний розвиток і ризик незворотного погіршення зору. Зокрема, нейротрофічний кератит часто перебігає безболісно через пошкодження рогівкових нервів, що може призвести до пізньої діагностики та перфорації рогівки. Згідно з даними дослідження TFOS DEWS II Report, пошкодження іннервації рогівки фіксується у до 60% пацієнтів з цукровим діабетом та після офтальмохірургії. Кератит Тайгесона має ідіопатичну природу, може рецидивувати роками й імітувати вірусні ураження, що часто призводить до надмірного або хибного застосування місцевих стероїдів. У разі дистрофії Фукса основним моментом є своєчасне виявлення декомпенсації ендотелію, адже затримка з направленням на кератопластику погіршує прогноз. Для прийняття правильного рішення необхідно досконало розуміти патогенез, диференційні ознаки й сучасні діагностичні підходи. Навчальний майстер-клас «Комплексний аналіз складних патологій рогівки» буде присвячений вивченню клініко-анатомічних, патогенетичних та діагностичних аспектів нейротрофічного кератиту, зокрема його етіології, типових біомікроскопічних ознак, стратифікації за класифікацією Mackie й методів перевірки рогівкової чутливості. Окрема увага буде приділена диференціальній діагностиці з іншими ураженнями рогівки, наприклад кератитом Тайгесона, для якого розглядатимуться особливості перебігу, морфологічні ознаки та лікувальні підходи. У фокусі також буде первинна ендотеліальна дистрофія Фукса: від класифікації дистрофій і терміну cornea guttata до змін ендотелію, методів візуалізації, стратифікації стадій захворювання та визначення показань до кератопластики. Буде розглянуто сучасний алгоритм прийняття рішень: консервативне чи хірургічне лікування залежно від клінічної ситуації. Загалом навчання охоплює як базові, так і спеціалізовані знання, необхідні для точного діагностування та ефективного менеджменту хронічних патологій рогівки. • Нейротрофічний кератит: • · Анатомічні особливості рогівки ока. • · Етіологія та епідеміологія нейротрофічного кератиту. • · Патогенез нейротрофічного кератиту. • · Скарги пацієнтів. • · Клініка та ознаки. • · Класифікація Mackie. • · 2 рівні діагностики: перевірка чутливості рогівки, біомікроскопія та додаткові методи. Базиси встановлення діагнозу. • · Диференціальна діагностика з іншими патологіями рогівки. • · Сучасний підхід до лікування. • Кератит Тайгесона: • · Етіологія та патогенез. • · Клінічна картина та біомікроскопічні особливості. • · Методи діагностики. • · Диференціальна діагностика з іншими патологіями рогівки. • · Лікування та прогноз. • Первинна ендотеліальна дистрофія рогівки Фукса: • · Класифікація дистрофій рогівки. • · Поняття «cornea guttata». • · Особливості ендотелію в нормі та при патології. • · Патогенез. • · Класифікація та стадії захворювання. • · Основні симптоми захворювання. • · Методи діагностики: - біомікроскопічні особливості; - додаткові методи обстеження рогівки. • · Особливості оперативного лікування. • · Сучасний менеджмент. • Відповіді на запитання учасників

1. Організаційні питання щодо курсу 2. Загальне розуміння щодо комплексу гігієни рук медичних працівників у ЗОЗ 3. Використання медичних рукавичок – як складова у впровадженні покращення практик з гігієни рук у ЗОЗ. Підбір та критерії ефективності антисептиків 4. Практичні та теоретичні помилки щодо гігієни рук медичних працівників 5. Гігієна рук медичних працівників. Догляд за руками ВООЗ. Розгляд додатків 6. Додаткові матеріали від автора курсу 7. Відповіді на актуальні питання від автора курсу

