Лікарі здобудуть наступні навички:

1. Ідентифікувати клінічні маркери та “червоні прапорці”, що вказують на вторинний характер артеріальної гіпертензії.

2. Формувати план диференційної діагностики на основі фенотипу пацієнта та клінічних особливостей перебігу захворювання.

3. Застосовувати сучасні діагностичні алгоритми для верифікації ендокринних, ренальних та васкулярних причин АГ.

4. Інтерпретувати результати лабораторних тестів (альдостерон-ренінове співвідношення, кортизол, метанефрини) та інструментальних досліджень.

5. Визначати показання для скринінгу на синдром обструктивного апное сну як причину резистентної гіпертензії.

6. Розробляти індивідуалізовану стратегію ведення пацієнтів зі встановленою причиною вторинної гіпертензії.

7. Визначати критерії для направлення пацієнта до вузьких спеціалістів (ендокринолога, нефролога, кардіохірурга).

Які групи пацієнтів підлягають обов’язковому скринінгу на вторинну артеріальну гіпертензію?

Клінічні ознаки та фенотипові особливості пацієнтів з ендокринними гіпертензіями (первинний альдостеронізм, феохромоцитома, синдром Кушинга).

Алгоритм діагностики реноваскулярної гіпертензії: коли запідозрити та які методи обстеження застосувати?

Диференційна діагностика гіпертензії у молодих пацієнтів: від коарктації аорти до моногенних форм.

Резистентна та рефрактерна артеріальна гіпертензія: як виключити вторинні причини?

Роль синдрому обструктивного апное сну (СОАС) у розвитку та прогресуванні артеріальної гіпертензії.

Які лабораторні та інструментальні методи є “золотим стандартом” у діагностиці різних форм вторинної АГ?

Особливості медикаментозної терапії при різних типах вторинних гіпертензій.

Програма заходу

• •

  Заняття

• •

  Конспект до заняття

• •

  Клінічні задачі до заняття

• •

  Опитування до курсу

• •

  Тестування БПР до курсу

Застереження

інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера