Заходи БПР — Анестезіологія 2026

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Оцінка серцево-судинних факторів ризику когнітивних порушень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. 2. Застосування валідних скринінгових шкал для раннього виявлення когнітивної дисфункції. 3. Вибір антигіпертензивної терапії з урахуванням її впливу на церебральну гемодинаміку та когнітивний резерв. 4. Розробка комплексних планів ведення пацієнтів на основі принципів кардіо-неврологічної взаємодії. 5. Інтерпретація даних нейровізуалізації (МРТ, КТ) в контексті гіпертензивної енцефалопатії. 6. Обґрунтування та призначення стратегій немедикаментозної нейропротекції. Питання, що розглядаються: Які патофізіологічні механізми лежать в основі зв’язку між артеріальною гіпертензією та розвитком когнітивних порушень? Які цільові рівні артеріального тиску є оптимальними для збереження когнітивних функцій у різних вікових групах? Які класи антигіпертензивних препаратів демонструють доведені нейропротекторні властивості? Як клінічно диференціювати судинну когнітивну дисфункцію від нейродегенеративних захворювань? Які сучасні алгоритми спільного ведення пацієнтів кардіологом та неврологом? Яка роль церебральних мікрокрововиливів та гіперінтенсивності білої речовини у пацієнтів з гіпертензією? Які критерії для направлення пацієнта з АГ на консультацію до невролога? Програма заходу • Відеозаняття — 36:59 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Успішне лікування у відділенні інтенсивної терапії починається з дрібниць. Стерильність кожної маніпуляції, правильна фіксація катетера і своєчасна заміна системи часто вирішують більше, ніж сучасна апаратура. Ретельний догляд за катетерами, зондами, ендотрахеальними трубками та інфузійними системами визначає, чи вдасться стабілізувати стан пацієнта, чи в нього розвинуться тяжкі інфекційні ускладнення. На заході ви засвоїте алгоритми щоденного догляду за хворими у тяжкому або критичному стані, навчитеся працювати з інвазивними доступами так, щоб мінімізувати ризик інфекцій, та опануєте асистування під час інвазивних процедур. Ви навчитеся безпечного забору крові та правил роботи з інфузійними системами. Після навчання ви зможете безпечно та якісно доглядати за пацієнтами у ВІТ, швидко помічати небезпечні зміни й запобігати інфекційним ускладненням. • 1. Вступ • Значення якісного щоденного догляду у ВІТ для зниження рівня летальності та зменшення ускладнень. • Основні принципи інфекційного контролю як базис безпеки хворого. • Роль мультидисциплінарної команди у підтримці критичного пацієнта. • 2. Щоденний догляд за критичним пацієнтом • Моніторинг життєво важливих функцій та оцінювання стану. • Гігієнічні процедури відповідно до інфекційного контролю. • Профілактика пролежнів, аспірації та інших ускладнень. • 3. Догляд за катетерами, зондами й ендотрахеальними трубками • Принципи догляду за інвазивними доступами. • Профілактика катетер-асоційованих інфекцій кровотоку. • Запобігання вентилятор-асоційованим інфекціям. • 4. Асептика й антисептика під час інвазивних процедур • Підготовка операційного поля для стерильних маніпуляцій. • Асистування під час встановлення периферичних і центральних венозних катетерів. • Практичні навички: катетеризація, пункція, дренування, перев’язки. • Забезпечення суворої стерильності й безпеки пацієнта. • 5. Підготовка до забору крові та робота з інфузійними системами • Алгоритм безпечного забору крові з периферичних і центральних вен. • Техніка мінімізації ризику контамінації зразка та профілактики флебіту. • Зміна та приєднання інфузійних систем: правила асептики, уникнення контамінації. • Контроль за тривалістю використання інфузійних систем і катетерів. • 6. Командна взаємодія лікаря та медичної сестри • Взаємодія як основний фактор безпеки пацієнта у ВІТ. • Розподіл ролей: лікар – прийняття клінічних рішень, медична сестра – реалізація догляду та моніторинг. • Ефективна комунікація: чіткі інструкції, зворотний зв’язок, спільне планування процедур. • Підтримка командної культури довіри та відповідальності. • Приклади ситуацій, де узгодженість дій лікаря та медичної сестри запобігає критичним ускладненням. • 7. Відповіді на запитання учасників

1. Відеолекція Біль голови: алгоритми діагностики та лікування Класифікація головних болем Головний біль напруги: діагностика та лікування Тригемінальні вегетативні цефалгії: діагностика та лікування. Інші первинні болі голови Мігрень: діагностика та лікування Біль голови після травми 2. Відеолекція Біль голови: роль фізичного терапевта Червоні прапорці: коли головний біль небезпечний Як шия, постава і стрес впливають на біль Оцінка фізичного терапевта Вправи, дихання, освіта пацієнта 3. Підсумкове тестування Перевірка засвоєння навчального матеріалу.