​Порушення функції щитоподібної залози у вагітних — одна з найважливіших тем сучасної ендокринології та акушерства, адже вони можуть залишатися непоміченими, маскуючись під типові прояви гестації. Тим часом, нелікований гіпотиреоз асоціюється з підвищеним ризиком викиднів, прееклампсії, передчасних пологів і тяжкими вадами розвитку нервової системи плода, включно з кретинізмом. Гіпертиреоз під час вагітності може призводити до фетальної тахікардії, затримки внутрішньоутробного розвитку та навіть загибелі плода. Особливу клінічну настороженість мають викликати скарги на серцебиття, утруднене дихання, набряки, схуднення, екзофтальм або неможливість завагітніти — усе це може бути симптомами тиреоїдної дисфункції. Зважаючи на складність ведення вагітних із тиреотоксикозом, вузловими утвореннями або раком щитоподібної залози, клініцисту необхідні чіткі алгоритми для своєчасної діагностики та лікування. Отримати алгоритми менеджменту дисфункцій щитоподібної залози у вагітних ви зможете на курсі «Тиреоїдна рівновага: від зачаття до післяпологового контролю». Курс буде присвячений вивченню ролі щитоподібної залози в регуляції гомеостазу та її впливу на жіноче репродуктивне здоров’я — від анатомії до клінічної практики. У фокусі буде прегравідарна підготовка, зміни рівня ТТГ у різні триместри вагітності та особливості ведення пацієнток із гіпо- та гіпертиреозом згідно з сучасними рекомендаціями ETA, ATA та Endocrine Society. Окрему увагу приділено терапевтичній тактиці: показанням до призначення гормональної терапії, підбору дози та моніторингу. Також розглядатимуться реальні клінічні випадки з розбором тактичних рішень у складних ситуаціях. • Щитоподібна залоза в системі регуляції гомеостазу: від анатомії до клінічного значення • Функції, механізми контролю та недооцінена роль у жіночому репродуктивному здоров’ї • Прегравідарна підготовка • Як виявити та скоригувати порушення ще до настання вагітності? • Динаміка ТТГ під час гестації • Норми ТТГ у різних триместрах вагітності згідно з останніми рекомендаціями ETA, ATA та Endocrine Society. Практичні аспекти ведення • Як розпізнати і правильно вести пацієнток із тиреоїдною дисфункцією під час вагітності? • Терапевтична тактика: починати чи спостерігати? • Показання до призначення L-тироксину, антитиреоїдних препаратів, визначення індивідуальної дози, моніторинг і безпека. • Післяпологовий тиреоїдний контроль • Як діяти у період змін: що робити з ТТГ після пологів, лактація і контроль терапії. • Типові помилки в ендокринному супроводі вагітних • Часті клінічні помилки при веденні пацієнток із тиреоїдною патологією — і як їх не допустити. • Клінічні кейси

1. Відеолекція Коагулограма: методики, якість та контроль у лабораторній практиці: Загальна характеристика системи згортання крові
 Огляд основних елементів розширеної коагулограми Преаналітичні аспекти якісної коагулограми
 Вплив внутрішніх та зовнішніх чинників на результати досліджень
 Основні методики виконання досліджень гемостазу
 Контроль якості досліджень системи згортання крові 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Порушення серцевого ритму – одна з найчастіших причин звернення пацієнтів по медичну допомогу. У разі помилкової інтерпретації ЕКГ можуть виникнути небезпечні ускладнення. Через незнання основних електрокардіографічних ознак можна не помітити синдром слабкості синусового вузла, а також це може призвести до несвоєчасної діагностики життєво загрозливих аритмій, помилок у медикаментозному лікуванні, підвищеного ризику синкопальних станів і раптової серцевої смерті. На цьому заході ви матимете змогу систематизувати підходи до аналізу ЕКГ при тахікардіях з вузьким і широким QRS, екстрасистолії та передсердних тахіаритміях. Окремо ви розглянете AVNRT, AVRT, синдром WPW, диференціацію шлуночкових і надшлуночкових тахікардій з аберацією, а також навчитеся проводити оцінювання ризиків у разі синкопальних станів, підозри на міокардит, рубцевих змін міокарда й електролітних порушень. Після навчання ви зможете впевнено інтерпретувати складні порушення ритму, уникати проаритмогенних помилок під час призначення антиаритмічних препаратів та обґрунтовано діяти в ургентних клінічних ситуаціях. Другий день навчання проходитиме у практичному форматі з детальним розбором ЕКГ та зворотним зв’язком зі спікером у режимі реального часу. • Механізми виникнення аритмій. • Синусові порушення ритму. • Ектопічні комплекси. • Екстрасистолія. • Класифікація тахікардій. • AVNRT, AVRT, WPW. • Тріпотіння та фібриляція передсердь • Шлуночкові тахікардії. • Відповіді на запитання учасників. • Алгоритм прийняття рішень у разі аритмій. • Червоні прапорці. • Проаритмогенні ризики антиаритміків.

