Заходи БПР — Хірургія 2026

Лікарі здобудуть навички клінічної диференціації психогенних неепілептичних нападів та епілептичних нападів за моторним патерном, характером вокалізації, локалізацією прикусу язика, наявністю нетримання сечі та характером падіння. Учасники навчаться проводити огляд пацієнта під час нападу, використовувати дані анамнезу, свідчення очевидців і домашні відеозаписи, інтерпретувати результати рутинної ЕЕГ, відео-ЕЕГ моніторингу та рівня пролактину після нападу. Програма охоплює диференціацію фебрильних судом, тіків, синкопе, дроп-атак і парасомній, застосування критеріїв ILAE, класифікацію типів нападів, виявлення структурних причин за даними МРТ та вибір протиепілептичної терапії. Окрему увагу приділено психоосвіті, направленню до суміжних спеціалістів, веденню пацієнток під час вагітності та лактації, критеріям ефективності терапії, фармакорезистентності й сучасним підходам до лікування. Програма заходу • Заняття №1: Нюанси диференційної діагностики неепілептичних пароксизмальних станів в практиці лікаря • Патогномонічні клінічні феномени психогенних неепілептичних нападів та їх диференціація від генералізованих тоніко-клонічних нападів • Діагностична значущість локалізації прикусу язика у диференційній діагностиці судомних станів • Показання до проведення відео-ЕЕГ моніторингу та його роль у верифікації діагнозу • Критерії диференціації простих та складних фебрильних судом, прогноз і тактика ведення • Клініко-анамнестичні особливості диференціації вазовагального синкопе та атонічного епілептичного нападу • Диференціація дроп-атак вертебро-базилярного генезу та епілептичних атонічних нападів • Відмінності між парасомніями та нічною лобною епілепсією • Діагностичний алгоритм при підозрі на психогенні неепілептичні напади, включаючи лабораторні та інструментальні методи • Принципи та техніки психоосвіти для повідомлення діагнозу пацієнту та його родині • Відмінності між моторними тіками та фокальними міоклонічними або тонічними епілептичними нападами • Заняття №1 — 02:01:33 • Заняття №2: Ключові питання епілепсії в амбулаторній практиці • Сучасні діагностичні критерії епілепсії згідно з визначенням ILAE • Диференційна діагностика епілептичних нападів та неепілептичних пароксизмальних станів • Клінічна та електроенцефалографічна семіотика фокальних і генералізованих нападів • Етіологічні фактори при встановленні діагнозу: структурні, генетичні, інфекційні, метаболічні та імунні • Роль МРТ у діагностиці структурної епілепсії та типові знахідки • Принципи вибору протиепілептичних препаратів залежно від типу нападів та форми епілепсії • Алгоритми ведення пацієнта при неефективності першого протиепілептичного препарату • Епілептичний синдром та його ключові характеристики на прикладі віковозалежних форм • Сучасні підходи до відміни терапії та поняття «розрішення епілепсії» • Заняття №3: Психогенні неепілептичні стани в неврологічній практиці • Клінічні феномени, що дозволяють запідозрити психогенні неепілептичні стани • Роль та обмеження рутинної ЕЕГ і показання до відео-ЕЕГ моніторингу • Диференціація психогенних неепілептичних станів та епілептичних нападів із локалізацією у лобній частці • Психіатричні розлади, коморбідні з психогенними неепілептичними станами • Стратегія ведення пацієнтів із коморбідним перебігом епілепсії та психогенних неепілептичних станів • Повідомлення пацієнту діагнозу для забезпечення комплаєнсу та подальшого лікування • Методи психотерапії з доведеною ефективністю • Заняття №4: Сучасні підходи до лікування епілепсії у дорослих • Класифікації епілептичних нападів для вибору стартової терапії • Алгоритм дій при неефективності першого протиепілептичного препарату • Препарати вибору для пацієнтів із фокальною та генералізованою епілепсією згідно з рекомендаціями ILAE • Ведення пацієнтів із фармакорезистентною епілепсією та критерії раціональної політерапії • Особливості лікування жінок репродуктивного віку, вагітних та в період лактації • Мінімізація ризику лікарських взаємодій у пацієнтів із коморбідною патологією • Показання до передопераційного обстеження для розгляду хірургічного лікування • Клінічні переваги протиепілептичних препаратів останніх генерацій • Конспекти до занять • Клінічні задачі до занять • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Мігрень з аурою є складним станом, асоційованим із ризиком серйозних цереброваскулярних ускладнень. Необхідно досконало знати особливості ведення пацієнтів з тяжкими формами мігрені та сучасні критерії ICHD-3, щоб проводити точну диференційну діагностику між мігренню, ТІА та ішемічним інсультом, а також оцінювати фактори ризику в людей із супутньою судинною патологією, тромбофіліями чи гормональною терапією. На цьому заході ви засвоїте алгоритми ведення пацієнтів з тривалими або атиповими