Суїцидальна поведінка є однією з найбільш недооцінених проблем у клінічній практиці, оскільки значна частина пацієнтів не звертається по спеціалізовану психіатричну допомогу і потрапляє в поле зору лікаря лише через соматичні скарги або випадкові звернення. Первинна ланка часто є єдиною точкою контакту, де ризик можна вчасно розпізнати. У 2026 році впровадження нового Стандарту медичної допомоги «Суїцидальна поведінка» (наказ МОЗ №546 від 24.04.2026) формалізувало вимоги до скринінгу, перетворивши його з клінічної інтуїції на обов’язковий компонент медичної допомоги. На цьому заході ви розглянете практичний алгоритм дій лікаря відповідно до оновленого Стандарту: від моменту первинного контакту до проведення скринінгу, комплексної оцінки ризику та формування індивідуального плану безпеки. Ви розберете критерії, за якими визначається необхідність скринінгу, структура оцінки після позитивного результату, принципи взаємодії з пацієнтом і його оточенням, а також підходи до маршрутизації в межах системи охорони здоров’я. Після навчання ви зможете виявляти ознаки суїцидального ризику незалежно від первинної скарги пацієнта, проводити структурований скринінг згідно з новим Стандартом, формувати індивідуальний план безпеки та приймати рішення щодо подальшої маршрутизації. • Вступ • Актуальність теми. Чому скринінг суїцидальної поведінки — завдання не тільки психіатра, а кожного лікаря первинної ланки. Огляд нового Стандарту МОЗ (наказ № 546 від 24.04.2026). • Що таке суїцидальна поведінка: визначення та коди • Визначення ВООЗ: суїцидальні думки (ідеї), плани, спроби самогубства та самогубство. Кодування за НК 025:2021 (Х60-Х84). Чому це не один стан, а спектр. • Хто і де має проводити скринінг • Первинна медична допомога, спеціалізована психіатрична допомога, невідкладна допомога — три точки контакту. Які ознаки є показанням до скринінгу: виражений емоційний дистрес, безнадія, хронічний біль, психічні та поведінкові розлади. • Клінічний приклад: пацієнт із хронічним болем на прийомі у терапевта • Розбір ситуації, коли соматична скарга маскує суїцидальний ризик; яке питання лікар повинен задати, але часто не задає. • Комплексна оцінка після позитивного скринінгу • Що входить в оцінку: психосоціальний статус, психічна коморбідність, соціальна ситуація, соматичний стан. Чому оцінка кожної спроби проводиться окремо. • Індивідуальний план безпеки • Структура плану: поточний стан, фактори ризику, захисні фактори, потреба в подальшому супроводі. Практичні приклади формулювань для плану. • Підходи до лікування та супровід • Комбінований підхід: фармакологічні й нефармакологічні методи. Повторна оцінка стану при зміні формату лікування (наприклад, виписка зі стаціонару). Залучення близького оточення з урахуванням конфіденційності. • Обговорення клінічного випадку та відповіді на запитання • Розбір кейсу від первинного контакту до складання плану безпеки; типові помилки маршрутизації. • Рефлексія та підведення підсумків • Ключові кроки алгоритму: скринінг → комплексна оцінка → план безпеки → лікування і супровід. • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Даний курс БПР присвячений поліомієліту та неполіомієлітним ентеровірусним захворюванням у дітей. Програма розроблена для лікарів та медичних фахівців. Учасники навчаться: • Застосовувати алгоритми диференційної діагностики гострих в’ялих паралічів (ГВП) згідно з критеріями ВООЗ. • Розпізнавати клінічні форми поліомієліту та неполіомієлітних ентеровірусних інфекцій. • Інтерпретувати результати вірусологічних, серологічних досліджень та аналізу спинномозкової рідини. • Складати план ведення пацієнта з ентеровірусною інфекцією, включаючи патогенетичну та симптоматичну терапію. • Визначати показання до госпіталізації та тактику ведення пацієнтів з ураженням ЦНС. • Проводити консультування щодо специфічної профілактики поліомієліту (ІПВ, ОПВ) з урахуванням національного календаря щеплень. • Розробляти заходи неспецифічної профілактики ентеровірусних інфекцій в організованих дитячих колективах. Програма заходу • Питання, що розглядаються: які клінічні “червоні прапорці” дозволяють запідозрити поліомієліт на ранніх стадіях? • Питання, що розглядаються: як диференціювати гострий в’ялий параліч при поліомієліті від синдрому Гієна-Барре та інших мієлопатій? • Питання, що розглядаються: які сучасні лабораторні методи (ПЛР, секвенування) є вирішальними для ідентифікації дикого та вакцинного штамів поліовірусу? • Питання, що розглядаються: яка тактика ведення пацієнтів з неполіомієлітними ентеровірусними ураженнями ЦНС (асептичний менінгіт, енцефаліт)? • Питання, що розглядаються: у чому полягають особливості перебігу ентеровірусних екзантем та їх диференційна діагностика з іншими інфекційними висипами? • Питання, що розглядаються: які критерії визначення вакциноасоційованого паралітичного поліомієліту (ВАПП) та циркулюючих поліовірусів вакцинного походження (цПВВП)? • Питання, що розглядаються: який протокол дій лікаря первинної ланки при виявленні випадку ГВП згідно з чинними наказами МОЗ України? • Питання, що розглядаються: які існують підходи до реабілітації пацієнтів з залишковими явищами після перенесеного паралітичного поліомієліту? • Заняття — 01:58:27 • Конспект до заняття • Клінічні задачі до заняття • Опитування до курсу • Тестування БПР до курсу Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Чи завжди вам вдається брати під контроль резистентну гіпертензію? Резистентна артеріальна гіпертензія часто маскується під псевдорезистентну або поєднану патологію. Через помилки в діагностиці ураження органів-мішеней прогресують значно швидше. Такі хибні рішення є причиною втрати довіри пацієнта і зниження прихильності до лікування. На цьому заході ви дізнаєтеся про сучасні алгоритми визначення істинної та псевдорезистентної гіпертензії. Ви навчитесь аналізувати добовий моніторинг АТ, виявляти вторинні причини гіпертензії та оптимізувати комбінацію лікарських засобів. Після навчання ви будете впевнено диференціювати типи резистентної гіпертензії, ефективно коригувати терапію та використовувати сучасні інструменти моніторингу для підвищення ефективності лікування. • Резистентна гіпертензія: сучасне визначення, критерії діагностики, диференціація з псевдорезистентністю. • Алгоритм перевірки терапевтичної прихильності та якості домашнього моніторування. • Роль вторинних причин: коли варто запідозрити ендокринну чи реноваскулярну етіологію. • Оптимізація медикаментозної терапії: крок за кроком. • Фенотипи пацієнтів з резистентною гіпертензією. • Нефармакологічні й інтегративні підходи. • Нові технології моніторингу та digital-підходи. • Відповіді на запитання учасників, обговорення клінічних випадків.