Синдром хронічної втоми – це не просто стан, коли «немає сил». Це виснаження, яке не минає після сну, порушує концентрацію, пам’ять і навіть заважає виконувати звичні повсякденні дії. Пацієнти довго шукають відповіді, ходять від одного спеціаліста до іншого, а справжня причина лишається невиявленою. На цьому заході ви дізнаєтеся, як відрізнити міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми (МЕ/СХВ) від інших схожих хвороб. Ви зрозумієте, чому симптоми часто доповнюються депресією, фіброміалгією чи неврозами і не пропустите цей діагноз навіть у складних випадках. Ви отримаєте практичні алгоритми обстеження, критерії діагностики та розуміння, коли залучати мультидисциплінарну команду. Після навчання ви зможете вчасно розпізнавати синдром хронічної втоми, будувати ефективну стратегію лікування та координувати роботу з неврологами, психіатрами, фізіотерапевтами й імунологами. Це допоможе пацієнтам повернутися до нормального життя, зменшить ризик хронізації стану й полегшить психоемоційний тягар від «невидимого» захворювання. • Визначення поняття міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми • Загальна характеристика захворювання • Теоретичні аспекти міалгічного енцефаломієліту/синдрому хронічної втоми • Епідеміологія • Етіологія • Патофізіологія (центральна, вегетативна, імунна системи, метаболізм, мікробіом) • Класифікація • Клінічна картина та діагностика міалгічного енцефаломієліту/синдрому хронічної втоми • Клінічні прояви (втома, когнітивна дисфункція, сон, вегетативні розлади) • Фактори ризику • Діагностичний підхід у дорослих (зокрема з post-COVID fatigue) • Обстеження • Диференціальна діагностика • Критерії (Канада, IOM/NAM, NICE) • Менеджмент і лікування • Загальний підхід • Варіанти лікування (фармакологічні, немедикаментозні) • Емпіричні та нові методи • Моніторинг • Ускладнення • Прогноз • Міждисциплінарний підхід • Роль команди (невролог, імунолог, психіатр, фізіотерапевт тощо) • Координація та комунікація для покращення результатів • Відповіді на запитання

Хронічний панкреатит – це не просто запалення підшлункової залози, а складне мультифакторне захворювання, яке часто ховається за симптомами інших хвороб і може призводити до серйозних ускладнень. Тільки своєчасна й точна діагностика дає змогу вберегти пацієнта від проблем із травленням, болю та порушень обміну речовин. На цьому заході ви отримаєте актуальні знання про етіологію, патогенез і класифікацію хронічного панкреатиту. Навчитеся грамотно застосовувати інструментальні й лабораторні методи для ранньої та диференційної діагностики, а також опануєте алгоритми ведення болю, замісної терапії та коригування ускладнень. Після лекції ви зможете впевнено працювати з пацієнтами, які мають тривалий біль у животі, стеаторею, мальабсорбцію, вторинний цукровий діабет, а також із тими, хто переніс епізоди гострого панкреатиту. Ви будете знати, кого варто тестувати на генетичні форми ХП, як проводити консультування і застосовувати сучасні медикаментозні й ендоскопічні стратегії для покращення якості життя пацієнтів. • Основні етіологічні чинники й патогенетичні механізми ХП. • Сучасна класифікація клінічних форм: від безбольового перебігу до ускладнених форм. • Роль інструментальних і лабораторних методів у ранній та диференційній діагностиці. • Диференційна діагностика хронічного панкреатиту й інших захворювань, що можуть характеризуватися подібними симптомами. • Менеджмент болю: фармакологічні й інтервенційні підходи. • Екзокринна й ендокринна недостатність: принципи замісної терапії та контроль глікемії. • Ведення пацієнтів з кістами підшлункової залози: показання до спостереження, дренування чи хірургії. • Ведення пацієнта з аутоімунним панкреатитом. • Генетичні форми панкреатиту: кого та як тестувати; генетичне консультування. • Запобігання ускладненням ХП та лікування їх. • Перспективи розвитку: нові терапевтичні стратегії, біомаркери, ендоскопічні технології. • Відповіді на запитання учасників.

