Хронічний біль після травми – це не симптом. Це самостійна нозологія зі своїм синдромокомплексом, яка значно погіршує якість життя пацієнтів. На майстер-класі «Травма і хронічний біль: що повинен знати лікар про пацієнтів після поранення» ви дізнаєтесь, як розпізнавати біль, що виникає внаслідок бойових травм, та чому стандартні анальгетики тут не працюють. Простою мовою ви зрозумієте складні механізми, за якими формуються фантомні болі, алодинія, дизестезії та емоційна ампліфікація.

Після лекції ви зможете чітко диференціювати нейропатичний, психогенний і ноцицептивний біль, обирати терапевтичну стратегію залежно від типу ураження – центральний, спінальний чи периферичний. Навчитеся профілактувати хронізацію болю, обґрунтовано призначати антиконвульсанти, НПЗЗ, опіоїди та застосовувати когнітивно-поведінкові техніки навіть без залучення психіатра.

У програмі: центральний біль після ЧМТ і спінальної травми, посттравматичні невропатії, фантомний біль, роль сенситизації та психоемоційного фону. Окремо – ментальна реабілітація, маршрутизація пацієнта й типові помилки у веденні гострого болю.

• •

  1. Вступ: коли біль – більше, ніж симптом

• •

  Епідеміологія бойових травм і зростання кількості пацієнтів з хронічним болем

• •

  Поєднання соматичного, нейропатичного та психоемоційного компонентів у пацієнтів після поранення

• •

  Роль лікаря як координатора процесу лікування та реабілітації

• •

  2. Черепно-мозкова травма і посттравматичний біль

• •

  Посткомоційний синдром: головний біль, фотофобія, когнітивна втома, центральний біль

• •

  Хронічний посттравматичний головний біль: диференційна діагностика, лікування, профілактика хронізації

• •

  Принципи ранньої діагностики, нейровізуалізації, мультидисциплінарний підхід до ведення таких пацієнтів

• •

  3. Біль після спінальної травми

• •

  Центральний біль: нейропластичність, дизестезії, алодинія, порушення ноцицепції

• •

  Біль як прояв дисбалансу між інгібіторними та збуджувальними механізмами ЦНС

• •

  Роль фармакологічної терапії (антиконвульсанти, антидепресанти), фізичної та ерготерапії

• •

  4. Периферичні травми: нейропатичний та змішаний біль

• •

  Посттравматичні моно- та поліневропатії, фантомні болі, каузалгії

• •

  Диференційна діагностика: нейропатичний, ноцицептивний, змішаний біль

• •

  Принципи покрокової терапії: стартові, перехідні та підтримувальні стратегії лікування

• •

  5. Хронізація болю: як цього уникнути

• •

  Типові помилки у веденні гострого болю, що призводять до хронізації

• •

  Центральна сенситизація, феномен катастрофізації, емоційна ампліфікація болю

• •

  Надмірне та нераціональне застосування НПЗЗ, опіоїдів: ризики і наслідки

• •

  6. Психоемоційна підтримка та ментальна реабілітація

• •

  Біль і психіка: тривога, депресія, ПТСР у поранених

• •

  Біопсихосоціальна модель болю: як пояснити пацієнту й залучити його до процесу одужання

• •

  Практичні методи без залучення психіатра: психоедукація, когнітивно-поведінкові техніки, робота в команді з психологом, ерготерапевтом, фізичним терапевтом

• •

  7. Висновки

• •

  Біль після травми – мультифакторний і вимагає командного підходу

• •

  Ведення таких пацієнтів не обмежується призначенням ліків – важлива роль лікаря як клінічного координатора

• •

  Необхідність індивідуалізованих маршрутів відновлення відповідно до фізичних, когнітивних та емоційних аспектів

• •

  8. Клінічні кейси

• •

  Аналіз типових ситуацій з практики

• •

  Вибір терапевтичної стратегії залежно від типу болю та супутніх станів

• •

  Обговорення мультидисциплінарної взаємодії на прикладі конкретних випадків

• •

  9. Q&A-сесія.

• •

  Обговорення складних клінічних випадків, з якими учасники стикались у своїй практиці. Запитання та відповіді: уточнення алгоритмів дій у конкретних клінічних ситуаціях.