Періорбітальне омолодження не обмежується ізольованою блефаропластикою, оскільки вікові зміни в цій зоні формуються не лише через надлишок шкіри, а й внаслідок втрати об’єму, птозу м’яких тканин та зміни анатомічних контурів. Розуміння ролі ліпофілінгу й комбінованих підходів є важливим для досягнення природного, гармонійного і довготривалого результату. Недостатнє знання сучасних алгоритмів періорбітального омолодження може призводити до «перерезекції» тканин, скелетизації орбіти, неприродного вигляду й незадовільних естетичних результатів, навіть за технічно правильно виконаної операції. На цьому заході ви розглянете вікові зміни періорбітальної зони відповідно до анатомії SOOF, tear trough та орбітальних жирових пакетів. Ви навчитеся визначати роль дефіциту об’єму у формуванні «втомленого» погляду та обирати оптимальну тактику омолодження, а також дізнаєтеся про можливості й обмеження класичної блефаропластики, показання до ізольованої корекції та ризики надмірної резекції тканин. Окремо ви розберете комбінований підхід «блефаропластика + ліпофілінг», алгоритми прийняття рішень та практичні аспекти індивідуалізації хірургічної тактики на основі реальних клінічних кейсів. Після навчання ви зможете комплексно оцінювати анатомічні й вікові зміни періорбітальної зони, визначати показання до блефаропластики, ліпофілінгу або їх поєднання та формувати персоналізований план омолодження. • Вступ: сучасне бачення періорбітального омолодження • Еволюція підходів: від резекції до відновлення • Чому ізольована блефаропластика не завжди достатня • Анатомія та вікові зміни періорбітальної зони • Ключові анатомічні структури (SOOF, tear trough, орбітальні жирові пакети) • Вікові зміни: втрата об’єму, птоз, зміни якості шкіри • Блефаропластика: можливості й обмеження • Що вирішує класична техніка • Ризики “перерезекції” та скелетизації • Показання до ізольованої корекції • Ліпофілінг у періорбітальній зоні • Роль аутологічного жиру в омолодженні • Зони та рівні введення • Переваги: біосумісність, природність результату • Комбінований підхід: блефаропластика + ліпофілінг • Показання до поєднання • Таймінг: одночасно чи поетапно • Алгоритм прийняття рішень • Хірургічна техніка та основні нюанси • Принципи мікрофет-графтингу • Багаторівневе введення та контроль об’єму • Профілактика ускладнень • Клінічні кейси • Пацієнти “до/після” • Аналіз результатів • Типові помилки та їх корекція • Висновки • Синергія методик як новий стандарт • Індивідуалізація підходу • Фокус на природний довготривалий результат • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером • Проходження тестування (самостійно)

Біль у спині — це не завжди прояв втоми. Це може бути першим сигналом серйозної нейрохірургічної патології. Лікарі первинної та вторинної ланки часто першими помічають червоні прапорці, коли ще можна уникнути незворотних наслідків. Якщо розпізнати небезпечні симптоми, можна змінити прогноз для пацієнта. На цьому заході ви навчитесь оцінювати клінічну картину не за шаблоном, а через патогенетичну логіку та відрізняти ноцицептивний біль від нейропатичного, розпізнавати симптоми компресії спинного мозку й визначати, коли потрібна негайна консультація профільного фахівця. Ви отримаєте практичні алгоритми, які допоможуть вам уникати типових діагностичних помилок, а також впевнено діяти в ургентних ситуаціях. Після заходу ви матимете чіткі клінічні орієнтири: як вести пацієнта до встановлення діагнозу та як вибудовувати ефективну взаємодію з неврологами, нейрохірургами, фізичними терапевтами й реабілітологами. • Клінічний контекст: біль у спині як міждисциплінарна проблема • Епідеміологія болю в спині: поширеність, економічний та соціальний тягар • Основні патогенетичні механізми: ноцицептивний, нейропатичний, ноципластичний біль • Чому «дегенеративно-дистрофічні зміни» не є діагнозом • Red Flags: неврологічні симптоми, що потребують виключення компресійної патології • Симптоми ураження спинного мозку, корінців, синдром кінського хвоста • Порушення моторики, чутливості, тазових функцій • Відмінності між гострим, підгострим і хронічним неврологічним дефіцитом • Клінічні приклади компресійних пухлин, епідуральних абсцесів, метастатичних уражень • Алгоритм неврологічного обстеження пацієнта з болем у спині • Покроковий підхід до огляду: моторика, рефлекси, чутливість, координація, тазові функції • Принципи документування неврологічного статусу • Тестування м’язової сили та ознак корінцевої компресії • Визначення рівня ураження спинного мозку • Інструментальна діагностика: раціональне застосування методів візуалізації • Роль МРТ, КТ, рентгенографії, мієлографії, електронейроміографії • Диференційоване призначення: що, коли і навіщо • Як уникнути надмірної діагностики («overuse imaging») • Типові помилки під час інтерпретації результатів • Тактика лікаря первинної та вторинної ланки до