ауроподібними феноменами, новими неврологічними симптомами й ускладненим перебігом мігрені. Ви розглянете показання до нейровізуалізації, особливості персоналізованого оцінювання ризиків та вибору гострої і профілактичної терапії залежно від клінічного фенотипу пацієнта. Після навчання ви зможете точно оцінювати складні випадки мігрені з аурою, своєчасно розпізнавати можливі ускладнення, визначати показання до додаткового обстеження та госпіталізації, а також формувати більш обґрунтовану й персоналізовану тактику ведення пацієнтів з підвищеним ризиком цереброваскулярних подій. • Ускладнення мігрені за ICHD-3 4+2 у додатку: • мігренозний статус; • персистуюча аура без інфаркту; • мігренозний інфаркт; • епінапад, що спровокований аурою мігрені; • статус аури мігрені; • зоровий сніг (Visual Snow Syndrom). • Мігренозний інсульт: • сучасні дані щодо статистики; • кого це стосується насправді; • фактори ризику і тригери; • диференційна діагностика з інсультом, ТІА та іншими неврологічними станами. • Статус аури мігрені й тривалі ауроподібні феномени: • “red flags”; • алгоритми обстеження й тактика ведення. • Visual Snow Syndrome (синдром зорового снігу): • клініка, діагностика й сучасні уявлення про патофізіологію; • зв’язок із мігренню та коморбідними станами. • Групи підвищеного ризику: • пацієнти з мігренню з аурою; • вагітні; • пацієнти, які мають тромбофілії; • пацієнти з судинними факторами ризику й коморбідними станами. • Нейровізуалізація та додаткове дообстеження. • Персоналізований підхід до лікування та профілактики: • гостра терапія; • профілактичне лікування; • як обирати терапію залежно від ризиків та фенотипу пацієнта. • Клінічні кейси, типові діагностичні помилки та практичні алгоритми для реальної практики. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Аналіз газів крові є одним із найважливіших інструментів оцінки стану критично пацієнта. Проте правильна інтерпретація показників кислотно-лужного стану, оксигенації та вентиляції нерідко викликає труднощі навіть у досвідчених клініцистів. Вміння швидко та правильно інтерпретувати результати дослідження дозволяє не лише оцінити тяжкість стану пацієнта, а й своєчасно виявити загрозливі порушення дихання, оксигенації та кислотно-лужного балансу. Захід включатиме розбір реальних клінічних випадків, типових помилок інтерпретації та практичних алгоритмів, які допоможуть швидко й впевнено аналізувати гази крові у щоденній роботі. Теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів. Без води — тільки доказові знання, що мають значення. До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику. Перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги. Зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Програма заходу • механізми розвитку метаболічних і респіраторних ацидозів та алкалозів, принципи компенсації порушень кислотно-лужного стану • покроковий алгоритм аналізу газів артеріальної крові • визначення порушень кислотно-лужного балансу • розпізнавання респіраторних та метаболічних розладів, оцінювання ефективності оксигенації та вентиляції • клінічне застосування результатів дослідження для прийняття рішень у невідкладних станах та інтенсивній терапії • розбір реальних клінічних випадків, типових помилок інтерпретації та практичних алгоритмів Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Вагітність – фізіологічний процес. Але він завжди супроводжується потужним ендокринним стресом, який швидко виводить приховані порушення на поверхню. Ендокринна патологія є однією з найчастіших причин ускладненого перебігу гестації, впливаючи не лише на вагітність та пологи, а і на внутрішньоутробний розвиток плода й віддалене здоров’я дитини. На цьому заході ви дізнаєтеся, як працювати з найпоширенішими ендокринними викликами під час вагітності: гіпотиреозом й аутоімунним тиреоїдитом, гестаційним цукровим діабетом, цукровим діабетом 1 та 2 типів, ожирінням, інсулінорезистентністю, СПКЯ і дефіцитами мікронутрієнтів. Ви зʼясуєте, коли починати терапію, як коригувати дози препаратів, які показники реально контролювати й що робити у разі субклінічних форм захворювань. Після заходу ви будете впевнено діяти в ситуаціях вперше виявленого або субклінічного гіпотиреозу, в разі підозри чи підтвердження гестаційного діабету, під час ведення вагітних з ожирінням та порушеннями вуглеводного обміну. • Вагітність як фізіологічний ендокринний стрес-тест: ключові адаптації. • Патологія щитоподібної залози у вагітних: гіпо- та гіпертиреоз, АІТ. • Гестаційний цукровий діабет: сучасні критерії діагностики та ведення. • Порушення вуглеводного обміну до вагітності: діабет 1 і 2 типів. • Ожиріння, інсулінорезистентність та СПКЯ у вагітних: ризики і тактика. • Наднирники та вагітність: гіперкортицизм, надниркова недостатність. • Відповіді на запитання учасників.

