Заходи БПР — Хірургія 2026

У системі фінансування охорони здоров’я медичне кодування набуло стратегічного значення, безпосередньо впливаючи на фінансові надходження закладу, результати моніторингів НСЗУ та репутацію медичної установи. Водночас у практиці більшості закладів зберігається системна проблема – відсутність єдиного розуміння логіки прийняття рішень під час кодування діагнозів та процедур. На цьому заході ви розглянете принципи і структуру Australian Coding Standards (ACS) як системного підходу до медичного кодування, що базується на чіткій клінічній логіці та стандартизованих правилах. Ви навчитеся визначати основний діагноз за принципом «після дослідження», розберете критерії відбору супутніх станів, підходи до кодування процедур та інтервенцій, а також правила відображення ускладнень. Практична частина дасть вам змогу покроково розібрати реальні кейси із поясненням логіки прийняття рішень та сформувати цілісне розуміння процесу кодування. Після навчання ви зможете застосовувати єдиний обґрунтований підхід до медичного кодування та мінімізувати ризики фінансових втрат під час аудитів. • Основи Australian Coding Standards (ACS): логіка та структура. Принципи ACS, підхід до прийняття рішень у кодуванні, відмінності від інтуїтивного/локального підходу. • Визначення основного діагнозу: принцип “після дослідження”. Алгоритм вибору основного діагнозу. Клінічна логіка vs адміністративні помилки. Практичні приклади. • Супутні діагнози: критерії значущості та правила кодування. Які стани підлягають кодуванню. Вплив супутньої патології на складність випадку. Часті помилки. • Кодування процедур та інтервенцій. Принципи вибору кодів для втручань. Взаємозв’язок між діагнозами та процедурами. Типові кейси. • Ускладнення та їх відображення в кодуванні. Відмежування від супутніх станів. Вплив на клінічну та фінансову оцінку випадку. • Типові помилки і “пастки” кодування в ПМГ. Аналіз поширених кейсів, що призводять до заниження складності випадку, фінансових втрат і ризиків під час перевірок. • Практичний блок: розбір клінічних кейсів. Покрокове кодування медичних випадків із поясненням логіки прийняття рішень. • Кодування як інструмент керування якістю та ризиками. Вплив кодування на результати моніторингів НСЗУ, фінансову стабільність закладу і репутацію. • Висновки та впровадження в практику. Як інтегрувати підходи ACS у щоденну роботу закладу. Формування єдиного підходу в командах. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації. • Оцінювання здобутих знань.

Лабораторні показники та результати УЗД можуть вводити в оману, якщо оцінювати їх ізольовано — можна помилково призначати зайву терапію, намагаючись «лікувати цифру» або, навпаки, пропустити реальну ендокринну патологію. На цьому заході ви розберете типові діагностичні пастки при оцінці ТТГ, вільних Т4/Т3, ПТГ, кальцію, вітаміну D, глюкози та HbA1c, а також навчитеся правильно інтерпретувати УЗД і визначати, коли сумнівний результат потребує повторної перевірки. Після навчання ви зможете краще відрізняти справжню патологію від транзиторних або сумнівних змін, уникати гіпердіагностики й приймати вірні клінічні рішення на основі всієї клінічної картини, а не одного показника. • Вступ • Чому «поганий» аналіз ще не означає хворобу — найчастіші причини хибної інтерпретації • Референтні значення vs клінічна норма: де лікар може помилитися • ТТГ, вільні Т4/Т3, антитіла: типові помилки в оцінці функції щитоподібної залози • ПТГ, кальцій, вітамін D: як не поставити неправильний діагноз за одним показником • Глюкоза, інсулін, HbA1c: коли цифри не відповідають клінічній картині • УЗД щитоподібної залози: як не лікувати «картинку» замість пацієнта • Вузли щитоподібної залози: які УЗ-ознаки справді змінюють тактику • Коли лабораторний результат потребує повторної перевірки • Розбір клінічних кейсів та практичних питань за матеріалами заходу • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Ультразвукова діагностика м’язів і м’яких тканин на сьогодні є повноцінним інструментом для прийняття правильного клінічного рішення в травматології, спортивній медицині, хірургії, ревматології та ургентній практиці. УЗД дає змогу швидко диференціювати м’язову травму, гематому, абсцес, післяопераційне ускладнення чи пухлиноподібне утворення без затримки на складніші методи візуалізації. І навіть один неправильний кут датчика може стати причиною невиявлення ушкодження або навпаки – гіпердіагностики за відсутності патології. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до ультразвукового оцінювання м’язів і м’яких тканин. Ви детально розберете сонографічну анатомію м’язів, фасцій, сухожильно-м’язових переходів та підшкірної клітковини, навчитеся правильно обирати датчик і налаштування апарата, виконувати динамічне дослідження й уникати типових помилок. Також ви засвоїте принципи диференційної діагностики травматичних, запальних, післяопераційних та пухлиноподібних змін м’яких тканин. Цей майстер-клас не є базовим оглядом теми. Він сфокусований на найбільш складних, клінічно значущих і часто недооцінених аспектах ультразвукової діагностики м’язів і м’яких тканин. Після навчання ви зможете оцінювати Grade 1–3 muscle injuries, виявляти часткові та повні розриви м’язів, диференціювати організовану гематому від утворення мʼяких тканин, розпізнавати абсцеси, флегмони, післяопераційні сероми і патологічну васкуляризацію. • Актуальність ультразвукової діагностики м’язів і м’яких тканин. • Переваги та обмеження ультразвукового методу. • Типові помилки інтерпретації. • Основні принципи обстеження м’яких тканин. • Сонографічна анатомія м’язів і м’яких тканин: • нормальна ехоструктура м’яза; • фасції та міжм’язові перегородки; • сухожильно-м’язовий перехід; • підшкірна жирова клітковина. • Особливості васкуляризації. • Динамічне дослідження, вибір датчика, частота й налаштування. • Анізотропія. • Класифікація м’язових травм: • Grade 1–3 muscle injuries; • часткові та повні розриви м’язів. • Рідинні утворення та післятравматичні зміни м’яких тканин: гематоми, організація гематом, сероми, післяопераційні гематоми. • Запальні та інфекційні процеси м’яких тканин: целюліт, абсцеси, флегмони, панікуліт, міозити, осифікуючий міозит. • Хронічні та післяопераційні зміни: фіброз, рубцеві зміни. • Доброякісні утворення м’яких тканин: ліпоми, епідермальні кісти, гангліони. • Судинні утворення м’яких тканин: гемангіоми та інші судинні мальформації. • Диференційна діагностика новоутворень м’яких тканин. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Післяопераційний біль є клінічним фактором, що безпосередньо впливає на гемодинамічну стабільність, частоту ускладнень, тривалість госпіталізації та ризик хронізації больового синдрому. Ефективна аналгезія – це питання безпеки та якості періопераційного ведення, що може забезпечити ранню мобілізацію, швидке відновлення та позитивний кінцевий результат лікування. В умовах відсутності універсальної схеми аналгезії персоніфікований підхід є необхідністю сучасної клінічної практики та складовою протоколів ERAS. На цьому заході ви розглянете концепцію персоніфікованої аналгезії як системного підходу, що передбачає індивідуальний підбір методів і препаратів відповідно до типу оперативного втручання, очікуваної інтенсивності болю, віку, супутніх захворювань, наявності хронічного больового синдрому та психоемоційного стану пацієнта. Ви дізнаєтеся про основні принципи мультимодальності, процедуроорієнтовані стратегії згідно з рекомендаціями PROSPECT і перспективи фармакогенетики у виборі анальгетиків. Після навчання ви зможете впевнено планувати