консультації нейрохірурга • Алгоритм направлення: критерії ургентності • Коли пацієнт потребує госпіталізації у нейрохірургічний стаціонар • Тактика ведення до встановлення остаточного діагнозу • Клінічні випадки: від діагностичної помилки до успішного менеджменту • Клінічний розбір: пухлина спинного мозку, метастатичне ураження, дисцит • Типові діагностичні пастки та як їх уникнути • Аналіз маршруту пацієнта: роль своєчасної комунікації між спеціалістами • Мультидисциплінарна взаємодія у разі болю в спині • Співпраця нейрохірурга, невролога, фізичного терапевта, сімейного лікаря • Роль реабілітаційної команди після нейрохірургічного втручання • Комунікація з пацієнтом: як пояснити необхідність додаткового обстеження або госпіталізації • Відповіді на запитання • Обговорення матеріалу (презентації)

Інфаркт міокарда – одна з головних причин госпітальної смертності. Своєчасне розпізнавання типових і атипових проявів, правильне зняття ЕКГ й точне оцінювання стану пацієнта – основа якісного медсестринського догляду в кардіології. Від цих навичок залежить подальший прогноз для пацієнта. На цьому заході ви розглянете повний цикл медсестринської допомоги у разі підозри на ІМ. Знатимете, як оцінити больовий синдром, які невідкладні дії треба зробити одразу і яка правильна техніка зняття ЕКГ у 12 відведеннях. Ви побачите, як інтерпретувати характерні зміни на ЕКГ при STEMI та NSTEMI, як змінюється картина залежно від стадії розвитку інфаркту та як відрізнити ГКС від некардіологічних станів. Після навчання ви будете впевненіше визначати критичні ознаки, точніше оцінювати ЕКГ, а також зможете зменшити ризик діагностичних затримок. Час – це м’яз, тому діяти треба швидко. • Критичне значення медсестринського догляду в кардіологічному стаціонарі: роль у моніторингу та профілактиці ускладнень. • Типові й атипові клінічні прояви ІМ: детальний аналіз больового синдрому (характер, локалізація, іррадіація) та його еквівалентів. • Невідкладні дії медсестри у разі підозри на ІМ (алгоритм дій, забезпечення венозного доступу, киснева підтримка). • Правила й техніка зняття ЕКГ у 12 відведеннях: забезпечення якості запису (положення пацієнта, накладання електродів). • Основні ЕКГ-ознаки гострого ІМ: елевація сегмента ST (STEMI) та депресія сегмента ST/інверсія зубця T (NSTEMI). • Динаміка змін на ЕКГ (гостра, підгостра, рубцева стадія) та її значення для медсестринського спостереження. • Диференційна діагностика ІМ: відмінність від некардіологічного болю (міжреберна невралгія, ТЕЛА, патологія ШКТ – виразка, панкреатит). • Оцінювання стану пацієнта: шкали болю, оцінювання дихання, рівень свідомості, моніторинг життєвих показників. • Медсестринське спостереження за побічними діями кардіологічних препаратів (антиагреганти, нітрати, бета-блокатори). • Психологічна підтримка пацієнта і комунікація з родичами: зниження рівня тривожності та формування прихильності до лікування. • Відповіді на запитання учасників.

Мігрень належить до найбільш поширених хронічних больових синдромів. Вона характеризується складним патогенезом і значною варіабельністю клінічних проявів, нерідко поєднуючись із психічними розладами, зокрема депресією, тривожними станами, посттравматичним стресовим розладом і порушеннями сну. Важливо розуміти нейробіологічні механізми формування мігрені та її взаємозв’язок з психоемоційними факторами, щоб обрати ефективний план лікування. На цьому заході ви розглянете алгоритми діагностики мігрені відповідно до критеріїв ICHD-3, клінічні типи захворювання та принципи диференційної діагностики із вторинними цефалгіями. Ви засвоїте патофізіологічні аспекти недуги, зокрема роль тригеміноваскулярної системи, CGRP та центральної сенситизації. Також ви дізнаєтеся про взаємозвʼязок мігрені з психічними коморбідностями, вплив способу життя та опануєте сучасні підходи до ведення нападів і профілактичного лікування. Після навчання ви зможете проводити комплексне оцінювання пацієнтів з мігренню, своєчасно виявляти супутні психічні розлади та визначати фактори, що сприяють хронізації больового синдрому. • Мігрень і психічні розлади: депресія, тривожні розлади, посттравматичний стресовий розлад, порушення сну та їхній вплив на перебіг болю. • Сучасна діагностика: ICHD-3, діагностичні критерії, клінічні типи мігрені. • Мігрень як хронічний біль: центральна сенситизація, коморбідні больові синдроми. • Диференційна діагностика: коли це не мігрень. Червоні прапорці та вторинні головні болі. • Мігрень як нейробіологічний розлад: CGRP, тригеміноваскулярна система, центральна сенситизація. • Тригери та спосіб життя: стрес, гормональні фактори, сон, харчування, практичні підходи до модифікації, а не уникнення. • Купірування нападу: триптани, нестероїдні протизапальні засоби, гепанти, сучасні алгоритми і стратифікований підхід. • Профілактичне та немедикаментозне лікування. • Практичні кейси.

