Суїцидальна поведінка є однією з найбільш недооцінених проблем у клінічній практиці, оскільки значна частина пацієнтів не звертається по спеціалізовану психіатричну допомогу і потрапляє в поле зору лікаря лише через соматичні скарги або випадкові звернення. Первинна ланка часто є єдиною точкою контакту, де ризик можна вчасно розпізнати. У 2026 році впровадження нового Стандарту медичної допомоги «Суїцидальна поведінка» (наказ МОЗ №546 від 24.04.2026) формалізувало вимоги до скринінгу, перетворивши його з клінічної інтуїції на обов’язковий компонент медичної допомоги.

На цьому заході ви розглянете практичний алгоритм дій лікаря відповідно до оновленого Стандарту: від моменту первинного контакту до проведення скринінгу, комплексної оцінки ризику та формування індивідуального плану безпеки. Ви розберете критерії, за якими визначається необхідність скринінгу, структура оцінки після позитивного результату, принципи взаємодії з пацієнтом і його оточенням, а також підходи до маршрутизації в межах системи охорони здоров’я.

Після навчання ви зможете виявляти ознаки суїцидального ризику незалежно від первинної скарги пацієнта, проводити структурований скринінг згідно з новим Стандартом, формувати індивідуальний план безпеки та приймати рішення щодо подальшої маршрутизації.

• •

  Вступ

• •

  Актуальність теми. Чому скринінг суїцидальної поведінки — завдання не тільки психіатра, а кожного лікаря первинної ланки. Огляд нового Стандарту МОЗ (наказ № 546 від 24.04.2026).

• •

  Що таке суїцидальна поведінка: визначення та коди

• •

  Визначення ВООЗ: суїцидальні думки (ідеї), плани, спроби самогубства та самогубство. Кодування за НК 025:2021 (Х60-Х84). Чому це не один стан, а спектр.

• •

  Хто і де має проводити скринінг

• •

  Первинна медична допомога, спеціалізована психіатрична допомога, невідкладна допомога — три точки контакту. Які ознаки є показанням до скринінгу: виражений емоційний дистрес, безнадія, хронічний біль, психічні та поведінкові розлади.

• •

  Клінічний приклад: пацієнт із хронічним болем на прийомі у терапевта

• •

  Розбір ситуації, коли соматична скарга маскує суїцидальний ризик; яке питання лікар повинен задати, але часто не задає.

• •

  Комплексна оцінка після позитивного скринінгу

• •

  Що входить в оцінку: психосоціальний статус, психічна коморбідність, соціальна ситуація, соматичний стан. Чому оцінка кожної спроби проводиться окремо.

• •

  Індивідуальний план безпеки

• •

  Структура плану: поточний стан, фактори ризику, захисні фактори, потреба в подальшому супроводі. Практичні приклади формулювань для плану.

• •

  Підходи до лікування та супровід

• •

  Комбінований підхід: фармакологічні й нефармакологічні методи. Повторна оцінка стану при зміні формату лікування (наприклад, виписка зі стаціонару). Залучення близького оточення з урахуванням конфіденційності.

• •

  Обговорення клінічного випадку та відповіді на запитання

• •

  Розбір кейсу від первинного контакту до складання плану безпеки; типові помилки маршрутизації.

• •

  Рефлексія та підведення підсумків

• •

  Ключові кроки алгоритму: скринінг → комплексна оцінка → план безпеки → лікування і супровід.