післяопераційну аналгезію, застосовуючи базові препарати і ад’юванти, інтегрувати нефармакологічні методи, PCA-помпи та проводити сучасний моніторинг ефективності знеболення. • Актуальність проблеми • Післяопераційний біль: ключовий фактор відновлення. • Відсутність універсальної схеми аналгезії. • Ризик хронізації гострого болю. • Персоніфікована аналгезія: концепція • Індивідуальний підбір методів і препаратів. • Основні фактори: тип операції, інтенсивність болю, вік, стать, супутні захворювання, наявність хронічного болю, психоемоційний стан. • Основні принципи • Мультимодальність (поєднання різних механізмів дії). • Індивідуальний підхід. • Процедуроорієнтована стратегія (PROSPECT). • Перспективи фармакогенетики. • Інструменти реалізації • Регіонарна аналгезія (епідуральна, блокади). • Базові препарати: парацетамол, НПЗП. • Ад’юванти: кетамін, габапентиноїди. • Опіоїди – за показаннями. • Нефармакологічні методи. • PCA-помпи та сучасний моніторинг. • Фактори ризику інтенсивного болю • Хронічний больовий синдром. • Попереднє приймання анальгетиків. • Недостатній контроль гострого болю. • Висновки • Відповіді на запитання від учасників

Медична документація може здаватися формальним адміністративним елементом, однак вона є невіддільною частиною клінічного процесу, оскільки визначає безперервність лікування та юридичну захищеність лікаря. Недоліки в її веденні є поширеною проблемою: неповна фіксація показань до оперативного втручання, відсутність структурованого обґрунтування клінічних рішень, неправильне оформлення інформованої згоди, розбіжності між записами різних членів команди. У разі ускладнень якість оформлення цих документів стає найпершим фактором оцінювання дій медичного персоналу. На цьому заході ви розглянете системний підхід до ведення медичної документації, принципи правильного оформлення інформованої згоди і структурування записів в історії хвороби. Ви навчитесь узгоджувати документацію між хірургом та анестезіологом, а також дотримуватися вимог до написання протоколів операції. Окрім цього, ви проаналізуєте типові помилки в оформленні документів та їхній вплив на клінічні та юридичні наслідки. Після навчання ви зможете цілісно й системно вести документацію, щоб чітко відображати логіку прийняття клінічних рішень, забезпечити прозорість лікувального процесу та знизити юридичні ризики. • Вступ. Роль медичної документації в хірургії. • Документація як частина клінічного процесу, а не формальність. • Юридична значущість медичних записів. • Типові помилки лікарів у веденні документації. • Інформована згода на оперативне втручання (форма № 003-6/о). • Обов’язкові складові інформованої згоди. • Акценти в поясненнях для пацієнта (ризики, альтернативи, ускладнення). • Типові помилки оформлення. • Коли згода є юридично недійсною. • Практичні приклади. • Карта стаціонарного хворого (форма № 003/о) як основний документ. • Структура та основні блоки. • Відображення показань до операції. • Фіксація динаміки стану пацієнта. Обґрунтування клінічних рішень. • Критичні записи, які впливають на юридичну оцінку. • Передопераційний огляд анестезіолога (форма № 003-3/о). • Роль анестезіолога в документуванні ризиків. • Оцінка операційного та анестезіологічного ризику. • Узгодженість записів між хірургом й анестезіологом. • Типові помилки та їхні наслідки. • Операційна документація. • Журнал запису операцій (форма № 008/о). • Операційний протокол. • Відповідність між записами в різних документах. Критичні розбіжності та їхні ризики. • Аналіз типових судових кейсів. Як документація працює «проти» лікаря. • Практичний блок: відпрацювання ситуацій. Розбір реальних і змодельованих кейсів. Виявлення помилок у документації. • Відповіді на запитання. • Обговорення матеріалу (презентації). • Оцінювання здобутих знань.