Протоколи ERAS є міжнародним стандартом периопераційного ведення пацієнтів і невіддільною складовою сучасної хірургії. Вони поєднують передопераційну оптимізацію, інтраопераційну тактику та післяопераційне відновлення в єдину доказову систему, спрямовану на зниження частоти ускладнень, скорочення тривалості госпіталізації та покращення клінічних результатів. Особливо актуальним є впровадження підходів ERAS в умовах українських стаціонарів, адже стандартизація процесів дає змогу підвищити ефективність лікування навіть за обмежених ресурсів. На цьому заході ви розглянете сучасні рекомендації ERAS Society, принципи мультимодального периопераційного ведення, підходи до профілактики післяопераційної нудоти і блювання, оптимізації інфузійної терапії, мультимодальної аналгезії, ранньої мобілізації та харчування. Також ви дізнаєтеся про критерії безпечної виписки, показники ефективності ERAS-програм (LOS, readmission rate, complications rate, patient satisfaction) та засвоїте практичні аспекти адаптації міжнародних протоколів до реалій українських медичних закладів. Після навчання ви зможете сформувати системний підхід до периопераційного ведення пацієнтів та покращити результати хірургічного лікування. • Концепція ERAS: чому “fast-track surgery” стала новим стандартом • Історія розвитку ERAS (Enhanced Recovery After Surgery) • Основні принципи мультимодального підходу • Як ERAS змінює результати лікування • Які операції сьогодні переводяться у формат “one day surgery” • Передопераційна підготовка: фундамент швидкого відновлення • Patient optimization (анемія, нутритивний статус, контроль глікемії, smoking cessation) • Prehabilitation у хірургії • Освітня підготовка пацієнта • Сучасний підхід до голодування перед операцією • Вуглеводне навантаження (carbohydrate loading): кому і навіщо • Інтраопераційні ERAS-стратегії • Мінімально інвазивна хірургія як основа fast-track recovery • Goal-directed fluid therapy • Нормотермія пацієнта • Профілактика PONV • Мультимодальна аналгезія • Післяопераційне ведення без “старих догм” • Рання мобілізація: коли починати і як контролювати безпеку • Ранній початок харчування • Відмова від рутинних дренажів та зондів • Pain management без надлишкових опіоїдів • Хірургія одного дня: критерії безпечної виписки • Відбір пацієнтів для ambulatory/day surgery • Які втручання найбільш придатні • Критерії безпечної виписки • Red flags після виписки • Роль телемедицини та онлайн-супровід пацієнта • ERAS у різних напрямах хірургії: що реально працює • Короткий огляд актуальних рекомендацій ERAS Society • Практичне впровадження ERAS в українській лікарні • Найчастіші бар’єри • Як створити ERAS-команду • KPI ефективності (LOS, readmission rate, complications, patient satisfaction) • Клінічні кейси та типові помилки впровадження • Розбір практичних питань за матеріалами заходу • Оцінювання набутих знань

Лазер – інструмент, який може або створити красу, або залишити рубці, якщо під час процедури припуститися помилки. На заході ви дізнаєтеся, як працює лазерне випромінювання, які бувають типи систем і чим вони відрізняються. Розглянете показання, протипоказання й обмеження до застосування, навчитеся безпечно підбирати параметри процедур та поєднувати лазер з іншими методами. Після навчання ви зможете впевнено застосовувати лазер у практиці: від видалення татуювань і перманентного макіяжу до лікування судинних патологій, фотоомолодження й корекції рубців. Ви зможете уникнути ускладнень та підвищити рівень довіри пацієнтів завдяки прогнозованим результатам. • Вступ та огляд сучасних тенденцій • Роль лазерних технологій в сучасній естетичній медицині • Переваги та обмеження • Фізичні основи лазерної дії • Принцип селективного фототермолізу, взаємодія лазера зі шкірою • Види лазерів: абляційні, неабляційні, фракційні • Безпека під час роботи з лазерами • Протоколи безпеки для лікаря та пацієнта • Захисні засоби і стандарти • Протоколи процедур • Підготовка пацієнта • Вибір параметрів лазера • Догляд після процедури • Комбіновані методи • Поєднання лазера з ін’єкційними та апаратними технологіями • Алгоритми підвищення ефективності • Практична частина (відеодемонстрація) • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Онлайн-консультації стали невід’ємною частиною медичної практики — і водночас викликом щодо етики, законності та безпеки. Курс створений для усіх спеціалістів галузі охорони здоров'я, які проводять або планують проводити дистанційні консультації. Мета — допомогти лікарям працювати онлайн професійно, без ризиків і з повагою до прав пацієнта. Ключові теми: нормативно-правова база телемедицини в Україні; законні умови проведення онлайн-консультацій та отримання інформованої згоди; етичні принципи і правила комунікації з пацієнтом у дистанційному форматі; алгоритм документування онлайн-консультації та вимоги до безпеки даних; організація телемедичних послуг у закладі; дії лікаря у випадку скарг або судових спорів. Після вивчення курсу ви зрозумієте, як законно проводити