Медикаментозна гіперчутливість є однією з основних причин гострих алергічних реакцій, зокрема анафілаксії. Правильне виконання, інтерпретація та нормативне обґрунтування алергопроб безпосередньо впливають на безпеку пацієнта, вибір правильного плану лікування та відповідність клінічної практики чинним регуляторним вимогам. Ця процедура дає змогу уникати діагностичних і тактичних помилок навіть у ситуаціях високого навантаження та значного потоку пацієнтів. На цьому заході ви засвоїте сучасні підходи до проведення алергологічного тестування, навчитеся визначати показання й протипоказання, обирати оптимальний тип проб залежно від клінічної ситуації, а також правильно інтерпретувати результати, зважаючи на анамнез та клінічний контекст. Ви розглянете питання безпеки пацієнта, профілактики ускладнень, організації протишокового забезпечення та правильного оформлення медичної документації, що має як клінічне, так і юридичне значення. Після навчання ви зможете обґрунтовано приймати рішення щодо доцільності проведення алергологічних проб, впевнено виконувати їх у стаціонарних умовах та інтерпретувати результати без гіпер- або гіподіагностики. • Актуальність теми: поширеність алергічних захворювань і ризики анафілаксії при медикаментозній терапії у стаціонарі. • Нормативно-правове регулювання: роль наказів МОЗ України у визначенні порядку проведення алергопроб. • Показання до проведення алергологічних проб: коли проби є клінічно виправданими. • Протипоказання та обмеження: гострі стани, анафілаксія в анамнезі, загострення алергії, важкі соматичні хвороби, приймання антигістамінних/глюкокортикостероїдів. • Організаційні вимоги у стаціонарі: інформована згода, наявність протишокового набору, доступ до реанімаційної допомоги, підготовка персоналу. • Техніка виконання проб: основні види (скарифікаційні, прик-тести, внутрішньошкірні, провокаційні), правила підготовки пацієнта. • Правила інтерпретації результатів: часові інтервали оцінювання, критерії позитивної/негативної реакції, ризики хибнопозитивних і хибнонегативних результатів, необхідність оцінювання в контексті анамнезу та клініки. • Безпека пацієнта й можливі ускладнення: місцеві реакції, генералізовані реакції, анафілаксія; алгоритм дій у разі невідкладних станів. • Оцінювання доцільності застосування: коли алергопроби справді потрібні, а коли їх проведення не має доказової цінності або може створювати додаткові ризики. • Відповіді на запитання.