Електронний навчальний курс у дистанційному форматі з доступом до навчальних матеріалів у час, зручний для працівників сфери охорони здоров’я. Місце проведення: Online. Тривалість: 5 год. Курс призначений для всіх лікарських, фармацевтичних спеціальностей, спеціальностей фахівців і професіоналів у сфері охорони здоров’я. Після проходження курсанту буде видано сертифікат і нараховано 5 балів БПР. Номер в системі БПР: 1019974. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Рецидивні інфекції не є самостійною клінічною проблемою, а часто є маркером глибших порушень, зокрема первинних та набутих імунодефіцитів, хронічних інфекційних вогнищ, анатомічних аномалій або системних захворювань. Незнання сучасних алгоритмів ведення пацієнтів з рецидивними інфекціями призводить до повторних курсів антибактеріальної терапії без встановлення етіології, несвоєчасного направлення до профільних спеціалістів, пізнього виявлення потенційно серйозних діагнозів та проведення нецільових обстежень. На цьому заході ви розглянете підходи до оцінювання хворих з частими інфекціями, зокрема з набутими та вродженими імунодефіцитними станами. Також ви навчитеся працювати з пацієнтами з онкологічними захворюваннями, аутоімунною патологією, після трансплантації та на тлі імуносупресивної терапії. Окремо ви розберете імунодефіцити у дорослих, наприклад варіабельний імунодефіцит, дефіцити антитілоутворення та клітинної ланки імунітету. Після навчання ви зможете застосувати причинний підхід у веденні хворих з рецидивними інфекціями, своєчасно виявляти пацієнтів групи ризику та формувати обґрунтовану діагностичну стратегію. • Часті інфекції у пацієнта: з чого почати? • Набуті імунодефіцити у дорослих: підходи до пацієнта для запобігання частим інфекціям. • Хворобомодифікувальна терапія при розсіяному склерозі. • Автоімунні запальні ревматологічні захворювання у дорослих. • Онкологічні захворювання. • Трансплантація солідних органів. • Вроджені імунодефіцити у дорослих. • Загальний варіабельний імунодефіцит. • Селективний дефіцит імуноглобуліну А. • Гіперімуноглобулін-Е-імунодефіцит. • Дефіцит специфічних антитіл. • Синдром дефіциту натуральних кілерів. • Дефіцит GATA-2. • Висновки. Найчастіші системні помилки у діагностичному пошуку. • Відповіді на питання.

Випадіння волосся – не завжди андрогенна алопеція. Часто за цим стоїть телогенова форма – одна з найпоширеніших та водночас недооцінених причин. І якщо ви знаєте, як її відрізнити, ваші пацієнти будуть врятовані від непотрібних обстежень і зайвих витрат. На заході ви дізнаєтеся, як правильно діагностувати телогенову алопецію, чітко відрізнити гострий і хронічний перебіг, розпізнати тригерні стани (стрес, інфекції, гормональні зрушення, дефіцити, медикаменти) і грамотно обрати тактику ведення. Після лекції ви зможете впевнено користуватися трихоскопією і фототрихограмою, визначати оптимальні лабораторні дослідження, а також дізнаєтеся, як не пропустити окрему системну патологію, що спричиняє втрату волосся. • Механізм виникнення. • Відмінності між гострою та хронічними фазами перебігу телогенового випадіння волосся. • Стани й захворювання, за яких найчастіше виникає telogen effluvium. • Трихоскопія при telogen effluvium. Особливості й відмінності від інших форм втрати волосся. • Фототрихограмма: примха чи необхідність? • Лабораторні та інструментальні дослідження в разі реактивної втрати волосся. • Методи корекції телогенового випадіння волосся залежно від фази перебігу. • Telogen effluvium, гостра фаза перебігу: стимулювати чи очікувати? • Як відрізнити telogen effluvium хронічного перебігу від АГА? • Відповіді на запитання

У пластичній та реконструктивній хірургії ранній післяопераційний період визначає не тільки естетичний результат, а й життєздатність тканин, функціональний прогноз і безпеку пацієнта. У перші 72 години слід памʼятати про високий ризик ішемії, компресії, інфекційних ускладнень та системної відповіді організму. На цьому заході ви дізнаєтеся про невідкладні ускладнення в пластичній та реконструктивній хірургії з позиції патофізіології тканин і принципів Damage Control. Ви розглянете основи ведення гематом і компресійних станів, оцінювання перфузії клаптів та реконструйованих зон, синдром натягу, ранні інфекційні ускладнення й межі застосування NPWT-терапії. Також ви навчитеся визначати критичні часові вікна, стратифікувати ризики та орієнтуватися в ситуаціях, коли мінімальне втручання рятує тканини і коли надмірна реконструкція