онлайн-консультації, отримаєте покроковий алгоритм дій — від запиту пацієнта до запису у документації, навчитеся захищати себе від типових помилок і юридичних ризиків та зможете впровадити безпечну систему дистанційних консультацій у своєму закладі. Приєднуйтесь, щоб консультувати онлайн впевнено, професійно та без юридичних ризиків. Програма заходу • БЛОК 1. Онлайн-консультація: правовий статус, визначення та нормативне регулювання • БЛОК 2. Етика, комунікація і конфіденційність в онлайн-форматі • БЛОК 3. Організаційні та безпекові аспекти проведення онлайн-консультацій у закладі охорони здоров’я • БЛОК 4. Відповідальність лікаря при проведенні онлайн-консультацій Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Гемодинамічно значущий стеноз артерій нижніх кінцівок може тривалий час не створювати значного дискомфорту для пацієнта, поки клінічна ситуація не переходить у стадію критичної ішемії з ризиком втрати кінцівки. Ультразвукове дуплексне сканування є основним методом раннього виявлення периферичного атеросклерозу, що дає змогу своєчасно визначити показання до реваскуляризації та вплинути на прогноз пацієнта. З огляду на те, що захворювання периферичних артерій є маркером системного атеросклерозу, правильна інтерпретація результатів дослідження має принципове значення не лише для локальної тактики, а й для загального оцінювання серцево-судинного ризику. На цьому заході ви отримаєте системне розуміння сегментарної анатомії артерій нижніх кінцівок, стандартизованого алгоритму ультразвукового сканування та критеріїв гемодинамічного оцінювання стенозів, зокрема аналізу пікових швидкостей кровотоку та доплерівських спектрів. Ви розглянете складні клінічні випадки, наприклад у разі багаторівневого ураження, кальцифікації судин, цукрового діабету або прикордонних значень кісточково-плечового індексу. Також ви навчитеся правильно формувати висновок, визначати ступінь ураження і планувати подальшу тактику ведення пацієнта. Після навчання ви зможете покращити точність діагностики периферичного атеросклерозу, своєчасно направляти пацієнтів на реваскуляризацію та ефективно контролювати результати лікування. • Клінічний контекст і роль ультразвукового дуплексного сканування у разі захворювань периферичних артерій. • Анатомія артерій нижніх кінцівок. • Соноанатомія, методика проведення. Послідовність і стандартизація. Сегментарний принцип (аортоклубовий → феморо-поплітеальний → гомілковий сегменти). • Особливості нормального і патологічного кровотоку. • Кількісне оцінювання стенозу (гемодинамічне та планіметричне оцінювання). • Оклюзія. • КПІ як скринінговий показник. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Фізичні травми під час анестезії – одна з найменш обговорюваних, але клінічно та юридично значущих причин післяопераційних ускладнень. Ушкодження ротової порожнини, очей, периферичних нервів, судин або тканин, що пов’язані з позиціонуванням пацієнта, можуть призводити до тривалих функціональних порушень і складних медико-правових наслідків. Для всієї операційної команди розуміння механізмів таких травм і сучасних стандартів профілактики є одним із головних елементів керованості анестезіологічного процесу. На цьому заході ви розглянете фактори ризику й патофізіологію пошкоджень очей, нервів, судин і тканин, що виникають у періопераційному періоді, навчитесь оцінювати ризики ще до початку втручання та впроваджувати практичні стратегії профілактики. Ви дізнаєтеся більше про ускладнення, як-от післяопераційна втрата зору, позиційні нейропатії, тискозалежні ушкодження, ускладнення венозних та артеріальних маніпуляцій, а також засвоїте алгоритми раннього виявлення проблем і командної взаємодії в операційній. Після навчання ви зможете системно підходити до профілактики фізичних ушкоджень під час анестезії, оптимізувати позиціонування пацієнта, знизити частоту ускладнень і впевненіше діяти у разі ранніх ознак травмування. Виступ відбуватиметься англійською мовою з українськими субтитрами. • Вступ • Значення фізичних ушкоджень як ускладнень анестезії. • Статистика та клінічний вплив травм ротової порожнини, дихальних шляхів, очей, нервів та судин. • Пошкодження очей, зокрема післяопераційна сліпота • Етіологія: механічне пошкодження, компресія очей, ішемічна нейропатія зорового нерва. • Фактори ризику: тривалість операції, позиціонування, системна гіпотензія, судинні захворювання. • Методи профілактики: належне позиціонування голови, захист очей, контроль гемодинаміки. • Основи діагностики та лікування післяопераційної сліпоти. • Пошкодження нервів • Нерви, що найбільше уражаються під час анестезії: плечове сплетення, ліктьові та лицеві нерви, інші периферичні нерви. • Механізми травм: компресія, розтягнення, введення голки під час регіонарної анестезії. • Профілактика: правильне позиціонування, контроль голкових технік, уникнення надмірного розтягнення кінцівок. • Клінічні прояви, невідкладне лікування, роль неврологічного спостереження. • Тискозалежні ушкодження • Механізми ушкодження. • Клінічні прояви та профілактика. • Судинні ушкодження • Етіологія: травма під час венепункції, катетеризації, артеріальних маніпуляцій. • Наслідки: гематоми, ішемічні ускладнення, тромбози. • Профілактика: техніка асептики, адекватна фіксація катетерів, контроль гемостазу. • Стратегії раннього виявлення та лікування. • Профілактика і стандарти безпеки • Узагальнення міжнародних рекомендацій щодо мінімізації фізичних ушкоджень під час анестезії. • Алгоритми оцінювання ризику пацієнта перед операцією. • Клінічні кейси та практичні рекомендації • Розбір типових випадків ушкоджень: причини, профілактика, корекція. • Дискусія з учасниками щодо реальних клінічних ситуацій. • Відповіді на запитання

Імуногематологія в сучасній анестезіології є важливою складовою трансфузійної безпеки, від якої безпосередньо залежить виживання в умовах оперативного втручання, масивної крововтрати чи ургентного стану. Під час активних бойових дій збільшення кількості пацієнтів із повторними гемотрансфузіями, сенсибілізацією, рідкісними фенотипами й складним трансфузійним анамнезом формує нові виклики для анестезіолога, який має не лише контролювати гемодинаміку, а й приймати рішення щодо сумісності компонентів крові та профілактики трансфузійних ускладнень. На цьому заході ви розглянете основні аспекти систем ABO та Rh з акцентом на клінічне значення підгруп, антигенів системи Резус поза межами фактора D, а також особливості фенотипів Weak D і Partial D. Ви дізнаєтеся більше про Kell-систему, скринінг нерегулярних антитіл та сучасні підходи до проведення проб на сумісність. Окрім цього, ви проаналізуєте типові трансфузійні ускладнення, зокрема гемолітичні реакції, TRALI й TACO, і роль температурного менеджменту в профілактиці коагулопатії. Після навчання ви зможете безпечно організовувати трансфузійну підтримку пацієнтів, оцінювати ризики сенсибілізації та правильно інтерпретувати результати імуногематологічних тестів. • Сучасна імуногематологія в практиці анестезіолога • Система ABO та нюанси підгруп: чому підгрупи можуть спричинити помилки у визначенні групи крові та як це впливає на вибір трансфузійного середовища. • Система Резус поза межами фактора D: клінічне значення антигенів С, с, Е, е. Складні випадки: Weak D (слабкий D) та Partial D (частковий D). • Келл-система: чому анестезіолог повинен знати статус пацієнта за Kell. • Методологія та інструментарій • Гелеві карти vs солітарні методи: переваги мікроколонкової аглютинації (гелевих карт). Стандартизація, чутливість та виключення людського фактора. • Скринінг нерегулярних антитіл: навіщо він потрібен перед плановими операціями. • Алгоритм «Cross-match»: сучасні проби на сумісність. • Клінічні алгоритми та безпека • Алгоритм дій у разі критичної кровотечі: протокол масивної трансфузії. • Проби біля ліжка хворого (Bedside tests): як правильно провести контрольну перевірку безпосередньо перед гемотрансфузією. • Помилки та ускладнення: гемоліз, TRALI (трансфузійне гостре пошкодження легень) і TACO (трансфузійне перевантаження кровообігу). • Температурний режим: важливість підігріву інфузійних середовищ для профілактики коагулопатії, спричиненої гіпотермією. • Сенсибілізація: як вести пацієнтів з анамнезом численних трансфузій. • Q&A-сесія

Хірургічне лікування раку молочної залози не обмежується лише онкологічним контролем захворювання. Воно поєднує радикальність втручання з відновленням анатомії та якості життя пацієнтки. Сучасні алгоритми й техніки онкопластики дають змогу не лише гарантувати онкологічну безпеку, а й зберегти форму, симетрію та функціональність молочної залози. На цьому заході ви опануєте сучасні алгоритми вибору між органозберігальними операціями і мастектомією, а також принципи реконструкції. Ви розглянете технічні аспекти планування доступів, мобілізації тканин і використання реконструктивних матеріалів та отримаєте практичні підходи до профілактики й лікування післяопераційних ускладнень, зокрема сероми, некрозу тканин і лімфедеми. Після навчання ви зможете обґрунтовано обирати оптимальну тактику хірургічного лікування у разі різних форм раку молочної залози, ефективно планувати реконструктивні втручання та своєчасно коригувати ускладнення. • Сучасні алгоритми хірургічного лікування раку молочної залози. Критерії вибору тактики: органозберігальне втручання чи мастектомія. • Рівні онкопластичної хірургії: від базових органозберігальних операцій до складних реконструкцій. • Технічні аспекти операцій: планування розрізів, мобілізація тканин, використання матеріалів для реконструкції. • Профілактика та лікування ускладнень: сероми, некроз тканин, лімфедема та інші післяопераційні проблеми. • Реконструктивні методики після мастектомії: одномоментна й відстрочена реконструкція, вибір матеріалу і техніки. • Практичні клінічні кейси: обговорення вибору тактики, результатів та керування ускладненнями. • Підсумки та рекомендації для клінічної практики: основні принципи безпеки пацієнта й естетичні стандарти. • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером.