У клінічній практиці доводиться працювати в умовах, коли остаточний вибір лікувальної тактики залежить не лише від медичних показань, а й від цінностей, очікувань та життєвого контексту пацієнта. Відсутність структурованого підходу до спільного прийняття рішень у таких ситуаціях може призводити до непорозумінь, конфліктів і професійного вигорання. На цьому заході ви розглянете сучасні підходи до пацієнтоорієнтованої допомоги, принципи спільного прийняття рішень та їх відмінність від класичної інформованої згоди. Ви опрацюєте поширені інструменти виявлення пріоритетів пацієнта за моделлю ICE, алгоритм SHARE як структуровану модель комунікації, а також практичні аспекти встановлення професійних та особистих кордонів лікаря. Також ви проаналізуєте ситуації, коли пацієнт не готовий брати участь у виборі лікування, і критерії, за яких лікар може приймати рішення одноосібно. Після навчання ви зможете підвищити якість вашої комунікації, зменшити кількість конфліктних ситуацій та формувати партнерські відносини у системі «лікар-пацієнт». • 1. Спільне прийняття рішень: невіддільна частина пацієнтоорієнтованої допомоги. Пацієнт як партнер і суб’єкт прийняття рішень. • 2. Інформована згода vs. спільне прийняття рішень. • 3. Виявлення пріоритетів пацієнта: ICE (ідеї, сумніви/побоювання, очікування). Як ставити запитання, щоб виявити ICE, та як ці дані «вбудовувати» у спільне рішення? • 4. Модель SHARE: 5 кроків спільного прийняття рішень (залучити – пояснити варіанти – з’ясувати цінності – дійти рішення – переглянути його). • 5. Що робити, якщо пацієнт не хоче приймати рішення? В яких випадках лікар приймає рішення одноосібно? • 6. Професійні й особисті кордони лікаря. Які види кордонів існують? • 7. Відмова пацієнту. Як сказати пацієнту «НІ»: техніка FAVER. • 8. Відповіді на запитання учасників.

Точність інтерпретації КТ при травмі черевної порожнини – ключ до своєчасної діагностики, правильного вибору тактики лікування та запобігання пропущеним ушкодженням. Сучасна комп’ютерна томографія дозволяє не лише виявити ушкодження паренхіматозних органів, а й оцінити активну кровотечу, пошкодження судин, брижі та порожнистих органів. У ситуаціях політравми, коли клінічна картина може бути неспецифічною, саме КТ стає вирішальним методом для швидкого та точного визначення характеру травми. Лікар повинен володіти чітким алгоритмом аналізу КТ, розуміти особливості контрастування та мислити одночасно як радіолог і клініцист. Цей майстер-клас допоможе вам: ✅ Оволодіти сучасними підходами до виконання та інтерпретації КТ при травмі органів черевної порожнини; ✅ Навчитися розпізнавати КТ-ознаки ушкодження печінки, селезінки, підшлункової залози, нирок і брижі; ✅ Виявляти ознаки активної кровотечі, гематом та мінімальних травматичних змін; ✅ Уникати типових помилок інтерпретації КТ у пацієнтів із травмою. Ключові особливості: Теми «тут і зараз» — розбираємо нозології, які щодня у фокусі лікарів. Без води — тільки доказові знання, що мають значення. До 2 годин — стисло, структуровано, одразу у практику. Перевірені експерти — досвідчені лікарі, яким довіряють колеги. Зручно — онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Програма заходу • Критерії оцінки органів черевної порожнини на КТ – алгоритм аналізу дослідження, роль фаз контрастування, оцінка паренхіматозних органів, судин, брижі та наявності вільної рідини. • Диференційну діагностику травматичних змін на КТ – як відрізнити гематому від активної екстравазації контрасту, посттравматичні зміни від варіантів норми або хронічної патології. • Типові пастки інтерпретації КТ при травмі – коли підозрювати ушкодження порожнистих органів, які непрямі ознаки вказують на травму брижі, та в яких випадках необхідне повторне КТ або додаткові методи візуалізації. Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Регіонарна анестезія нижньої кінцівки є одним із головних компонентів знеболення під час оперативних втручань в ортопедії, травматології та судинній хірургії. В сучасних реаліях точність маніпуляції забезпечується ультразвуковою навігацією – це значно підвищує ефективність і безпечність процедури. Проте навіть за наявності обладнання впевнене розпізнавання нервових структур, знання соноанатомії та правильна техніка виконання блокад є викликом для анестезіологів. Особливої уваги потребують практичні навички: від правильного тримання датчика до точного визначення анатомічних орієнтирів і техніки введення голки. Правильно виконана блокада здатна забезпечити ефективне знеболення всієї нижньої кінцівки, але це можливо лише за умови глибокого знання анатомічних особливостей і дотримання сучасних стандартів виконання процедури. Навчальний захід «Практична соноанатомія блокад нижньої кінцівки: майстер-клас в реальному часі» буде присвячений вивченню анатомії периферичних нервів і сплетінь нижньої кінцівки, які мають клінічне значення для регіонарної анестезії. У форматі живої трансляції з клініки лікар продемонструє техніку виведення нервів та сплетінь основних блокад на реальному пацієнті. Окрема увага буде приділена вибору оптимальних зон для катетеризації з метою пролонгованої аналгезії, а також варіантам блокад для різних оперативних втручань. • Анатомія поперекового та крижового сплетінь, що забезпечують іннервацію нижньої кінцівки. • Основні техніки блокад сплетень нижньої кінцівки. • Практичні аспекти виконання блокад периферичних нервів нижньої кінцівки. • Актуальні знання про соноанатомію шкірних нервів ноги. • Оптимальні зони для встановлення катетера з метою пролонгованої аналгезії. • Ефективне знеболення нижньої кінцівки можливе навіть у разі освоєння двох основних блокад. • Ультразвукова візуалізація периферичних нервів та сплетінь нижньої кінцівки на пацієнті. • Відповіді на запитання учасників

Тинітус – це не просто нав’язливий шум у вухах. Це симптом, що може бути дзвінком, який свідчить про серйозні діагнози: від ішемії мозку до пухлин слухового нерва. За даними Американської академії отоларингології, від 10 до 15% дорослого населення стикаються з цим явищем, а у 20% із них стан вимагає медичного втручання через виражений дискомфорт. З віком ризик лише зростає: якщо серед молоді тинітус виникає у 1,6% випадків, то серед людей 60+ років – вже у 9%. Часто цей симптом супроводжується тривожністю, депресією, порушенням сну і значно погіршує якість життя. Найнебезпечніше, що можна зробити – це недооцінити цей симптом. Неправильне трактування тинітусу як суто ЛОР-проблеми може призвести до пропущеної неврологічної патології, затримки лікування і навіть небезпечних для життя ускладнень. Глибоке розуміння природи цього стану є важливим для лікарів різних спеціальностей. Навчальний захід «Тинітус у неврологічній практиці: диференційна діагностика й тактика ведення пацієнта» буде присвячений вивченню клінічної значущості тинітусу в неврології з акцентом на його епідеміологію, патофізіологію та мультидисциплінарну роль лікаря. Особливу увагу буде приділено неврологічним причинам такого стану: від акустичної невриноми до шийної мієлопатії та патології краніоцервікального переходу. Окремим блоком будуть представлені функціональні й психогенні порушення з розглядом соматоформних станів і тривожно-депресивної коморбідності. Також буде розглянуто алгоритм неврологічного обстеження та варіанти терапевтичної тактики, зокрема фармакотерапія та реабілітація. • Клінічна значущість тинітусу в неврології • Епідеміологія та патофізіологічні механізми. • Роль невролога в мультидисциплінарному підході. • Класифікація тинітусу: ключ до правильної маршрутизації • Об’єктивний vs суб’єктивний тинітус. • Пульсувальний тинітус: коли запідозрити судинну патологію. • Однобічний тинітус: червоні прапорці. • Неврологічно значущі етіології шуму у вухах • Вестибулярна шваннома (акустична невринома). • Синдром верхньої мозочкової артерії. • Мігрень, розсіяний склероз, нейросифіліс. • Черепно-мозкова травма, шийна мієлопатія. • Патологія краніоцервікального переходу. • Функціональні та психогенні порушення • Соматоформні розлади. • Коморбідна тривожна/депресивна симптоматика. • Психогенний тинітус: критерії підозри. • Алгоритм неврологічного обстеження при тинітусі • Структурований неврологічний скринінг. • Показання до нейровізуалізації. • Аудіологічне оцінювання та співпраця з отоларингологом. • Судинна діагностика: дуплекс судин шиї/голови, МР-ангіографія. • Практичні аспекти менеджменту • Коли призначати фармакотерапію і яку. • Неврологічна реабілітація, когнітивно-поведінкова терапія. • Показання до вузькоспеціалізованих консультацій.

​Біопсія шкіри є одним із найважливіших інструментів, який дозволяє точно діагностувати широкий спектр дерматологічних захворювань — від хронічних дерматозів до проліферативних процесів. Це не лише метод підтвердження злоякісних пухлин, а й діагностичний ключ до складних випадків, коли клінічна картина не дає чітких відповідей. Наприклад, до 30% випадків меланоми можуть не мати класичних ознак за шкалою ABCDE, і лише гістологічне дослідження після біопсії дозволяє встановити правильний діагноз. Неправильно обрана техніка чи місце забору тканини можуть призвести до хибного висновку, затримки в лікуванні або навіть пропущеної онкопатології. Навчальний захід «Біопсія шкіри: техніки, види особливості» буде присвячений вивченню показань до проведення біопсії шкіри при підозрі на пухлини, дерматози, інфекційні та автоімунні захворювання, а також протипоказань і можливих ускладнень. У програмі розглядатимуться основні види біопсії: панч, ексцизійна, шейв, кюретаж, соцерізація та інцизійна — з особливостями їх застосування. Окрему увагу буде приділено місцевій анестезії: її типам, підбору залежно від зони ураження та правильній техніці. Завершить майстер-клас блок про правила маркування, фіксації та транспортування біоптатів для якісного гістологічного дослідження. • Показання до біопсії: діагностика пухлин, дерматозів, інфекцій, аутоімунних процесів • Протипоказання та можливі ризики • Види біопсії шкіри • Панч-біопсія • Ексцизійна біопсія • Шейв-біопсія (shave) • Кюретаж • Соцерізація • Інцизійна біопсія • Анестезія • Види місцевої анестезії: інфільтраційна, аплікаційна, провідникова • Особливості для різних локалізацій • Оформлення біоптатів • Правила маркування, фіксації та транспортування матеріалу до лабораторії • Відповіді на запитання

Нові практичні настанови Американського товариства анестезіологів (ASA) 2026 року щодо періопераційного знеболення формують новий стандарт мультимодального підходу, де ключовим стає не лише контроль болю, а і якість післяопераційного відновлення, мінімізація опіоїдного навантаження та прискорення функціональної реабілітації пацієнта. Актуальність проблеми пояснюється тим, що, попри розвиток регіонарної анестезії та сучасних анальгетичних стратегій, значна частина пацієнтів повідомляє про біль середньої або високої інтенсивності після операцій. На цьому заході ви розберете головні оновлення ASA 2026, сучасну логіку мультимодального періопераційного знеболення та роль регіонарної анестезії у покращенні післяопераційного відновлення. Ви детально розглянете фасціальні блокади у кардіоторакальній, абдомінальній та мамологічній хірургії, а також сучасні підходи до стратегії opioid-sparing. Ви дізнаєтеся, як інтегрувати ці рекомендації у вашу клінічну практику й адаптувати їх до різних категорій пацієнтів, зокрема педіатричних. Після навчання ви зможете краще орієнтуватися в сучасних доказових підходах до періопераційного знеболення, оцінювати ефективність регіонарних методик, а також раціонально комбінувати системні та локальні анальгетичні стратегії. • Вступ та актуальність • Статистика: чому 75% пацієнтів досі відчувають біль середньої та високої інтенсивності. • Наслідки неадекватного знеболення: стрес-відповідь та ризики хронізації болю. • Огляд настанов ASA 2026: методологія і мета документа. • Регіонарна анестезія як частина мультимодальної стратегії • Роль блокад у прискоренні функціонального відновлення пацієнта. • Чому фокус саме на регіонарних методах та інфільтрації рани. • Комбінування з системними ненаркотичними анальгетиками. • Практичне застосування: блокади фасціальних просторів • Кардіоторакальна хірургія: ефективність при відкритих втручаннях (лобектомія, АКШ, заміна клапанів), специфіка блоків: Erector Spinae (ESP), парастернальні та зубчасті блоки. • Абдомінальна хірургія: застосування при відкритих та малоінвазивних операціях, доказова база для TAP-блоку та Quadratus Lumborum (QLB). • Мастектомія: рекомендації щодо фасціальних і паравертебральних блокад. • Особливості в педіатричній практиці • Сильні рекомендації для дитячої кардіохірургії. • Використання блокад при відкритих грижосіченнях у дітей. • Клінічне оцінювання результатів та висновки • Як інтерпретувати послаблення болю: що таке MCID і чому 1 бал – це важливо. • Зменшення споживання опіоїдів як стратегічна мета. • Обмеження поточної доказової бази та майбутні напрями досліджень. • Q&A

Це один з найскладніших розділів хірургії, де від швидкості та правильності прийняття рішень безпосередньо залежить життя пацієнта. Успішне ведення гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини вимагає чіткої алгоритмізації дій, міждисциплінарної координації та застосування сучасних протоколів діагностики і лікування. Захід орієнтований на хірургів, лікарів екстреної медицини, анестезіологів-реаніматологів та всіх фахівців, які працюють з пацієнтами невідкладної абдомінальної хірургії та прагнуть удосконалити свої навички швидкого прийняття рішень у критичних ситуаціях. Ключові особливості: теми «тут і зараз», доказові знання без зайвої інформації, стислий структурований формат до 2 годин, перевірені експерти та онлайн-ефір із доступом з будь-якого місця. Формат участі: онлайн. Тривалість: 4 академічні години. Програма заходу • Швидка діагностика: сучасні алгоритми диференційної діагностики гострого живота з використанням клінічних, лабораторних та інструментальних методів • Прийняття рішень: чіткі критерії визначення показань до консервативного лікування, термінового чи відстроченого оперативного втручання • Передопераційна стабілізація: протоколи ресусцитації, корекції волемічних порушень, електролітного дисбалансу та сепсису у критичних пацієнтів • Хірургічна тактика: вибір оптимального доступу та обсягу втручання при перитоніті, кишковій непрохідності, перфораціях, кровотечах та інших невідкладних станах • Післяопераційне ведення: інтенсивна терапія, моніторинг ускладнень, нутритивна підтримка та профілактика абдомінального компартмент-синдрому в перші критичні години та дні Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Ультразвукова діагностика органів калитки є методом вибору в разі більшості ургентних і планових станів: від синдрому гострої калитки до оцінювання причин чоловічого безпліддя. Правильна інтерпретація ультразвукових даних безпосередньо визначає клінічну тактику. Розуміння анатомо-фізіологічних особливостей, вікових норм, техніки сканування та принципів доплерографії дає змогу своєчасно виявити ургентні стани, як-от перекрут яєчка або травматичні ушкодження, та відрізняти їх від запальних чи доброякісних процесів. На цьому заході ви навчитеся проводити ультразвукове дослідження органів калитки, зокрема технічні аспекти сканування, стандартизований протокол обстеження й оцінювання нормальної ультразвукової анатомії. Ви дізнаєтесь, як інтерпретувати патологічні зміни: від варикоцеле та гідроцеле до пухлин яєчка і травматичних ушкоджень. Також ви розглянете можливості доплерографії, CEUS та еластографії, що дасть змогу підвищити точність диференційної діагностики. Після навчання ви зможете впевнено діяти як під час планових обстежень, так і в разі невідкладних станів, а також правильно оцінювати фактори чоловічого безпліддя. • Значення ультразвукової діагностики калитки. • Анатомо-фізіологічні особливості калитки: • будова калитки; • фізіологічні функції калитки; • вікові та індивідуальні особливості. • Показання до ультразвукового дослідження органів калитки. • Техніка проведення ультразвукового дослідження калитки. • Протокол дослідження: основні вимоги. • Нормальна ультразвукова анатомія та вимірювання (яєчко: придаток яєчка, сім’яний канатик, оболонки яєчка, кровоплин). • Вікові норми. • Патологічні стани та їхні ультразвукові ознаки: • варикоцеле; • гідроцеле; • перекрут яєчка; • епідидиміт та орхіт; • пухлини яєчка; • сперматоцеле та кісти придатка; • травма калитки; • пахова кила; • крипторхізм і педіатричні аспекти. • Доплерографія калитки: технічні параметри та інтерпретація. • CEUS та еластографія. • Диференційна діагностика синдрому гострої калитки. • Клінічні випадки. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Електронний курс PRO: молочну залозу без міфів 🤖 інформація зібрана за допомогою ШІ «Молочна залоза — орган, навколо якого сформовано багато страхів і хибних уявлень. Пацієнтки часто приходять з тривогою, а лікарі — з бажанням «не пропустити нічого важливого». Цей захід допоможе розібратися, де проходить межа між нормальною фізіологією та ситуаціями, що потребують уваги. На заході поговоримо про сучасні підходи до мастодинії, чи існує діагноз мастопатія, класифікацію утворень молочних залоз та алгоритм ведення пацієнток із утвореннями: чіткі кроки. Окремо розглядаються питання, коли біопсія утворень молочних залоз є обов’язковою, а також які види біопсії застосовуються та чим вони відрізняються. Формат стане практичним інструментом для щоденної роботи — від алгоритмів обстеження до прийняття рішень щодо спостереження чи втручання. Сучасно, практично, evidence-based!» Застереження Цей опис було автоматично зібрано зі сторінки реєстрації на сайті організатора заходу. Інформація на сторінці могла змінитися після парсингу — будь ласка, звірте програму, дату, ціну, спікерів та інші деталі з офіційним оголошенням перед реєстрацією. Увага: автоматичний збір даних працює у тестовому режимі. Щоб повідомити про проблему, напишіть нам на пошту support@bpr.center