Галюцинації є симптомом, який часто асоціюється з психозом, проте в клінічній практиці вони мають значно ширший і складніший диференційно-діагностичний спектр. Однакові перцептивні феномени можуть бути проявом психотичних, афективних, органічних, неврологічних або травматично асоційованих станів, що потребують принципово різних підходів до лікування. Через неправильну інтерпретацію цього симптому можна не помітити органічну патологію або встановити помилковий психіатричний діагноз, а це може мати тяжкі юридичні наслідки для лікаря. На цьому заході ви навчитеся розрізняти галюцинації, псевдогалюцинації та ілюзії, визначати їхні ключові характеристики й діагностичну цінність. Ви дізнаєтеся, як проводити диференційну діагностику між психотичними розладами й афективними станами з психотичними симптомами, делірієм, епілепсією, нейродегенеративними процесами та дисоціативними феноменами, а також виявляти тривожні симптоми, які вказують на можливу органічну природу розладу. Після навчання ви зможете об’єктивно оцінювати перцептивні порушення, правильно описувати психопатологічні симптоми, визначати рівень ясності свідомості й критичності пацієнта, своєчасно виявляти органічні причини та обирати обґрунтовану тактику ведення. • Розуміння природи перцептивних феноменів. • Відмінності між галюцинаціями, псевдогалюцинаціями та ілюзіями. • Психіатричні причини: • шизофренічний спектр; • БАР; • психотична депресія. • Органічні стани: • деменція, епілепсія; • нейродегенеративні процеси. • Дисоціативні й травматично асоційовані феномени. • Основні діагностичні критерії та червоні прапорці. • Коморбідність та діагностичні пастки. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Менеджмент цервікальної патології (AIS, AGC, CIN2) базується на стандартизованих алгоритмах оцінювання ризику та чіткій інтерпретації цитологічних, гістологічних і вірусологічних даних. Недостатня обізнаність щодо актуальних рекомендацій може призвести до хибної інтерпретації ПАП-тестів, несвоєчасного дообстеження та до необґрунтованого вибору між спостереженням і втручанням. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до ведення пацієнток із патологічними змінами епітелію шийки матки: AGC, AIS та CIN2. Ви засвоїте алгоритми діагностики патології залозистого епітелію, навчитеся визначати показання до ексцизійної терапії, а також оцінювати доцільність вакцинації проти ВПЛ після лікування. Матеріал навчального заходу структурований відповідно до актуальних міжнародних рекомендацій із фокусом на практичне застосування. Після навчання ви зможете обґрунтовано інтерпретувати патологічні результати цитології, оцінювати ризики персистенції ВПЛ та рецидиву, а також надавати пацієнткам зрозумілі рекомендації щодо подальшого спостереження і профілактики. • Патологічні зміни залозистого епітелію (AIS, AGC): сучасні підходи до діагностики, клінічна тактика ведення й показання до ексцизійного лікування. • Менеджмент CIN2: лікувати чи спостерігати? Критерії прийняття клінічного рішення. • Вакцинація проти ВПЛ після лікування CIN: доцільність, доказова база та клінічні рекомендації щодо застосування. • Сесія відповідей на запитання.