погіршує перебіг післяопераційного періоду. Особливість подачі матеріалу полягає у погодинному розборі викликів післяопераційного періоду. Після навчання ви зможете швидко оцінювати післяопераційний стан пацієнта і приймати правильні рішення у перші години після втручання. Ви знатимете, коли треба провести негайну ревізію, декомпресію або хірургічний «відступ». • Вступ. Філософія хірургічного порятунку в ПРХ • ПРХ як велика хірургія, а не «покращення зовнішності» • Досвід комбустіолога в управлінні тканинною катастрофою • Ціна часу, затримки та «вичікувальної тактики» • Етап 0–6 годин. «Година гематом» і критичний тиск • Патофізіологія компресії: коли ішемія стає незворотною • Клінічні маркери небезпечної гематоми • Обличчя, молочні залози, орбітальна зона: особливості та ризики • Тактика негайного втручання: що робити одразу, без «спостереження» • Типові помилки, які коштують тканин • Етап 6–24 години. «Золоте вікно судин» • Критичні строки для ревізії та відновлення прохідності • Судинні компроміси після ПРХ-втручань • Клінічні й інструментальні методи оцінювання перфузії • Показання до повторного втручання • Межа між порятунком і невиправданим ризиком • Синдром натягу. Декомпресія як метод порятунку • Синдром натягу: патогенез і ранні прояви • Концепція «хірургічного відступу» • Декомпресія швів: коли це рятує, а коли – шкодить • Прийняття рішень у складних реконструктивних зонах • Етап 24–72 години. Інфекційна агресія та Damage Control у ПРХ • Коли локальне ускладнення стає системною проблемою • Ознаки прогресувальної тканинної деструкції • Принципи Damage Control у пластичній та реконструктивній хірургії • Тактика серійних ревізій та контроль джерела інфекції • Помилки «надмірної реконструкції» в гострий період • NPWT-терапія. Алгоритми стабілізації складних ран • Показання до NPWT у ПРХ • Вибір режимів і типові помилки • NPWT як етап, а не кінцева точка лікування • Коли вакуум шкодить і затягує відновлення • Підсумки. Алгоритм дій та професійна відповідальність • Чекліст ПРХ-хірурга у разі невідкладних ускладнень • «Укладка тривоги»: що має бути готовим завжди • Комунікація з пацієнтом і командою в кризовій ситуації • Етичні рішення у разі виникнення ускладнень • 3 фатальні помилки, яких не можна припускатися • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером

Патологія передміхурової залози — надзвичайно поширене явище серед чоловіків старшого віку. Найчастіше лікарі стикаються з гіперплазією та раком передміхурової залози. Курс присвячений сучасним аспектам діагностики та лікування цих захворювань. У рамках програми буде розглянуто МРТ простати, її біопсію, хірургічне та хіміотерапевтичне лікування раку передміхурової залози, а також менеджмент доброякісної гіперплазії та простатиту. Курс буде корисним для лікарів, які прагнуть поглибити свої знання щодо патологій простати та вдосконалити клінічні навички. Переваги: навчання у власному темпі у зручний час; доступ до лекцій протягом 1 року; додаткові навчальні матеріали; сертифікат із балами БПР. Формат участі: онлайн курс. Тривалість: 5 академічних годин. Сертифікат надає 5 балів БПР. Бали БПР можуть отримати лікарі спеціальностей: Внутрішні хвороби, генетика лабораторна, генетика медична, загальна практика-сімейна медицина, клінічна онкологія, онкохірургія, патологічна анатомія, радіологія, урологія, хірургія. Програма заходу • Лекція 1. Мультипараметрична МРТ простати PIRADS • Лекція 2. Роль біопсії в диференційній діагностиці захворювань передміхурової залози • Лекція 3. Сучасний погляд на прицільну MRI-US FUSION-guided біопсію передміхурової залози • Лекція 4. Особливості та послідовність застосування препаратів для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози • Лекція 5. Простатит - від міфів до реальності • Лекція 6. Ендоскопічна екстраперитонеальна та лапароскопічна радикальна простатектомія • Лекція 7. Таргетна терапія в лікуванні раку передміхурової залози - погляд генетика • Лекція 8. Основи патоморфологічної діагностики раку простати Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Після проходження курсанту буде видано сертифікат. Після проходження курсанту будуть нараховані бали БПР. Курс відноситься до напрямку, що є обов'язковим для проходження відповідно до Наказу №650 — «невідкладна (екстрена) медична допомога». Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Лікарі здобудуть наступні навички: Застосування валідованих скринінгових шкал для виявлення тривожних розладів. Проведення диференційної діагностики між генералізованим тривожним розладом, панічними атаками та соматоформними розладами. Визначення показань для призначення анксіолітичної терапії та вибір препарату з урахуванням коморбідності. Ідентифікація “червоних прапорців” у пацієнтів з тривогою, що вимагають консультації психіатра. Розробка алгоритму ведення пацієнта з тривогою, коморбідною з кардіологічною чи гастроентерологічною патологією. Формування ефективного запиту на консультацію до психіатра. Навички психоедукації пацієнта щодо природи його стану та необхідності співпраці з психіатром. Інтерпретація висновків психіатра для інтеграції в план лікування соматичного захворювання. Питання, що розглядаються: Які діагностичні критерії дозволяють розмежувати соматичні прояви тривоги від органічної патології? Як обрати стартову терапію для пацієнта з уперше діагностованим тривожним розладом в умовах первинної ланки? У яких клінічних ситуаціях призначення бензодіазепінів є виправданим, а коли їх слід уникати? Які особливості ведення пацієнтів з тривогою на тлі хронічних захворювань (ІХС, ЦД, ХОЗЛ)? Коли лікар загальної практики повинен скерувати пацієнта до психіатра, а коли – до психотерапевта? Як побудувати комунікацію з пацієнтом, який заперечує психогенну природу своїх симптомів? Яка тактика ведення пацієнта у разі неефективності першої лінії терапії тривожного розладу? Як юридично та етично коректно організувати консультацію психіатра для пацієнта? Програма заходу • Заняття • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

1. Відеолекція Грижа поперекового відділу: сучасні підходи до диференціації та реабілітації Первинна оцінка стану пацієнта Відмінності між протрузією, грижею та іншими причинами болю Вибір стратегії реабілітації Практичні протоколи роботи 2. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Даний курс БПР присвячений застосуванню пробіотиків у клінічній практиці. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники аналізуватимуть ключові відмінності між пробіотичними штамами, видами та родами, а також їхнє клінічне значення. Курс допоможе застосовувати критерії доказовості для вибору пробіотика, інтерпретувати дані рандомізованих клінічних досліджень і мета-аналізів та формувати штамоспецифічні протоколи пробіотикотерапії. Розглядаються підходи до лікування пацієнтів різних вікових груп, диференційований підбір препаратів при функціональних розладах шлунково-кишкового тракту, а також доцільність призначення синбіотиків і постбіотиків. Окрему увагу приділено консультуванню пацієнтів щодо тривалості курсу, дозування та правил прийому пробіотиків для досягнення максимального клінічного ефекту й комплаєнсу. Програма заходу • Заняття №1: Можливості застосування пробіотичних препаратів при інфекціях дихальних шляхів • Патогенетичні механізми концепції осі «кишківник-легені» та її роль у респіраторному здоров’ї • Штами пробіотиків із доведеною клінічною ефективністю у профілактиці та лікуванні респіраторних інфекцій • Вплив пробіотиків на вроджений та адаптивний імунітет слизових оболонок дихальних шляхів • Результати РКД та мета-аналізів щодо зниження частоти й тяжкості ГРВІ у дітей та дорослих • Докази ефективності пробіотиків у пацієнтів із ХОЗЛ та бронхіальною астмою • Оптимальні дозування, тривалість курсу та критерії вибору пробіотичних препаратів • Інтеграція пробіотикотерапії в клінічні протоколи лікування респіраторних інфекцій і профілактики антибіотик-асоційованої діареї • Потенційні ризики та протипоказання, зокрема для імуноскомпрометованих пацієнтів • Заняття №2 • Пробіотичні штами з найвищим рівнем доказовості при профілактиці та лікуванні антибіотик-асоційованої діареї • Механізми дії Saccharomyces boulardii при інфекції Clostridioides difficile • Диференційоване призначення пробіотиків при СПК-Д та СПК-З • Доказові дані щодо підтримки ремісії при виразковому коліті та хворобі Крона • Застосування пробіотиків при ерадикації Helicobacter pylori та синергічний ефект з антибіотикотерапією • Оптимальні дози та тривалість пробіотикотерапії згідно з рекомендаціями WGO та ESPGHAN • Критерії якості та безпеки комерційних пробіотичних препаратів: КУО, життєздатність, стабільність • Роль пробіотиків у корекції мікробіоти при метаболічному синдромі та неалкогольній жировій хворобі печінки • 02:56:39 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Матеріали для самостійного опрацювання • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера