Лікарі здобудуть наступні навички:

1. Застосовувати алгоритми диференційної діагностики для ідентифікації урологічних, гінекологічних, неврологічних та міофасціальних причин хронічного тазового болю.

2. Інтерпретувати клінічні дані для розмежування ноцицептивного, нейропатичного та ноципластичного компонентів больового синдрому.

3. Розробляти індивідуалізовані схеми фармакотерапії, включаючи раціональне застосування НПЗП, антиконвульсантів та антидепресантів.

4. Інтегрувати немедикаментозні методи лікування, зокрема фізіотерапію тазового дна та психотерапевтичні втручання, в комплексну програму ведення пацієнта.

5. Виявляти та корегувати коморбідні психічні розлади (тривога, депресія), що супроводжують хронічний біль.

6. Володіти навичками ефективної комунікації з пацієнтом для підвищення комплаєнсу та формування терапевтичного альянсу.

Питання, що розглядаються:

Які сучасні уявлення про роль центральної та периферичної сенситизації у хроніфікації тазового болю?

Як клінічно диференціювати біль, пов’язаний з ендометріозом, аденоміозом, інтерстиціальним циститом та синдромом подразненого кишечника?

Яка діагностична цінність нейрофізіологічних та візуалізаційних методів обстеження у пацієнтів з хронічним тазовим болем?

Які доказові стратегії існують для лікування нейропатичного компонента тазового болю?

В яких клінічних ситуаціях виправдане застосування інвазивних методів лікування (нервові блокади, нейромодуляція)?

Яка роль дисфункції м’язів тазового дна у патогенезі больового синдрому та які методи її корекції є найефективнішими?

Як оптимізувати ведення пацієнтів із супутніми психосоціальними факторами та запобігти поліпрагмазії?

Програма заходу

• •

  Конспект до заняття

• •

  Клінічні задачі до заняття

• •

  Опитування до курсу

• •

  Тестування БПР до курсу

Застереження

інформація були зібрана автоматично, перевіряйте актуальність на сайті провайдера