Чи завжди вам вдається брати під контроль резистентну гіпертензію? Резистентна артеріальна гіпертензія часто маскується під псевдорезистентну або поєднану патологію. Через помилки в діагностиці ураження органів-мішеней прогресують значно швидше. Такі хибні рішення є причиною втрати довіри пацієнта і зниження прихильності до лікування. На цьому заході ви дізнаєтеся про сучасні алгоритми визначення істинної та псевдорезистентної гіпертензії. Ви навчитесь аналізувати добовий моніторинг АТ, виявляти вторинні причини гіпертензії та оптимізувати комбінацію лікарських засобів. Після навчання ви будете впевнено диференціювати типи резистентної гіпертензії, ефективно коригувати терапію та використовувати сучасні інструменти моніторингу для підвищення ефективності лікування. • Резистентна гіпертензія: сучасне визначення, критерії діагностики, диференціація з псевдорезистентністю. • Алгоритм перевірки терапевтичної прихильності та якості домашнього моніторування. • Роль вторинних причин: коли варто запідозрити ендокринну чи реноваскулярну етіологію. • Оптимізація медикаментозної терапії: крок за кроком. • Фенотипи пацієнтів з резистентною гіпертензією. • Нефармакологічні й інтегративні підходи. • Нові технології моніторингу та digital-підходи. • Відповіді на запитання учасників, обговорення клінічних випадків.

Правильний забір біологічного матеріалу є важливою умовою достовірної бактеріологічної діагностики. Медична сестра відповідає за якість цього етапу, від якого безпосередньо залежать точність лабораторного результату, вибір антибактеріальної терапії та рівень інфекційної безпеки у лікарні. Порушення правил забору, транспортування або ідентифікації матеріалу призводять до хибних результатів, неефективного лікування, повторних інвазивних процедур і підвищення ризику інфекційних ускладнень. На цьому заході ви дізнаєтеся про показання до бактеріологічних досліджень, вибір оптимального часу забору і правильну техніку роботи з різними видами біологічного матеріалу. Ви навчитеся правильно проводити підготовку пацієнта і робочого місця, опануєте принципи асептики й антисептики, використання засобів індивідуального захисту, а також зможете уникати типових помилок, які знижують достовірність результатів. Після навчання ви будете впевнено й безпечно виконувати забір біоматеріалу в разі підозри на інфекцію, погіршення стану пацієнта і для контролю ефективності лікування. • Роль бактеріологічних досліджень у діагностиці інфекцій та відповідальність медичної сестри. • Показання до забору матеріалу та вибір оптимального часу дослідження. • Види біологічного матеріалу й загальні принципи їх правильного забору. • Підготовка пацієнта і робочого місця з дотриманням асептики. • Асептика, антисептика та використання засобів індивідуального захисту. • Техніка забору матеріалу з основних локалізацій. • Типові помилки під час забору та їхній вплив на достовірність результатів. • Маркування, оформлення направлень та ідентифікація пацієнта. • Умови зберігання і транспортування біологічного матеріалу. • Інфекційна безпека, утилізація матеріалів та завершальна гігієна рук. • Відповіді на запитання.

Обробка та зберігання лапароскопічних інструментів – це питання безпеки пацієнта й ефективності роботи в операційній. Недотримання правил стерильності та догляду за чутливим обладнанням може призвести до інфекцій, пошкодження дорогих інструментів і затримок оперативних втручань. На цьому заході ви дізнаєтесь, як правильно проводити обробку, стерилізацію та зберігання лапароскопічних інструментів, щоб уникати пошкодження апаратури й контролювати якість на всіх етапах. Ви побачите, як організувати роботу операційного блоку так, щоб інструменти завжди були готові до будь-якої ситуації – планової чи ургентної – і забезпечити злагоджену роботу команди. Після навчання ви зможете впевнено проводити обробку лапароскопічних наборів та підтримувати стерильність і технічну справність інструментів. • Вступ. Роль стерильності в лапароскопічній хірургії. • Лапароскопічні інструменти: класифікація та конструктивні особливості. • Принципи безпеки та догляду за лапароскопічними інструментами. • Етапи обробки лапароскопічних інструментів. • Особливості стерилізації оптики й чутливих компонентів. • Пакування та маркування стерильних наборів. • Зберігання стерильних лапароскопічних інструментів. • Документування й контроль якості обробки. • Типові помилки та шляхи запобігання їм. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.