Лікарі здобудуть наступні навички: 1. Застосування фундаментальних знань з нейроанатомії та нейрофізіології для інтерпретації клінічної картини. 2. Проведення диференційної діагностики між ураженнями центральної, периферичної та вегетативної нервової системи. 3. Алгоритмізація процесу визначення рівня ураження: від кори головного мозку до периферичного нерва та м’яза. 4. Розпізнавання та топічна інтерпретація ключових неврологічних синдромів (пірамідного, екстрапірамідного, мозочкового, сенсорних розладів). 5. Визначення локалізації ураження в стовбурі головного мозку на основі аналізу альтернуючих синдромів. 6. Топічна діагностика патологічних процесів на рівні спинного мозку (синдроми повного та часткового поперечного ураження, ураження передніх рогів). 7. Диференціація мононевропатій, поліневропатій, плексопатій та радикулопатій. 8. Формування діагностичної гіпотези для цілеспрямованого призначення параклінічних обстежень (МРТ, КТ, ЕНМГ). Питання, що розглядаються: Який алгоритм диференціації центрального та периферичного рухового нейрона? Як клінічно встановити рівень ураження стовбура головного мозку (середній мозок, міст, довгастий мозок)? Які клінічні ознаки дозволяють запідозрити ураження на рівні мозочка та його провідних шляхів? Як провести топічну діагностику сенсорних розладів (корковий, провідниковий, сегментарний, периферичний типи)? На основі яких симптомів проводиться диференційна діагностика уражень спинного мозку по поперечнику та поздовжнику? Які особливості клінічної картини уражень кінського хвоста (cauda equina) та мозкового конуса (conus medullaris)? Як, спираючись на клініку, відрізнити ураження плечового сплетення від корінцевого синдрому шийного рівня? Яка роль аналізу вищих мозкових функцій (афазія, апраксія, агнозія) в топічній діагностиці уражень кори головного мозку? Програма заходу • Тривалість заняття: 35:50 Застереження інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера

Збільшення кількості аугментаційних мамопластик закономірно супроводжується підвищенням частоти пізніх ускладнень, які часто мають мультифакторний характер. Щоб уникнути їх, необхідно досконало розуміти патогенез, клінічну еволюцію змін і принципів ревізійної хірургії. Неправильна інтерпретація причин деформації, болю або асиметрії та помилки у виборі тактики безпосередньо впливають на результати лікування, частоту повторних втручань і задоволеність пацієнтки. На цьому заході ви навчитеся вести пізні ускладнення мамопластики, як-от капсулярна контрактура, мальпозиція імплантів, контурні деформації, пізні сероми та гематоми. Ви матимете змогу приділити окрему увагу онконастороженості, зокрема діагностиці та маршрутизації в разі підозри на BIA-ALCL, а також сучасним уявленням про Breast Implant Illness. Практичний акцент заходу полягає у принципах revision surgery: вибір методу корекції, зміна площини імпланта, використання додаткових матеріалів та запобігання рецидивам. Після навчання ви сформуєте алгоритми оцінювання та ведення пацієнток з пізніми ускладненнями після мамопластики та зможете досягати більш стабільних естетичних результатів навіть у складних випадках. • Як мислити у разі пізнього ускладнення • Що є справжнім ускладненням, а що очікуваною зміною тканин • Часові сценарії: 3 місяці, 1 рік, 5+ років • Алгоритм аналізу: імплант / кишеня / тканини / пацієнт • Капсулярна контрактура: сучасний погляд • Патогенез: запалення, біоплівка, механіка • Класифікація Baker та її практична цінність • Коли чекати, коли оперувати • Capsulectomy чи capsulotomy • Мальпозиція та деформації • Латеральна, нижня, верхня міграція імпланта • Double bubble: справжній vs псевдо • Bottoming out • Rippling: профілактика і корекція • Пізні сероми, гематоми, рідина навколо імпланта • Диференційна діагностика • Коли достатньо УЗ-контролю • Коли потрібна пункція/операція • Які випадки не можна пропустити • Онконастороженість у практиці пластичного хірурга • BIA-ALCL без паніки: кому реально загрожує ризик • Пізня серома як сигнал • Обстеження, цитологія, CD30 • Маршрутизація пацієнта • Breast Implant Illness • Сучасні дані доказової медицини • Коли explantation виправданий • Юридичні та комунікаційні ризики • Revision surgery: коли і як виправляти • Показання до повторної операції • Зміна площини імпланта • ADM / сітки / внутрішній бюстгальтер • Explant + mastopexy • 10 помилок, які призводять до пізніх ускладнень • Помилки вибору імпланта • Неправильна кишеня • Слабка фіксація inframammary fold • Переоцінення якості тканин • Ігнорування ранніх симптомів • Q&A-сесія: запитання від учасників та обговорення зі спікером. • Проходження тестування (самостійно).